Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №488/5044/24 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №488/5044/24

Суддя: Крамаренко Т. В.

17.11.26

22-ц/812/2551/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 488/5044/24

Провадження 22-ц/812/2551/26 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Муругова В.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Гриник В. О.,

за участю: представника позивача - адвоката Балабан О.І., представника відповідача - адвоката Сорочана В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Сорочаном Василем Васильовичем

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді - Щеглової Я.В. в приміщенні того ж суду по цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2024 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути на його користь суму заборгованості за договором підряду на ремонто-будівельні роботи покрівлі б/н від 28 червня 2024 року у розмірі 70 695 грн та вирішити питання про судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 28 червня 2024 року між сторонами було укладено договір підряду на ремонтно-будівельні роботи покрівлі за адресою АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що умови договору підряду виконані в повному обсязі, між тим відповідачкою не оплачено вартість проведених робіт по монтажу покрівлі, конструкції на димар, монтажу підшиву та доставки матеріалу на суму 70 695 грн в добровільному порядку, позивач просив суд про задоволення позову.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2025 року позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 70 695 грн заборгованості за договором підряду. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2025 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального провадження.

У відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_1 - адвокат Сорочан В.В. просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень наголошував на тому, шо позивач належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором, виявлені відповідачкою істотні недоліки, які роблять покрівлю будинку непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання не усунув.

11 березня 2026 року від представника відповідачки - адвоката Сорочана В.В. надійшло клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, в якому посилався на те, що між сторонами існує спір стосовного неналежної якості (недоліків) виконаної роботи відповідно до ч.4 ст. 853 ЦК України, а для з`ясування цих обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні технічні знання в галузі будівництва, що є відмінними від галузі права.

Представник позивача - адвоката Балабан О.І. заперечувала проти проведення судової будівельно-технічної експертизи, визначення експертної установи та покладення витрат за її проведення на позивача.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Сорочана В.В. про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи задоволено частково.

Призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Миколаївського відділення Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Алмазова, 27 тел. (0512) 44-16-83) е mail: mv_ondise@ukr.net).

На вирішення експерта поставлено питання:

- Чи відповідають виконані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ЕДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за Договором підряду від 28.06.2024 ремонтно-будівельні роботи покрівлі наявній у виконавця проектно-технічній документації і кошторису за переліком, обсягом і якістю їх виконання а також вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають ці невідповідності?

- Чи відповідають використанні підрядником за договором підряду від 28.06.2024 для ремонту покрівлі належного замовнику будинку, будівельні матеріали сертифікатам відповідності, деклараціям про відповідність, технічним паспортам та іншим документам, що підтверджують якість та безпечність продукції а також вимогам державних стандартів та технічних регламентів? Який їх клас вогнестійкості та показники пожежної безпеки? Чи є вони безпечними для життя і здоров`я людини і чи не становлять вони загрози для навколишнього природного середовища?

- В разі виявлення недоліків і невідповідностей ремонтно-будівельних робіт і матеріалам вимогам якості, - які будівельно-ремонтні робіти та матеріали за переліком та об`єм потрібно додатково виконати та використати для усунення (переробки, заміни) виявлених недоліків і яка вартість цих робіт і матеріалів?

Оплату попередньо за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 .

У розпорядження експерта направлено матеріали цивільної справи № 488/5044/24. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сорочан В.В., не погодившись з ухвалою суду в частині покладення на неї обов`язку з попередньої оплати експертизи, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, просила ухвалу змінити та вирішити питання про попередню оплату за проведення експертизи з урахуванням положень ч.4 ст. 853 ЦК України за рахунок позивача - ФОП ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не врахував положення частини четвертої статті 853 ЦК України, якими установлено спеціальне правило розподілу витрат на експертизу безпосередньо пов`язане з характером правовідносин сторін та результатами експертного дослідження. Стаття 135 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку заявника клопотання нести витрати на експертизу. Попередня оплата експертизи не повинна підміняти передбачений законом розподіл витрат з урахуванням результатів експертного дослідження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвала суду відповідно до ч.1 ст. 258 ЦПК України є судовим рішенням.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у справі наявна не лише суперечність позицій сторін, а й розбіжності щодо фактичного обсягу, якості та вартості ремонтно-будівельних робіт, виконаних позивачем. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати такі обставини без залучення відповідних спеціальних знань, а тому встановлення зазначених фактів виключно на підставі пояснень сторін та письмових доказів є неможливим. За таких умов вирішення спору без встановлення фактичного обсягу, якості та вартості виконаних ремонтних робіт призведе до оцінки судом технічних питань без спеціальних знань, що є неприпустимим. Призначення експертизи є співмірним процесуальним заходом, оскільки питання, які пропонуються поставити експерту прямо стосуються предмета доказування у справі, не виходять за межі позовних вимог, не підміняють особою правову оцінку суду та є необхідними для перевірки взаємовиключних доводів сторін.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сорочан В.В. не погоджувалась з ухвалою суду в частині покладення на неї обов`язку з попередньої оплати експертизи, просила її змінити та вирішити питання про попередню оплату за проведення експертизи з урахуванням положень сч.4 ст. 853 ЦК України за рахунок позивача - ФОП ОСОБА_2 .

Отже, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише ухвала суду в частині вирішення питання щодо покладення обов`язку зі сплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи на відповідачку ОСОБА_1 .

Зобов`язуючи відповідача ОСОБА_1 попередньо оплатити витрати, пов`язані з проведенням експертизи, суд виходив з того, що саме остання ініціювала її проведення.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Отже, аналізуючи викладене слід зазначити, що судовий процес підпорядковується виключно нормам процесуального права.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, зокрема, висновками експертів.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснив судам, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Згідно із частинами першою третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України)

Згідно ч.1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 134 ЦПК України суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЦПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 135 ЦПК України витрати на залучення експерта несе сторона, яка заявила відповідне клопотання.

Оскільки клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи заявлено відповідачкою ОСОБА_1 , суд вірно вважав про наявність підстав для покладення на неї оплати попередніх витрат за проведення експертизи.

Посилання в апеляційній скарзі на не врахування судом положень частини четвертої статті 853 ЦК України, якими установлено спеціальне правило розподілу витрат на експертизу безпосередньо пов`язане з характером правовідносин сторін та результатами експертного дослідження, не заслуговують на увагу з огляду на те, що попередня оплата (аванс) саме за проведення судової експертизи застосується тільки за процесуальною нормою, оскільки вина підрядника ще не доведена, а для її встановлення експертиза й призначається.

До того ж, розгляд справи у судовому засіданні здійснюється виключно за нормами процесуального права. Суд не може призначити експертизу в межах розгляду судової справи в обхід норм ЦПК України.

Також слід зазначити, що остаточний розподіл судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи відбувається на підставі матеріальної норми (ч.4 ст. 853 ЦК України) урахуванням ст. 141 ЦПК України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип, згідно з яким учасники судового процесу мають нести наслідки за вчинення ними процесуальних дій, є одним із наріжних каменів сучасного українського судочинства. У правовій доктрині та процесуальних кодексах України цей підхід тісно пов`язаний із принципами змагальності, диспозитивності та розумності строків.

Цей принцип означає, що кожна сторона самостійно визначає свою процесуальну поведінку. Якщо учасник справи вчиняє певну дію (або, навпаки, не вчиняє її у встановлений строк), він повністю бере на себе ризик настання негативних наслідків. Суд не може виконувати функції адвоката чи представника сторони й виправляти її помилки.

З урахуванням встановленого, висновки суду першої інстанції про покладення оплати (авансування) вартості проведення судової експертизи на відповідачку відповідають нормам процесуального права.

В інших частинах ухвала суду сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду в оскаржуваній частині постановлена з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути змінена з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Сорочаном Василем Васильовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

Н.О. Тищук

Повний текст складено 17 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua