Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №260/2057/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №260/2057/25

Суддя: Гінда Оксана Миколаївна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2057/25 пров. № А/857/46706/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (головуючий суддя: Ващилін Р.О., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 21.03.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по січень 2020 року включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2020 року включно у розмірі 3920,61 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2020 року по травень 2020 року включно;

зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із лютого 2020 року по травень 2020 року включно у розмірі 3920,61 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із червня 2020 року по 26.06.2020 включно;

зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення із червня 2020 року по 26.06.2020 включно у розмірі 3920,61 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що індексація його грошового забезпечення за період проходження військової служби відповідачами обчислена з порушенням вимог законодавства, оскільки базовим місяцем для її нарахування за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинен бути січень 2008 року з огляду на незмінність посадових окладів за відповідною посадою. Окрім того, позивач вважає, що під час розрахунку індексації його грошового забезпечення відповідачами не враховано положення абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

У решті позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися Військова частина НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , які оскаржили його в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Водночас скаржник вважає, що підстав для перерахунку та виплати індексації немає, оскільки до позовної заяви не додано доказів чи розрахунків, які підтверджували б неправильність або неповноту її нарахування та виплати. Також зазначає, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату індексації, а рішення суду не містить розрахунків, які підтверджували б неповноту її виплати.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 260/2057/25 у частині задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_1 заперечує правильність визначення судом першої інстанції розміру підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року на 5 741,57 грн у зв`язку з підвищенням посадових окладів військовослужбовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Вважає помилковим розрахунок різниці між сумами грошового забезпечення за березень та лютий 2018 року.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 260/2057/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення таких позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 260/2057/25 залишити без змін.

Позивач 20.10.2026 подав додаткові пояснення, в яких просив його апеляційну скаргу задовольнити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог цих скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що вони не підлягають задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що майор ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі у період з 13 липня 2010 року по 07 червня 2015 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – НОМЕР_6 прикордонний загін), а з 24 листопада 2015 року по 18 грудня 2019 року перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_6 прикордонного загону.

З 18 грудня 2019 року по 17 червня 2020 року ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі – НОМЕР_4 прикордонний загін) та з 18 червня по 26 червня 2020 року - НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі – НОМЕР_5 прикордонний загін).

Наказом голови Державної прикордонної служби України № 603-ОС від 26 червня 2020 року майора ОСОБА_1 , начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу НОМЕР_5 прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 26 червня 2020 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо неправильного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі під час проходження військової служби, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації позивачу з урахуванням базового місяця січня 2008 року підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (5741,57 грн) перевищує суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (4463,15 грн), з огляду на що підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Правові засади соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.

Так, згідно із ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ст. ст. 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Індексації також підлягає грошове забезпечення військовослужбовців.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Так, в редакції Постанови № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».

Таким чином, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Отже, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника (залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок), а саме від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою НОМЕР_6 прикордонного загону за період із січня 2016 року по лютий 2018 року розрахунок належної до виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення здійснювався із застосуванням базових місяців - січня та червня 2016 року. При цьому сума нарахованої індексації становила 0,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що 07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схему посадових окладів офіцерського складу Держприкордонслужби затверджено додатком 3 до Постанови № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Постанова № 1294 втратила чинність 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців та установлено для них нові додаткові види грошового забезпечення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що після набрання чинності Постановою № 1294 та до 01.03.2018 - дати набрання чинності Постановою № 704 - посадові оклади за відповідною посадою позивача не підвищувалися. Отже, підстав для визначення іншого місяця підвищення посадового окладу замість січня 2008 року не було.

Отже, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

Аналогічну правову позицію щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21.

Довідка НОМЕР_6 прикордонного загону, у якій зазначено застосування січня та червня 2016 року як базових місяців і нарахування індексації у сумі 0,00 грн, підтверджує спосіб її обчислення відповідачем та відсутність нарахованої суми за спірний період. Застосування цих місяців замість січня 2008 року не відповідає наведеним правилам індексації. Тому посилання скаржника на відсутність доказів неправильного нарахування індексації є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Відсутність окремої заяви позивача про виплату індексації не звільняє військову частину від виконання встановленого законом обов`язку щодо її нарахування та виплати.

Відсутність самостійного розрахунку позивача також не спростовує встановленого порушення. У цій частині позову заявлено вимоги про нарахування та виплату індексації за визначений період із застосуванням належного місяця підвищення посадового окладу.

Зобов`язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату відповідає змісту порушення, а відсутність у рішенні конкретної суми індексації сама собою не доводить помилковості висновку про протиправність її ненарахування та невиплати.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб суд апеляційної інстанції зазначає, що її механізм визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Пункт 2 Порядку № 44 у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби - 26.06.2020, передбачав виплату грошової компенсації, зокрема, військовослужбовцям та особам, звільненим зі служби, для відшкодування податку, утриманого з грошового забезпечення й інших виплат, право на які виникло у зв`язку з виконанням обов`язків під час служби.

За пунктом 3 Порядку № 44 установи, які здійснюють відповідні виплати, забезпечують рівноцінне та повне відшкодування втрат частини грошового забезпечення, пов`язаних з утриманням податку, за рахунок коштів, що є джерелом цих доходів.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 44 компенсація виплачується одночасно з грошовим забезпеченням за місцем його одержання, а її розмір відповідає сумі утриманого податку.

Отже, виплату позивачу індексації грошового забезпечення належить здійснити з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Щодо дотримання строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, є її складовою.

На належність сум індексації до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Оскільки спір стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення як складової оплати праці, питання дотримання строку звернення до суду підлягає вирішенню з урахуванням статті 233 КЗпП України та дії її положень у часі.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виснувала, що правовідносини щодо оплати праці за період до 19.07.2022 регулюються статтею 233 КЗпП України у попередній редакції, а за наступний період — у редакції Закону № 2352-IX.

У цій справі вимоги стосуються індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 26.06.2020. Увесь спірний період передує 19.07.2022. Тому застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до цієї дати, яка не обмежувала строком звернення до суду вимоги про стягнення належної працівникові заробітної плати. Отже, звернення позивача до суду 21.03.2025 не свідчить про пропуск строку за жодним із зазначених періодів.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно є протиправною, а тому необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Стосовно вимог про нарахування та виплату індексації-різниці суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 у редакціях, застосовних до спірного періоду, не містять поняття «фіксована сума індексації».

Цей термін використовувався в додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526. Постановою від 09.12.2015 № 1013 зазначений додаток викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.12.2015 і не містить цього поняття.

Водночас з 01.12.2015 абзаци третій–шостий пункту 5 Порядку № 1078 передбачають механізм визначення індексації-різниці, за яким порівнюються розмір підвищення грошового доходу та сума можливої індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів).

За змістом абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, що застосовувалися з 01.12.2015 та з 15.03.2018, індексація у місяці підвищення відповідного грошового доходу не нараховується, якщо розмір його підвищення перевищує суму можливої індексації. Якщо підвищення не перевищує такої суми, індексація визначається як різниця між ними.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що нарахування й виплата суми «індексації-різниці» мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців. За правилами пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення посадового окладу позивача, що не заперечується відповідачем, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця.

Системний аналіз абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 надають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми «індексації-різниці».

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця за спірний період.

Так, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. До обох цих сум включаються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу (А) є меншим за суму можливої індексації (Б), індексація-різниця визначається як Б ? А та виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Якщо зазначені величини є рівними, результат такого розрахунку становить нуль.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 19.10.2023 у справі № 380/9726/20 за подібних правовідносин.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) обчислюється відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на величину приросту індексу споживчих цін з подальшим діленням на 100. Вона становить: 1 762,00 грн Ч 253,30 ч 100 = 4 463,15 грн після округлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до архівних відомостей щодо виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік розмір нарахованого грошового забезпечення за лютий 2018 року (з урахуванням постійних його складових) становив 8894,93 грн, а за березень 2018 року – 14636,50 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (А) становить: 14 636,50 грн ? 8 894,93 грн = 5 741,57 грн.

Оскільки підвищення грошового забезпечення на 5 741,57 грн перевищує суму можливої індексації 4 463,15 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за спірний період.

Суд апеляційної інстанції відхиляє покликання позивача, про те, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 14147,01 грн, оскільки згідно з архівної відомості з січня по грудень 2018 року, до складу грошового забезпечення позивача входили наступні складові, що носили постійний характер: посадовий оклад – 1100,00 грн, надбавка за військове звання – 125,00 грн, надбавка за вислугу років – 306,25 грн, надбавка ОРД – 330,00 грн, премія щомісячна – 5830,00 грн, надбавка за таємність 15% - 165,00 грн, надбавка за ризик – 220,00 грн, додаткова грошова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 – 53,05 грн, надбавка за особливості проходження служби – 765,63 грн. Разом – 8894,93 грн.

Таким чином, доводи апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 з урахуванням наведеної оцінки не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому відповідно до статті 316 КАС України апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з приписами статті 139 КАС України підстав для нового розподілу судових витрат у зв`язку з апеляційним переглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 260/2057/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua