Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №761/29990/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Грабіж

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №761/29990/21

Суддя: Трубніков А. В.

Справа № 761/29990/21

Провадження №1-кп/761/1613/2026

В И Р О К

іменем України

11 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

законного представника обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021100100002603, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2021 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2021 року, приблизно о 04 годині 50 хвилин, ОСОБА_9 разом зі своїм товаришем ОСОБА_11 прогулювався по центральній частині міста Києва та переходячи через проїжджу частину вул. Майдан Незалежності, у напрямку будівлі «Профспілок» за №18/2 по вул. Хрещатик у м. Києві, де на сходах помітив невідомого йому раніше чоловіка, яким у подальшому виявився ОСОБА_12 . В цей час, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вирішили підійти до ОСОБА_12 , розпочавши розмову, у ході якої ОСОБА_9 , помітивши в руках ОСОБА_12 мобільний телефон, вирішив повторно, відкрито заволодіти ним, з метою особистого збагачення, не повідомляючи про власні наміри товариша ОСОБА_11

04 липня 2021 року, приблизно о 04 годині 52 хвилини, почав вимагати у ОСОБА_12 надати йому телефон, на що отримавши відмову, ОСОБА_9 відразу наніс йому удар в обличчя та розпочалась бійка, під час якої ОСОБА_9 повторно, відкрито заволодів чужим майном, а саме мобільним телефоном марки «Redmi Note 9», синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 5 134 гривні 33 копійки, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров?я потерпілого. В цей час, ОСОБА_11 , бажаючи заступитись за ОСОБА_9 , також став наносити декілька ударів по тулубу ОСОБА_12 . Після цього ОСОБА_9 став втікати з чужим майном в невідомому напрямку, маючи змогу розпорядитися ним на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_9 викрав майно ОСОБА_12 на загальну суму 5 134 гривні 33 копійки, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Отже, дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_9 повідомив суду, що 04 липня 2021 року, після закінчення футбольного матчу, він попрямував у бік Майдану Незалежності, де перебував разом із друзями. Помітивши неподалік незнайомого чоловіка, він разом із ОСОБА_11 підійшов до нього, після чого наніс останньому один удар в обличчя та вирвав із його рук мобільний телефон. Надалі обвинувачений пішов гуляти, однак згодом був затриманий працівниками поліції, які під час затримання вилучили зазначений мобільний телефон, що знаходився в його кишені. Вартість викраденого майна обвинувачений визнав.

Таким чином, показання ОСОБА_9 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_9 , показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Разом із тим, згідно з ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2026 року ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12021100100002603, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2021 року, у частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Отже, судом встановлено, що за раніше вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 4 ст. 32 КК України, суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_9 кваліфікуючої ознаки повторності, а тому вважає за необхідне виключити її з пред`явленого обвинувачення.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів-психіатра та нарколога не перебуває. Згідно з долученими до матеріалів справи характеристиками, обвинувачений характеризується задовільно, зарекомендував себе як ввічлива, спокійна та доброзичлива людина. Скарг і зауважень з боку сусідів на його адресу не надходило, у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння помічений не був, громадського порядку не порушував.

Крім того, судом враховано, що 26.10.2026 року обвинувачений добровільно здійснив благодійний внесок на користь БФ «АЗОВ ПРОСТІР БО» у розмірі 20 000 гривень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 , є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Суд, при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому, не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Так, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 , покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України та з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробовуванням, якщо останній протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Так, судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року (справа №761/24692/21, провадження №1-кс/761/14414/2021) накладено арешт на мобільний телефон Xiаomi Redмi note 9 pro 6/128 gb., синього кольору з встановленою сім карткою з номером НОМЕР_3 , імеі1 НОМЕР_4 , імеі2 НОМЕР_5 , синього кольору; мобільний телефон Apple Iphone 7+, білого кольору imei НОМЕР_6 , в чохлі зеленого кольору.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що арешт, накладений на речові докази у даному кримінальному провадженні, підлягає скасуванню у зв`язку із закінченням судового розгляду та відсутністю необхідності у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню за проведення експертизи №CE-19/111-21/32761-ТВ від 12.07.2021 року на суму 1372,96 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_9 .

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. 75, 100, 104, 124, 174, 349, 368, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік, якщо протягом вказаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року (справа №761/24692/21, провадження №1-кс/761/14414/2021) накладено арешт на мобільний телефон Xiаomi Redмi note 9 pro 6/128 gb., з встановленою сім карткою з номером НОМЕР_3 , імеі1 НОМЕР_4 , імеі2 НОМЕР_5 , синього кольору; мобільний телефон Apple Iphone 7+, білого кольору imei НОМЕР_6 , в чохлі зеленого кольору.

Речові докази у даному кримінальному провадженню, а саме:

- мобільний телефон Xiаomi Redмi note 9 pro 6/128 gb., з встановленою сім карткою з номером НОМЕР_3 , імеі1 НОМЕР_4 , імеі2 НОМЕР_5 , синього кольору - залишити у володінні ОСОБА_12 ;

- мобільний телефон Apple Iphone 7+, білого кольору imei НОМЕР_6 , в чохлі зеленого кольору - повернути ОСОБА_13 ;

- грошові кошти у сумі 240 грн. - залишити у володінні ОСОБА_10 ;

- DVD-R диск з відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення експертизи №CE-19/111-21/32761-ТВ від 12.07.2021 року на суму 1372,96 грн.

Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржений учасниками процесу, протягом 30 діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити учасникам.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Києва ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua