Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №539/2185/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №539/2185/26

Суддя: Дорош А. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2185/26 Номер провадження 22-ц/814/4914/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»

на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року, ухвалене суддею Мирошниковою О. Ш., повний текст рішення складено – 20 липня 2026 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

12.05.2026 АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.11.2021 у розмірі 293 916,59 грн станом на 11.05.2026, яка складається з наступного: 203 404,73 грн – заборгованість за кредитом; 90 511,86 грн – заборгованість за відсотками, та судові витрати у розмірі 3 527 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 13.11.2021 ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Згідно п. 2.1.4.6.4. Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань за договором банк має право вимагати сплати клієнтом штрафу та/або пені у встановленому розмірі. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 11.05.2026 має заборгованість – 293 916,59 грн, яка складається з наступного: 203 404,73 грн - заборгованість за кредитом; 90 511,86 грн - заборгованість по відсоткам. Відповідачем, окрім анкети-заяви, також підписано і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені усі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. У разі, якщо паспорт продукту підписано за допомогою електронного підпису, то він є аналогом власноручного підпису.

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором №б/н від 13.11.2021 у сумі 169 169,18 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 99 986,32 грн та процентів у розмірі 69 182,86 грн.

Відмовлено в частині стягнення тіла кредиту та процентів у загальній сумі 124 747,41 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2 030,15 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що після 30.08.2024 позивач фактично надавав відповідачу нові кредитні кошти у розмірі, на який було збільшено тіло кредиту. Навпаки, виписка по рахунку підтверджує відсутність після цієї дати будь-яких операцій з використання відповідачем кредитного ліміту, а збільшення розміру основного боргу з 99 986,32 грн до 203 404,96 грн відбулося внаслідок приєднання позивачем сум нарахованих процентів до тіла кредиту. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні розміру основного боргу підлягають урахуванню лише фактично отримані та неповернуті відповідачем кредитні кошти у сумі 99 986,32 грн, які підтверджені випискою по рахунку, без урахування сум, які були включені банком до тіла кредиту внаслідок капіталізації процентів. Тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 99 986,32 грн, а в частині решти тіла кредиту у сумі 103 418,41 грн (203 404,73 – 99 986,32) - відмовив як безпідставно нараховані. Суд першої інстанції встановив, що позивач здійснював нарахування процентів не лише на суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а й на суму процентів, які були включені до тіла кредиту, що призвело до штучного збільшення розміру процентної заборгованості. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір основного боргу, на який можуть нараховуватися проценти, становить 99 986,32 грн, проценти підлягають обчисленню виключно на цю суму за погодженою сторонами базовою процентною ставкою 40,8% річних за період з 30.08.2024 по 11.05.2026: 99 986,32 ? 40,8% ? 619 днів / 365 днів = 69 182,86 грн. За таких обставин суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги про стягнення процентів у сумі 69 182,86 грн, а в частині 21 329 грн - відмовив як необґрунтовані, оскільки їх нарахування здійснено на суму основного боргу, яка була збільшена позивачем шляхом капіталізації процентів, що не підтверджує фактичного надання відповідачу відповідної суми кредитних коштів.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і правилах надання банківських послуг та тарифах. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча банк з нею не погоджується) щодо непідписання позичальником тарифів та Умов і правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку. Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки у справі №342/180/17 розглядався випадок, коли тарифи банку не було підписано боржником. У даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку (як зазначив суд), а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. У даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №284/157/20. Щодо сумнівів суду першої інстанції відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 16.11.2026 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 18.09.2026 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв`язком (а.с. 95-97), які були доставлені 19.09.2026 до електронних кабінетів. Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на ім`я відповідача ОСОБА_1 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 31.08.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 16.11.2026 о 10-00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 13.11.2021 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 14).

В анкеті-заяві зазначено, що проставленням власноручного або цифрового власноручного підпису під цією анкетою-заявою відповідач підтверджує, що ця заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Відповідно до анкети-заяви відповідач підтвердив, що до укладання угоди, ознайомився з актуальними умовами і правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», тарифами, паспортом споживчого кредиту, а електронний підпис є аналогом його власноручного підпису (а.с. 14).

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, форма кредиту: кредит рахунку на споживчі цілі; кредитний ліміт може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів з картрахунку і безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (п. 2.1.1.12.1.1). За користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,000001% від суми операції за рахунок клієнта. В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань в повному обсязі за кредитом… до останнього дня місяця по картці «Зелена», що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. По картці «Зелена» сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунка в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). У разі якщо, в дату нарахування відсотків за кредитом, клієнт використав усю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Узгоджена сторонами умова про збільшення розміру кредиту діє до тих пір, поки термін прострочення по будь-якій заборгованості за кредитом не перевищує 90 днів. Для всіх карток згідно статті 212 ЦК України, в разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість за кредитом є більшою ніж 90 днів – починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є простроченою (п. 2.1.1.12.2).

13.11.2021 відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» та підписав його (а.с. 15-16).

Згідно паспорту споживчого кредиту, тип кредиту – поновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом використання, строк кредитування – 240 місяців з правом автоматичного продовження, пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів, пільгова процентна ставка – 0,000001%, базова процентна ставка – 40,8% на рік, реальна річна процентна ставка – 49,34%, порядок погашення: щомісяця до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості, не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, не менше 100 грн, й не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит.

13.11.2021 відповідач ознайомився з тарифами по картці «Зелена» та підписав їх (а.с. 38-39)

Згідно з довідкою за картами, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2028; №432334732983077, строком дії до грудня 2031; №4323347331080025, строком дії до грудня 2031 (а.с. 29).

Відповідно до довідки за лімітами 13.11.2021 відповідачу був встановлений кредитний ліміт, а надалі був збільшений банком: 15.12.2023 до розміру 26 000 грн; 17.02.2024 до розміру 36 000 грн; 06.03.2024 до розміру 46 000 грн; 16.03.2024 до розміру 56 000 грн; 23.03.2024 до розміру 66 000 грн; 03.04.2024 до розміру 76 000 грн; 06.04.2024 до розміру 77 000 грн; 13.04.2024 до розміру 80 000 грн; 14.05.2024 до розміру 82 000 грн; 30.05.2024 до розміру 90 000 грн; 23.06.2024 до розміру 95 000 грн; 27.07.2024 до розміру 100 000 грн; 11.05.2026 до розміру 203 500 грн (а.с. 28).

Згідно з тарифами по картці «Зелена»: пільговий період за карткою до 62 днів; базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць: з 01.10.2020 – 3,4% за місяць, до 01.10.2020 – 3,7% за місяць; розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами: з 01.02.2022 – 4% від заборгованості на кінець минулого місяця (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості), до 01.02.2022 – 5% від заборгованості на кінець минулого місяця (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); реальна річна процентна ставка від 49,34% до 62,39%.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 11.05.2026 позивач розрахував заборгованість відповідача у сумі 293 916,59 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 203 404,73 грн та процентами – 90 511,86 грн (а.с. 9-13).

З виписки про рух коштів на рахунку суд першої інстанції встановив, що відповідач здійснював оплату за рахунок кредитних коштів останній раз 30.08.2024 і це була операції з перерахунку 1000 грн на картку № НОМЕР_3 та заборгованість відповідача складала 99 986,32 грн (а.с. 17-27).

Усі подальші операції на картках відповідача за період з 01.09.2024 по 19.11.2025 - це списання за кредитом за використання кредитного ліміту та розстрочка з виписки.

За позицією позивача, внаслідок невиконання своїх зобов`язань за кредитним договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 293 916,59 грн, що складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 203 404,73 грн та заборгованості за процентами у розмірі 90 511,86 грн.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини про невиконання відповідачем умов кредитного договору №б/н від 13.11.2021 з повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним на загальну суму 293 916,59 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 203 404,73 грн та процентами 90 511,86 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 13.11.2021 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» та, відповідно, між сторонами спору 13.11.2021 було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу споживчий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на карту, на умовах, зазначених в договорі, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», строк кредитування – 240 місяців з правом автоматичного продовження, пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів, пільгова процентна ставка – 0,000001%, базова процентна ставка – 40,8% на рік, реальна річна процентна ставка – 49,34%, порядок повернення кредиту відбувається щомісячно до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 5% від заборгованості, не менше нарахованих відсотків за користування кредитом та не менше 100 грн (а.с. 15-16).

Факт надання позивачем відповідачу кредитного ліміту підтверджений належними та допустимими доказами, а саме: анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 14), довідкою за лімітами, в якій зазначено, що відповідачу неодноразово було збільшено кредитний ліміт (а.с. 28), випискою по картці (а.с. 17-27), розрахунком заборгованості (а.с. 9-13).

Відповідно до наданої позивачем довідки за лімітами (а.с. 28), по картковому рахунку відповідача відбувалася неодноразова зміна кредитного ліміту. При аналізі цієї довідки суд першої інстанції встановив, що останнє збільшення ліміту, на яке було виражене волевиявлення відповідача, відбулося 14.05.2024 до суми 82 000 грн – Client збільшення 82 000 грн 14.05.2024 о 09:43 год. Усі подальші збільшення ліміту: 30.05.2024 до 90 000 грн, 23.06.2024 до 95 000 грн, 27.07.2024 до 100 000 грн, 11.05.2026 до 203 500 грн відбувалися за односторонньою ініціативою банку.

Згідно з випискою по картці, відповідач витрачав кредитні кошти на власні потреби останній раз у спірному періоді 30.08.2024 шляхом здійснення переказу у сумі 1000 грн на картковий рахунок (а.с. 17-27).

Позивач розрахував заборгованість за кредитом в сумі 203 404,73 грн за період з 13.11.2021 по 11.05.2026.

Суд першої інстанції звернув увагу, що останнє збільшення суми ліміту до 203 500 грн відбулося в один день із поданням позову до суду – 11.05.2026. Водночас, саме по собі збільшення кредитного ліміту не є доказом фактичного надання позичальнику відповідної суми кредитних коштів, оскільки кредитний ліміт визначає лише максимально можливий розмір кредитування, а не суму кредиту, яка була реально використана позивальником.

З виписки про рух коштів суд першої інстанції встановив, що після 30.08.2024 відповідач не здійснював операцій з використання кредитних коштів, а всі подальші записи у виписці стосуються нарахування процентів, їх списання, операцій за розстрочкою та інших внутрішньобанківських операцій. Отже, після цієї дати позивач не довів факту надання відповідачу нових кредитних коштів, які могли б збільшити суму основного боргу.

З розрахунку заборгованості суд першої інстанції встановив, що позивач періодично включав суми нарахованих процентів до складу тіла кредиту, після чого продовжував нараховувати проценти вже на збільшену таким способом суму основного боргу.

Суд першої інстанції зазначив, що хоча у п. 2.1.1.12.2 Умов сторони узгодили можливість збільшення кредиту на розмір боргових зобов`язань (відсотків) у разі використання всього ліміту, проте відповідно до статей 1054, 1056-1 ЦК України та статей 1, 12, 16 Закону України «Про споживче кредитування» проценти є платою за фактичне користування наданими кредитодавцем коштами та не можуть змінювати правову природу основного зобов`язання. Сам по собі факт нарахування процентів не свідчить про надання позичальнику нової суми кредиту.

Тому, включення позивачем нарахованих процентів до складу основного боргу без фактичного надання відповідачу відповідної суми кредитних коштів призводить до штучного збільшення тіла кредиту та подальшого нарахування процентів вже на збільшену таким способом суму боргу, що не відповідає суті кредитного зобов`язання та принципам добросовісності, розумності і справедливості, які закріплені у статті 3 ЦК України та вимогам статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо прозорості умов договору.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що після 30.08.2024 позивач фактично надавав відповідачу нові кредитні кошти у розмірі, на який було збільшено тіло кредиту. Навпаки, виписка по рахунку підтверджує відсутність після цієї дати будь-яких операцій з використання відповідачем кредитного ліміту, а збільшення розміру основного боргу з 99 986,32 грн до 203 404,96 грн відбулося внаслідок приєднання позивачем сум нарахованих процентів до тіла кредиту.

Щодо стягнення нарахованих позивачем процентів, то суд першої інстанції зазначив наступне.

За умовами договору, строк кредитування становить 240 місяців, пільговий період складає 62 дні. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 0,000001% в день, проценти за користування кредитом протягом базового періоду 40,8% на рік. Позивачем розрахована заборгованість за сумою відсотків у розмірі 90 511,86 грн, з розрахунком яких суд першої інстанції не погодився.

Суд першої інстанції встановив, що позивач здійснював нарахування процентів не лише на суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а й на суму процентів, які були включені до тіла кредиту, що призвело до штучного збільшення розміру процентної заборгованості.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір основного боргу, на який можуть нараховуватися проценти, становить 99 986,32 грн, проценти підлягають обчисленню виключно на цю суму за погодженою сторонами базовою процентною ставкою 40,8% річних за період з 30.08.2024 по 11.05.2026: 99 986,32 ? 40,8% ? 619 днів / 365 днів = 69 182,86 грн.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Частина перша статті 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 634 ЦК України – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України – договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частини перша – третя статті 1056-1 ЦК України – процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частина перша статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема – договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частини перша та друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» – реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Частини перша та п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» -у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: … 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; … 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит…

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» – договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Частина перша статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» – споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Частини перша та друга статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема – споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» - якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина перша статті 17 Закону України «Про електронну комерцію» - сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.11.2021 у розмірі 293 916,59 грн станом на 11.05.2026, яка складається з наступного: 203 404,73 грн – заборгованість за кредитом; 90 511,86 грн – заборгованість за відсотками.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.09.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Закон України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 13.11.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 14).

При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка, а отже між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Так, у матеріалах справи наявна довідка за картами, згідно якої ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня 2028; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031; №4323347331080025, строком дії до грудня 2031 (а.с. 29).

Відповідно до довідки за лімітами, 13.11.2021 відповідачу був встановлений кредитний ліміт, а надалі був збільшений банком: 15.12.2023 до розміру 26 000 грн; 17.02.2024 до розміру 36 000 грн; 06.03.2024 до розміру 46 000 грн; 16.03.2024 до розміру 56 000 грн; 23.03.2024 до розміру 66 000 грн; 03.04.2024 до розміру 76 000 грн; 06.04.2024 до розміру 77 000 грн; 13.04.2024 до розміру 80 000 грн; 14.05.2024 до розміру 82 000 грн; 30.05.2024 до розміру 90 000 грн; 23.06.2024 до розміру 95 000 грн; 27.07.2024 до розміру 100 000 грн; 11.05.2026 до розміру 203 500 грн (а.с. 28).

Крім того, у матеріалах справи наявна виписка про рух коштів по картці, яка містить детальну інформацію про рух коштів по картці за період з 13.11.2021 по 11.05.2026, що підтверджує користування ОСОБА_1 кредитними коштами та здійснення ним погашення заборгованості, що також свідчить про вчинення ним усіх дій, необхідних для укладання кредитного договору (а.с. 17-27).

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 13.11.2021 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого банком були виконані.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Таким чином, встановивши, що основне зобов`язання за цим договором не виконано, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за його невиконання.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач АТ «Акцент-Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 293 916,59 грн станом на 11.05.2026, яка складається з наступного: 203 404,73 грн – заборгованість за кредитом; 90 511,86 грн – заборгованість за відсотками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Проте, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №697/302/20 з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначено, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 особа просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив; оскільки в анкеті-заяві від 23.11.2017 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9 776,12 грн до 1185,60 грн. Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то у стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив правильно.

У даній справі, яка є предметом апеляційного перегляду, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до наданої позивачем довідки за лімітами (а.с. 28) по картковому рахунку відповідача відбувалася неодноразова зміна кредитного ліміту. При аналізі цієї довідки суд першої інстанції встановив, що останнє збільшення ліміту, на яке було виражене волевиявлення відповідача, відбулося 14.05.2024 до суми 82 000 грн – Client збільшення 82 000 грн 14.05.2024 о 09:43 год. Усі подальші збільшення ліміту: 30.05.2024 до 90 000 грн, 23.06.2024 до 95 000 грн, 27.07.2024 до 100 000 грн, 11.05.2026 до 203 500 грн відбувалися за односторонньою ініціативою банку.

Згідно з випискою по картці, відповідач витрачав кредитні кошти на власні потреби останній раз у спірному періоді 30.08.2024 шляхом здійснення переказу у сумі 1000 грн на картковий рахунок (а.с. 17-27).

Позивач розрахував заборгованість за кредитом в сумі 203 404,73 грн за період з 13.11.2021 по 11.05.2026.

Останнє збільшення суми ліміту до 203 500 грн відбулося в один день із поданням позову до суду – 11.05.2026. Водночас, саме по собі збільшення кредитного ліміту не є доказом фактичного надання позичальнику відповідної суми кредитних коштів, оскільки кредитний ліміт визначає лише максимально можливий розмір кредитування, а не суму кредиту, яка була реально використана позивальником.

З виписки про рух коштів встановлено, що після 30.08.2024 відповідач не здійснював операцій з використання кредитних коштів, а всі подальші записи у виписці стосуються нарахування процентів, їх списання, операцій за розстрочкою та інших внутрішньобанківських операцій. Отже, після цієї дати позивач не довів факту надання відповідачу нових кредитних коштів, які могли б збільшити суму основного боргу.

З розрахунку заборгованості встановлено, що позивач періодично включав суми нарахованих процентів до складу тіла кредиту, після чого продовжував нараховувати проценти вже на збільшену таким способом суму основного боргу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що після 30.08.2024 позивач фактично надавав відповідачу нові кредитні кошти у розмірі, на який було збільшено тіло кредиту. Навпаки, виписка по рахунку підтверджує відсутність після цієї дати будь-яких операцій з використання відповідачем кредитного ліміту, а збільшення розміру основного боргу з 99 986,32 грн до 203 404,96 грн відбулося внаслідок приєднання позивачем сум нарахованих процентів до тіла кредиту.

За умовами договору строк кредитування становить 240 місяців, пільговий період складає 62 дні. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 0,000001% в день, проценти за користування кредитом протягом базового періоду 40,8% на рік. Позивачем розрахована заборгованість за сумою відсотків у розмірі 90 511,86 грн, з розрахунком яких суд першої інстанції не погодився.

Позивач здійснював нарахування процентів не лише на суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а й на суму процентів, які були включені до тіла кредиту, що призвело до штучного збільшення розміру процентної заборгованості.

Розмір основного боргу, на який можуть нараховуватися проценти, становить 99 986,32 грн, проценти підлягають обчисленню виключно на цю суму за погодженою сторонами базовою процентною ставкою 40,8% річних за період з 30.08.2024 по 11.05.2026: 99 986,32 ? 40,8% ? 619 днів / 365 днів = 69 182,86 грн.

Доводи апеляційної скарги на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору в електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам факт укладення кредитного договору не оспорюється сторонами у справі.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобова В. М. Триголов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua