Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №295/17912/23
Суддя: Панкеєва В. А.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 295/17912/23 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.
Доповідач Панкеєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Галацевич О.М.,
Миколайчука П.В.,
за участю секретаря Тарасюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/17912/23 за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада", про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, в інтересах якої діє представник Шуман Оксана Олександрівна,
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року
встановив:
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 30 серпня 2023 року о 18 год 10 хв на 165 км + 400 м автомобільної дороги М-07 "Київ-Ковель-Ягодин" сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного позивачу автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок падіння дерева на проїзну частину дороги.
Постановою суду від 25 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , як посадову особу, відповідальну за експлуатаційний стан зазначеної ділянки автомобільної дороги, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП.
Відповідно до висновку експерта № 3051 від 11 жовтня 2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 404604,47 грн.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок пошкодження автомобіля тривалий час позбавлений можливості користуватися власним транспортним засобом, що змусило його змінити звичний спосіб життя та розпорядок дня. Зокрема, у зв`язку з роботою на виробництві за межами міста Житомира він змушений щоденно користуватися громадським транспортом для проїзду до місця роботи. Крім того, витрачав значний час і зусилля на пошук необхідних запасних частин для ремонту автомобіля, який на час звернення до суду залишався невідновленим. На думку позивача, зазначені обставини спричинили йому душевні переживання та пригнічений емоційний стан.
Посилаючись на наведені обставини, просив стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на свою користь 404604,47 грн на відшкодування майнової шкоди та 30000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Автострада" (далі - ТОВ "Група Компаній "Автострада") залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь ОСОБА_1 404604,47 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, 5748,00 грн витрат на проведення експертизи та 4904,60 грн судового збору. В решті вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області на користь ОСОБА_1 12000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області - Шуман О.О. через підсистему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та безпідставно поклав відповідальність за завдану шкоду на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, яка, на думку апелянта, є неналежним відповідачем.
Зокрема, зазначає, що ширина смуги відведення автомобільної дороги М-07 на ділянці км 165+400 становить 15 м ліворуч від осі дороги, тоді як дерево, падіння якого спричинило дорожньо-транспортну пригоду, знаходилося на відстані 18,5 м від осі дороги та перебувало на балансі Лугинського держлісгоспу. Крім того, стверджує, що ДТП сталася внаслідок несприятливих погодних умов, які мають характер форс-мажорних обставин.
Апелянт вважає безпідставним надання судом першої інстанції преюдиційного значення постанові Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року у справі № 279/6495/23, оскільки апелянт не брав участі в розгляді зазначеної справи, а її посадові особи до адміністративної відповідальності не притягувалися.
Також звертає увагу, що відповідно до договору № 154 від 28 червня 2023 року послуги з експлуатаційного утримання зазначеної автомобільної дороги надає ТОВ "Група Компаній "Автострада", яке за умовами договору несе повну майнову відповідальність за шкоду, заподіяну учасникам дорожнього руху внаслідок незадовільних дорожніх умов. При цьому саме працівника вказаного товариства визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП. На переконання апелянта, позивач не довів наявності вини Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, а також безпосереднього причинного зв`язку між її діями чи бездіяльністю та настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, апелянт посилається на істотні суперечності в доказах щодо характеру та обсягу пошкоджень транспортного засобу. Зокрема, висновок експерта від 18 жовтня 2023 року містить відомості про додаткові пошкодження автомобіля, які не зафіксовані у протоколі про ДТП від 30 серпня 2023 року та висновку експерта від 14 серпня 2025 року. Водночас наданий позивачем оптичний диск із відеозаписом, на думку апелянта, не є достовірним доказом, оскільки містить позначку часу "2021-01-05", а зафіксоване на ньому зображення не дає можливості ідентифікувати автомобіль. Також зазначає, що висновки експертів не містять належного обґрунтування причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та встановленими пошкодженнями автомобіля.
Окремо апелянт заперечує обґрунтованість стягнення моральної шкоди, посилаючись на відсутність належних доказів заподіяння позивачу фізичних чи душевних страждань. Вважає, що визначений судом розмір її відшкодування не відповідає засадам розумності, справедливості та співмірності.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05 червня 2026 року цивільна справа №295/17912/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді Панкеєвої В.А., суддів: Григорусь Н.Й., Галацевич О.М.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 14:00 год 15 жовтня 2026 року.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Згідно частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
15 жовтня 2026 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги розгляд справи відкладено на 09:30 год 12 листопада 2026 року.
У зв`язку з пеперебуванням судді Григорусь Н.Й. у відпустці, 10 листопада 2026 року було проведено повторний автоматизований розподіл справи №295/17912/23. За його результатами визначено новий склад суду: головуючий суддя Панкеєва В.А., судді Галацевич О.М., Миколайчук П.В.
Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно.
За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити з викладених в ній підстав.
Вислухавши представника відповідача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2023 о 18 год 10 хв на автомобільному шляху М-07 (165 км + 400 м) сталася ДТП за участю автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на перешкоду - дерево, яке впало на проїзну частину. Вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.5-6, 9 т.1).
Відповідно до схеми місця ДТП, унаслідок пригоди транспортний засіб отримав такі механічні пошкодження: деформовано передній капот, передній бампер, передні ліве та праве крила, номерний знак, а також пошкоджено (розбито) ліву та праву передні блок-фари.
Відповідно до висновку експерта №3051/1 автотоварознавчої експертизи автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 18.10.2023, вартість його відновлювального ремонту станом на дату огляду 11.10.2023 становила 404604,47 грн (а.с.14-32 т.1).
Згідно з висновком експерта №3051/2 автотоварознавчої експертизи автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 25.03.2024, вартість його відновлювального ремонту станом на дату ДТП, яка мала місце 30.08.2023, становила 406226,39 грн (а.с.97-116 т.1).
Відповідно до висновку експерта від 14.08.2025 №КСЕ-19/106-25/8542-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної в даній цивільній справі, на момент проведення експертизи 14.08.2025 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 30.08.2023 становить 248899,49 грн. Механічні ушкодження які отримав автомобіль FORD Kuga р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 30.08.2023 знаходяться в передній частині та детально наданий в дослідницькій частині. На момент проведення експертизи 14.08.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 415973,12 грн (а.с.23-39 т.2).
Відповідно до висновку експерта від 29.01.2026 №КСЕ-19/106-25/8542, за фактичних обставин скоєння даної ДТП, визначених відповідно до наданого відеозапису, що міститься у файлі з назвою "video.MP4", водій автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на дерево що впало поперед ним на проїзну частину з моменту виявлення такої небезпечної зміни дорожньої обстановки (виявлення небезпеки для руху), що свідчить про те, що дії водія ОСОБА_2 , регламентовані в подібних ситуаціях вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, не перебувають у причинному зв`язку із виникненням досліджуваної ДТП (а.с.41-49 т.2).
Листом від 27.09.2023 №13126/41/28/01-2023 Управління патрульної поліції в Житомирській області повідомило ОСОБА_6 , що з приводу ДТП, супутньою причиною якої можливо стало неналежне утримання вулично-шляхової мережі, а саме на км 165+400 а/д М-07 "Київ - Ковель - Ягодин", Житомирська область, за участі транспортного засобу марки "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на посадову особу ТОВ "ГК "Автострада", яка відповідає за експлуатаційний стан вулично-шляхової мережі, складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП.
В подальшому матеріали перевірки направлено для розгляду та прийняття рішення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області (а.с.7 т.1).
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року у справі №279/6495/23 ОСОБА_3 , посадову особу відповідальну за експлуатаційний стан дороги, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.140 ч.4 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (а.с.8 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності факту ДТП, пошкодження належного позивачу автомобіля та наявності причинного зв`язку між падінням дерева на проїзну частину дороги і заподіяною шкодою. При цьому неналежний експлуатаційний стан автомобільної дороги підтверджується постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а відсутність у водія технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди - висновком судової інженерно-транспортної експертизи.
Доводи відповідача щодо покладення відповідальності за завдану шкоду на ТОВ "Група Компаній "Автострада", яке здійснювало експлуатаційне утримання автомобільної дороги на підставі договору підряду, суд відхилив, пославшись на положення частини другої статті 1172 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана підрядником під час виконання завдання замовника, відшкодовується замовником. Врахувавши відсутність доказів вини інших осіб або обставин непереборної сили, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування майнової шкоди в заявленому позивачем розмірі - 404604,47 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався положеннями статей 23, 1167 ЦК України та виходив із того, що внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнав душевних страждань і вимушених змін у звичному способі життя, пов`язаних із тривалим позбавленням можливості користуватися власним транспортним засобом. Врахувавши характер заподіяних позивачу немайнових втрат, обставини справи, відсутність експертного висновку на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди та керуючись засадами розумності й справедливості, суд визначив розмір її відшкодування у сумі 12000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22).
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача; зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивна умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 945/1826/24 зазначено, що загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка завдала шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.
У постановах Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 757/339/23, від 02 жовтня 2025 року у справі № 758/14624/21, від 22 січня 2026 року у справі №752/3888/24, від 03 лютого 2026 року у справі № 757/19441/22-ц зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Відповідно до статті 10 Закону № 2862-IV органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.
Статтею 11 Закону № 2862-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, належать: розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики (стратегії) у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, програм розвитку дорожнього господарства; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення відповідно до державних будівельних норм і стандартів, а також переліків об`єктів та обсягів бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт автомобільних доріг загального користування, затверджених Кабінетом Міністрів України; забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільних доріг загального користування державного значення; забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення; ведення статистичного обліку та паспортизації автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них; здійснення контролю за станом автомобільних доріг загального користування державного значення, виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і здійснення заходів щодо їх ліквідації; забезпечення фінансування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування державного значення; внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики з питань безпеки дорожнього руху; розроблення та участь у реалізації заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення проведення обов`язкових аудиту та перевірки безпеки автомобільних доріг, що належать до сфери його управління.
Саме орган управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом ; відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення; забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг (ст.13 Закону № 2862-IV).
Відповідно до ст.9 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року№ 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях ; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв`язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; впровадження на аварійно-небезпечних ділянках та місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 14, частино першою статті 16 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху мають право на: безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху; вивчення норм і правил дорожнього руху; своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою; отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.
Водій має право, зокрема: на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У частині першій статті 24 Закону № 3353-XII передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" (далі - постанова №198) визначає, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану", ДСТУ 8749:2017 "Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт"; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння ; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Контроль за дотриманням Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції (п.10 постанови №198).
Системний аналіз положень Законів України "Про дорожній рух", "Про автомобільні дороги" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 дає підстави для висновку про те, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18).
З такими висновками погодився і Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц, вказавши що у силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Як передбачено Положенням про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, затвердженим наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-122, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області (далі - Служба) є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 р. № 29 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" перейменовано з Державного агентства автомобільних доріг України на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, та яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 р. №456 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Житомирській області шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг (а.с.159-178 т.1).
З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області є органом, уповноваженим здійснювати управління автомобільними дорогами загального користування державного значення в межах Житомирської області, які перебувають на її балансі.
Отже, ділянка автомобільної дороги М-07 "Київ-Ковель-Ягодин", що проходить територією Житомирської області, перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що укладення між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області (Замовник) і ТОВ "Група Компаній "Автострада" (Виконавець) договору № 154 від 28 червня 2023 року про закупівлю послуг - 63710000-9 "Послуги з обслуговування наземних видів транспорту" (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1000,9 км) (а.с.67-84 т.1) є підставою для звільнення відповідача від обов`язку з відшкодування завданої шкоди, з огляду на таке.
Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, з метою задоволення потреб населення, забезпечення належного функціонування дорожнього господарства, транспортної інфраструктури та інфраструктури, що забезпечує життєдіяльність населення та функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема експлуатаційного утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства на автомобільних дорогах загального користування державного значення, надати Замовнику послуги: 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 1000,9 км) (далі - Послуги), за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим Договором термін. Замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим Договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок.
Згідно з п.1.6. Договору послуги надаються Виконавцем згідно щомісячних Дефектних актів (завдання), а також окремо визначених доручень Замовника та інших первинних розпорядчих документів.
Виконавець приймає від Замовника право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Житомирській області, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі Замовника, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про дорожній рух" (п.1.7. Договору).
Згідно з п.1.8. Договору на період його дії та протягом гарантійного періоду, Виконавець відповідно до Закону України "Про дорожній рух" та норм Глави 82 ЦК України, в повній мірі відповідає за належне утримання автомобільних доріг (в тому числі в умовах воєнного стану), забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність. B частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області як замовник надавала ТОВ "Група Компаній "Автострада" як виконавцю відповідні плани-завдання щодо видалення аварійних дерев або проведення інших робіт, спрямованих на забезпечення належного стану придорожніх насаджень.
Разом із тим покладення умовами договору на виконавця обов`язків щодо експлуатаційного утримання автомобільної дороги та відповідальності за неналежне їх виконання не звільняє Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області від установленого законом обов`язку забезпечувати безпечні умови дорожнього руху та здійснювати контроль за належним утриманням автомобільної дороги, яка перебуває на її балансі. Умови договору, укладеного між відповідачем і третьою особою, не можуть обмежувати передбачене законом право потерпілої особи на відшкодування завданої шкоди.
У постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №753/10817/16 з подібними правовідносинами зазначено, зокрема, що "у частині першій статті 627 ЦК України закріплено правило, згідно з яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України). За правилом частини другої статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Оцінюючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області є належним позивачем у справі, Верховний Суд врахував, що саме до повноважень та обов`язків Служби автомобільних доріг у Житомирській області належить вибір підрядника, який на замовлення Служби буде здійснювати ремонт автомобільних доріг. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (стаття 849 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Зважаючи на наведене, саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов переконання, що обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що саме внаслідок неналежного здійснення Службою автомобільних доріг у Житомирській області контролю за станом автомобільних доріг, які знаходяться на її балансі, нездійсненням своєчасного ремонту автомобільної дороги настала дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої постраждали позивачі. Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів відсутність вини у його діях (бездіяльності) та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним станом дорожнього покриття та дорожньо-транспортною пригодою.
Таким чином, необґрунтованими необхідно визнати і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд встановив винну особу, бездіяльність якої призвела до настання дорожньо-транспортної пригоди, проте стягнення відшкодування моральної шкоди здійснив з іншої юридичної особи.
У таких висновках Верховний Суд керується правилами статті 1172 ЦК України, відповідно яких саме замовник несе відповідальність перед третіми особами за завдану їм шкоду.".
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області є належним відповідачем у цій справі, на якого покладається обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного забезпечення безпечних умов дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги про те, що дерево, падіння якого спричинило ДТП, росло за межами смуги відведення автомобільної дороги, на відстані 18,5 м ліворуч від її осі, та перебувало на балансі лісогосподарського підприємства, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення відповідальності за завдану шкоду на відповідача.
Факт розташування дерева за межами смуги відведення автомобільної дороги не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за завдану шкоду. Вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення того, чи були належним чином виконані покладені на відповідача законом обов`язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема здійснення контролю за експлуатаційним станом автомобільної дороги та вжиття заходів для запобігання виникненню небезпечних умов руху.
Як убачається з матеріалів справи, зазначені обставини зафіксовані працівниками поліції у схемі місця ДТП (а.с.5-6 т.1). Крім того, відповідно до висновку судової експертизи від 29 січня 2026 року № КСЕ-19/106-25/8542 (а.с.41-49 т.2) водій автомобіля "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мав технічної можливості уникнути наїзду на дерево, яке впало на проїзну частину дороги перед транспортним засобом.
Таким чином, та обставина, що до падіння дерево знаходилося за межами смуги відведення автомобільної дороги, не звільняє орган, відповідальний за забезпечення належного експлуатаційного стану автомобільної дороги та безпеки дорожнього руху, від обов`язку своєчасно виявляти перешкоди на проїзній частині та вживати необхідних заходів щодо їх усунення або належного позначення з метою запобігання ДТП.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ДТП сталася внаслідок обставин непереборної сили, зокрема несприятливих погодних умов, оскільки саме посилання на такі обставини без надання належних і допустимих доказів їх надзвичайного та невідворотного характеру, а також безпосереднього причинного зв`язку з настанням ДТП не є достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за завдану шкоду.
Щодо посилання апелянта на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 жовтня 2023 року у справі № 279/6495/23, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, суд першої інстанції не надавав зазначеній постанові преюдиційного значення щодо встановлення вини Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області у заподіянні шкоди.
Зазначеною постановою встановлено факт вчинення ОСОБА_3 , як посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан автомобільної дороги, адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП, яке полягало у невжитті своєчасних заходів щодо виявлення та видалення сухих і аварійних дерев у межах смуги відведення автомобільної дороги, чим було порушено встановлені правила, норми та стандарти її утримання, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля позивача.
Зазначена постанова оцінювалася судом першої інстанції не відокремлено, а в сукупності з іншими наявними у справі доказами, зокрема матеріалами ДТП, умовами договору про експлуатаційне утримання автомобільної дороги, висновками судових експертиз та іншими доказами, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області не брала участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, не свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення та не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів у цій цивільній справі.
При цьому колегія суддів виходить із того, що підставою для покладення цивільно-правової відповідальності на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області є не факт притягнення її посадових осіб до адміністративної відповідальності, а сукупність установлених під час розгляду цієї справи обставин, які свідчать про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільній дорозі, яка перебуває на його балансі, наявність причинного зв`язку між таким невиконанням обов`язків, дорожньо-транспортною пригодою та заподіяною позивачу майновою шкодою.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність суперечностей у доказах стосовно характеру та обсягу пошкоджень автомобіля, недостовірність наданого позивачем відеозапису та необґрунтованість визначеного судом розміру майнової шкоди колегія суддів зазначає таке.
Зі схеми місця ДТП від 30 серпня 2023 року (а.с.5-6 т.1) убачається, що внаслідок наїзду на дерево автомобіль "Ford Kuga", реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження передньої частини, зокрема переднього капота, переднього бампера, передніх лівого та правого крил, номерного знаку й передніх блок-фар.
Наявність певних розбіжностей у деталізації пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих у первинних матеріалах дорожньо-транспортної пригоди та подальших висновках експертів, не свідчить про недоведеність факту заподіяння позивачу майнової шкоди та не спростовує наявності причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою і пошкодженнями автомобіля, встановленими за результатами експертних досліджень.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 20 вересня 2024 року за клопотанням відповідача у справі було призначено судову автотоварознавчу та інженерно-транспортну експертизи.
Відповідно до висновку експерта від 29 січня 2026 року № КСЕ-19/106-25/8542 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, за фактичних обставин скоєння даної ДТП водій автомобіля "Ford Kuga" ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду на дерево, що впало перед ним на проїзну частину з моменту виявлення такої небезпечної зміни дорожньої обстановки. Своєчасні дії водія регламентувалися вимогами пункту 12.3 ПДР України та з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з виникненням досліджуваної ДТП (а.с.41-49 т.2).
Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо недостовірності наданого позивачем відеозапису, збереженого на оптичному диску, з огляду на наявність позначки часу "2021-01-05" та неможливість ідентифікації за ним транспортного засобу.
Відповідно до положень статей 76, 89, 100 ЦПК України відеозапис як електронний доказ підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Невідповідність дати, відображеної на відеозаписі, даті ДТП не є безумовним доказом його недостовірності. Зазначена обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з урахуванням змісту відеозапису та встановлених у справі обставин ДТП.
Відеозапис - відеофайл "video.MP4" був використаний експертом під час проведення судової інженерно-транспортної експертизи для дослідження механізму ДТП, за результатами якої складено висновок від 29 січня 2026 року № КСЕ-19/106-25/8542. Водночас належних доказів, які б свідчили про спотворення зафіксованих на ньому обставин, матеріали справи не містять.
Водночас відповідач не заявляв клопотання про призначення судової відеотехнічної експертизи для перевірки автентичності зазначеного відеозапису та не надав належних доказів на підтвердження його підроблення чи спотворення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості використання зазначеного відеозапису як доказу у справі та відсутності підстав для визнання його недостовірним лише з наведених апелянтом мотивів.
Згідно з висновком експерта від 14 серпня 2025 року № КСЕ-19/106-25/8542-АВ складеного за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, на момент проведення дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ford Kuga" становила 415973,12 грн, а розмір матеріального збитку - 248899,49 грн (а.с.23-39 т.2). Зазначеним висновком підтверджено, що пошкодження транспортного засобу локалізовані в його передній частині та виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 серпня 2023 року.
Водночас згідно з висновком експерта від 18 жовтня 2023 року № 3051/1 вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 404604,47 грн, тоді як відповідно до висновку експерта від 25 березня 2024 року № 3051/2 - 406226,39 грн. При цьому позивач визначив розмір завданої йому майнової шкоди, яку просить стягнути з відповідача, у сумі 404604,47 грн.
Відповідно до статей 89, 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням.
Отже, незважаючи на певні розбіжності у визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля за результатами проведених експертних досліджень, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що така вартість є не меншою за заявлену позивачем до стягнення суму 404604,47 грн.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 404604,47 грн, що відповідає заявленим позовним вимогам та не виходить за їх межі.
Наведені в цій частині доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, не спростовують правильності його висновків та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом першої інстанції на користь позивача відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2, ч.ч.3, 5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що пошкодження автомобіля, який позивач використовував для повсякденного пересування, тривала неможливість користування ним, необхідність щоденного проїзду до місця роботи громадським транспортом, пошуку запасних частин та вирішення питань, пов`язаних із відновленням пошкодженого транспортного засобу, об`єктивно могли спричинити позивачу душевні переживання, порушення звичного способу життя та додаткові побутові незручності.
При цьому законодавство не пов`язує можливість відшкодування моральної шкоди виключно з наявністю медичних документів чи висновку судової психологічної експертизи, оскільки факт її заподіяння може підтверджуватися й іншими належними та допустимими доказами, які підлягають оцінці судом у їх сукупності.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру та обсягу завданих особі фізичних і душевних страждань, характеру й тривалості немайнових втрат, інших обставин, що мають істотне значення, а також із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції, урахувавши характер порушення прав позивача, тривалість позбавлення його можливості користуватися належним йому транспортним засобом, пов`язані з цим зміни звичного способу життя та душевні переживання, а також недостатність доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого розміру моральної шкоди в сумі 30000,00 грн, дійшов правильного висновку про визначення розміру її відшкодування в сумі 12000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів заподіяння позивачу фізичних чи душевних страждань не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наявність моральної шкоди встановлена судом на підставі оцінки доказів у їх сукупності, з урахуванням характеру порушення майнових прав позивача, конкретних обставин справи та негативних наслідків, яких він зазнав у зв`язку з таким порушенням.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, а фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду та результатом вирішення спору.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та з дотриманням вимог процесуального закону ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому відповідно до статті 375 ЦПК України підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, в інтересах якої діє представник Шуман Оксана Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року та додаткове рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді О.М. Галацевич
П.В. Миколайчук
Повне судове рішення складено 17 листопада 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua