Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №560/2561/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №560/2561/25

Суддя: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2561/25

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

16 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік у меншому розмірі, ніж передбачено законом, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу цю виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. Суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підлягає застосуванню в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV, а разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своєю природою є тією самою щорічною разовою допомогою, яка раніше виплачувалася до 5 травня. При цьому суд послався на рішення Верховного Суду від 5 березня 2024 року у зразковій справі №440/14216/23.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник стверджує, що частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №2983-IX неконституційною не визнано, що вона делегує Кабінету Міністрів України визначення порядку і розмірів виплати, що розмір виплати за 2024 рік встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року №369, яку управління зобов`язане виконувати, а також що суд першої інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23. Скаржник також вказує на порушення судом норм процесуального права та просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у режимі відеоконференції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок та виплату у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Листом від 3 лютого 2025 року відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року №369 особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни допомогу визначено у розмірі 2900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень.

У серпні 2024 року через АТ "Укрпошта" позивачу виплачено 18561 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну) гривню 78 копійок, з яких 15661 (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 78 копійок становить пенсія за серпень 2024 року і 2900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень становить разова грошова виплата до Дня Незалежності України.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Поряд із цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) в редакції Закону України від 20 березня 2023 року №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, передбачено, що щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" затверджено Порядок здійснення у 2024 році такої виплати. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 року особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 2900 гривень. Саме у цьому розмірі відповідач виплатив позивачу разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2024 рік.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV через рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України щодо застосування статей 12-16 Закону №3551-XII у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає такий висновоу суду першої існтанції помилковим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23 (провадження №11-67заі24) скасувала рішення Верховного Суду від 5 березня 2024 року, на яке послався суд першої інстанції, та відмовила у задоволенні позову особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи про виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Велика Палата Верховного Суду встановила, що норма частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV діяла до набрання чинності новою редакцією цієї норми, тобто до 15 квітня 2023 року, а з цієї дати змінилося законодавче регулювання порядку і розміру такої виплати. Нова редакція частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII неконституційною не визнавалася і є чинною. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №2983-IX як спеціального закону.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що Верховна Рада України, встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, діяла в межах власних дискреційних повноважень. Вона делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір цієї виплати за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями Уряду, визначеними у пунктах 2 і 3 статті 116 Конституції України. Втручання держави у право позивача на мирне володіння майном шляхом визначення Кабінетом Міністрів України розміру виплати меншим, ніж раніше, відповідає критерію законності. Воно переслідує легітимну мету, оскільки в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Грошова виплата за частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII не є основним джерелом існування особи, а є додатковою державною пільгою, тому на неї не поширюються гарантії статті 22 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу прав.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд, який застосував частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV, порушив частину четверту статті 7 КАС України, оскільки застосував норму, що втратила чинність. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду України, здійснивши виплату за правилами частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №2983-IX, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом, а чинне законодавство не передбачає виплати особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За частиною третьою статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі мають враховуватися судами під час ухвалення рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у постанові.

Спір у цій справі є типовим щодо зразкової справи №440/14216/23. Відмінність полягає лише в тому, що у зразковій справі йшлося про виплату за 2023 рік за постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754, а у цій справі йдеться про виплату за 2024 рік за постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 року №369.

Поряд із цим, правове регулювання, яке застосовувалося, і розмір виплати для осіб з інвалідністю ІІ групи - 2900 гривень є однаковими, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають застосуванню.

Крім того, Верховний Суд застосував ці висновки і до спору щодо виплати за 2024 рік, зокрема у постанові від 19 січня 2026 року у справі №280/9857/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував судові рішення про задоволення позову особи з інвалідністю ІІ групи, яка вимагала виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком після виплати 2900 гривень, і відмовив у задоволенні позову. Суд виходив з того, що така виплата є додатковою соціальною пільгою, законодавець у межах наданих повноважень має право змінювати умови її надання, розмір та строки, а висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23 підлягають урахуванню. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що частина п`ята статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №2983-IX є чинною і підлягає застосуванню, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок і розмір виплати та що відповідач виплатив допомогу за 2024 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №369, колегія суддів визнає обґрунтованими.

Постанова Кабінету Міністрів України №369 є чинною, а позивач вимог про визнання її протиправною чи нечинною не заявляв, а суд першої інстанції не встановив підстав для її незастосування.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень діє за принципом, закріпленим у частині другій статті 19 Конституції України, а тому зобов`язаний виплатити допомогу у розмірі, встановленому чинним актом Уряду.

Отже, відповідач довів правомірність своєї поведінки, а підстав вважати його бездіяльність протиправною немає.

Вимога про зобов`язання виплатити допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком є похідною та також не підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 і від 3 жовтня 1997 року №4-зп та на частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі колегія суддів враховує у такому значенні.

До виплати за 2024 рік застосовується закон, який діяв у цей час, тобто Закон №3551-XII в редакції Закону №2983-IX, а рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 стосувалося правового регулювання, яке діяло до набрання чинності Законом №2983-IX. Це відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду про втрату чинності попередньою редакцією частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII з 15 квітня 2023 року.

Щодо посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини та на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини повністю врегульовані національним законодавством і сформованою практикою Верховного Суду, яка враховує відповідні міжнародні стандарти, а тому підстав для самостійного звернення до практики Європейського суду з прав людини немає.

Доводи апеляційної скарги щодо порядку фінансування виплати за постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року №1396, обмежень використання коштів Пенсійного фонду України, вимог Бюджетного кодексу України щодо бюджетних зобов`язань, Положення про головні управління Пенсійного фонду України та статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" не потребують окремої оцінки, оскільки наведених вище підстав достатньо для вирішення спору.

Крім того, такий підхід унеможливлює формування у цій справі правового висновку щодо застосування цих норм поза межами необхідного для вирішення конкретного спору.

Щодо доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції виклав доводи і докази відповідача у рішенні, однак дійшов помилкового висновку через застосування редакції частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII, яка втратила чинність. Це є неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням частини четвертої статті 7 КАС України, що й обумовлює скасування рішення, а інших процесуальних порушень, які самостійно призвели б до скасування, колегія суддів не встановила.

Клопотання скаржника про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому відповідно до статті 311 КАС України та ухвали про відкриття апеляційного провадження від 23 червня 2025 року справу розглянуто в порядку письмового провадження. Матеріалів справи достатньо для її вирішення, а обставин, які вимагали б виклику учасників справи, скаржник не навів.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки постанову ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua