Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №240/25098/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №240/25098/25

Суддя: Слободонюк М.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25098/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

17 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 918120182945 від 21.10.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 13.10.2025 з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком за нормами п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" № 889-VІII від 10.12.2015 та статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідці Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад , надбавку за ранг, надбавку за вислугу років) від 13.10.2025 № 1293/03 та довідці Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 13.10.2025 № 1294/03.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1 221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн 20 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця. Вказує, що станом на 01.05.2016 позивачка не мала необхідного стажу державної служби, а подані нею довідки про складові заробітної плати видані органом місцевого самоврядування, а не державним органом, у зв`язку з чим вони не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути використані для призначення пенсії державного службовця.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється судом в порядку письмового провадження згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2024, ухваленим у справі № 240/21215/23, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження служби на посадах в органах місцевого самоврядування з 13 січня 2005 року по 31 травня 2023 року та перевести ОСОБА_1 з 19 червня 2023 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком за нормами ст.37 Закону України "Про державну службу" починаючи з 19.06.2023.

На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_1 зараховано до стажу державної служби період проходження служби на посадах в органах місцевого самоврядування з 13.01.2005 по 31.05.2023.

13.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про переведення її на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" до якої долучила:

1) довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад , надбавку за ранг, надбавку за вислугу років) від 13.10.2025 № 1293/03;

2) довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 13.10.2025 № 1294/03.

За результатами розгляду заяви, з урахуванням принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення № 918120182945 від 21.10.2025 про відмову в частині перерахунку пенсії позивачки, тобто у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням поданих довідок від 13.10.2025 № 1293/03 та від 13.10.2025 № 1294/03, з підстав їх невідповідності законодавству.

У свою чергу, 22.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом за № 0600-0214-8/92877 повідомило ОСОБА_1 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка відповідає умовам, передбаченим статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а подані нею довідки про складові заробітної плати від 13.10.2025 № 1293/03 та № 1294/03 оформлені відповідно до вимог законодавства, містять усі необхідні відомості для обчислення пенсії державного службовця та є належними доказами розміру заробітної плати.

Водночас відповідач не довів невідповідності зазначених довідок вимогам законодавства, а інших підстав для відмови у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію державного службовця в оскаржуваному рішенні не навів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, підлягає скасуванню, а порушене право позивачки - поновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити її переведення на пенсію державного службовця з 13.10.2025 відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ із врахуванням поданих довідок про заробітну плату.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 7 статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.

До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII).

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), у Прикінцевих та перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-XII втрачає чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В свою чергу частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:

- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;

- на момент набрання чинності Законом № 889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.

Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку № 622 передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Отже, за наведених положень законодавства слідує, що розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, може за бажанням особи, яка має не менше 20 років стажу державної служби, визначатися в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 № 180/30048 (далі - Постанова №1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, а саме:

- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, далі - Довідка 1);

- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, далі - Довідка 2);

- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (далі - Довідка 3).

Посилання апелянта на те, що подані позивачкою довідки про складові заробітної плати не можуть бути враховані при призначенні пенсії державного службовця, є необґрунтованими.

Аналіз положень Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, Закону України № 889-VIII, Порядку № 622 та Постанови Правління Пенсійного фонду України № 1-3 свідчить про те, що законодавством визначено перелік відомостей, які повинні міститися у довідках про заробітну плату, а також форму таких довідок, однак не встановлено вимоги щодо визначення складових заробітної плати саме станом на місяць звернення особи за призначенням пенсії. Натомість для осіб, які на момент звернення не перебувають на державній службі, законодавством передбачено особливий порядок визначення окремих складових заробітної плати, що не свідчить про невідповідність довідок установленій формі чи про їх недійсність.

Як правильно встановив суд першої інстанції, подані позивачкою довідки оформлені відповідно до вимог Постанови № 1-3, містять усі передбачені законодавством реквізити, видані уповноваженим органом за останнім місцем роботи позивачки, складені на підставі первинних бухгалтерських документів та містять відомості про виплати, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених у них відомостей або порушення порядку їх оформлення, відповідачем не надано.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення. Проте відповідач обмежився лише формальним твердженням про невідповідність довідок вимогам законодавства, не конкретизувавши, які саме норми порушено під час їх оформлення та чому наведені у них відомості не можуть бути використані для обчислення пенсії державного службовця.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що рішенням суду, яке набрало законної сили, позивачці зараховано до стажу державної служби період проходження служби в органах місцевого самоврядування, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у неї необхідного стажу державної служби фактично спрямовані на переоцінку обставин, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили, та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Водночас колегія суддів враховує, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію державного службовця, зазначеною в оскаржуваному рішенні, була невідповідність поданих довідок вимогам законодавства. Інших обставин, які б свідчили про відсутність у позивачки права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ та пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, відповідачем не встановлено та не наведено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення про відмову у переведенні позивачки на пенсію державного службовця, тоді як матеріалами справи підтверджується виконання нею усіх визначених законом умов для реалізації такого права. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та обґрунтовано застосував належний спосіб захисту порушеного права шляхом його скасування і зобов`язання відповідача перевести позивачку на пенсію державного службовця з урахуванням поданих довідок про складові заробітної плати.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua