Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №380/8440/26
Суддя: Глазько Сергій Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8440/26 пров. № А/857/46994/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С. М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року (головуючий суддя Кухар Н.А., м. Львів) у справі № 380/8440/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив:
визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 06.01.2022 р. включно основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення (зокрема: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов`язати Управління Служби безпеки України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 р. по 06.01.2022 р. включно основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення (зокрема: одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, одноразову премію, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» , з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 р;
В обґрунтування позову зазначає, що позивач проходила військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області. При звільненні з військової служби відповідач провів із нею остаточний розрахунок, розмір якого позивач вважає суттєво та безпідставно заниженим. При розрахунку грошового забезпечення протягом періоду з 29.01.2020 р. по 06.01.2022 року застосовувався показник прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн. Дії відповідача є протиправними, оскільки згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (після скасування у судовому порядку пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною має бути виключно прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Більше того, подальші спроби Кабінету Міністрів України "заморозити" цей показник (зокрема, шляхом прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023) прямо суперечать імперативним нормам Законів України про Державний бюджет на відповідний рік (2020, 2021, 2022 роки), які мають вищу юридичну силу, а тому застосуванню не підлягають.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області, які полягають у застосуванні з 29.01.2020 по 06.01.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових).
Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 р. по 06.01.2022 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 була і залишається стала величина 1762 грн згідно прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а подальші зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, лише закріпили вказаний розмір. Вказує, що відповідач є бюджетною установою, фінансується виключно за рахунок державного бюджету та не наділений повноваженнями здійснювати виплати понад затверджені кошторисні призначення.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області.
Відповідно до витягу з наказу №5-ос від 05.01.2022 року підполковника ОСОБА_1 , звільнену наказом Голови Служби безпеки України від 16 грудня 2021 року №1655-ОС з військової служби за п.п. «а» п.61 Положення та п.п. «г» п. 62 пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 06 січня 2022 року виключено зі списків особового складу
Відповідач у листі №62/21/М-228/414-2026 від 01.04.2026 року надав інформацію щодо нарахованих та виплачених Управлінням Служби безпеки України у Львівській області основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення та інших виплат за період з 01.01.2016 року по 06.01.2022 року.
З інформації щодо основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення та інших виплат позивача у період 29.01.2020 р. по 06.01.2022 р встановлено, що відповідач застосовувався показник прожиткового мінімуму у розмірі 1762,00.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина 3 статті 9 вказаного Закону).
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення військовослужбовцям у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженою наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року № 515.
Відповідно до цієї Інструкції та статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців СБУ складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також передбачених законодавством допомог (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення тощо).
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.
Пунктом 4 Постанови №704, в первинній редакції, встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» внесені зміни та у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Вказана постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.
Враховуючи викладене, оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якими після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що пункт 4 Постанови № 704 з 29.01.2020 року застосовувався у наступній редакції:
Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, до пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями встановлено у розмірі 1762 гривні. За таких обставин, за спірний період грошове забезпечення позивача, а також похідні виплати (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) підлягали нарахуванню та виплаті із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: станом на 01.01.2020 за Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2 102,00 грн; станом на 01.01.2021 за Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» – 2270,00 грн; станом на 01.01.2022 за Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» – 2481,00 грн;
Відповідач, застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період розрахункову величину, відмінну від встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, та відмовляючи у здійсненні відповідного перерахунку і виплати, діяв протиправно.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З наведеного слідує, що належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення та його видів відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.
Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 р. по 06.01.2022 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі № 380/8440/26 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддяС. М. Глазько
суддіІ.В. Глушко
Р.М. Шавель
Оригінал: reyestr.court.gov.ua