Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №766/15637/26
Суддя: Приходько Л. А.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/15637/26
Номер провадження: 33/819/196/26 Головуючий у 1-й інстанції: Валігурська Л.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Приходько Л.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі судді Приходько Л. А., секретар судового засідання Манько К.М., за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ,
встановив:
Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 вересня 2026 року о 22:53 годині на автодорозі М-14 181 км в Херсонському районі Херсонській області, керував транспортним засобом «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат тесту № 1563 від 13 вересня 2026 року позитивний – 1,43 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту ПДР), чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчун Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, просив постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення або на підставі пункту 4 частини 1 статті 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність постанови суду першої інстанції, зазначивши, що на момент події та до теперішнього часу ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України на посаді водія, а тому огляд на стан сп`яніння та оформлення матеріалів мали здійснюватися за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 266-1 КУпАП, уповноваженими посадовими особами, а не працівниками поліції. Також, захисник Ластовського Я.Р. зазначав, що останній, під час його зупинення працівниками поліції, виконував обов`язки військовослужбовця, зокрема, виконував бойове розпорядження свого командира. В даному випадку дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно на усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку, власності, захисту громадського населення та безпосереднього виконання військового обв`язку, тобто, на думку захисника, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що звільняє його від адміністративної відповідальності.
Крім того, захисник посилався на те, що жодних підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , у працівників поліції не було. З матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб, а тому всі подальші дії поліції є безпідставними.
Також, скаржник зазначав, що оскільки право керування транспортними засобами необхідне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов`язків, просив у разі притягнення його до відповідальності вирішити питання про застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до статті 69 КК України в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кравчун Д.В., який приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав за обставинами, викладеними у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За правилами частин 2-3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).
Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні знання. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, встановлених у постанові суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 702288 від 13 вересня 2026 року вбачається, що 13 вересня 2026 року о 22:53 годині на автодорозі М-14 181 км, Херсонський район, Херсонська область водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат тесту № 1563 від 13 вересня 2026 року позитивний – 1,43 проміле, що перевищує допустиму норму, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
При фіксуванні адміністративного правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 поліцейськими застосовані технічні засоби відеозапису (БК 476942, 474679), відеозапис з яких додано до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, складений уповноваженою на те статтею 255 КУпАП особою – інспектором роти №2 взводу №2 УПП в Херсонській області ДПП старшим сержантом поліції Слєпухою Володимиром Володимировичем.
Письмових пояснень під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не давав.
Протокол про адміністративне правопорушення складено та підписано уповноваженою особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам статті 256 КУпАП. Будь-якої незгоди чи зауважень зі змістом протоколу чи порядком його складання ОСОБА_1 не висловлював.
З роздруківки чек-тесту алкотестера «Drager Alcotest 6820» № 1563 від 13 вересня 2026 року ( прилад ARНК - 0561, принтер № ARMD – 0548, останнє калібрування 10.11.2025, тест №1563), вбачається, що результат тестування ОСОБА_1 становить 1,43‰, що значно перевищує показник допустимого рівня алкоголю - 0.2 проміле.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний – 1,43‰ проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 .
В матеріалах справи також наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 вересня 2026 року, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук.
Згідно довідки інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 14 вересня 2026 року ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_4 від 21 лютого 2023 року.
Зі змісту рапорту інспектора взводу № 2 роти №1 батальйону УПП в Херсонській області ДПП старшого лейтенанта поліції сержантом поліції Павла Лактіонова від 13 вересня 2026 року вбачається, що 13 вересня 2026 року під час дії комендантської години о 22 год 53 хв за адресою Херсонська область Херсонський район а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 180 км був зупинений транспортний засіб ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Під час перевірки документів згідно статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» виявилося, що даним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час спілкування з яким було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що він погодився, за допомогою Alcotest Drager 6820, результат тесту № 1563 позитивний – 1,43‰ проміле. Відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол ААД № 702288 за частиною 1 статті 130 КУпАП. БК 476942, БК 474679.
Викладене в протоколі про адміністративне правопорушення також підтверджується відеозаписами з нагрудних відеокамер, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, використання яких передбачено статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений судом.
З досліджених судом відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення (БК 476942, БК 474679), вбачається, що екіпажом патрульної поліції під час несення служби в нічну зміну був зупинений транспортний засіб ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім та перевірки документів працівниками поліції були виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Водієві було запропоновано пройти огляд на місці, на що останній погодився. Огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції проводився із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820. Результат огляду здійсненого о 23 год 04 хв, становив 1,43‰. ОСОБА_1 з результатами огляду погодився, від проходження повторного огляду в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. За результатами огляду працівниками поліції відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 стверджував, що є військовослужбовцем, його відпустили на добу до дому, він трішки випив, бо не знав, що йому зателефонує його ротний і терміново викличе його для виконання завдання по перевозці тралу до м.Одеса.
Якість запису з боді-камер поліцейських є належною, такою, яка дає змогу відтворити події, зазначені в протоколі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та підтверджує їх.
Вказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
На переконання суду апеляційної інстанції місцевий суд обґрунтовано врахував зазначені докази та дотримався вимог статті 252 КУпАП, а рішення суду ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Посилання захисника в скарзі на наявність обставин крайньої необхідності, оскільки виконуючи обов`язки, пов`язані з проходженням військової служби в лавах ЗСУ, ОСОБА_1 , як він особисто пояснював, керував вищевказаним автомобілем з метою необхідності їхати та готуватися переганяти трал за наказом свого командира, про що повідомляв працівників поліції, тобто діяв у стані крайньої необхідності, оскільки такі його дії зумовлені необхідністю виконання обов`язків військової служби в лавах ЗСУ, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.
Так, в ході розгляду справи як в суді першої, так і апеляційної інстанцій на підтвердження існування обставин крайньої необхідності стороною захисту жодного доказу надано не було.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обставини, на які посилається ОСОБА_1 та його захисник щодо здійснення правопорушення в умовах крайньої необхідності суд вважає неспроможними, оскільки в судовому засіданні не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що необхідність керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння була пов`язана з усуненням ним небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, і ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута в інший спосіб, ніж керування транспортним засобом у стані сп`яніння.
Твердження ОСОБА_1 щодо необхідності за наказом командира прибути для здійснення підготовки по транспортуванню тралу не є такими, що вказують на його перебування при виконанні обов`язків військової служби, а тим більше перебування в обстановці, яка б вказувала на виникнення у нього стану крайньої необхідності, що передбачало вчинення саме ним дій, які могли б усунути відповідну небезпеку.
Тобто, не встановлено даних, які би свідчили про існування такої загрози, яка була викликана необхідністю у ОСОБА_1 керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушувати вимоги п.2.9 а ПДР.
Також, під час розгляду справи не встановлено обставин, які би підтверджували, що небезпека, на яку вказує захисник, не могла бути усунута іншими засобами ніж керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
У даному випадку, позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не узгоджується з вимогами закону та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з усуненням передбаченої статтею 18 КУпАП небезпеки.
Посилання апеляційної скарги на те, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, як військовослужбовця, мав проводитися представником ВСП у порядку, передбаченому статтею 266-1 КУпАП, підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідальність водія за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Зазначене адміністративне правопорушення відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті у сфері безпеки дорожнього руху. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є особа, яка керує транспортним засобом. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачений саме статтею 266 КУпАП і такого порядку поліцейський, який проводив огляд, дотримався.
Згідно з положеннями частини 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
КУпАП не передбачено спеціальної норми, що регулює відповідальність водія, який є військовослужбовцем, за керування транспортним засобом, який належить фізичній чи юридичній особі у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до приписів частин 1,4 статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Відомості про те, що вказаний транспортний засіб є транспортним засобом ЗСУ відсутні. А відтак він несе адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння на загальних засадах.
Статтею 266-1 КУпАП, на яку посилається апелянт, врегульовано особливості проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони вчинили адміністративне правопорушення, яке відноситься до військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б.
Аналіз положень статті 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення статті 266-1КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Зазначене кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП, згідно з якими посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, передбачені статтею 44, частинами 2, 3 статті 123, статтями 172-10-172-20, статтями 173, 174, 178, 182, 184-1, 185, 185-7 КУпАП.
Згідно приписів пункту 11 частини 2 статті 255 КУпАП посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, - частина п`ята статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань).
Статтею 235-1 КУпАП визначено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами 1, 4, 5 статті 121, статтею 121-1, частинами 1,2,3,4 статті 122, частиною 1 статті 123, статтями 124-1-126, статтею 132-1 КУпАП.
Апеляційний суд за наведеного відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та недійсність його результатів.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що виконує обов`язки військової служби та їде виконувати доручення командира, апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки обставини повідомлення ОСОБА_1 зазначених відомостей, хоч і зафіксовані на відеозаписі, однак окрім слів самого ОСОБА_1 вони не підтверджуються жодними доказами. Зокрема працівниками поліції встановлено особу ОСОБА_1 за посвідченням водія, факту пред`явлення ОСОБА_1 працівникам поліції військового квитка на відеозаписі не зафіксовано. Сам ОСОБА_1 не був одягнений у військовий однострій та були відсутні ознаки, які б вказували на виконання ним обов`язків військової служби.
За наведеного апеляційний суд вважає безпідставною позицію сторони захисту щодо необхідності застосування стосовно ОСОБА_1 спеціальної процедури огляду на стан сп`яніння та кваліфікації відповідних дій за статтею 172-20 КУпАП.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що поліцейським було дотримано вимоги статті 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів та фіксації результатів проведеного огляду.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу апеляційний суд розцінює, як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
Необізнаність водія щодо причин зупинки чи його незгода з причинами зупинки не звільняє водія від обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Наявність чи відсутність законних причин для зупинення транспортного засобу не входить до складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а відтак не підлягає доказуванню у даній справі, а неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності, а не підставою для звільнення особи від відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, працівниками поліції правомірно було зупинено транспортний засіб, який рухався у комендантську годину без ознак його приналежності до транспортних засобів Збройних Сил України.
Положеннями статті 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено підстави для зупинки поліцейським транспортного засобу до яких відноситься порушення правил ПДР і прийняте уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху, а приписами пунктів 5,6 частини 1статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та положеннями Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ від 29грудня 2021р.№ 1455та Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ від 8 липня 2020р.№573 врегульований механізм здійснення заходів під час запровадження комендантської години.
Отже твердження апелянта про те, що у поліцейських не було законних підстав для зупинки транспортного засобу спростовується наявними у справі доказами.
Незгода з діями працівників поліції могла бути підставою для оскарження їх дій у визначеному законом порядку. Проте в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження правомірності дій поліцейських щодо зупинки автомобіля .
Інші доводи та аргументи апеляційної скарги не потребують детального аналізу та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Апеляційний суд вважає зібрані у справі докази повністю узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими, достатніми та в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.
Клопотання захисника Ластовського Я.Р. щодо не накладення на нього додаткового стягнення у виді позбавлення права керуванням транспортними засобами з огляду на те, що він проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді водія і позбавлення права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але і значно послабить здійснення обороноздатності його підрозділу, апеляційний суд відхиляє, оскільки сам по собі факт проходження особою служби на посаді водія в ЗСУ не є достатньою підставою вважати, що така робота пов`язана виключно з керуванням транспортними засобами та на нього покладено виключно обов`язки по керуванню транспортними засобами, а не здійсненню їх ремонту та технічного обслуговування тощо.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , отримавши посвідчення водія, зобов`язався дотримуватися Правил дорожнього руху України та був достовірно обізнаний з можливістю притягнення його до відповідальності у разі недотримання цих правил.
Враховуючи наведене апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі статті 69 КК України.
Для досягнення визначеної в статті 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керуванням транспортними засобами є необхідним.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Д.В. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді місцевого суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника захисника ОСОБА_1 - адвоката Кравчуна Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Херсонського апеляційного суду Л.А. Приходько
Оригінал: reyestr.court.gov.ua