Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №687/22/26
Суддя: П'єнта І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 687/22/26
Провадження № 22-ц/820/2211/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем, на додаткове рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності подружжя. (суддя Горобець Н.О.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності подружжя.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
02 липня 2026 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Назарчук Т.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви зазначав, що разом з відзивом на позовну заяву подано попередній орієнтовний розрахунок витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким розмір судових витрат на правничу допомогу на правничу допомогу, які відповідач поніс за період з 12.02.2026 по 02.03.2026 становить 3000 грн (без врахування оплати за участь адвоката в судовому засіданні 02.03.2026), і очікує понести ще витрати на правничу допомогу 4000 -6000 грн за участь адвоката у чергових судових засіданнях.
Відповідач поніс витрати на участь адвоката у судових засіданнях 02.03.2026, 06.04.2026, 30.04.2026, 21.05.2026, 29.06.2026 по 2000 грн за кожне, загальною сумою 10000 грн.
Таким чином, загальна сума витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу в проміжок часу з 12.02.2026 по 29.06.2026 становить 13000 грн.
Вказував, що актом приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 29.06.2026 підтверджується виконання робіт/надання послуг адвокатом, а також підтверджується факт оплати послуг в готівковій формі клієнтом адвокату.
З врахуванням викладеного вище, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.
07.07.2026 представником позивачки – адвокатом Григоренко А.О. подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено про відсутність процесуальних підстав для ухвалення додаткового рішення та недоведеність реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. В решті вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Григоренка А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не встановив чи існували поважні причини неподання відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат до закінчення судових дебатів.
Вважає, що питання про співмірність чи розумність витрат може вирішуватися лише після встановлення наявності процесуальних підстав для їх розподілу. А тому, за відсутності поважних причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, суд був зобов`язаний відмовити у задоволенні заяви незалежно від розміру заявлених витрат.
На думку скаржниці, заява про ухвалення додаткового рішення фактично містила лише посилання на те, що під час судових дебатів було заявлено про намір подати докази після ухвалення рішення. При цьому, в заяві відсутні будь-які пояснення щодо того: чому договір про надання правничої допомоги не був поданий суду під час розгляду справи; чому документи, які підтверджують оплату, не могли бути оформлені до завершення судового розгляду; які саме об`єктивні обставини унеможливили своєчасне подання відповідних доказів; чому сторона не скористалася можливістю подати наявні документи до моменту закінчення судових дебатів.
Вважає, що факт оформлення сторонами акта саме у день ухвалення рішення не свідчить про існування будь-яких об`єктивних перешкод для його складання раніше.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою заперечення позивачки щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Також, на думку скаржниці, матеріали справи не містять належних та достатніх підстав реальності, необхідності й співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, а висновок суду про стягнення саме 7000 грн є довільним, невмотивованим та не ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції фактично визначив суму відшкодування на власний розсуд, не навівши мотивів такого розрахунку. Такий підхід не відповідає принципу правової визначеності та позбавляє сторони можливості перевірити правильність висновків суду.
Вказує також, що відповідачем не було надіслано позивачці копію заяви про ухвалення додаткового рішення, чим порушено принципи змагальності, рівності сторін та добросовісного користування своїми правами.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином. 16.11.2026 до апеляційного суду надійшла заява від Григоренко А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про розгляд справи без участі його та скаржниці.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Назарчук Т.М.
У відзиві на позов, поданому до суду 02.03.2026, представником ОСОБА_2 - адвокатом Назарчук Т.М. зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та повідомлено про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть надані у передбачені ЦПК України строки. До відзиву надано ордер на надання правничої (правової) допомоги та попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. (а.с. 104-110).
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
02.07.2026 відповідач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Назарчук Т.М. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача було надано договір про надання правничої допомоги № 25 від 12.02.2026 та додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 25 від 12.02.2026 - акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 25 від 12.02.2026 датований 29.06.2026.
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №25 від 12.02.2026 клієнт ОСОБА_2 доручив адвокату Назарчук Т.М. надавати йому юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.
Згідно з пунктом 2.2. зазначеного договору, адвокат взяв на себе зобов`язання виконувати дії з надання правничої допомоги: представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої, виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, та інших; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених законами України; виконання інший дій, передбачених законодавством; право на подання до суду заяв, позовних скарг, скарг, відзивів, заперечень, клопотань, тощо.
Згідно з пунктами 4.1.,4.2., 4.3. договору визначено, що отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару в готівковій формі. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняття адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливості або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. За надання правничої допомоги у цивільній справі № 687/22/26, а саме ознайомлення з матеріалами справи № 687/22/26, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, в готівковій формі, у розмірі 500 грн, складання відзиву на позовну заяву – 2000 грн, участь адвоката у судовому засіданні – 2000 грн (за кожне), складання клопотань різного правового характеру – 500 грн (за кожне).
Згідно з пунктом 4.4. договору, визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди.
Відповідно до 4.9. пункту договору, підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг підтверджується виконання робіт/надання послуг адвокатом клієнту, а також підтверджується факт оплати в готівковій формі виконаних робіт/наданих послуг клієнтом адвокату, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг (додаток до договору) є невід`ємною частиною договору (а.с.179-181).
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 25 від 12.02.2026, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №25 від 12.02.2026 датованого 29.06.2026 вбачається, що адвокатом Назарчук Т.М. виконані наступні роботи/послуги: складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (12.02.2026) - 500,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи № 687/22/26 (20.02.2026) - 500,00 грн, складання відзиву на позовну заяву (02.03.2026)- 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 02.03.2026 - 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 06.04.2026 - 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 30.04.2026 - 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 21.05.2026 - 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 29.06.2026 - 2000,00 грн. загальна вартість виконаних робіт/наданих послуг становить 13000,00 грн (а.с. 182).
07.07.2026 представником позивачки – адвокатом Григоренко А.О. подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких зазначено про відсутність процесуальних підстав для ухвалення додаткового рішення та недоведеність реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу. (а.с.186-189).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відмови у задоволенні позову, заперечень сторони позивача та з того, що витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн є реальними та підтверджуються матеріалами справи.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, заяву про ухвалення додаткового рішення подано в строках, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, при цьому, до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача зробив про це відповідну заяву. З урахуванням заперечення протилежної сторони, суд першої інстанції визначив розмір витрат у сумі 7000,00 грн та обґрунтовано поклав відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на позивача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України та ст. 246 ЦПК України, що представником відповідача не доведено існування поважних причин неподання доказів судових витрат до закінчення судових дебатів є безпідставними з огляду на наступне.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Згідно з процесуальними нормами розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції врахував, що до заяви про ухвалення додаткового рішення крім договору про надання правничої допомоги заявник додав акт приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг виконаних робіт від 29.06.2026, який складений в день ухвалення судом першої інстанції рішення по суті. У зв`язку з чим він не міг бути надані раніше, до ухвалення судового рішення, оскільки розмір витрат відповідача не був і не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, тому що гонорар адвоката і правова підстава його стягнення з іншої сторони залежить від результату розгляду справи.
Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 758/2247/24 (провадження № 61-4610св25), від 20 серпня 2025 року у справі № 295/14265/23 (провадження № 61-3512св25) та від 17 вересня 2025 року у справі № 686/2581/24 (провадження № 61-5817св25).
Наданий стороною відповідача акт приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг виконаних робіт від 29.06.2026 підтверджує вже фактично надані послуги тат їх сплату і оцінюється в сукупності з іншими доказами.
А тому, апеляційний суд вважає, що наведені вище норми процесуального права, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною відповідача процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Не приймаються до уваги апеляційним судом доводи в частині недотримання вимог процесуального закону щодо направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи, оскільки таке порушення не призвело до порушення прав позивачки, з врахуванням того, що сторона позивача не була позбавлена можливості надати свої заперечення щодо витрат відповідача на правничу допомогу, з приводу яких він просив ухвалити додаткове рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи.
Додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем, залишити без задоволення.
Додаткове рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua