Суд: Полонський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №681/1197/26
Суддя: Іллюк С. В.
Справа № 681/1197/26
Провадження 2/681/1179/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
17 листопада 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У серпні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - ТОВ «Діджи фінанс») звернулось з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №207942 від 03.10.2021 (далі - Договір).
В обґрунтування вимог зазначав, що 03.10.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Займер», яке надалі переіменоване в товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (код ЄДРПОУ 42146903), та відповідач уклали Договір у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора CL1828. Позикодавець виконав умови договору позики, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
Надалі у зв`язку з невиконанням умов Договору, право вимоги за ним на підставі договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 набув позивач. Позивач стверджує, що заборгованість за Договором становить 14970,00 грн, а саме за тілом кредиту - 3000,00 грн, за відсотками - 2970,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн, заборгованість за пенею 8550 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язання за Договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
17.08.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 06.08.2026 направлено позивачем цінним листом.
Судом 26.08.2026 за місцем реєстрації відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження та витяг прав і обов`язків учасників справи.
До суду 08.09.2026 повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовим повідомленням R067266027238, відповідно до якого відповідач відсутній за вказаною адресою, яка є її місцем реєстрації.
У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. У постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.
Отже, судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у строк, встановлений ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини. Встановлено, що 03.10.2021 ТОВ «Займер» (надалі переіменоване в ТОВ «Клай Інвест») та відповідач уклали Договір (а.с. 53-59).
Основні умови Договору: сума кредиту 3000,00 грн (п. 1.1 Договору); строк кредитування - 21 день до 23.10.2021 (п. 1.2 Договору); проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3,00 відсотка на добу, тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3 Договору); за використання Системи для дистанційного отримання кредиту клієнт сплачує комісію в розмірі 15% від суми кредиту (п. 1.5 Договору).
Отже, судом встановлено, що 03.10.2021 між «Займер» ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 207942 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. вказаного вище Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору Кредит надається троком на 21 день, тобто до 23.10.2021.
Згідно з п. 1.3., 1.4., 1.5. договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1110 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Відповідно до п. 2.3. Договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Згідно з розрахунком заборгованості, сума відсотків становить 2970, 00 грн, а сума комісії - 450,00 грн.
Позивач підтвердив факт перерахування грошових коштів за Договором в сумі 3000,00 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» № A480441B232032CLY207942T1453193 від 03.10.2021 (а.с. 17).
Також встановлено, що 19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, за умовами якого ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги за договором позики. Факт оплати за відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 8041 від 19.04.2024 на суму 1278383,10 грн (а.с. 34-37).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики, заборгованість відповідача перед ТОВ «Діджи фінанс» складає 14970,00 грн (а.с. 18-32).
4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України)
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень цього законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1078 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2).
Статтею 1079 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу) визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
При цьому, згідно зі ст. 1082 ЦК України (яка діяла на час укладення вище зазначених договорів факторингу), боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.
Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов’язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, Товариство виконало умови договору та надало позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Своєю чергою, він свої обов`язки за договором не виконав, у встановлений договором строк кредит не повернув.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора у зобов`язанні, суд доходить до висновку про правомірність набуття ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024. Зважаючи на ці обставини, позивач має право вимагати від відповідача повернення боргу.
Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах кредитного ліміту.
Відповідач не виконав свої зобов`язання, в зв`язку з чим виникла заборгованість.
Доказів визнання кредитного договору недійсними суду не надано, як і не надано доказів на спростування факту його підписання відповідачем.
Суд, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення основного боргу, суд вважає її обґрунтованою, оскільки відповідач не надав доказів його повернення.
Таким чином, вимога про стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 3000,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення відсотків, суд зазначає про таке.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 2970,00 грн.
Оскільки розрахунок, проведений судом, збігається із сумою процентів, заявленою позивачем, суд вважає, що цю вимогу слід задовольнити на суму 2970,00 грн.
Щодо стягнення комісії у розмірі 450,00 грн за кредитним договором, суд зазначає таке.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам (фінансовим установам) забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких послуг як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги. Отже, закон прямо передбачає право фінансової установи встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за реальні додаткові та супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту. Водночас встановлення комісії за дії, які фактично не є послугою для споживача, суперечить положенням закону.
Оцінюючи вимоги позивача про стягнення комісії за надання (видачу) кредиту, суд дійшов висновку про їх законність та обґрунтованість. Так, за кредитним договором № 207942 від 03.10.2021, зокрема п. 1.5, комісія за надання (видачу) кредиту в розмірі 450,00 грн (15% від суми фінансового кредиту) була прямо передбачена умовами правочину як одноразова плата за надання кредиту.
Оскільки дії з організації та видачі кредиту є разовою супутньою послугою, що передує отриманню коштів, нарахування вказаних комісії у розмірі 450,00 грн є правомірним і таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача 8550 грн заборгованості за пенею.
Щодо нарахування пені (штрафних санкцій) суд зазначає про таке.
Згідно з п. 4.3 Кредитного договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому, пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» , у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Судом встановлено, що кредитний договір було укладено 03.10.2021 в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір однієї мінімальної заробітної плати місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
Передбачена законом межа для кредиту в сумі 3000,00 грн. становить: 3 000 х 2 = 6 000.
До стягнення позивачем заявлено 8550,00 грн., тобто сума перевищує розмір встановленої спеціальною нормою закону граничної величини.
Частиною четвертою ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення спірного договору, було прямо встановлено, що до кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, застосовуються вимоги цього Закону, крім, зокрема, частини другої статті 21 Закону.
Отже, відповідно до вказаної норми сукупна сума неустойки - штрафу, пені - та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Таким чином, вказана вимога про стягнення пені (штрафних санкцій) підлягає задоволенню частково у розмірі 6000 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню за вказаним кредитним договором 12420,00 грн, що складається з 3000,00 грн основної заборгованості, 2970,00 грн заборгованості за відсотками, 450,00 заборгованість за комісією та 6000,00 грн заборгованість за пенею.
5.Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
На підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, який укладений позивачем з адвокатом Білецьким Б.М., та додаткову угоду № 207942 від 21.07.2026 щодо представництва інтересів клієнта у справі, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги на загальну суму 6000,00 грн, що включає 5 годин роботи адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016.
Позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Оскільки відповідач не висловив заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки позов задоволено частково (в сумі 12420,00 грн з заявлених 14970,00 грн), що становить 82,97%, то з визначеної звичайної вартості послуг у розмірі 6000,00 грн стягненню підлягає 4978,20 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із часткового задоволення позовних вимог (82,97%), з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору від сплаченої суми 2662,40 грн в розмірі 2208,99 грн.
Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №207942 від 03.10.2021 в загальній сумі 12420 (дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп., 450 (чотириста п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованість за комісією та 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. заборгованість за пенею.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 2208 (дві тисячі двісті вісім) грн 99 коп. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 4978 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 17.11.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua