Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №299/1564/25
Суддя: Кухтей Руслан Віталійович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 299/1564/25 пров. № А/857/14912/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року про повернення позовної заяви (постановлену головуючим суддею Кашубою А.В. в порядку письмового провадження у м. Виноградів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №1/34/2025 від 05.01.2025.
Також подав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови, яку обґрунтовано тим, що про існування вказаної постанови не знав, а дізнався лише тоді, коли на його банківські рахунки було накладено арешт державним виконавцем при примусовому виконанні оскаржуваної постанови. Тоді звернувся до ДВС та 07.03.2025 отримав копію постанови.
Ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.03.2025 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у цей строк усунути вказані у ній недоліки шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати інші причини поважності пропуску цього строку, ніж зазначені у заяві про поновлення строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, надати докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.03.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт у апеляційній скарзі наводить доводи аналогічні доводам наведеним у заяві про поновлення строку поданій до суду першої інстанції.
Згідно абз.1 ч.2 ст.312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та не зазначено поважних підстав його пропуску.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 КАС України).
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як видно з матеріалів справи, спір у справі виник у зв`язку з оскарженням постанови ТЦК та СП.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскаржується постанова про притягнення до адмінвідповідальності, винесена 05.01.2025. 18.03.2025 позивач подав до суду вказаний адміністративний позов. Строк подання позовної заяви пропущено.
До позовної заяви додано засвідчену копію оскаржуваної постанови, на другій сторінці якої міститься засвідчувальний напис про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, під розписку отримала цю постанову 05.01.2025, тобто в день її винесення.
Тому вказані позивачем підстави для поновлення строку спростовані.
Відповідно до правил, встановлених ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У межах десятиденного строку позивач, на виконання ухвали про залишення без руху, подав клопотання у якому повторно просив поновити строк на подання адміністративного позову. Підставою поновлення строку зазначив: «не отримував копію оскаржуваної постанови, хоча і розписався у тексті постанови безпосередньо у приміщенні ТЦК та СП, про існування постанови не знав». Вважав, що наведені обставини служать підставою для поновлення строку звернення.
Наведені у повторному клопотанні підстави колегія суддів вважає неповажними.
Так, позивач визнав, що розписався у тексті постанови від 05.01.2025 про отримання її копії безпосередньо у приміщенні ТЦК та СП. Посилання позивача на те, що він розписався у тексті постанови через незнання законодавства, апеляційний суд відхиляє. Позивач не послався на жодну обставину, що б свідчила про позбавлення його об`єктивної можливості ознайомитися із текстом постанови від 05.01.2025, у якій він 05.01.2025 поставив свій підпис. Сприйняття та аналіз інформації, яку містить текст оскаржуваної постанови, у тому числі її резолютивна частина про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 грн не потребує юридичної грамотності, знання законодавства.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в даному випадку відлік часу, з якого особа дізналась про порушення свого права необхідно відраховувати з дня проставлення підпису позивача в оскаржуваній постанові.
При цьому, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 18.03.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством України.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на те, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Колегія суддів вважає, що не реалізація позивачем права на своєчасне звернення до суду в даному випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а доводи апеляційної скарги про дотримання цього строку є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було надано можливість та час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку та наданням доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №299/1564/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР. В. Кухтей
суддіВ. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua