Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №169/1024/26 — Турійський районний суд Волинської області

Суд: Турійський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №169/1024/26

Суддя: Тітівалов Р. К.

Справа № 169/1024/26

Провадження № 2/169/868/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі – ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 01 червня 2021 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі – ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») договір № 4249501 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 4000 гривень на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 04 лютого 2022 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 10 березня 2023 року – до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»), а 04 серпня 2026 року – до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС. Крім того, 19 липня 2021 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі – ТОВ –«Алекскредит») договір про надання кредиту № 5090311 відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5000 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 01 квітня 2026 року перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою належним чином умов договорів у неї виникла заборгованість в загальному розмірі 47875,57 гривень, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена (а. с. 143, 144), у позовній заяві вказала, що не заперечує проти заочного розгляду справи, просить позов задовольнити та розглядати справу без її участі (а. с. 7 на звороті).

Відповідачка у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 145), про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 17 листопада 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Судом встановлено, що 01 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4249501 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 4000 гривень на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, шляхом безготівкового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , згідно з узгодженим між сторонами графіком платежів (а. с. 9-14).

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 3.1 Договору).

Пунктами 1.5. та 1.5.1. Договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 1,9 % в день, яка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки або у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до пункту 4.2. Договору, та знижена процентна ставка 0,01% в день, яка застосовується якщо споживач протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк. Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в пункті 1.4. Договору, а у випадку пролонгації- до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3.1. Договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено в порядку автопролонгації, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та Додаток №1 до Договору підписані відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора М479447, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчить розділ 11 Договору (а. с. 13,14, 17).

На виконання умов Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перерахувало кошти в сумі 4000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі EаsyPay.ua 950891925) (а. с.18 на звороті).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за Договором виконало.

З наведеного ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 13120 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4000 гривень, заборгованість за процентами – 9120 гривень (а. с. 23-28).

19 липня 2021 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Алекскредит» договір про надання кредиту № 5090311,за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000 гривень на строк 210 днів (з 19 липня 2021 року до 14 лютого 2022 року (включно)) шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідачки із використанням реквізитів електронного платіжного засобу зі сплатою процентів в базовий період, який застосовується протягом 30 календарних днів з 19 липня 2021 року до 18 серпня 2021 року (включно) у розмірі 1,79% за один день користування кредитом (Акційна процентна ставка) та в спеціальний період, який застосовується протягом 180 календарних днів з 19 серпня 2021 року до 14 лютого 2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка).

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та Додаток №1 до Договору підписані відповідачем електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора PS5090311, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчить розділ 10 Договору (а. с. 73 на звороті, 74, 80 на звороті).

На виконання умов Договору ТОВ «Алекскредит» перерахувало кошти в сумі 5000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 (квитанція № 97410656062128758083500266204145 від 19 липня 2021 року) (а. с.87).

ТОВ «Алекскредит», надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

З наведеного ТОВ «Алекскредит» розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 34685 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту – 5000 гривень, заборгованість за процентами – 29685 гривень (а. с. 88-89).

Розрахунок є детальним і правильним та з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов Договору в межах строку його дії.

Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання, які випливають з вказаних вище кредитних договорів, ці договори є укладеними відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитних договорів було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 04 лютого 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 04-02-01/2022 (а. с. 32-36).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 26256495,72 гривень, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і боржниками.

Відповідно до Витягу з додатку №3 до договору факторингу № 04-02-01/2022 від 04 лютого 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4249501 від 01 червня 2021 року становить 13120 гривень (а. с. 42).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладений договір факторингу № 10-01/2023 (а. с. 43-48).

Відповідно до Витягу з додатку №3 до договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4249501 від 01 червня 2021 року становить 13190,57 гривень (а. с. 56).

04 серпня 2026 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір факторингу № 04.08/26 (а. с. 57-61).

Відповідно до пункту 2. 1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступає шляхом продажу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» належні ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до боржників, зазначених в Додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно з Витягом з Додатком №1 до договору факторингу № 04.08/26 від 04 серпня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4249501 від 01 червня 2021 року становить 13190,57 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 4000 гривень, заборгованість за відсотками – 9120 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов`язання, згідно статті 625 ЦК України – 70,57 гривень (а. с. 68).

Також, 01 квітня 2026 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір факторингу № АК 01-04/2026 (а. с. 91-95).

Відповідно до пункту 1.1 ТОВ «Алекскредит» зобов`язується відступити ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «Алекскредит» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. До ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» переходять права ТОВ «Алекскредит» у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до Витягу з додатку №1 до договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01 квітня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5090311 від 19 липня 2021 року становить 34685 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу – 5000 гривень, заборгованість за відсотками – 29685 гривень (а. с. 102).

Зобов`язання по оплаті фактором виконанні повністю (а. с. 96).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі кредитні договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв`язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22).

Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за кредитними договорами № 4249501 від 01 червня 2021 року та №5090311 від 19 липня 2021 року.

Таким чином, враховуючи, що відповідачка фактично отримала та використовувала кошти, перераховані первісними кредиторами на кредитну картку, що й було предметом двох укладених Договорів, але не повернула їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки сум заборгованості за тілом кредиту, що нею фактично отримані і на час розгляду цієї справи не повернуті, є підставними і підлягають до задоволення.

Такі ж висновки відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17.

Проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № 5090311 від 19 липня 2021 року розраховані відповідно до узгоджених між сторонами договору істотних умов та підлягають стягненню у розмірі 29685 гривень.

Проте, не можна повністю погодитися із розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 4249501 від 01 червня 2021 року з таких підстав.

Відповідно до пункту1.4. кредитного Договору №4249501 від 01 червня 2021 року строк дії договору становить 30 днів.

Пунктами 1.5. та 1.5.1. Договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 1,9 % в день, яка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки або у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до пункту 4.2. Договору, та знижена процентна ставка 0,01% в день, яка застосовується якщо споживач протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк. Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в пункті 1.4. Договору, а у випадку пролонгації- до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3.1. Договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено в порядку автопролонгації, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.

01 липня 2021 року відповідачка здійснила один платіж на суму 12 гривень (а. с. 23 на звороті), який був зарахований кредитором як сплата процентів за користування кредитом в сумі 12 гривень.

Виходячи зі змісту Договору та часткової сплати заборгованості, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути 9108 гривень:

4000 грн *1,9% * 30 дн. = 2280 грн;

4000 грн *1,9% * 90 дн. = 6840 грн;

6840 грн + 2280 грн = 9120 грн;

9120 грн – 12 грн = 9108 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань на підставі положень статті 625 ЦК України, то вони розраховані, виходячи з суми заборгованості у розмірі 4000 гривень за період з 04 лютого до 23 лютого 2022 року і з відповідачки слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 64 гривні та 3% річних у розмірі 6,57 гривень (а. с. 29).

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитними договорами, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 гривень позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 1443 від 01 вересня 2026 року, витяг з Акту № 44 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2026 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року (а. с. 104 -111).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові від 20 травня 2026 року у справі № 9118969/24 Велика Палата Верховного Cуду виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (пункт 7.11).

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо (пункт 7.12).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково – керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Положення статей 126, 129 ГПК України цілком кореспондуються з нормами статей 137, 141 ЦПК України.

Дослідивши Витяг з акту №44 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2026 року у цій справі, суд вважає, що лише зазначені в пункті 3.1 акту надані адвокатом послуги, вартість яких становить 12000 гривень, в розумінні закону є правничою допомогою.

Вказані в пункті 1.2 опису послуги фактично і є підготовкою позову та охоплюються пунктом 3.1.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу становить 12000 гривень.

Відповідачка відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла.

Проте, здійснивши оцінку розміру зазначених витрат крізь призму вимог, установлених частиною третьої статті 141 ЦПК України, урахувавши положення наведеної норми, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (99,97%), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3998 гривень 80 копійок (4000 грн * 99,97 % = 3998,80 грн) та судовий збір у розмірі 2661 гривня 60 копійок (2662,40 грн * 99,97 % = 2661,6 грн).

На підставі викладеного, статей 516, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 634, 639, 1048, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 4249501 від 01 червня 2021 року в розмірі 13178 (тринадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 4000 (чотири тисячі) гривень, заборгованість за процентами – 9108 (дев`ять тисяч сто вісім) гривень, інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України – 64 (шістдесят чотири) гривні, 3% річних від простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України – 6 (шість) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 5090311 від 19 липня 2021 року в розмірі 34685 (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000 (п`ять тисяч) гривень, заборгованість за процентами – 29685 (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3998 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок та судовий збір у розмірі 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса місця знаходження: вулиця Гедройця Єжи, 6/521, місто Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Представниця позивача: Сергійчук Ярослава Ярославівна, адреса місця знаходження: вулиця Гедройця Єжи, 6/521, місто Київ.

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 17 листопада 2026 року.

Головуючий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua