Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №320/25904/24
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/25904/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАНІ УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, —
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРАНІ УКРАЇНА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 04.04.2024 № 10848162/36602307, № 10848161/36602307, № 10848160/36602307, № 10848159/36602307 та № 10848158/36602307 про відмову в реєстрації податкових накладних;
- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 61 від 16.02.2024, № 83 від 21.02.2024, № 96 від 23.02.2024, № 122 від 28.02.2024 та № 36 від 08.03.2024 датами їх фактичного подання.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариством на виконання укладених договорів поставки здійснено господарські операції з постачання товарів, за результатами яких складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.
Однак контролюючим органом реєстрацію зазначених податкових накладних зупинено, а надалі прийнято рішення про відмову в їх реєстрації, незважаючи на подання позивачем пояснень та документів на підтвердження господарських операцій.
Позивач вважав такі рішення протиправними, оскільки вони не містять належного обґрунтування підстав відмови, а контролюючим органом не враховано подані первинні документи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 04.04.2024 № 10848162/36602307, № 10848161/36602307, № 10848160/36602307, № 10848159/36602307 та № 10848158/36602307.
Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «МАРАНІ УКРАЇНА» № 61 від 16.02.2024, № 83 від 21.02.2024, № 96 від 23.02.2024, № 122 від 28.02.2024 та № 36 від 08.03.2024 датами їх фактичного подання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що контролюючий орган діяв відповідно до вимог Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520.
Апелянт зазначає, що позивачем не було надано повного пакета документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної у спірних податкових накладних, зокрема додаткових письмових пояснень та копій документів на вимогу контролюючого органу.
На переконання відповідача, ненадання платником податків додаткових документів є самостійною підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування обставин справи, оскільки судом нібито враховано документи, які не були предметом розгляду комісії контролюючого органу під час прийняття оскаржуваних рішень.
Окремо відповідач наголошує на неможливості зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні, оскільки такі повноваження, на його думку, належать до дискреційних повноважень контролюючого органу.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, а також на судові рішення в інших справах щодо відмови в реєстрації податкових накладних.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції, ТОВ «МАРАНІ УКРАЇНА» зареєстроване як юридична особа 18.08.2009, є платником податку на додану вартість та здійснює господарську діяльність, основним видом якої є оптова торгівля напоями.
24.07.2017 між ТОВ «МАРАНІ УКРАЇНА» як постачальником та ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як покупцем укладено договір поставки № 3052Р, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар, а покупець — приймати та оплачувати його.
На виконання умов зазначеного договору позивачем 08.03.2024 здійснено постачання товару на загальну суму 111 367,22 грн, у тому числі ПДВ — 18 561,20 грн.
Факт здійснення відповідної операції підтверджується видатковою накладною від 08.03.2024 № МА2-000287, товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 08.03.2024 № МА2-000287, відомостями про вантаж, а також платіжною інструкцією від 19.03.2024 № 9111720.
За результатами зазначеної господарської операції позивачем складено податкову накладну № 36 від 08.03.2024.
Крім того, 01.06.2015 між ТОВ «МАРАНІ УКРАЇНА» та ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» укладено договір поставки товарів та надання послуг № 23849.
На виконання умов зазначеного договору позивачем здійснено постачання товарів:
16.02.2024 на суму 65 058,55 грн, у тому числі ПДВ — 10 843,09 грн;
21.02.2024 на суму 64 054,80 грн, у тому числі ПДВ — 10 675,80 грн;
23.02.2024 на суму 41 427,29 грн, у тому числі ПДВ — 6 904,55 грн;
28.02.2024 на суму 32 958,58 грн.
На підтвердження зазначених господарських операцій позивачем надано транспортні та товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, відомості про вантаж та інші первинні документи, які досліджувалися судом першої інстанції.
За результатами здійснених господарських операцій позивачем складено податкові накладні № 61 від 16.02.2024, № 83 від 21.02.2024, № 96 від 23.02.2024 та № 122 від 28.02.2024.
Зазначені податкові накладні направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак відповідно до квитанцій від 13.03.2024 та 15.03.2024 реєстрацію спірних податкових накладних зупинено з підстав відповідності господарських операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Зокрема, контролюючим органом зазначено, що обсяг постачання товару/послуги за кодами 22, 08 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання відповідного товару/послуги та обсягу його постачання.
Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.
На виконання зазначеної пропозиції товариством подано до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів щодо господарських операцій, відображених у спірних податкових накладних.
Водночас комісією ГУ ДПС у м. Києві 04.04.2024 прийнято рішення № 10848162/36602307, № 10848161/36602307, № 10848160/36602307, № 10848159/36602307 та № 10848158/36602307, якими відмовлено в реєстрації відповідних податкових накладних.
Підставою прийняття зазначених рішень визначено ненадання або часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі — ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: зарахування коштів від покупця або відвантаження товарів.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено обов`язок платника податку на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі — Порядок № 1165).
Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 1165 за результатами автоматизованого моніторингу відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку та відповідності господарських операцій критеріям ризиковості здійснення операцій реєстрація податкових накладних може бути зупинена за наявності передбачених цим Порядком підстав.
Пунктами 10 та 11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію, в якій, зокрема, зазначаються критерій ризиковості та пропозиція щодо надання пояснень і копій документів, необхідних для вирішення питання про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.
Пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165 визначено критерій ризиковості здійснення операцій, пов`язаний із перевищенням обсягу постачання товару/послуги над величиною залишку, визначеного відповідно до встановленого цим пунктом алгоритму.
Застосування зазначеного критерію потребує встановлення передбачених нормативним актом умов та належного обґрунтування відповідності конкретної господарської операції такому критерію.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі № 460/8040/20.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення сукупності передбачених пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій умов для зупинення реєстрації податкової накладної.
У справі, що переглядається, контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних наведено загальне посилання на перевищення обсягу постачання над величиною залишку, однак не конкретизовано належним чином обставини, які зумовили застосування відповідного критерію ризиковості.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт зупинення реєстрації податкової накладної не є безумовною підставою для подальшої відмови в її реєстрації.
Після зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний забезпечити належний розгляд поданих платником податків пояснень та документів відповідно до процедури, встановленої законодавством.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі — Порядок № 520).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про її реєстрацію або відмову в реєстрації.
Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, які можуть бути необхідними для розгляду питання прийняття відповідного рішення.
Зокрема, до таких документів можуть належати договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів, їх зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження, розрахункові документи та інші документи, що підтверджують відповідні господарські операції.
Разом з тим зазначений перелік не означає обов`язку платника податків у кожному випадку подавати всі без винятку документи, передбачені пунктом 5 Порядку № 520, незалежно від змісту господарської операції та обставин її здійснення.
Необхідність подання конкретних документів визначається з урахуванням характеру господарської операції, змісту поданих платником пояснень та обставин, які потребують додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 за результатами розгляду поданих платником податків письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної за наявності визначених Порядком підстав.
Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин нормативне регулювання передбачало можливість направлення платнику податків окремого повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів.
Водночас правові наслідки ненадання таких документів можуть наставати за умови дотримання контролюючим органом установленої процедури, зокрема належного повідомлення платника податків про необхідність їх надання.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою прийняття всіх п`яти оскаржуваних рішень від 04.04.2024 контролюючим органом визначено саме ненадання або часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів після отримання відповідного повідомлення.
Отже, для перевірки правомірності зазначених рішень істотне значення має встановлення факту направлення платнику податків відповідних повідомлень, їх змісту та факту отримання позивачем.
Разом з тим матеріали справи не містять повідомлень контролюючого органу про необхідність надання позивачем додаткових пояснень та/або документів щодо спірних податкових накладних.
Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів направлення таких повідомлень позивачу засобами електронного зв`язку та їх отримання останнім.
За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості встановити, які саме додаткові документи контролюючий орган вимагав від позивача, у чому полягала необхідність їх подання та чи був позивач належним чином повідомлений про необхідність вчинення відповідних дій.
Саме по собі зазначення в оскаржуваних рішеннях формулювання про ненадання або часткове надання додаткових пояснень та документів не є достатнім доказом дотримання контролюючим органом процедури, визначеної пунктом 9 Порядку № 520.
При цьому обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, покладається на контролюючий орган.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач повинен довести факт направлення платнику податків повідомлень про необхідність надання додаткових документів, їх належне вручення та наявність правових підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували дотримання контролюючим органом зазначеної процедури.
У цьому контексті колегія суддів надає оцінку посиланням апелянта на постанову Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на правові наслідки ненадання платником податків додаткових пояснень та документів після отримання повідомлення контролюючого органу, сформованого відповідно до пункту 9 Порядку № 520.
Верховний Суд виходив із того, що за наявності належним чином сформованого та доведеного до відома платника податків повідомлення, в якому конкретизовано необхідні документи, ігнорування платником такої пропозиції може бути самостійною підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.
При цьому у справі № 140/32696/23 було встановлено факт направлення платнику відповідних повідомлень та їх отримання, а також неподання платником додаткових документів або пояснень у визначений строк.
Натомість у справі, що переглядається, відповідач не довів самого факту належного направлення та отримання позивачем повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень та документів.
Таким чином, обставини цієї справи істотно відрізняються від обставин справи № 140/32696/23, оскільки в останній правові наслідки ненадання документів оцінювалися за умови встановлення факту належного повідомлення платника податків.
Відтак наведений апелянтом правовий висновок Верховного Суду не спростовує висновків суду першої інстанції, а навпаки підтверджує необхідність установлення факту дотримання контролюючим органом передбаченої Порядком № 520 процедури.
Колегія суддів також звертає увагу, що право контролюючого органу запропонувати платнику податків подати додаткові документи кореспондує обов`язку такого органу чітко визначити обставини, які потребують додаткового підтвердження, та забезпечити належне доведення відповідної пропозиції до відома платника податків.
За відсутності доказів виконання такого обов`язку негативні наслідки ненадання додаткових документів не можуть покладатися на платника податків.
Інше тлумачення фактично створювало б можливість відмови в реєстрації податкової накладної на підставі невиконання вимоги, факт належного доведення якої до відома платника не підтверджений.
Крім того, як установлено судом першої інстанції, позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних подано до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження здійснених господарських операцій.
Зокрема, матеріали справи містять договори поставки, транспортні та товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, платіжні документи та інші первинні документи, які відображають зміст відповідних господарських операцій.
Надані документи містять відомості про сторін господарських операцій, номенклатуру та обсяг поставлених товарів, їх вартість, дати здійснення постачання та інші обставини, які мають значення для перевірки інформації, зазначеної у спірних податкових накладних.
Водночас відповідачем не наведено належного обґрунтування того, чому подані позивачем документи були недостатніми для вирішення питання про реєстрацію податкових накладних та які саме обставини залишилися непідтвердженими.
Колегія суддів зазначає, що процедура зупинення реєстрації податкових накладних має превентивний характер і спрямована на запобігання безпідставному формуванню податкового кредиту.
Разом з тим така процедура не повинна підміняти собою податкову перевірку, під час якої контролюючий орган має можливість дослідити всі аспекти господарської діяльності платника податків та встановити реальність здійснення господарських операцій.
Під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган повинен оцінювати подані платником документи в межах процедури, передбаченої Порядком № 520, та надавати належне обґрунтування прийнятого рішення.
При цьому відмова в реєстрації податкової накладної не може ґрунтуватися виключно на загальних формулюваннях без установлення конкретних обставин, які перешкоджають її реєстрації.
Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі № 200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі № 826/8693/18 наголошував на необхідності дотримання контролюючим органом вимог щодо визначеності підстав зупинення реєстрації податкових накладних та забезпечення платнику податків можливості надати документи на спростування відповідних сумнівів.
Водночас наведені висновки підлягають застосуванню з урахуванням нормативного регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема змін до Порядку № 520, які набрали чинності 08.03.2023.
Колегія суддів наголошує, що в цій справі висновок про протиправність оскаржуваних рішень ґрунтується не лише на загальному характері квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, а насамперед на недоведеності контролюючим органом обставин, які визначено безпосередньою підставою для прийняття рішень про відмову в їх реєстрації.
Таким чином, навіть з урахуванням змін до Порядку № 520, чинних на час прийняття спірних рішень, контролюючим органом не доведено правомірності відмови в реєстрації податкових накладних з підстав ненадання додаткових документів.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції врахував документи, які не були предметом розгляду комісії контролюючого органу.
Однак наведені доводи не спростовують встановленого судом порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень.
Колегія суддів зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття, та підстав, покладених в основу такого рішення.
При цьому подання платником податків до суду додаткових документів саме по собі не може підміняти процедуру адміністративного розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.
Водночас у цій справі висновок про протиправність оскаржуваних рішень не залежить виключно від оцінки документів, які могли бути подані позивачем безпосередньо до суду.
Визначальним є те, що контролюючий орган не довів належного направлення позивачу повідомлень про необхідність надання додаткових документів, ненадання яких зазначено як підставу прийняття спірних рішень.
Відтак навіть за умови неврахування документів, які не були предметом розгляду комісії, відповідачем не доведено правомірності застосування передбаченої пунктом 9 Порядку № 520 підстави для відмови в реєстрації податкових накладних.
Таким чином, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 не свідчить про неправильність висновків суду першої інстанції, оскільки наведений правовий підхід не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на судові рішення в інших справах, у яких контролюючими органами було належним чином конкретизовано перелік необхідних документів та встановлено факт невиконання платниками податків відповідних вимог.
За відсутності доказів направлення та отримання позивачем аналогічних повідомлень такі правовідносини не можуть вважатися подібними за істотними фактичними обставинами.
Щодо доводів апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження контролюючого органу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, а також застосувати інший спосіб захисту порушених прав, який не суперечить закону та забезпечує ефективне поновлення таких прав.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Механізм внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
Відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку № 1246 податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, підлягає реєстрації в Реєстрі, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію.
При цьому датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений у рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, чинне законодавство прямо передбачає можливість реєстрації податкової накладної на підставі судового рішення.
У спірних правовідносинах контролюючим органом не доведено наявності законних підстав для відмови в реєстрації податкових накладних, тоді як позивачем складено та подано відповідні податкові накладні і надано пояснення та документи на підтвердження відображених у них операцій.
За таких обставин зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Застосування такого способу захисту не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки після встановлення протиправності відмови в реєстрації податкових накладних та відсутності доведених законних перешкод для їх реєстрації відповідні дії мають бути вчинені на виконання судового рішення.
Натомість повторне направлення питання на розгляд комісії контролюючого органу за встановлених обставин не гарантувало б ефективного поновлення порушеного права позивача та могло б призвести до повторного прийняття аналогічного рішення.
Аналогічний підхід щодо можливості зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні як належного способу захисту порушеного права викладено Верховним Судом у постановах від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20, від 27.10.2022 у справі № 360/3253/20 та від 25.11.2022 у справі № 320/3484/21.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності реєстрації спірних податкових накладних датами їх фактичного подання, оскільки такий спосіб захисту відповідає положенням Порядку № 1246 та спрямований на повне відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
У цій справі відповідачем не доведено, що оскаржувані рішення прийнято з дотриманням зазначених критеріїв.
Зокрема, відсутність доказів належного направлення позивачу повідомлень про необхідність надання додаткових документів свідчить про недоведеність обставин, які безпосередньо покладено в основу спірних рішень.
При цьому наявність у матеріалах справи первинних документів щодо господарських операцій додатково підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність доведених підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.
Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не підтверджують правомірності відмови в реєстрації спірних податкових накладних та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua