Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №127/28577/26
Суддя: Курко О. П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 127/28577/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гриневич В.С.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
17 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що 04.08.2026 Інспектором Відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області винесено постанову серії ЕНА №07669263, згідно якою позивача визнано таким, що він керуючи транспортним засобом, при зміні напрямку руху не увімкнув покажчик повороту, а також під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим нібито порушив п. 9.2.б Правил дорожнього руху України та п. 9.9.б Правил дорожнього руху України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції – скасувати.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 04.08.2026 інспектором Відділенням поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Українцем Володимиром Петровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА №7669263, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 04.08.2026 о 20:36 год. в селищі Тиврів по вулиці Злагоди керував транспортним засобом «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не увімкнув показник повороту та під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.2.б ПДР України та п. 9.9.б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позов не до належного відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування вищевказаної постанови та відповідачем визначив Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Однак, слід звернути увагу позивача, що даний позов подано ним до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону №580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Отже, у таких справах, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Використання у вище зазначених нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-24420 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а.
Крім цього, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Як вже зазначалось вище, позивач звернувся з позовом до Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.
Однак, відповідно до постанови КМУ №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, та окремо, Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Головне управління Національної поліції у Вінницькій області є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області не являється окремою юридичною особою, а є лише структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, від імені якого виступає Інспектор Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, позивач звернувся до суду з позовом до Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, а не до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
За приписами частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Проте, позивачем не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області чи заміну неналежного відповідача належним, тоді як вчинення таких дій можливе лише за клопотанням позивача або ж після з`ясування думки позивача, який в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.
Разом з тим, суд позбавлений можливості самостійно, всупереч волі позивача, замінити неналежного відповідача належним відповідачем, або ж залучити співвідповідача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення поліції №2 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення слід відмовити.
Разом з тим, інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваної постанови, не досліджуються судом та їм не надається відповідна оцінка, оскільки позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що він не позбавлений права звернутися з позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та, за наявності обґрунтованих підстав, клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийКурко О. П.
СуддіБоровицький О. А. Ватаманюк Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua