Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №569/417/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення батьківства або материнства

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №569/417/25

Суддя: Гордійчук С. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/417/25

Провадження № 22-ц/4815/958/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа Рівненський відділ ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Панас О.В., повний текст виготовлено 10.02.2026 року,у справі № 569/417/25

в с т а н о в и в :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Рівненський відділ ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Львівського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства

Заява мотивована тим, що у серпні 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникли близькі стосунки. На той час ОСОБА_4 проходив військову службу, будучи мобілізованим ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок зазначених стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася донька ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини внесені відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.135 СК України, за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Після народження доньки ОСОБА_4 приїхав у відпустку на декілька днів та був присутній на хрещенні дитини. У довідці, виданій церквою святої Параскеви-Сербської с. Пустомити Рівненського району Рівненської області у церковній книзі був зроблений запис, що батьком дитини ОСОБА_5 є ОСОБА_4 . ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . У нього також є повнолітня донька - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у Національному військово медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" внаслідок ДТП. На час смерті він перебував на військовій службі.

З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, реалізації позивачем права на призначення дитині пенсії у зв`язку з втратою годувальника та отримання соціальних гарантій, просила суд встановити факт, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вирішено внести у актовий запис № 108, зареєстрований 30.07.2024 Гощанським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наступні зміни: замість «батько ОСОБА_6 » внести запис «батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України».

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із їх обґрунтованості та доведеності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд не врахував, що відповідачі не заперечували проти встановлення факту та просили суд розглядати справу в порядку окремого провадження та подали відповідну заяву, за таких обставин суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в даному випадку наявний спір про право та встановлення зазначеного факту, пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Зазначають, що судом неправильно визначено відповідачів, оскільки позивачем не наведено обставин які б свідчили про порушення прав позивача відповідачами. Судом не встановлено коло всіх спадкоємців, з якими може виникнути спір і на чиї права може вплинути рішення у справі. Покликаються на правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин.

Крім того, звертає увагу суду на те, що у представника позивача відсутні повноваження на подання позову, оскільки ордер на представництво інтересів позивача видано адвокату Панчелюга К.М. у Рівненському районному суді, а не Рівненському міському суді.

У відзиві на апеляційну скаргу до суду представник позивача вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 108 від 30.07.2024, зареєстрованого Гощанським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що батьками дитини зазначені : батько - ОСОБА_6 ; мати - ОСОБА_1 . Відомості про батька внесені на підставі частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до довідки, виданої церквою святої Параскеви-Сербської с. Пустомити Рівненського району Рівненської області вбачається, що у церковній книзі був зроблений запис, що батьком дитини ОСОБА_5 є ОСОБА_4 . Довідка підтверджена священиком церкви ОСОБА_7 , який здійснював хрещення і касиром церкви ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 проходив військову службу, будучи мобілізованим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у Національному військово медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" внаслідок ДТП. На час смерті він перебував на військовій службі.

Висновком експерта від 12.08.2025 № СЕ-19/118-25/9732-БД встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ймовірно, є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ймовірність даної події складає 99,999999%.

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . У нього також є повнолітня донька - ОСОБА_2 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (частини перша, друга статті 128 СК України).

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини 4 статті 128 , частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).

У рішенні від 19 березня 2019 року в справі «M. T. v. Ukraine» (заява № 950/17, пункти 23, 24) ЄСПЛ стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, зазначив, що, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись із життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.

Верховний Суд уже зауважував, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, який спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18).

Отже, дитині має бути гарантовано право знати свого біологічного батька, що є пропорційним і справедливим балансом між відповідними конкуруючими інтересами батьків і дитини та відповідатиме легітимній меті дотримання найкращих інтересів дитини.

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що факт батьківства ОСОБА_4 по відношенню до дитини підтверджується висновком експерта від 12.08.2025 № СЕ-19/118-25/9732-БД, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Водночас судом першої інстанції враховано також й інші докази, які підтверджують факт батьківства, в їх сукупності.

Висновки суду доводи апеляційної скарги не спростовують.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності між сторонами спору про право не заслуговують на увагу з таких підстав.

Окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт.

Верховний Суд звертав увагу на те, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право (див. постанову Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц).

Виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права, за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див. постанову Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_5 дасть змогу юридично закріпити відомості про батька дитини, який загинув, обороняючи свою державу, та відповідно отримати передбачені чинним законодавством пільги та виплати у зв`язку зі смертю військовослужбовця, а також право на отримання спадкового майна.

Так, за змістом статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Убачається, що відповідачі у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі заперечують проти задоволення позову про встановлення факту батьківства, так як таке рішення може вплинути на їх права та інтереси, оскільки дружина загиблого ОСОБА_3 також має право на отримання одноразової грошової допомоги, розмір частки якої буде зменшений, а також, відповідачі є спадкоємцями першої черги, що призведе до перерозподілу спадкового майна та зменшення їхньої частки у спадщині.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у позовному провадженні так як між заявницею, яка є законним представником малолітньої дитини і стверджує, що батьком її доньки є загиблий військовослужбовець ОСОБА_4 , та відповідачами які є дружиною та донькою загиблого і заперечують проти задоволення заяви про встановлення батьківства, існує спір.

Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 05 серпня 2026 року у справі № 619/866/24, від 26 березня 2026 року у справі № 212/6502/23 про встановлення фактів батьківства загиблих військовослужбовців, в яких батьки загиблих не визнавали заявлених фактів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17.11.2026 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua