Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №346/2095/26
Суддя: Бойчук І. В.
Справа № 346/2095/26
Провадження № 22-ц/4808/2188/26
Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Луганської В.М., Томин О.О.,
секретаря Панасюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2026 року під головуванням судді Третьякової І.В. у м. Коломия,
в с т а н о в и в:
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 27.04.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23.11.2024 позивачем з ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1475-1310. За його умовами кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 22 000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту, знижена % ставка 0,90% в день, стандартна % ставка 1% за кожен день користування кредитом. Також додатковою угодою №1 від 19.12.2024 до договору про відкриття кредитної лінії №1475-1310 від 23.11.2024 кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000 грн.
Взяті на себе зобов`язання кредитодавець виконав в повному обсязі, оскільки видав відповідачу кредитні кошти шляхом їх переказу на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті. ОСОБА_1 шляхом прийняття кредитних коштів, а також шляхом часткового погашення кредитної заборгованості підтвердила виникнення в неї фінансових зобов`язань перед позивачем.
Проте, ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка визначена позивачем станом на 18.03.2026 у розмірі 112 569,72 грн, з яких: 24 000 грн заборгованість за кредитом; 74 040 грн заборгованість за нарахованими процентами; 2 529,72 грн заборгованість за комісією та 12 000 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1475-1310 у сумі 112 569,72 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1475-1310 від 23.11.2024 в розмірі 100 569,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість рішення суду.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачка була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи в суді першої інстанції і отримувала виклики до суду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України, яку просить застосувати при розгляді апеляційної скарги.
Зазначає, що з оскаржуваним рішенням не погоджується, оскільки нею 06.12.2024 було сплачено 4 642,28 грн на погашення заборгованості. З цієї суми кошти на погашення комісії в розмірі 1 870,28 грн кредитор неправомірно зарахував як комісію, оскільки такі умови договору є нікчемними, так як така комісія встановлена кредитодавцем за його дії, пов`язані з безпосереднім виконанням ним обов`язку з надання кредитних коштів. Також умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, тому частково погашена нею сума у розмірі 1 870,28 грн мала бути зарахована на погашення тіла кредиту.
Позивачем з самого початку дії договору не правильно здійснено розрахунок заборгованості. Розмір відсотків тричі перевищує тіло кредиту, тобто є більшим п`ятидесяти відсотків вартості наданого продукту, що є несправедливою умовою цього договору відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і саме ця правова норма має бути застосована у спірних правовідносинах. Позовна вимога про сплату відсотків у заявленому до неї позивачем розмірі не відповідає частині третій статті 509, частинам першій, другій статті 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності, які є складовими елементами принципу верховенства права.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути на користь відповідачки понесені у справі судові витрати.
Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечуються доводи скарги, а рішення суду першої інстанції на їх переконання є правильним і обґрунтованим.
Представники сторін та ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені судом про час і місце слухання справи та не повідомили суд про причини неявки в засідання апеляційного суду.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.
Судом встановлено, що 23.11.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії кредиту №1475-1310 (далі договір).
Підписання договору відповідачем було здійснено електронним підписом, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора А 6333, який був надісланий на номер мобільного телефону.
За умовами договору, передбаченими п.2.1-2.2 слідує, що кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах визначених договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» п. 3.1.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 22 000 грн. Дата надання/видачі кредиту 23.11.2024р.
Пунктом 4.4 договору передбачено: базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.
Згідно визначення термінів наведених в п.1.1 базовий період сплати відсотків (базовий період) проміжки часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору.
Пунктом 4.5 договору передбачено, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою ставкою дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту за загальним правилом в останній день кожного базового періоду згідно графіку платежів. У випадку сплати позичальником прострочених процентів за користування кредитом та простроченої комісії за видачу кредиту отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 4.6 договору: нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: стандартна процента ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом, (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).
Згідно п. 4.7 договору комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.
Пунктом 4.9 договору передбачено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18.09.2025р.
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 5 835,45 грн процентів (п. 4.10). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) становить 84 436,43 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.11).
Додатковою угодою №1 від 19.12.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1475-1310 від 23.11.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 000 грн та продовження строку кредитування/строку дії договору на визначених у договорі умовах.
Пунктом 2.2 передбачено, що дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 19.12.2024 р.
Відповідно до п. 2.3 після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 24 000 грн, яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди (далі – сума кредиту).
Відповідно до п.2.6 комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 % від суми додаткових грошових коштів.
Відповідно до п2.7. строк кредитування продовжено на 26 днів і визначено, що після укладення цієї додаткової угоди строк кредитування з урахуванням його продовження складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 300 календарних днів. З урахуванням цього загальний строк кредитування за договором становить: 326 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п.2.8. при продовженні строку кредитування дата укладення додаткової угоди є першим днем використання кредиту на умовах, змінених цією додатковою угодою.
Відповідно до п. 3. після укладення цієї додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за договором. У зв`язку із зазначеним після укладення додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів сума кредиту становить 24 000 грн; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди становить 300 календарних днів.
З урахуванням зазначеного, орієнтовна реальна річна процентна ставка за час з моменту укладення додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 6 496.67 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії - 90 610,60 грн.
Довідками про перерахування суми кредиту №1475-1310 від 23.11.2024 р. та квитанціями підтверджується перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 шляхом переведення їх на вказаний позичальником рахунок через систему платежів LigPay 14.10.2024. в сумі 22 000 грн та 2 000 грн згідно умов укладеного договору та додаткової угоди. Вказані обставини свідчать про належне виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» своїх зобов`язань.
Пунктом 5.1 договору визначено, що позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 (восьми) базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.
Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 1475-1310 від 23.11.2024, станом на 18.03.2026 ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості здійснила 06.12.2024 платіж в сумі 4 642,28 грн.
Загальна суму заборгованості ОСОБА_1 згідно розрахунку позивача становить 112 569,72 грн, з яких: 24 000 грн заборгованість за кредитом; 74 040 грн заборгованість за нарахованими процентами; 2 529,72 грн заборгованість за комісією та 12 000 грн заборгованість за відсотками за ст.625 ЦК України.
Таким чином, позивачем було доведено, що умови укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору та додаткової угоди щодо своєчасно та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, позичальником виконані не були, що призвело до виникнення в неї заборгованості.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст.612 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.. 4, 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою зокрема вважається послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Статтею 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.
При цьому, судом, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором та додатковою угодою не виконала, у визначений в договорі строк кредитні кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням в сумі 24 000 грн; за нарахованими відсотками за період користування кредитними коштами в сумі 74 040 грн та за комісіїю в сумі 2 529,72 грн, тому позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в цій частині суд визнав обґрунтованими та доведеними і стягнув на користь позивача.
Відповідно до вимог п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України суд відмовив у стягненні з відповідачки нарахованих відсотків відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 12 000 грн, оскільки вказане нарахування здійснено у період дії режиму воєнного стану, а тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їхньої сплати. Сторонами судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування позивачем комісії є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно п. 4.7 укладеного між сторонами договору комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.
Колегія суддів вважає, що нарахована одноразово при видачі кредиту комісія за цим кредитним договором є правомірною і обґрунтовано стягнута судом першої інстанції з відповідачки на користь позивача.
Щодо доводів апелянта про неспіврозмірність нарахованих позивачем процентів до суми отриманих кредитних коштів, колегія суддів зазначає таке.
Нарахування позивачем відсотків за користування відповідачкою кредитними коштами відбулося відповідно до умов кредитного договору та строків кредитування у розмірі, що не перевищує одного відсотка в день, що є правомірним і законним.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересні 2026 року у справі №552/672/23 оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оскарження умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Відповідачкою не оскаржувалися відповідні умови кредитного договору щодо визначених договором процентів та їх невідповідність вимогам закону, тому суд першої інстанції також правильно стягнув з неї нараховані проценти за кредитним договором.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, зокрема про розгляд судом першої інстанції вказаної справи без належного повідомлення відповідачки є такими, що не відповідають даним, що містяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи містяться докази належного направлення судом відповідачці судових повісток за місцем її реєстрації, які поверталися на адресу суду без вручення із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Суд цим обставинам у судовому рішенні дав належну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи за відсутності відповідачки, яка відповідно до вимог ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою судом про час і місце слухання справи. Колегія суддів за таких обставин не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового з наведених апелянтом мотивів.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 16 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.М. Луганська
О.О. Томин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua