Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №120/7507/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №120/7507/26

Суддя: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7507/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

17 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.05.2022 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

За висновком ВЛК, який оформлено довідкою військово-лікарської комісії №92/3712 від 03.05.2022 року, позивача, на підставі статті 38а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивач зазначив, що згідно даних електронного військово-облікового документу відомості про його виключення з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії №92/3712 відсутні.

З метою усунення розбіжностей між інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та електронному військово-обліковому документі стосовно непридатності позивача до військової служби, позивач направив заяву на адресу відповідача.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 року №970 повідомлено, що позивач не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 та запропоновано звернутись безпосередньо до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку.

В листі ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.03.2026 року №289 зазначено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО. При цьому, отримавши довідку ВЛК, ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 . До військового квитка, як вбачається з наданої копії, ІНФОРМАЦІЯ_6 записи щодо виключення з військового обліку не вносились.

За таких обставин позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів усіх відомостей про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов`язаними (ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ).

30.12.2022 на виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою № 1487 затвердив "Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів" (надалі - Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних (п. 6 Порядку № 1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (п. 20 Порядку № 1487).

Пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку № 1487, установлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Тож відповідач є органом військового управління, який веде ЄДРПВР та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 (в редакції чинній на час видачі довідки військово-лікарської комісії), військово-лікарська експертиза визначає ступінь придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; встановлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення № 402, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Так, на момент проходження позивачем медичного огляду та видачі довідки ВЛК від 03.05.2022 №92/3712 редакція Положення №402, зокрема пп. "б" п. 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення № 402 передбачали, що: "свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: у воєнний час: на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази)".

Позивач, обґрунтовуючи протиправність бездіяльності відповідача, вважає, що надана ним довідка ВЛК від 03.05.2022 №92/3712 є достатньою підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Відповідачем в свою чергу надано відповідь від 09.02.2026 року №970, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 та запропоновано звернутись безпосередньо до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, що не може розцінюватися судом як бездіяльність відповідача.

Суд звертає увагу, що оскільки в межах даної справи оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , то першочергово підлягають оцінці мотиви та доводи позивача у цій частині.

При цьому, суд вважає доцільним застосувати правовий висновок сформований Верховним Судом у публічно-правових відносинах щодо оскарження та визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який полягає у тому, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки (постанова Верховного Суду № 120/14148/21-а від 25 липня 2022 року).

Судом встановлено активну форму поведінки суб`єкта владних повноважень відповідача, яка виразилась у наданні відповіді на заяву позивача, що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень не було допущено бездіяльності.

Крім цього, з долученого до матеріалів справи електронного військово-облікового документу позивача вбачається, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем не заявлено.

В матеріалах справи відсутні відомості про взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Суд звертає увагу на те, що ведення та актуалізація відомостей Єдиного державного реєстру щодо позивача в межах компетенції органу ведення Реєстру належать до повноважень відповідного ТЦК та СП, у якому позивач перебуває на військовому обліку. Саме цей орган має бути визначений відповідальним суб`єктом у частині виконання тих облікових дій, які законодавством віднесено до його компетенції.

З огляду на те, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 , саме цей територіальний центр є належним суб`єктом виконання функцій щодо перевірки, внесення та актуалізації відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім цього, судом встановлено розбіжність між поданими позивачем документами, зокрема у військовому квитку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на сторінках 7 та 22 містяться відмітки про зняття з військового обліку, в той час як у довідці №92/3712 від 03.05.2022 року зазначено, що позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд зазначає, що поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку" не є тотожними. Вони різняться як підставами, так і правовими наслідками. Аналіз змісту статті 37 Закону №2232-XII свідчить, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з обліку продовжують перебувати в цьому статусі.

Відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відомостей про виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави.

Відтак, позивач, виявивши невідповідність між даними зазначених документів, має вжити належних заходів для з`ясування причин виникнення розбіжностей та ініціювати їх усунення у встановленому законодавством порядку. Зокрема, позивачу доцільно врегулювати питання військового обліку та подати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому він перебуває на військовому обліку, письмове звернення про внесення відповідних відомостей із додаванням копій довідки ВЛК та військового квитка, а також документів, які підтверджують правильність відомостей, що мають бути відображені в Реєстрі.

Втім, позивачем не вжито відповідних заходів, а надані докази не підтверджують наявності беззаперечно оформлених документів, які вказують про можливість виключення з військового обліку.

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем дій чи рішень, спрямованих на відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку вчинено або прийнято не було.

В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_11 поінформовано, що ОСОБА_1 не перебуває в них на військовому обліку військовозобов`язаних та запропоновано звернутися безпосередньо до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКурко О. П.

СуддіВатаманюк Р.В. Боровицький О. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua