Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №240/18606/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №240/18606/26

Суддя: Кузьмишин В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18606/26 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

16 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати його вчинити відповідні дії щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, оскільки до позову не було долучено доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позивачу надано строк для усунення зазначеного недоліку шляхом подання відповідних доказів.

2.2 Надалі представник позивача подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, у якому зазначив, що інших доказів, окрім долучених до позову, позивач не має, оскільки відповідні документи під час виключення зі списків особового складу йому не надавалися.

2.3 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на сім днів. Суд зазначив про відсутність у матеріалах позову доказів відмови відповідача у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також відомостей про нараховані та виплачені позивачу суми, що, на думку суду, не дає змоги встановити, на чому ґрунтується висновок позивача про порушення його прав.

2.4 На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача 29 травня 2026 року подано заяву, у якій той повторно зазначив, що позивач не має інших доказів, окрім долучених до позову, оскільки відповідні документи під час виключення зі списків особового складу йому не надавалися.

3. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не усунув недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, оскільки не надав доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. У зв`язку з цим, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд повернув позовну заяву.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погодившись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4.2 В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ненадання окремих доказів на підтвердження позовних вимог не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її подальшого повернення, оскільки оцінка належності, допустимості та достатності доказів здійснюється судом під час розгляду справи, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Також наголошує, що повідомив суд про відсутність у нього інших доказів, а обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності у спорах цієї категорії покладається на відповідача.

4.3 Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

1.2 Частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

1.3 Відповідно до ч. 4 ст. статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

1.4 Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

1.5 Таким чином, кожна особа має право звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів, шляхом подання адміністративного позову, сформованого з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Недотримання вказаної вимоги має наслідком залишення судом адміністративного позову без руху.

1.6 У свою чергу, не усунення недоліків адміністративного позову, визначених ухвалою про залишення адміністративного позову без руху, має наслідком прийняття судом ухвали про повернення адміністративного позову.

1.7 Судовим розглядом встановлено, що підставою повернення адміністративного позову ОСОБА_1 стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем недоліків адміністративного позову, а саме не надання позивачем доказів на підтвердження вказаних в позові обставин.

1.8 Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

1.9 Згідно ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

1.10 Відповідно до ч. 6 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

1.11 Відповідно до ч. 10 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

1.12 У той же час, ч. 3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

1.13 На підставі викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

1.14 Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку залишення позовної заяви без руху з підстав неподання позивачем доказів по суті справи є помилковим.

1.15 Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

1.16 Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В рішення від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції.

1.17 Отже, виходячи з норм Конституції України та міжнародного права, повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

1.18 Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки оскаржувана ухвала постановлена внаслідок надмірного формалізму.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Відповідно до ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

2.2 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції ухвалив судове рішення із порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua