Суд: Володимирський міський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №154/3717/26
Суддя: Пустовойт Т. В.
154/3717/26
2/154/2027/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17.11.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26.12.2025-100002594 від 01 січня 2026 року в розмірі 29 230 грн, а також судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками, у розмірі 141,78 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 01 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) №26.12.2025-100002594, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 грн строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 05 серпня 2026 року.
01 січня 2026 року між сторонами укладено додатковий договір до зазначеного кредитного договору, відповідно до умов якого відповідачу надано другий транш кредиту в розмірі 3 000 грн, у зв`язку із чим загальна сума кредиту становила 9 000 грн.
07 лютого 2026 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачу надано третій транш кредиту в розмірі 1 000 грн, а загальна сума кредиту становила 10 000 грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором та додатковими договорами виконало, перерахувавши кредитні кошти на зазначену відповідачем платіжну картку, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав.
Позивач зазначає, що 31 січня 2026 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 3 600 грн.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 230 грн, з яких: 10 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 12 340 грн — заборгованість за процентами; 90 грн — заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 800 грн — заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000 грн — проценти річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 04.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розгляд справи проводити без участі його та зазначив, що проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення, причин неявки суду не повідомив, заяв щодо розгляду справи не подавав, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не подав.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, його неявку без повідомлення причин, неподання ним відзиву та відсутність заперечень представника позивача проти такого порядку розгляду, суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою суду від 17.11.2026 постановлено провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові та електронні докази у справі, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд установив такі фактичні обставини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) №26.12.2025-100002594.
Відповідно до пункту 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору електронний кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором.
Пунктом 3.3.3 договору передбачено, що типом кредиту є кредитна лінія.
Відповідно до пункту 1 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, датою надання кредиту визначено 01 січня 2026 року.
Згідно з пунктом 2 заявки сума кредиту становить 6 000 грн.
Відповідно до пунктів 3, 4 заявки строк кредитування становить 217 днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 05 серпня 2026 року.
Пунктом 5 заявки передбачено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачене.
Згідно з пунктом 6 заявки процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за один день користування кредитом, є фіксованою та незмінною і застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, визначених графіком платежів.
Відповідно до пункту 7 заявки процентна ставка «Економ» становить 0,5 % за один день користування кредитом, є фіксованою та незмінною і застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовувалася процентна ставка «Стандарт».
Пунктом 8 заявки передбачено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 9 % від суми кредиту, що при наданні першого траншу становить 540 грн.
Згідно з пунктом 9 заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 540 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом користування кредитом.
Пунктом 13 заявки визначено порядок нарахування процентів шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі надані транші, або залишку заборгованості за кредитом на кількість днів користування кредитом та процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Отже, сторонами безпосередньо в індивідуальному кредитному договорі погоджено суму кредиту, строк кредитування, розмір процентних ставок, періоди їх застосування, порядок нарахування процентів та розмір комісій.
Також судом установлено, що 01 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №26.12.2025-100002594-1 до кредитного договору, відповідно до умов якого за взаємною згодою сторін збільшено суму кредиту до 9 000 грн шляхом надання позичальнику другого траншу в розмірі 3 000 грн.
Пунктом 1.3 додаткового договору передбачено сплату комісії, пов`язаної з наданням другого траншу, в розмірі 9 % від суми траншу, що становить 270 грн.
Відповідно до пункту 1.4 додаткового договору розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості збільшено до 810 грн за відповідний черговий період.
Згідно з погодженим сторонами графіком платежів перший платіж у розмірі 3 600 грн підлягав сплаті 31 січня 2026 року та складався з 2 790 грн процентів і 810 грн комісії за надання кредиту.
07 лютого 2026 року між сторонами укладено додатковий договір № 26.12.2025-100002594-2, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 10 000 грн шляхом надання позичальнику третього траншу в розмірі 1 000 грн.
За умовами зазначеного додаткового договору комісія, пов`язана з наданням третього траншу, становить 90 грн, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості — 900 грн за кожний із двох передбачених договором чергових періодів.
Кінцева дата повернення кредиту залишилася незмінною — 05 серпня 2026 року.
З матеріалів справи також установлено, що кредитний договір укладено дистанційно за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.
За умовами пункту 4.1 кредитного договору кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .
Позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), додаток до кредитного договору, додаткові договори, графіки платежів, відомості щодо ідентифікації відповідача та документи платіжних установ про перерахування кредитних коштів.
З наданих позивачем відомостей, отриманих із центрального вузла Системи BankID НБУ, вбачається, що 16 грудня 2025 року проведено ідентифікацію ОСОБА_1 за допомогою АТ «Державний ощадний банк України».
Отримані внаслідок ідентифікації відомості щодо прізвища, імені, по батькові позичальника, дати його народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, місця проживання та номера мобільного телефону відповідають відомостям, зазначеним у кредитному договорі.
Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е937, направленого на повідомлений ним фінансовий номер телефону. Датою та часом укладення договору зазначено 01.01.2026 о 00 год. 22 хв.
Листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №341588-1735239977-20042026 від 20 квітня 2026 року підтверджено здійснення 01 січня 2026 року о 00 год. 22 хв. платіжної операції з переказу 6 000 грн на платіжну картку відповідача із зазначенням призначення платежу «Видача кредитних коштів», номер транзакції 1735239977.
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18 квітня 2026 року підтверджено здійснення 01 січня 2026 року о 00 год. 26 хв. переказу 3 000 грн на зазначену відповідачем платіжну картку, номер транзакції в системі iPay.ua — 966489083, із зазначенням призначення платежу — видача траншу за додатковим договором №26.12.2025-100002594-1.
Іншим листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18 квітня 2026 року підтверджено здійснення 07 лютого 2026 року о 21 год. 41 хв. переказу 1 000 грн на платіжну картку відповідача, номер транзакції в системі iPay.ua — 1000167631, із зазначенням призначення платежу — видача траншу за додатковим договором №26.12.2025-100002594-2.
Також позивачем надано копію договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», умовами якого передбачено здійснення платіжною установою переказів коштів споживачам за рахунок ТОВ «Споживчий центр».
Таким чином, письмові та електронні докази в їх сукупності підтверджують як укладення відповідачем кредитного договору та додаткових договорів до нього, так і фактичне отримання ним кредитних коштів у загальному розмірі 10 000 грн.
З позовної заяви та погодженого сторонами графіка платежів убачається, що 31 січня 2026 року відповідачем здійснено платіж у розмірі 3 600 грн, який відповідає сумі першого чергового платежу, що складався з 2 790 грн процентів та 810 грн комісії за надання першого та другого траншів кредиту.
Таким чином, зобов`язання за першим черговим платежем відповідачем виконано, при цьому погашення основної суми кредиту зазначеним платежем графіком платежів не передбачалося.
З урахуванням отримання відповідачем 07 лютого 2026 року третього траншу кредиту непогашена основна сума кредиту становить 10 000 грн.
Позивачем заявлено до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 12 340 грн.
Перевіряючи правильність нарахування процентів, суд враховує погоджені сторонами процентні ставки, періоди їх застосування, дати фактичного отримання відповідачем кредитних коштів та здійснену відповідачем часткову оплату.
За перший черговий період користування кредитом з 01 січня 2026 року по 31 січня 2026 року включно розмір нарахованих процентів становив:
9 000 грн ? 1 % ? 31 день = 2 790 грн.
Зазначена сума процентів погашена відповідачем у складі платежу від 31 січня 2026 року.
За другий черговий період користування кредитом з 01 лютого 2026 року по 03 березня 2026 року включно проценти становлять:
9 000 грн ? 1 % ? 6 днів = 540 грн;
10 000 грн ? 1 % ? 25 днів = 2 500 грн.
Загальна сума процентів за другий черговий період становить 3 040 грн.
За третій черговий період користування кредитом з 04 березня 2026 року по 03 квітня 2026 року включно проценти становлять:
10 000 грн ? 1 % ? 31 день = 3 100 грн.
Починаючи з 04 квітня 2026 року відповідно до пункту 7 заявки до кредитного договору підлягає застосуванню процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.
За період з 04 квітня 2026 року по 05 серпня 2026 року включно розмір процентів становить:
10 000 грн ? 0,5 % ? 124 дні = 6 200 грн.
Таким чином, загальний розмір непогашених процентів за користування кредитом становить:
3 040 грн + 3 100 грн + 6 200 грн = 12 340 грн.
Зазначений розмір процентів є арифметично узгодженим з умовами кредитного договору та додаткових договорів до нього за умови відсутності інших платежів на погашення основної суми кредиту.
Заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, становить 90 грн, що відповідає погодженому сторонами розміру комісії за надання третього траншу кредиту в розмірі 1 000 грн.
Заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за двома черговими періодами становить:
900 грн ? 2 = 1 800 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
Правова оцінка встановлених обставин
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, а встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Щодо форми та укладення електронного кредитного договору
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному законом.
Статтею 12 зазначеного Закону допускається підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за наявності доказів електронної ідентифікації особи є належно укладеним електронним правочином та за правовими наслідками прирівнюється до договору у письмовій формі.
У цій справі укладення кредитного договору підтверджується не лише його текстом, а й заявкою позичальника, відповіддю про прийняття пропозиції кредитодавця, використанням одноразового ідентифікатора, відомостями щодо ідентифікації позичальника через Систему BankID НБУ, зазначенням особистих анкетних даних відповідача, його номера телефону та реквізитів платіжної картки, а також фактичним переказом кредитних коштів на зазначену при укладенні договору платіжну картку.
Крім того, на підтвердження фактичного існування між сторонами кредитних правовідносин свідчить здійснення відповідачем 31 січня 2026 року часткового погашення заборгованості у розмірі 3 600 грн, що відповідає розміру першого платежу за графіком платежів.
Подальше укладення сторонами додаткового договору від 07 лютого 2026 року та отримання відповідачем третього траншу кредиту також узгоджується з умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії.
Відповідач жодного з цих доказів не спростував, факту укладення кредитного договору, додаткових договорів та отримання кредитних коштів не заперечив.
Отже, суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які ґрунтуються на належно укладеному електронному кредитному договорі, за умовами якого відповідач зобов`язаний повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі, якщо їх нарахування відповідає вимогам законодавства.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом
Суд враховує, що умовами саме індивідуального кредитного договору №26.12.2025-100002594 сторони конкретно погодили дві фіксовані процентні ставки, а саме процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, а також визначили періоди застосування кожної із зазначених процентних ставок.
Ці умови викладені чітко та однозначно.
Порядок нарахування процентів поставлено у залежність від фактичного розміру заборгованості за основною сумою кредиту, кількості днів користування кредитом та процентної ставки, погодженої для відповідного чергового періоду.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
При цьому поняття процентної ставки за користування кредитом та денної процентної ставки у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» не є тотожними, оскільки при визначенні денної процентної ставки враховуються загальні витрати за споживчим кредитом.
З умов кредитного договору вбачається, що при укладенні основного договору денна процентна ставка визначена сторонами у розмірі 0,72 %, виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом та строку кредитування.
При укладенні додаткового договору від 01 січня 2026 року денна процентна ставка також визначена у розмірі 0,72 %, а при укладенні додаткового договору від 07 лютого 2026 року — 0,65 %.
Судом не встановлено, що погоджений сторонами розмір загальних витрат за споживчим кредитом з урахуванням строку кредитування сам по собі перевищує встановлене законом обмеження денної процентної ставки.
Суд також враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23, провадження №61-4595сво25, щодо відсутності підстав для самостійної зміни судом погодженого сторонами розміру процентів за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору та заявленої споживачем вимоги про визнання її недійсною. Водночас нечіткі чи двозначні умови договору підлягають тлумаченню на користь споживача.
У даному випадку відповідач не заявляв вимог щодо недійсності умов кредитного договору в частині встановленого сторонами розміру процентних ставок, не заперечував проти їх застосування та не подав власного контррозрахунку заборгованості.
При цьому умови кредитного договору щодо розміру процентних ставок, порядку їх застосування та граничного строку кредитування є визначеними та не містять внутрішньої суперечності, яка потребувала б тлумачення на користь споживача.
Судом враховано також, що заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, кінцевою датою якого є 05 серпня 2026 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У даній справі заявлений розмір процентів за користування кредитом не включає нарахувань за період після закінчення строку кредитування.
Запровадження воєнного стану не звільняє позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити погоджені сторонами проценти за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування.
Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 12 340 грн відповідає умовам кредитного договору та встановленим судом обставинам щодо фактичного розміру отриманих відповідачем кредитних коштів і періодів користування ними.
Щодо комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі.
За змістом ст. 8 зазначеного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість встановлення сторонами у договорі про споживчий кредит комісій, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, за умови дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг.
Водночас відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надавати йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту та іншу передбачену законом інформацію.
Частиною п`ятою ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначила, що встановлення договором про споживчий кредит комісії за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачеві безоплатно, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Разом із тим можливість встановлення плати за інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, законодавством не виключається.
У даній справі пунктом 8 заявки до кредитного договору, а також умовами додаткових договорів сторони погодили розмір комісії, пов`язаної з наданням кожного траншу кредиту, який становить 9 % від суми відповідного траншу.
Судом установлено, що нарахована комісія за надання першого та другого траншів кредиту в загальному розмірі 810 грн погашена відповідачем 31 січня 2026 року.
Комісія за надання третього траншу кредиту становить 90 грн.
Зазначена комісія безпосередньо передбачена умовами додаткового договору від 07 лютого 2026 року, її розмір визначений сторонами та включений до графіка платежів і загальних витрат за споживчим кредитом.
Таким чином, заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, у розмірі 90 грн підлягає стягненню з відповідача.
Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.
Пунктом 9 заявки до кредитного договору визначено економічну сутність зазначеної комісії, яка полягає в організації та забезпеченні інформаційної підтримки позичальника телефоном, в особистому кабінеті та у відділеннях кредитодавця, забезпеченні можливості здійснення платежів онлайн та у відділеннях, відновлення пароля для входу до особистого кабінету, інформуванні про дати сплати чергових платежів, наданні консультаційних та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.
При цьому умовами договору безпосередньо передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до вимог законодавства, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Отже, зміст зазначеної умови договору відрізняється від умов кредитних договорів, якими встановлено плату виключно за надання інформації щодо стану кредитної заборгованості, що відповідно до закону повинна надаватися безоплатно.
Розмір комісії, порядок її нарахування та періоди, у яких вона підлягає сплаті, безпосередньо погоджені сторонами у кредитному договорі та додаткових договорах до нього.
З урахуванням укладення сторонами додаткового договору від 07 лютого 2026 року розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 900 грн у кожному з двох передбачених договором чергових періодів.
При цьому комісія не нараховувалася протягом усього строку користування кредитом, а була обмежена двома черговими періодами.
Встановлені договором послуги передбачають забезпечення можливості користування відповідними функціями системи обслуговування кредиту, а не лише надання інформації про розмір заборгованості на вимогу споживача.
Оцінюючи зміст погодженої сторонами умови договору в сукупності з іншими його положеннями, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заявленої позивачем комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 800 грн.
Щодо стягнення процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 17 заявки до кредитного договору передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, зобов`язаний на вимогу кредитодавця сплатити проценти річних у розмірі 170 000 % від суми простроченої заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
Водночас зазначеним пунктом договору передбачено, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 90 грн, застосовується спеціальна договірна умова, відповідно до якої розмір процентів річних за відповідний день становить 90 грн.
Позивачем на підставі зазначеної умови договору заявлено до стягнення 5 000 грн процентів річних.
Разом із тим суд враховує спеціальні положення цивільного законодавства, які регулюють питання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Зазначеними положеннями також передбачено списання неустойки та інших передбачених відповідними договорами платежів, нарахованих починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань.
Також спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачають звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану та протягом визначеного законом строку після його припинення або скасування.
За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України, є платою за користування грошовими коштами, тоді як проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Встановлений сторонами інший розмір процентів річних не змінює правової природи таких нарахувань та не виключає застосування спеціальних положень закону щодо звільнення позичальника від відповідальності.
У даному випадку позивач безпосередньо зазначає, що сума в розмірі 5 000 грн нарахована саме відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.
Кредитний договір укладено 01 січня 2026 року, а прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань виникло у 2026 році, тобто у період, на який поширюються зазначені спеціальні положення цивільного законодавства, за умови продовження дії воєнного стану.
Таким чином, передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, поширюється і на заявлені позивачем до стягнення договірні проценти річних.
При цьому застосування зазначеної норми закону не поставлено у залежність від подання відповідачем відзиву, заявлення ним відповідного клопотання чи вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 000 грн процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
За змістом ст. 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач на підтвердження вимог надав кредитний договір, додаткові договори до нього, заявки, акцепти, відомості про ідентифікацію відповідача, графіки платежів, докази переказу кредитних коштів та інші документи, які у своїй сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин та невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного повернення отриманих кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів.
Натомість відповідач відзиву та будь-яких доказів, які спростовували б факт отримання кредиту, розмір основної суми боргу чи факт невиконання ним кредитних зобов`язань, суду не подав.
Саме по собі неприбуття відповідача та неподання ним відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити позовні вимоги та їх відповідність вимогам чинного законодавства.
За результатами такої перевірки судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, процентами за користування кредитом та передбаченими договором комісіями є обґрунтованими.
Разом із тим заявлені позивачем вимоги про стягнення 5 000 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню з огляду на встановлене законом звільнення позичальника від зазначеного виду цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 230 грн, з яких: 10 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 12 340 грн — заборгованість за процентами; 90 грн — заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 800 грн — заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00140417 від 01 вересня 2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме:
2 662,40 грн ? 24 230 грн / 29 230 грн = 2 206,98 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками, у розмірі 141,78 грн.
З матеріалів справи встановлено, що 31 серпня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» за допомогою поштової служби «Е-Пост» надіслано відповідачу за адресою його місця проживання копію позовної заяви та доданих до неї документів.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію №2230579 від 31 серпня 2026 року та опис вкладення до поштового відправлення.
З квитанції вбачається, що загальна вартість послуг становить 141,78 грн, з яких 72 грн — плата за пересилання відправлення, 67,68 грн — плата за друк документів та 2,10 грн — сервісний збір.
Відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Зазначені витрати безпосередньо пов`язані з виконанням позивачем процесуального обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, документально підтверджені та підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви з додатками, у розмірі:
141,78 грн ? 24 230 грн / 29 230 грн = 117,53 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивачем у позовній заяві повідомлено про намір подати докази понесення зазначених витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Оскільки на час ухвалення рішення докази щодо розміру та обсягу наданої позивачу професійної правничої допомоги у матеріалах справи відсутні, питання про їх розподіл при ухваленні цього рішення не вирішується.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263–265, 280–282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, ст. 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625–629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, заборгованість за кредитним договором №26.12.2025-100002594 від 01 січня 2026 року в загальному розмірі 24 230 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять) грн, з яких: 10 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 12 340 грн — заборгованість за процентами; 90 грн — заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 800 грн — заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн 98 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками, у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн 53 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Суддя: Тетяна Пустовойт
Оригінал: reyestr.court.gov.ua