Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №947/14547/24 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №947/14547/24

Суддя: Драгомерецький М. М.

Номер провадження: 22-ц/813/1221/26

Справа № 947/14547/24

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М. М.,

суддів колегії: Громіка Р. Д., Роїка Д. Я.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рудзей Юрій Володимирович, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2024 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 11 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок 25 000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Вказує, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим, станом на 11 лютого 2024 року у неї утворилася заборгованість із загального залишку заборгованості за наданим кредитом в сумі 25 161,93 гривень.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.01.2020 станом на 11.02.2024 в сумі 25 161,93 грн та судові витрати 3 028 грн.

Не погодившись із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рудзей Ю. В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2020 року згідно договору про надання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок 25 000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Умовами визначено порядок, розмір сплати щомісячного платежу, ставки, штрафи за можливе порушення умов договору.

Положенням анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті заявник просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку , що вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключом, який буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також, визнавалося, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та її накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Вона підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного /електронного цифрового підпису. Усі листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

АТ «Універсал банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Станом на 11 лютого 2024 року наявна заборгованість за договором становить 25 161,93 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» в повному обсязі та стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 161,93 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведені позовні вимоги, на день розгляду справи в суді заборгованість відповідачем згідно кредитного договору не погашена.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Укладений з банком договір відповідач в судовому порядку не оспорив, у зв`язку з чим, він відповідно до правил статті 204 ЦК України, є правомірним.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору про надання банківських послуг в сумі 25 161,93 грн, підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Однак колегія суддів не в повній мірі погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять підстав вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

Відсотки, які були нараховані відповідачу у розмірі 22 244,98 грн (сума всіх нарахувань в 10 стовпчику «сплачено відсотків» розрахунку заборгованості), що не передбачено підписаною відповідачем заявою від 11.01.2020, нараховувалися та списувалися позивачем необґрунтовано.

Суми коштів, які були внесені відповідачем в рахунок погашення своїх зобов`язань не повинні були зараховуватися в рахунок погашення відсотків, а повинні були зараховуватися в рахунок погашення боргу зі сплати фактично отриманих грошових коштів. Загальна сума внесених коштів – 22 244,98 грн (сума всіх платежів в 10 стовпчику «сплачено відсотків» розрахунку заборгованості).

Таким чином, не обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 22 244,98 грн, оскільки сума заборгованості повинна складати 25 161,93 грн – 22 244,98 грн = 2 916,95 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач виконав свій обов`язок щодо повернення фактично отриманих коштів на користь позивача, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього заборгованості за договором про надання банківських послуг в частині сплачених відсотків, оскільки використані відповідачем кошти повернуті позивачеві.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.01.2020, відповідачем за період з 13.04.2018 по 09.02.2022 була сплачена сума у загальному розмірі 23 718,00 грн, з них сплачено відсотки у розмірі 22 244,98 грн, нараховані банком за ставкою 38,4% та 37,2%, що не передбачено підписаною відповідачем заявою від 11.01.2020, за відсутності домовленості сторін про їх розмір, тобто нараховувалися та списувалися позивачем необґрунтовано.

Таким чином, кошти, які були внесені відповідачем в рахунок погашення своїх зобов`язань повинні були зараховуватися в рахунок погашення боргу зі сплати фактично отриманих грошових коштів. Оскільки значна частина використаних відповідачем коштів повернута позивачеві, відсутні правові підстави для стягнення з нього заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в цій частині за договором про надання банківських послуг, у яку також включено безпідставно нараховані відсотки у необумовленому сторонами розмірі. Позивач не надав доказів щодо підстав та обґрунтованості нарахування і стягнення відсотків, а відповідач виконав свій обов`язок щодо повернення фактично отриманих коштів на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким твердженнями апеляційної скарги, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та відповідають актуальній практиці Верховного Суду, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1-2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, колегія суддів зазначає, що в анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 11.01.2020, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредитом) в розмірі 25 161,93 грн, при цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховувались нараховувались також відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом, а відповідачем сплачувались відсотки

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету Договору про надання банківських послуг від 11.01.2020, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Апеляційний суд зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 та картки платника податків.

Однак, анкета-заява не містить вказівки про кредитний ліміт та суми кредиту, яка була отримана відповідачкою, строк надання грошових коштів, строк їх повернення, відсутні будь-які посилання на вид картки, з якої відповідачка могла отримувати грошові кошти, умова про отримання цієї картки відповідачем, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотки, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру тобто, сторони не досягли істотних умов кредитного договору в анкеті-заяві.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення 11 січня 2020 року ОСОБА_1 з основними умовами кредитування.

Так, позивачем до позовної заяви додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, в яких зазначено про те, що чинна редакція затверджена протоколом правління №46 від 24.11.2021, та набирає чинності з 27 листопада 2021 року (а.с. 9).

Отже позивачем долучені Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank від 24.11.2021, які затверджені вже після підписання ОСОБА_1 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 11.01.2020.

Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank в редакції 24.11.2021, Тарифи Чорна картка monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорна картка monobank, не містять підпису відповідача ні рукописного, ні електронного (а.с. 9-26).

Матеріали справи не містять Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank які діяли на час підписання анкети-заяви відповідачкою, і підписані останньою, та не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання боржником кредитних коштів містив умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування.

Згідно частин 1-4 статті 12, частин 1, 5-6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що сторонами при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 11.01.2020 було погоджено розмір процентів та інші умови, які викладені в Умовах і правилах обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, Тарифах Чорна картка monobank, оскільки матеріали справи не містять підтверджень про ознайомлення відповідача з основними умовами кредитування, їх підписання, як і немає доказів, що саме ці умови і правила обслуговування розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містили умови, зокрема щодо сплати відсотків, які зазначені у розрахунку заборгованості.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно пункту 22 частини 1 статті 1 цього Закону фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З висновками суду про відсутність вважати, що при укладенні договору з відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк колегія суддів погоджується.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Окрім того, в постановах від 03.07.2019 у справі №204/2217/16-ц (провадження №61-47244св18) та від 30.10.2019 у справі №758/6565/16-ц (провадження №61-19365св18) Верховний Суд зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - є процесуальним обов`язком суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду.

Проте, суд першої інстанції при визначенні суми заборгованості не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не надав оцінки усім доказам у справі, а саме розрахунку заборгованості.

Так, апеляційний суд зазначає, що згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.01.2020 у графі «сплачено відсотків» зазначена інформація про сплачені відсотки за період з 11 січня 2020 року по 11 лютого 2024 року, та встановлено, що за цей період загальна сума сплачених відсотків становить 22 244,98 грн (сума всіх нарахувань в 10 стовпчику «сплачено відсотків»), що не передбачено підписаною відповідачем заявою від 11.01.2020, однак нараховувалися та списувалися позивачем (а.с. 6-7).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 вносила кошти за отриманим кредитом, однак такі кошти зараховуватися позивачем в рахунок погашення відсотків

Тому, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка була обізнана про конкретні запропоновані їй Умови та правила банківських послуг, у зв`язку з відсутністю у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми сплачених відсотків за користування кредитними коштами, тому позовні вимоги АТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 2 916,95 грн, а саме без врахування сплачених відсотків (25 161,93 грн – 22 244,98 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, рішення суду слід змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 11.01.2020, з 25 161,93 грн до 2 916,95 грн, з підстав викладених в даній постанові.

Окрім того, згідно підпунктів б, в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України).

Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 3 028 грн, які суд стягнув з відповідачки за рішенням суду.

Відповідач ОСОБА_1 понесла та документально підтвердила витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн.

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 351,03 грн за подання позовної заяви.

Разом з тим, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з АТ «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 212,37 грн.

Тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково шляхом взаємозаліку витрат по сплаті судового збору при подачі позову та витрат по сплаті судового збору при подачі відповідачкою апеляційної скарги, з АТ «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судовий збір в сумі 2 861,34 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381–384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рудзей Юрій Володимирович задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року змінити в частині розміру заборгованості, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11.01.2020 станом на 11 лютого 2024 року, з 25 161,93 гривень до 2 916,95 гривень.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року в частині стягнення витрат по сплаті судового збору скасувати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 212,37 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

Д. Я. Роїк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua