Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №320/20476/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/20476/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, —
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 9, 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із визначенням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон № 2262-XII).
На переконання позивача, відмова відповідача у виготовленні такої довідки є протиправною, оскільки обмежує його право на належний перерахунок пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.
Зобов`язано Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для проведення з 01.02.2023 перерахунку пенсії.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання оновленої довідки.
Апелянт наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Водночас після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 нових рішень про перерахунок пенсій відповідним категоріям осіб Кабінетом Міністрів України не приймалося.
Крім того, відповідач посилається на те, що посадові оклади та оклади за військовими званнями діючих військовослужбовців визначалися із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, а тому виготовлення довідки із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 призведе до визначення умовного розміру грошового забезпечення, який фактично не виплачувався діючим військовослужбовцям.
Також апелянт зазначає, що до відповідача не надходили списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку з 01.02.2023, а отже, обов`язок щодо підготовки відповідної довідки не виник.
Окремо відповідач посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та вважає, що позов належало залишити без розгляду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.
26 листопада 2024 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях із заявою про підготовку та направлення до органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.
У відповідь на зазначене звернення відповідач відмовив у виготовленні відповідної довідки, посилаючись на відсутність рішення Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій та на застосування при визначенні посадових окладів розрахункової величини 1762 грн.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, регулюються Законом № 2262-XII.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.
Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII передбачено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Механізм проведення такого перерахунку визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі — Порядок № 45).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, а також визначено складові грошового забезпечення відповідних категорій осіб.
У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 було передбачено визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, відповідно до яких розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103.
Отже, з 29.01.2020 відновлено дію попередньої редакції пункту 4 постанови № 704, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
При цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 установлено у розмірі 2684 грн.
Таким чином, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 зумовило зміну розрахункової величини, яка підлягала застосуванню для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній на зазначену дату.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону № 2262-XII, виникає право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії із застосуванням оновленого показника прожиткового мінімуму.
Відповідний підхід застосовано також Верховним Судом у постанові від 25.03.2025 у справі № 580/12119/23, у якій предметом спору було визначення розміру грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на відповідний календарний рік.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, якими передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру 1762 грн.
Зазначена постанова набрала чинності 20.05.2023.
Водночас спірні правовідносини стосуються визначення розміру грошового забезпечення саме станом на 01.01.2023, тобто на дату, що передувала набранню чинності постановою № 481.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, положення постанови № 481 не можуть застосовуватися для визначення розміру грошового забезпечення станом на 01.01.2023, оскільки на зазначену дату відповідні зміни до постанови № 704 ще не набрали чинності.
У цьому контексті колегія суддів враховує також висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, щодо часових меж застосування постанови № 481.
Верховний Суд виходив із того, що зазначена постанова підлягала застосуванню в період її чинності, починаючи з 20.05.2023.
Відтак наведений правовий висновок не спростовує права позивача на визначення грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до нормативного регулювання, чинного саме на цю дату.
За таких обставин доводи апелянта щодо необхідності застосування розрахункової величини 1762 грн для виготовлення довідки станом на 01.01.2023 є необґрунтованими.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що виготовлення відповідної довідки призведе до визначення умовного розміру грошового забезпечення, який фактично не отримували діючі військовослужбовці.
Право позивача на отримання довідки для перерахунку пенсії виникає внаслідок зміни нормативно визначених складових грошового забезпечення відповідної категорії осіб.
При цьому предметом цього спору є не стягнення грошового забезпечення діючого військовослужбовця та не встановлення фактично виплачених йому сум, а визначення складових грошового забезпечення, які відповідно до законодавства підлягають врахуванню для перерахунку раніше призначеної пенсії.
Саме тому обставина фактичного застосування відповідними державними органами розрахункової величини 1762 грн під час нарахування грошового забезпечення діючим військовослужбовцям не може сама по собі бути підставою для відмови у виготовленні довідки відповідно до нормативного регулювання, чинного станом на 01.01.2023.
Інше тлумачення фактично ставило б реалізацію передбаченого законом права на перерахунок пенсії в залежність від правильності застосування законодавства іншими суб`єктами владних повноважень.
Щодо доводів апелянта про відсутність списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 2 і 3 Порядку № 45 передбачено механізм взаємодії уповноважених державних органів та органів Пенсійного фонду України під час проведення перерахунку пенсій.
Водночас положення Порядку № 45 необхідно застосовувати у взаємозв`язку з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, встановленому статтею 63 Закону № 2262-XII. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Аналіз наведених положень свідчить, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної пенсії, може бути як відповідне рішення Кабінету Міністрів України, так і звернення пенсіонера щодо реалізації права на перерахунок пенсії за наявності передбачених законом підстав.
Отже, ненадходження до відповідача списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, не звільняє уповноважений орган від обов`язку розглянути звернення пенсіонера та підготувати відповідну довідку за наявності законних підстав для її видачі.
У спірних правовідносинах така підстава виникла у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Тому посилання апелянта на відсутність централізованого повідомлення про перерахунок пенсій та відповідних списків не спростовує висновків суду першої інстанції.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим питання застосування зазначеного строку у спорах щодо виготовлення та видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/1907/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від раніше сформованого висновку щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду в цій категорії спорів.
Судова палата зазначила, що видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII.
При цьому частиною третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій, здійснюється з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Верховний Суд дійшов висновку, що до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених органів стосовно видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом № 2262-XII, не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Застосування такого строку фактично унеможливлювало б реалізацію права особи на перерахунок пенсії з дати виникнення відповідного права у випадку, коли такий перерахунок не було проведено з вини державних органів.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17.01.2024 у справі № 300/4692/22 та від 17.10.2024 у справі № 520/3919/23.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені правові висновки сформульовані саме щодо правовідносин, пов`язаних із виготовленням довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, а тому є безпосередньо релевантними до обставин цієї справи.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 не спростовує зазначених висновків, оскільки у наведеній справі предметом судового розгляду були правовідносини щодо перерахунку пенсійних виплат відповідно до іншого законодавчого регулювання.
Натомість у справі, що переглядається, спір виник щодо протиправності відмови уповноваженого державного органу у виготовленні довідки, яка є необхідним документом для подальшого перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
Відтак зазначені правовідносини не є тотожними за предметом правового регулювання та характером спірного обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Саме по собі посилання апелянта на загальні положення статті 122 КАС України та судову практику щодо строків оскарження порушень у сфері пенсійного забезпечення не є достатнім для висновку про пропуск строку звернення до суду у спірних правовідносинах без урахування спеціального правового регулювання та висновків Верховного Суду щодо видачі довідок за Законом № 2262-XII.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 щодо неприпустимості перебрання судами на себе правотворчих функцій.
У цій справі суд першої інстанції не встановлював нових умов пенсійного забезпечення, не змінював нормативно визначені складові грошового забезпечення та не здійснював правотворчої діяльності.
Натомість суд застосував до встановлених обставин справи положення нормативно-правових актів, чинних на дату виникнення спірних правовідносин, з урахуванням їх юридичної сили та висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.
Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України або іншому правовому акту, який має вищу юридичну силу, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак здійснення судом перевірки правомірності застосування суб`єктом владних повноважень відповідного нормативного регулювання є реалізацією завдань адміністративного судочинства, а не втручанням у повноваження законодавчої чи виконавчої влади.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідач не довів наявності правових підстав для відмови у виготовленні довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний календарний рік.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та фактично зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку його пенсії з 01.02.2023.
При цьому колегія суддів наголошує, що визначення конкретного розміру пенсії та проведення її перерахунку належать до повноважень органу Пенсійного фонду України після отримання відповідної довідки, а тому ухвалене судом першої інстанції рішення не підміняє повноважень пенсійного органу.
Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua