Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №320/3577/21
Суддя: Кравченко Євген Дмитрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/3577/21 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням першої групи інвалідності;
- зобов`язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності першої групи, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС України (довідка МСЕК від 27.06.2017 року АГ №0006386), підготувати висновок, згідно розрахунку суми грошової виплати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу станом на І січня 2021 року, направити висновок в 15 денний строк до МВС України для прийняття рішення МВС і на підставі рішення МВС України видати наказ на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 567500 грн. (п`ятсот шістдесят сім тисяч п`ятсот гривень) за рахунок коштів виділених МВС відповідно до ст. 23 Закону України від 20.12.1990 року №565-VII «Про міліцію», Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції»;
- зобов`язати МВС України на підставі висновку Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про виплату грошової допомоги прийняти рішення про виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі: 250 х 2270грн = 567500 грн., у зв`язку з встановленням інвалідності першої групи, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації аварії наслідків ЧАЕС під час проходження служби в органах внутрішніх справ України (довідка МСЕ від 27.06.2017 року АГ 0006386) за рахунок коштів передбачених бюджетом на утримання МВС, направити рішення МВС України до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України Київській області для виплати грошової допомоги позивачу, відповідно до ст. 23 Закон України від 20.12.1990 року №565-VII «Про міліцію», п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткові втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції»;
- встановити судовий контроль за виконанням Рішення Суду, шляхом зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області та МВ України подати в установлений Судом термін з моменту набрання Рішення законної сили звіту про виконання Рішення Суду (ст.267 КАС України).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що під час проходження служби в органах МВС він виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого отримав захворювання, яке у подальшому призвело до встановлення з 03.07.2000 інвалідності ІІ групи (70% втрати працездатності) та виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення. Позивач стверджує, що така допомога йому виплачена не була та про її стягнення він до суду не звертався. Натомість, 27.06.2017 йому було встановлено І групу інвалідності зі 100% ступенем втрати працездатності.
Позивач повідомив, що за результатом розгляду його звернення до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності І групи, відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на встановлення І групи інвалідності після спливу більше 2 років з моменту первинного встановлення інвалідності ІІ групи.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає її протиправною, оскільки пунктом 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі Порядок №850), визначено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги, до яких спірна ситуація не відноситься.
Позивач вважає, що пункт 4 Порядку №850, на який посилається відповідач, не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності з втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. При цьому позивач стверджує, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності.
Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС України (довідка МСЕК від 27.06.2017 АГ №0006386) відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-VII «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням висновків суду.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини змінювалося після виникнення у позивача права на отримання відповідної виплати. При цьому, суд першої інстанції неправильно визначив момент виникнення такого права, відповідно до якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. З урахуванням викладеного, у даному випадку право позивача виникло у 2000 році – з моменту первинного встановлення втрати працездатності. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на момент виникнення такого права, а не положення Порядку №850, які набрали чинності пізніше.
Також апелянт посилаючись на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №850 вказав, що у разі якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Додатково апелянт зазначив про те, що згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 по справі № 707/1951/17, зазначений дворічний строк є обов`язковим обмеженням права та застосовується незалежно від часу первинного встановлення інвалідності.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області та залишити в силі оскаржуване рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2026 року суд поновив ОСОБА_1 встановлений судом строк для подання відзиву та прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі №320/3577/21.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31березня 2026 року - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та за наказом Головного управління МВС України у Київській області від 29.05.2000 №64о/с звільнений у відставку за ст.64 п.А(за віком).
Під час огляду 03.07.2000 обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією позивачеві було встановлено з 03.07.2000 інвалідність ІІ групи. Причина інвалідності «пов`язана з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». Позивачеві визначено ступень втрати професійної працездатності на рівні 70%. Даний факт підтверджується довідкою серії КИО-І №122014.
27.06.2017 при повторному огляді позивачеві було встановлено І групу інвалідності зі 100% втрати працездатності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №0769826.
За результатом розгляду звернення позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області листом від 16.12.2020 №29/Т-938 та від 26.01.2021 29/Т-992 відмовила позивачеві у задоволенні його заяви.
Відмова мотивована посиланням на пункт 4 Порядку №850, згідно з яким якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідач вважає, що оскільки з дати первинного огляду МСЕК до моменту повторного огляду пройшло більше двох років позивач позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що пункт п. Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п.14 Порядку №850, і така підставу на яку посилається відповідача в даному переліку відсутня. Відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку № 850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частиною першої статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Згідно із п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому, розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).
Разом з цим, відповідно до п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2020 (справа №711/1837/18) зазначила, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зав`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.
Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом із тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку спірним питання є первинне отримання одноразової грошової допомоги, а не відповідної грошової різниці в результаті зміни групи інвалідності.
Позивач вказує, та не заперечується відповідачем, що при встановленні йому ІІ групи інвалідності одноразова грошова допомогу йому виплачена не була.
Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку №850.
Вказано норма цього Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Також даний пункт не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п.14 Порядку №850, і така підстава на яку посилається відповідача в даному переліку відсутня.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства чинні на момент виникнення такого права, а не положення Порядку № 850, які набрали чинності значно пізніше, оскільки такі аргументи суперечать висновку відповідача щодо наявності передбачених Порядком № 850 підстав для відмови позивачу у призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, яке оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що безпосередньо зазначені у відповідному акті, оскільки за іншого підходу такий орган державної влади мав би можливість самостійно та довільно змінювати або доповнювати мотиви своїх дій (рішень) уже після їх прийняття, що є несумісним із принципами правової визначеності та належного урядування.
У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надавати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та безпосередньо наведені у такому рішенні, а не тим, які були встановлені або наведені суб`єктом владних повноважень у подальшому з метою доведення правомірності (виправдання) свого рішення.
Відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку № 850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а посилання на пункт 4 зазначеного Порядку не підлягає застосуванню, оскільки в даному має місце визначення права на первинне отримання одноразової грошової допомоги, а не відповідної грошової різниці в результаті зміни групи інвалідності.
З цих же підстав, не є релевантними до обставин даної справи, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.10.2020 №822/216/16, від 14.01.2021 №2340/3024/18, від 23.09.2021 №0640/4207/18.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що у даному випадку відсутнє належне підтвердження причинного зв`язку захворювання у розумінні положень Порядку №850, що виключає наявність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, такі обставини не були покладені в основу відмови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, оформленої листами від 16.12.2020 №29/Т-938, від 26.01.2021 №29/Т-093, відтак перевіряючи правомірність зазначеного рішення, суд повинен надати правову оцінку саме тим обставинам, які були покладені відповідачем в основу його прийняття, і не має підстав досліджувати інші обставини щодо наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС України (довідка МСЕК від 27.06.2017 АГ №0006386) відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-VII «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням висновків суду.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Судова колегія відзначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року в частині позовних вимог, у задоволені яких було відмовлено, учасниками справи не оскаржується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua