Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №539/5956/25
Суддя: Чумак О. В.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 539/5956/25 Номер провадження 22-ц/814/2864/26Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп"
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року, ухвалене суддею Даценко В.М.
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В С Т А Н О В И В
У листопаді 2025 року ТОВ «"Фінансова компанія "Фангарант Груп" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ № 30200396148 від 03.07.2025 в розмірі 66 759,70 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір № 30200396148 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™. Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.
Згідно умов вказаного договору відповідачу було передано в оренду на умовах лізингу "Мотоцикл FORTE CROSS 300 (XSR 300) червоний" (далі Товар), встановленою вартістю 71 528,24 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом останнього на договорі.
Умовами пакету фінансування визначеними в договорі, встановлено, що платіж при укладанні договору (від загальної суми платежів): становить 11921,37 грн. Кількість місячних платежів (крім першого): 5. Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 11 921,38 грн. Вид договору: прямий лізинг. Перехід права власності до Клієнта: виплата всіх зобов`язань за Договором.
Також згідно п. 1.1., п. 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше™ № 2025031501 від 15.03.2025 р. всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь позивача в момент підписання договору 03.07.2025 р.
Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлений в письмовій формі, згідно п. 8.1. договору
Станом на 20.11.2025 відповідач не виконав прийнятих на себе відповідно до положень умов пакету фінансування та п. 10.4.2. договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару.
За весь період дії договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 04.07.2025 - 11 921,00 грн. (платіж при укладанні договору).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 66 759 гривень 70 копійок, що складається з: 59606,87 гривень 87 копійок сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару та 7152,83 гривні 83 копійки сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору, які ТОВ «"Фінансова компанія "Фангарант Груп" прохає стягнути на його користь.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що учасники договірних відносин не додержалися вимоги закону про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору про придбання транспортного засобу, що свідчить про його нікчемність. Такий договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «"Фінансова компанія "Фангарант Груп", просило його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд, в порушення норм процесуального права, розглянув дану справу без належного та завчасного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Зазначено, що про призначення судового засідання на 18.03.2026 апелянт дізнався лише 21.03.2026, внаслідок чого був позбавлений права на публічний, справедливий та об?єктивний судовий розгляд.
Товариство не погоджуєтьсяз висновком місцевого суду про нікчемність спірного договору, оскільки відповідно до його умов, товар (транспортний засіб) не передавався відповідачу в тимчасове платне володіння та користування, оскільки п. 4 договору визначено про перехід права власності до клієнта після виплати всіх зобов?язань, що свідчить про помилковість застосування судом норм ст.ст. 799, 806 ЦК України.
Зазначено, що укладений між сторонами договір є договором прямого лізингу, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про фінансовий лізинг».
Положеннями ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї зі сторін договору.
В свою чергу, відповідач не надав доказів звернення до товариства з вимогою щодо нотаріального посвідчення даного договору.
Крім того, на виконання умов договору в день його укладення відповідачем було здійснено платіж по оплаті частини вартості товару, такі конклюдентні дії відовідача свідчать про визнання ним договору та, відповідно, правомірність вимог апелянта.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Антіховича В.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що Закон України «Про фінансовий лізинг» не може застосовуватися до спірних правовідносин через відсутність належного суб?єктного складу, оскільки положеннями даного закону визначено, що лізингодавцем може бути лише юридична особа, натомість первісним суб?єктом, який уклав договір є фізична особа-підприємець.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 2025031501 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу), відповідно до п.1.1. якого постачальник постачає товари клієнтам та відступає позивачу право вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а позивач здійснює факторингове фінансування відступлених постачальником прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів (а.с. 7).
03.07.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 30200396148 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (а.с. 8).
Згідно пунктів 1, 2 договору сторонами визначено вид товару, а саме: Мотоцикл FORTE CROSS 300 (XSR 300) червоний" (далі Товар), встановленою вартістю 71 528,24 грн.
Відповідно до п. 4 договору умовами пакету фінансування є: для товарів прямий лізинг.
Згідно з п. 8.1 договору клієнт (відповідач) отримує товари (послуги) від постачальника на умовах цього договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) улієнту. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь Процесинг-центра (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фангарант Груп").
Відповідно до п. 8.2. договору, порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається договором та правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу № 15/03-24 від 15.03.2024 р., що є невід`ємною частиною Договору. Клієнт ознайомлений з Правилами в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua.
Згідно п. 1.4 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше ці правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Підписанням Договору Клієнт приєднується до Правил. Правила є невід`ємною частиною кожного Договору з моменту його укладення.
Пунктом 9.1. договору визначено, що надання клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. Момент підписання цього договору може не співпадати у часі з моментом отримання товару (послуги) у випадку оформлення заявки на отримання товару онлайн та/або отримання товару поштою, кур`єрською доставкою тощо. Клієнт отримує товари (послуги) в належній якості, кількості, стані та в комплектності згідно умов цього договору, та без зовнішніх дефектів і інших недоліків.
Умовами пакету фінансування визначеними в договорі, встановлено, кількість місячних платежів (крім першого): 5. Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 11 921,38 грн. Вид договору: прямий лізинг. Перехід права власності до клієнта: виплата всіх зобов`язань за договором.
Враховуючи, що мотоцикл Forte Cross 300 (XSR 300) є механічним транспортним засобом, який відноситься до категорії «А» (двоколісні мотоцикли), суд першої інстанції прийшов до висновку про нікчемність договору № 30200396148 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоутримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У частині другій статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).
У частині третій статті 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ «Ван де Гурк проти Нідерландів», заява № 23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia («суд знає закон») зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (ухвала Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 757/23249/17-ц (провадження № 61-14020св20)).
Частиною п`ятою статті 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановивши, що при укладенні оспорюваного договору фінансового лізингу не додержано вимоги статті 799 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення спірного договору, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що даний договір є нікчемним.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір є договором прямого лізингу, а тому спірні правовідносини врегульовуються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Частиною першою статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
У ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Разом з тим, даним законом визначено, що лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу.
Таким чином, Законом України «Про фінансовий лізинг» чітко визначено, що лізингодавцем за договором фінансового лізингу може бути виключно юридична особа, яка має відповідний статус та внесена до реєстру чи має відповідну ліцензію/право на надання фінансових послуг.
Оскільки згідно спірного договору лізингодавцем виступає фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , а не юридична особа, тому такий договір не є договором фінансового лізингу в розумінні закону.
Посилання апелянта на помилковість застосування судом норм ст.ст. 799, 806 ЦК України, оскільки за даним договором товар (транспортний засіб) не передавався відповідачу в тимчасове платне володіння та користування, оскільки п. 4 договору визначено про перехід права власності товару до клієнта після здіснення всіх платежів,є необгрунтованими, оскільки згідно п. 7.1 правил з моменту отримання товару до моменту переходу права власності на товар клієнт отримує право користування товаром.
Твердження товариства про те, що на виконання умов договору в день його укладення відповідачем було здійснено платіж по оплаті вартості товару, що свідчить про визнання ним договору не спростовує факту нікчемності правочину. Окрім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини. Долучена до матеріалів справи квитанція (а.с. 53) не містить ідентифікуючих ознак, які беззаперечно підтверджують факт оплати саме відповідачем.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Фангарт Груп» судову повістку на судове засідання призначене на 11:00 год. 17.03.2026 отримало 06.03.2026 о 4:04:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету позивача (а.с. 104, зворот).
Відповідно до протоколу, складеного секретарем судового засідання, 17.03.2026 сторони у судове засідання не з?явилися.
У поданих позивачем додаткових поясненнях, представник ТОВ «ФК «Фангарант Груп» на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача (а.с. 92-99).
Від представника ОСОБА_1 адвоката Антіховича В.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника (а.с. 101).
На підставі поданих сторонами заяви, суд 17.03.2026 ухвалив перейти до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого було призначено на 08:10 год. 18.03.2026.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень місцевим судом норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування судового рішення.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фангарант Груп" залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua