Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №240/14112/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №240/14112/26

Суддя: Моніч Б.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/14112/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

17 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо зменшення відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.04.2020;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.04.2020, зокрема премії, у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25, а саме - у розмірі 63%, та провести виплату донарахованого грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання з донарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25 грошового забезпечення ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб без одночасної виплати компенсації утриманих сум;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25 грошове забезпечення у розмірі 26242,50 грн двадцять шість тисяч двісті сорок дві гривні 50 коп) у вигляді компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з сум перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді 3,5% утриманого військового збору з сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що при проведенні перерахунку складових грошового забезпечення відповідачем допущено порушення, яке полягає у зниженні відсоткового значення щомісячної премії із 63% до 10%. Крім того, при проведенні перерахунку грошового забезпечення відповідачем утримано із сум належного позивачці грошового забезпечення ПДФО у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 5%, при цьому компенсація утриманих сум податку не проведено. Позивач зазначає також, що військовий збір утримано у розмірі, вищому ніж той, що утримувався за час проходження служби (5% замість 1,5%). Просить позов задовольнити.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 07.08.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо зменшення із 63% до 10% розміру премії під час перерахунку, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25, грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.04.2020.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.04.2020 з урахуванням премії у розмірі 63% із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.01.2004.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та утриманого військового збору у розмірі 3,5% з суми виплаченого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25 грошового забезпечення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 3000 (три тисячі ) гривень 00 копійок.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25 постановлено:

"Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.04.2020, виходячи із розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням виплачених раніше сум.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 30.04.2020 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум".

Довідкою від 16.03.2026 №4/278 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про суми нарахованого та виплаченого на виконання рішення суду у справі №240/22698/25 грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, а також про утримання з таких сум: податку на доходи фізичних осіб 18% - 26242,50 грн; військового збору 5% - 7289,58 грн.

У довідці відповідача від 31.03.2026 №61 вказано, що із січня по квітень 2020 року позивачці було встановлено премію у розмірі 63% (а.с. 37).

При перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення суду у справі №240/22698/25, відповідачем враховано премію у розмірі 10%, що підтверджується довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області від 16.03.2026 №4/277 (а.с. 39).

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру премії та утримання ПДФО і військового збору при виконанні рішення суду у справі №240/22698/25, позивач звернулась до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті грошового забезпечення позивач мала право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору (5% замість 1,5%) з перерахованого грошового забезпечення позивача; відповідач, зменшуючи відсоткові розміри премії позивача за спірний період вже після його звільнення з військової служби за відсутності повноважень на вчинення таких дій діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже, така поведінка відповідача є протиправною.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення позову. Також вказав, що оскаржувані дії, з якими не погоджується позивач, вчинені на виконання рішення суду у справі №240/22698/25 та можливі бути вирішені лише у межах справи №240/22698/25, а не шляхом подання окремого позову.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на правильність висновків суду першої інстанції та просила відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 цього Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Щодо позовних вимог в частині сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору без одночасної виплати компенсації утриманих сум, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з приписами пунктів 2 5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.

Таким чином, законодавство України передбачає відповідний механізм грошової компенсації військовослужбовцям утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд указував на те, що аналіз наведених пунктів 2 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №813/189/18 зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №240/22698/25 відповідачем було здійснено перерахунок та виплату позивачу: індексації грошового забезпечення та сум грошового забезпечення.

При цьому, належними доказами підтверджується, що відповідач одночасно провів утримання податків та зборів, а саме: податок на доходи фізичних осіб 18%.

Однак, ураховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини суд уважає, що при виплаті грошового забезпечення позивач мала право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Наведена правова позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема наведеною у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17, від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.

Щодо військового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024р. зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024р. №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними.

Щодо позовних вимог в частині, що стосується зменшення відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.04.2020.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі премії.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 цієї постанови керівникам державних органів надано право здійснювати преміювання військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати премій особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначено розділом XVI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623.

Відповідно до положень зазначеного розділу преміювання здійснюється відповідно до особистого внеску особи в загальний результат служби. Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення премії оформлюється наказом керівника органу управління (підрозділу). При цьому позбавлення премії або зменшення її розміру допускається виключно за той календарний місяць, у якому особою допущено порушення або стало відомо про таке порушення.

Отже, встановлення конкретного розміру премії належить до дискреційних повноважень керівника відповідного органу управління, однак реалізація таких повноважень має відбуватися у визначеному нормативними актами порядку та з дотриманням установлених ними обмежень.

Як убачається з матеріалів справи, довідкою Головного управління ДСНС України у Житомирській області від 31.03.2026 №61 підтверджено, що за період із січня по квітень 2020 року позивачці було встановлено премію у розмірі 63%.

Водночас перерахунок грошового забезпечення у зв`язку зі зміною розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням сам по собі не надає відповідачу права переглядати інші складові грошового забезпечення, розмір яких був установлений за відповідний період проходження служби.

Більше того, на момент здійснення спірного перерахунку позивачка вже була звільнена зі служби, а тому відповідач не мав підстав змінювати заднім числом розмір премії, установленої за період фактичного виконання нею службових обов`язків, без належного правового обґрунтування та відповідного рішення, прийнятого в порядку, визначеному законодавством.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру премії позивачки з 63% до 10% під час перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.04.2020 та наявність підстав для зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок і виплату з урахуванням премії у розмірі 63%.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини можуть бути предметом розгляду виключно в межах справи №240/22698/25, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Предметом розгляду справи №240/22698/25 були вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а також перерахунку грошового забезпечення із застосуванням належних розрахункових величин. Натомість у цій справі позивач оскаржує правомірність дій відповідача, вчинених під час реалізації зазначеного судового рішення, а саме щодо зміни відсоткового розміру премії та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору з виплачених сум.

При цьому рішенням суду у справі №240/22698/25 не вирішувалися питання щодо конкретного відсоткового розміру премії, який мав бути застосований під час перерахунку, порядку компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб та ставки військового збору. Відтак правомірність відповідних дій відповідача не була предметом судового розгляду в межах зазначеної справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що сам по собі факт вчинення оскаржуваних дій у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення не свідчить про те, що спір щодо їх правомірності може вирішуватися виключно в порядку судового контролю за виконанням такого рішення.

Отже, оскільки позивач оскаржує самостійні дії відповідача, правомірність яких не була предметом розгляду у справі №240/22698/25, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув заявлені вимоги в порядку окремого позовного провадження.

Відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМоніч Б.С.

СуддіБіла Л.М. Гонтарук В. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua