Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №560/12876/26
Суддя: Граб Л.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/12876/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
за участю: секретаря судового засідання: Коломієць К.В.,
представника позивача: Міняйло І.М.
представників відповідача: Хитрик Н.В., Демчук Л.Г.
представника третьої особи Остапчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького до Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16806" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати пункт 12 рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 80, яким затверджено Приватному акціонерному товариству «Хмельницьке автотранспорте підприємство 16806» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Староміська, 1, площею кадастровий номер 6810100000:01:004:0406 зі зміною цільового призначення з «12.04-для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» на «02.10-для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури землі житлової та громадської забудови»;
-визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (код ЄДРПОУ 39767861), які полягають у незаконній зміні у Державному земельному кадастрі відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної Ділянки 13 кадастровим номером 6810100000:01:004:0406 площею 1,32 га, із земель 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення на 02.10-для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури забудови;
-зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (код ЄДРПОУ 39767861) внести зміни до Державного земельного кадастру відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:01:004:0406 площею 1,32 га, привівши її у відповідність до відомостей Поземельної книги станом на 02.06.2023, тобто до моменту внесення неправомірних відомостей до Державного земельного кадастру, а саме змінити з категорії - «02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури землі житлової та громадської забудови» на категорію «12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства-землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення».
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького до Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16806" .
В подальшому, Хмельницькою міською радою, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ПАТ "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16806" подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року позовну заяву керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького залишено без руху, в зв`язку неподанням позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску з наведенням обґрунтування щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
На виконання вимог ухвали позивач подав пояснення, в яких зазначив, що сама по собі присутність прокурора на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування не свідчить про його ознайомлення з усіма матеріалами, які стали підставою для прийняття відповідного рішення, оскільки під час пленарного засідання не досліджувалися ні проект землеустрою, ні зауваження профільних структурних підрозділів міської ради щодо проекту пункту 12 рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 80, а відтак прокурор не мав об`єктивної можливості встановити наявність порушень вимог земельного законодавства у сфері містобудівної діяльності. Водночас, наявність у відкритому доступі інформації про вищевказане рішення, опубліковане на веб-сайті Хмельницької міської ради, не дає прокурору підстав вважати його таким, що прийняте усупереч вимог законів.
Вказано, що лише після отримання документів, які стали підставою для прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 02.06.2023 № 80, Окружною прокуратурою міста Хмельницького встановлено протиправність пункту 12 рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 80.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Продовжено керівнику Окружної прокуратури міста Хмельницького строк залишення позовної заяви без руху на 10 днів.
25.08.2026 позивач подав письмові пояснення, аналогічні попереднім письмовим поясненням, наданим на виконання ухвали від 10 серпня 2026 року.
Крім того, прокурор у поясненнях вказав, що вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі № 380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі № 320/10110/24, від 24.02.2025 у справі № 380/20376/23, від 13.05.2025 у справі № 320/43928/24, з огляду на те, що на даний час існує нова правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 02.07.2026 у справі №560/5239/25.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року клопотання Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та ПАТ "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16806" про залишення позову без розгляду задоволено:
-позов керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького до Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ "Хмельницьке автотранспортне підприємство 16806" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що лише після відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність залишення без руху позовної заяви керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, через неподання до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Надалі, незважаючи на подання прокурором відповідних пояснень про те, що строк звернення до суду не пропущено, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/12876/26 від 18.08.2026 було визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду (про поновлення якого прокурор не звертався) та продовжено строк залишення без руху позовної заяви ще на 10 днів.
При цьому у вказаній ухвалі від 18.08.2026 суд обгрунтовував свою позицію правовими висновками Касаційного адміністративного суду 2023-2025 років, незважаючи на те, що прокурором наведено останню сформовану Верховним Судом у 2026 році правову позицію щодо строків давності та моменту виникнення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді як самостійного позивача.
На переконання позивача, рішення суду першої інстанції грунтується фактично на припущеннях, без наведення спростувань доводів наведених в поясненнях останнього.
При цьому, як і в поясненнях, наданих до суду першої інстанції, прокурор стверджує, що лише після отримання документів, які стали підставою для прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 02.06.2023 № 80, Окружною прокуратурою міста Хмельницького встановлено протиправність оскаржуваного пункту 12 рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 80.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представники відповідача та третьої особи заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позов у цій справі подано з пропуском процесуального строку, однак прокурор не навів обґрунтувань поважності причин пропуску такого й не надав доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, що перешкоджали йому своєчасно звернутись до відповідачів з метою з`ясування підстав для захисту інтересів держави, порушених, на думку позивача, внаслідок прийняття спірного рішення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В свою чергу, частиною другою статті 123 КАС України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною четвертою статті 123 КАС України закріплено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду – це чітко окреслений часовими межами період після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа або відповідний орган у передбачених законодавством випадках має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, або в порядку реалізації наявних у суб`єкта владних повноважень прав щодо звернення до суду. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.
Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17.
Крім того, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/8650/22.
У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VII) зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Тобто, процесуальний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду з адміністративним позовом становить три місяці.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних винятків для звернення прокурора до суду, норми КАС України не встановлюють і не передбачають іншого, спеціального строку для такого звернення чи інших наслідків пропущення цього строку. Позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду й інших суб`єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки.
Між тим, як вже зазначалося вище, частиною першою статті 121 КАС України передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановлений законом, якщо суд визнає причини цього пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають пропущені тільки з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено, серед іншого, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22 та від 13 листопада 2024 року у справі № 560/22224/23.
У цій справі прокурор, звертаючись до суду зазначив, що не пропустив процесуального строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, оскільки його право на звернення до суду виникло лише 19.05.2026, після отримання документів, які стали підставою для прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 02.06.2023 № 80 та самого рішення.
Також позивачем наголошено що сама лише його присутність на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування не свідчить про його обізнаність про порушення відповідачами норм закону, оскільки під час пленарного засідання Хмельницької міської ради 02.06.2023, предметно не досліджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Староміська, 1, площею 13 200 кв. м (кадастровий номер 6810100000:01:004:0406) зі зміною цільового призначення із «12.04 – для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення)» на «02.10 – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (землі житлової та громадської забудови)»; не надавалися та не озвучувалися зауваження начальників Управління земельних ресурсів та Управління правового забезпечення Хмельницької міської ради щодо невідповідності зазначеного проекту вимогам містобудівної документації; не досліджувався витяг-схема функціональної території за чинною містобудівною документацією №1095/07-22, виданий 18.08.2023 начальником Управління архітектури та містобудування – головним архітектором міста М. Дружиніним, який був складений уже після прийняття оскаржуваного рішення міської ради.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22, від 21.09.2023 у справі №380/7550/22, від 13.02.2024 у справі № 340/3868/23, від 18.02.2025 у справі № 320/10110/24 в яких Суд, досліджуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду, зробив висновок, що дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 80 розміщене на офіційному веб-сайті міської ради, що підтверджується і самим прокурором, а отже останній мав можливість ознайомитись з його змістом безпосередньо після його оприлюднення та протягом встановленого строку звернутися до Хмельницької міської для отримання документів, що слугували підставою для його прийняття, а також висновків та зауважень начальників Управління земельних ресурсів та Управління правового забезпечення Хмельницької міської ради.
Колегія суддів відзначає, що апелянт ні до суду першої, ні апеляційної інстанції не надав жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73-74 КАС України доказів та не навів доводів, які підтверджували б існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали вчинення прокуратурою дій, спрямованих на ознайомлення з документами та збирання доказів, у встановлений законом строк.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази і того, що доступ до необхідної інформації був обмежений, або що набуття прокуратурою фактичної обізнаності відбулося пізніше з об`єктивних причин. Навпаки, присутність прокурора на пленарному засіданні Хмельницької міської ради свідчить про те, що відповідні правовідносини перебували під контролем прокуратури, що виключає можливість вважати момент отримання документів 19.05.2026 початком перебігу строку.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання нею строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. А періодичні звернення прокурора, з метою витребування ним документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №340/3868/23.
Стосовно тверджень прокурора про те, що до даних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2026 у справі №560/5239/25, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за сталою судовою практикою, яка склалась, особливо при вирішенні питань процесуального характеру, у кожній конкретній справі необхідно враховувати фактичні обставини справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо поновлення або відмови у поновленні строку на звернення до суду, а тому надання пріоритету судовому рішенню Верховного Суду на яке послався позивач, лише тому, що таке прийняте після тих судових рішень, на які послався суд першої інстанції, є безпідставним.
Крім того, колегія суддів вказує на помилковість твердження позивача про те, що правова позиція, яка містяться у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №560/5239/25 є останньою.
Так, Верховний Суд, зокрема у постанові від 10 вересня 2026 року у справі № 320/49215/24 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що органи прокуратури, згідно із закріпленими за ними в Конституції та законах України повноваженнями, функціями та завданнями зобов`язані своєчасно і самостійно, не очікуючи надходження до них відповідного звернення від інших суб`єктів, виявляти усі факти (випадки) порушення або загрози порушення інтересів держави та у встановлені законом порядку і строки в належний спосіб реагувати на такі порушення й загрози, у тому числі, шляхом звернення до суду з відповідним позовом щодо захисту таких інтересів у порядку їх представництва в суді.
Верховний Суд у справі № 320/49215/24 також констатував наявність у прокурора реальної можливості у будь – який день з моменту коли дізнався про прийняття оскаржуваного рішення, дізнатись про те, які саме документи та матеріали у спірних відносинах були розглянуті та на підставі яких конкретних документів прийнято рішення.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 520/8088/26.
Відносно посилання прокурора на те, що його позовна заява залишена судом першої інстанції без руху лише після відкриття провадження у справі, то колегія суддів не вбачає у цьому процесуальних порушень, оскільки таке право суду, передбачене ч.13 ст. 171 КАС України.
При цьому, зважаючи на значний пропуск строку звернення до суду у цій справі, колегія суддів вважає, що причини такого пропуску мають бути настільки поважними та важливими, ґрунтовними та вагомими, що поновлення строків повинно переважати над ставленням під сумнів багаторічних суспільних відносини, що склалися за ці роки.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Водночас, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
ЄСПЛ зауважує, що позовна давність-це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява №14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і №22095/93, пункт 51).
Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.06.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України, п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі «Хаджіанастасіу проти Греції», пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 7 вересня 1999 року у справі «Йодко против Литви» (Jodko v. Lithuania).
Відповідно до практики Верховного Суду, яка знаходить своє підтвердження у постановах від 14.09.2023 №520/12477/22, від 21.09.2023 №340/341/23, від 07.09.2023 №160/4008/23, від 02.08.2023 №480/3852/22, від 28.09.2022 №,640/13798/21, від 30.06.2022 №460/11514/21, від 17.04.2022 №540/5397/21 та інших, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено.
Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації прокурором свого права на звернення до суду з метою представництва інтересів держави у суді.
Таким чином, виходячи зі змісту конкретних обставин, хронології та послідовності дій органів прокуратури, не вбачається підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом питання пропуску строків звернення до суду, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.121, 122, 123, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 листопада 2026 року.
ГоловуючийГраб Л.С.
СуддіСторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua