Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №240/29334/25
Суддя: Біла Л.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/29334/25
Головуючий у І інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
16 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовом до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 83 позачергової сесії VIII скликання про відмову у задоволенні заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення протиправного рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №297256 від 31.07.2006 року, реєстраційний номер №010620900018, виданого на ім`я ОСОБА_2 , кадастрові номера земельних ділянок: 1822080900:05:000:0762 та 1822080900:05:000:0763, загальною площею 5,7788 га, для оформлення спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Разом із заявою позивач надала копію державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №297256 від 31.07.2006, копію запиту Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, копію довідки Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області, копію запиту про надання інформації, копію відповіді з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, копію розпорядження голови Житомирської РДА.
26 червня 2025 року Березівською сільською радою 83 позачергової сесії VIII скликання прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право на невитребувану земельну частку (пай) визначених статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи наявні лише докази заведення спадкової справи, однак відсутні докази прийняття спадщини або інших документів, що посвідчують право на невитребувану земельну частку (пай).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог ст. 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.
За приписами ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).
При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Так, спірним питанням в межах даної справи є відмова відповідача у задоволенні заяви позивача про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №297256 від 31.07.2006 року, реєстраційний номер №010620900018, виданого на ім`я ОСОБА_2 , для оформлення спадщини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Як встановлено судом, виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлене незгодою позивача з оскаржуваними рішенням відповідача, яким відмовлено у задоволенні заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право на невитребувану земельну частку (пай).
Право власності на спірні земельні ділянки підтверджується відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ № 297256 від 31.07.2006 року, реєстраційний номер №010620900018 на підставі розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 06.06.2006 року № 415 на ім`я ОСОБА_2 , кадастрові номера земельних ділянок: 1822080900:05:000:0762 та 1822080900:05:000:0763, загальна площа 5,7788 га, ділянки розташовані на території Василівської сільської ради, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області від 05.06.2023 №1073/01-16 Третьою Житомирською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №379/2011 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 . Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємицею за законом до майна померлого є ОСОБА_1 – дружина померлого.
У даній справі, оскаржуваним рішенням відмовлено позивачці у виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №297256 від 31.07.2006 року, реєстраційний номер №010620900018, виданого на ім`я ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право на невитребувану земельну частку (пай) визначених статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Поряд з цим, за позицією Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року, висловленою у постанові у справі №184/2470/13 рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або адміністративного судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі №184/2470/13, в постанові від 06.06.2018 у справі №826/631/15.
Так, у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, зазначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зробила такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим, а є спором про цивільне право на земельну ділянку (стосується приватноправових відносин), а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
.
ГоловуючийБіла Л.М.
СуддіМоніч Б.С. Гонтарук В. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua