Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №643/11978/26 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №643/11978/26

Суддя: Яцина В. Б.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/11978/26 Головуючий суддя І інстанції Харченко А. М.

Провадження № 22-ц/818/5575/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2026 року по справі за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.07.2015 року у розмірі 110 540,35 грн. та стягнути судовий збір 2 662,40 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2026 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Гур`єв А.А. посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду.

Скарга мотивована тим, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Суд першої інстанції на день відкриття провадження у справі не встановив зареєстрованого місця проживання чи перебування Відповідача, та не взяв до уваги, що згідно з копією паспорта ОСОБА_1 , що є в матеріалах справи, місце її реєстрації зазначено: « АДРЕСА_1 », а надані Позивачем інші документи, не містять інформації про реєстрацію його місця проживання чи реєстрацію його місця перебування.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає.

Передаючи справу за вищевказаним позовом до Харківського районного суду Харківської області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у справі є ОСОБА_1 , який відповідно до інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 оскільки отримав статус ВПО, що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Харківського районного суду Харківської області.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Судом встановлено, що у червні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 08.07.2015 року у розмірі 110540,35 грн.

За загальним правилом відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом спору, зокрема, є стягнення заборгованості за договором кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру № 3525969 від 29.10.2026, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Салтівського районного суду м.Харкова.

Водночас відповідно до інформації щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2960264 від 30.06.2026 відповідач отримав статус ВПО та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Харківського районного суду Харківської області.

Разом з тим, реєстрація ВПО не визначає офіційну адресу постійного чи тимчасового проживання особи для мети застосування вказаної норми ч.1 ст.27ЦПК України.

Так, згідно до абз. 1 п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій.

Актуальна практика Верховного Суду підтверджує, що суди повинні орієнтуватися виключно на офіційно зареєстроване (задеклароване) місце проживання або перебування особи, а не на адресу її фактичного мешкання.

Положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи – позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Такий висновок про застосування норм права, забезпечуючи єдність судової практики, зробила ОП КЦС у складі ВС у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120029704.

Особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Відповідач наполягає на розгляді справи за місцем його реєстрації у м. Харкові, яке підтверджується у матеріалах справи.

Суд першої інстанції, направляючи справу за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області вказані норми цивільного процесуального та матеріального права не врахував, та за відсутності зареєстрованого місця перебування відповідача в межах територіальної юрисдикції іншого суду - Харківського районного суду Харківської області безпідставно змінив територіальну підсудність розгляду цього спору.

Оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України колегія суддів скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гур`єва Андрія Альбертовича задовольнити.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 30 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Салтівського районного суду м.Харкова .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.В.Маміна.

Н.П.Пилипчук.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua