Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №148/1562/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Суд: Тульчинський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №148/1562/26

Суддя: Дамчук О. О.

Справа №: 148/1562/26

Провадження № 2/148/1343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Кугутюк О.В. звернувся до суду з позовом до Тульчинської міської ради Вінницької області, в якому просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 78,3 кв.м, житловою площею 53,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння походить із майна колишнього колгоспного двору. Рішенням виконавчого комітету Кинашівської сільської ради Тульчинського район Вінницької області № 77 від 09.08.2006 року «Про оформлення права приватної власності на кожного члена бувшого колгоспного двору по АДРЕСА_1 » оформлено права приватної власності на 3/4 житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , у рівних частках за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

На підставі цього рішення 22.09.2006 року виконавчим комітетом Кинашівської сільської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з якого: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є співвласниками житлового будинку, кожен по 1/4 частки. Право власності зареєстроване КП «Тульчинське МБТІ» 22.09.2006 року за реєстраційним номером 16138303, номер запису 2982 в книзі ФЖ14.

Станом на 31.12.2012 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/4. При цьому 1/4 частка за ОСОБА_3 в КП «Тульчинське МБТІ» не зареєстрована.

Позивач ОСОБА_6 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на часту матері в порядку спадкування по закону, але 03.04.2026 року державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Підставою відмови зазначено ненадання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку будинку, а також відсутність зареєстрованого права власності спадкодавця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Просить задовольнити позов у судовому порядку.

У судове засідання представник позивача, адвокат Кугутюк О.В. надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив розглянути справу у відсутності позивача та її представника.

Представник Тульчинської міської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності на підставі тих доказів які знаходяться у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.1979 року. (а.с. 24 зі звороту)

Згідно витягу з Реєстру територіального громади від 02.09.2025, Згідно витягу з Реєстру територіального громади від 02.09.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.12.1995 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 11 зі звороту)

Відповідно довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 206 від 25.03.2026 року встановлено, що відповідно записів погосподарської книги Кинашівської сільської рад № 2 на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.08.1992 року у списку членів господарства були записані: голова двору ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 . (а.с. 14)

Витягом із рішення Тульчинської міської ради № 2279 від 20.04.2023 року встановлено, що в с. Кинашів вулицю Першотравневу перейменовано на вулицю Андрія Ведешина без зміни поштових номерів житлових будинків. (а.с. 13)

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 16.01.2004 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 років. (а.с. 15 зі звороту)

За довідкою виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 234 від 14.04.2026 року, ОСОБА_3 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою на день її смерті були зареєстровані її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . (а.с. 14 зі звороту)

Відповідно довідки КП «Тульчинське МБТІ» № 473 від 25.03.2026 року, встановлено, що станом на 31.12.2012 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок серія НОМЕР_4 від 22.09.2006 видане згідно рішення виконкому Кинашівської сільської ради від 09.08.2006 р. № 77, зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 22.09.2006р. під Р№ 2982 в реєстрову книгу ФЖ 14. При цьому 1/4 частка за ОСОБА_3 в КП «Тульчинське МБТІ» не зареєстрована. (а.с. 15)

Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.09.2006 року, власниками будинку по АДРЕСА_1 зазначені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/4. (а.с. 26)

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.04.2026 року, державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Підставою відмови зазначено ненадання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку будинку, а також відсутність зареєстрованого права власності спадкодавця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 22)

Згідно копії спадкової справи № 297/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 початої 25.04.2013 року та закінченої 25.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_6 25.04.2013 року звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори на земельну ділянку площею 1,7909 га кадастровий номер 0524382900:02:000:0142 та майнового паю визначеного в розмірі 304 грн, який перебуває у ПСП «Україна» с. Кинашів, Тульчинський район, Вінницька область.

Постановою від 03.04.2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Підставою відмови зазначено ненадання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку будинку, а також відсутність зареєстрованого права власності спадкодавця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також зі спадкової справи встановлено, що ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підпис останнього посвідчений секретарем Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Стасюк Т.О. 28.03.2013 року.

ОСОБА_4 також відмовилася від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підпис останньої посвідчений секретарем Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Стасюк Т.О. 27.03.2013 року.(а.с. 53-87)

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з положеннями статті 120 ЦК УРСР колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

До введення в дію Закону України «Про власність» частка майна померлого члена колгоспного двору з майна колгоспного двору не виділялася. Майно колгоспного двору спадкувалося тільки в разі смерті останнього члена колгоспного двору. Такий порядок спадкування поширювався на випадки припинення колгоспного двору з цих підстав до 01 липня 1990 року.

Положеннями статті 563 ЦК УРСР передбачено, що в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу VII «Спадкове право». Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах. Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, що забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування такого майна, що визначаються на час відкриття спадщини, та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР, Законом України «Про власність», Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року №1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, пункту 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року № 1/5, підтвердженням належності будинку може слугувати відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності житлового будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку, розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності житлового будинку (його частини) певній особі є записи в погосподарських книгах, ведення яких передбачалося наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавалися актами органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

Виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 206 від 25.03.2026 року встановлено, що відповідно записів погосподарської книги Кинашівської сільської рад № 2 на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05.08.1992 року у списку членів господарства були записані: голова двору ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 . (а.с. 14)

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Станом на 31.12.2012 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в рівних частках по 1/4 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок серія НОМЕР_4 від 22.09.2006 видане згідно рішення виконкому Кинашівської сільської ради від 09.08.2006 р. № 77, зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 22.09.2006р. під Р№ 2982 в реєстрову книгу ФЖ 14. При цьому 1/4 частка за ОСОБА_3 в КП «Тульчинське МБТІ» не зареєстрована.

Враховуючи, що до ухвалення рішення виконкому Кинашівської сільської ради від 09.08.2006 р. № 77 «Про оформлення права приватної власності на кожного члена колгоспного двору АДРЕСА_1 », голова колгоспного двору ОСОБА_3 не встигла оформити право власності на зазначене домоволодіння, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші члени двору належним чином оформили права власності на спірне домоволодіння.

ОСОБА_6 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в тому числі і на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , але отримати свідоцтво про право власності на домоволодіння не має змоги, оскільки вказаний будинок раніше належав колгоспному двору.

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином з огляду на вищевикладене, та з урахуванням досліджених доказів у судовому засіданні, відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дамчук О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua