Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №521/12637/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №521/12637/26

Суддя: Шляхтицький О.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/12637/26

Перша інстанція: суддя Ганошенко С.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01.09.2026 у справі № 521/12637/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- скасувати постанову №R602438 від 01.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №R602438 від 01.07.2026 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. З вказаною постановою позивач не погодився, та вважає її незаконною, протиправною та такою що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Від так, позивач зазначає що відповідачем не надано жодних доказів його оповіщення про виклик. Жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на червень 2026 року особисто під підпис чи засобами поштового зв`язку не отримував. 11.06.2026 у застосунку “Резерв +” виявив технічне сповіщення про зміну статусу. Виявивши це сповіщення, позивач 12.06.2026 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для з`ясування обставин та проходження повторного ВЛК. Також, позивач зазначає що твердження посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він запізнився на півтори місяці є на його думку безпідставними, оскільки офіційного виклику (повістки) на конкретну дату йому не вручалась. Також, позивач зазначає що військово-обліковим органом стверджується, що ніби позивач вчинив правопорушення, не з`явившись за викликом, але як вважає позивач що відповідач повністю проігнорував той факт, що в цей період він мав поважні причини неявки його, які обумовлені його станом здоров`я та проходженням медичного обстеження за направленням відповідача.

Також позивач зазначає, що відповідно до картки медичного огляду від 31.10.2025 рішенням ВЛК його було визнано такою особою, що потребує лікування строком на 6 (шість) місяців термін дії якого завершився 30.04.2026 року. Протягом вказаного періоду позивач перебував під медичним наглядом, що підтверджується наданим у якості доказу висновком лікаря-пульманолога від березня 2026 року та медичними виписками центру СНІДу.

Таким чином позивач вважає, що на момент винесення оскаржуваної постанови №R602438 від 01.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 мав повний доступ до інформації про поважність причин не явки та факт триваючого медичного обстеження. Отже позивач зазначає, що винесення штрафу під час проходження медичного обстеження є на його думку грубим порушенням процедури, та свідчить про упередженість відповідача та відсутність й ого діях складу адміністративного правопорушення.

19.08.2026 від відповідача через підсистему “Електронний суд” надійшов відзив, у якому останній зазначає таке.

Відповідач вважає, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Постанова № R602438 від 01.07.2026 була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 у повній відповідності до вимог статей 235, 283, 284 КУпАП та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП). У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП, а також посилається на поважні причини неявки у зв`язку з проходженням лікування. Однак вказані твердження повністю спростовуються наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення. 2. Головним та беззаперечним доказом у справі є власноруч підписана та направлена Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 заява через РЕЗЕРВ+ , у якій він письмово підтвердив факт ознайомлення з матеріалами, визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та висловив повну згоду з допущеним правопорушенням. Поведінка Позивача, яка полягає у первісному письмовому визнанні своєї вини та згоді з правопорушенням перед уповноваженим органом владних повноважень, з подальшим зверненням до суду з позовом про заперечення цього ж факту, є яскравим виявом процесуальної недобросовісності.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Хаджибейський районний суд міста Одеси рішенням від 01.09.2026 у справі № 521/12637/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову №R602438 від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду, та здійснення проходження медичного огляду.

Суд наголосив, що відповідач мав перевірити, чи поінформовано поштовим оператором позивача про надходження поштового відправлення, якщо так, то з`ясувати у який спосіб та чи сплили три робочі дні з дня такого інформування позивача.

Разом з тим, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що постанова № R602438 від 01.07.2026, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП від 30.01.2026 винесена відповідачем за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що беззаперечним доказом у справі є власноруч підписана та направлена Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 заява через РЕЗЕРВ+ , у якій він письмово підтвердив факт ознайомлення з матеріалами, визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та висловив повну згоду з допущеним правопорушенням;

- відповідно до ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що засноване на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, відтак письмова заява Позивача про визнання вини в сукупності з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», де зафіксовано невиконання обов`язків військового обліку в особливий період, утворювали повну, законну та достатню доказову базу для накладення адміністративного стягнення;

- решта доводів відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №R602438 від 01.07.2026 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. З вказаною постановою позивач не погодився, та вважає її незаконною, протиправною та такою що підлягає скасуванню з наступних підстав. Від так, позивач зазначає що відповідачем не надано жодних доказів його оповіщення про виклик. Жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на червень 2026 року особисто під підпис чи засобами поштового зв`язку не отримував. 11.06.2026 у застосунку “Резерв +” виявив технічне сповіщення про зміну статусу. Виявивши це сповіщення, позивач 12.06.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для з`ясування обставин та проходження повторного ВЛК. Також, позивач зазначає що твердження посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він запізнився на півтори місяці є на його думку безпідставними, оскільки офіційного виклику (повістки) на конкретну дату йому не вручалась. Також, позивач зазначає що військово-обліковим органом стверджується, що ніби позивач вчинив правопорушення, не з`явившись за викликом, але як вважає позивач що відповідач повністю проігнорував той факт, що в цей період він мав поважні причини неявки його, які обумовлені його станом здоров`я та проходженням медичного обстеження за направленням відповідача.

Також позивач зазначає, що відповідно до картки медичного огляду від 31.10.2025 рішенням ВЛК його було визнано такою особою, що потребує лікування строком на 6 (шість) місяців термін дії якого завершився 30.04.2026. Протягом вказаного періоду позивач перебував під медичним наглядом, що підтверджується наданим у якості доказу висновком лікаря-пульманолога від березня 2026 року та медичними виписками центру СНІДу.

Таким чином позивач дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови №R602438 від 01.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 мав повний доступ до інформації про поважність причин не явки та факт триваючого медичного обстеження. Отже позивач зазначає, що винесення штрафу під час проходження медичного обстеження є на його думку грубим порушенням процедури, та свідчить про упередженість відповідача та відсутність й ого діях складу адміністративного правопорушення.

19.08.2026 від відповідача через підсистему “Електронний суд” надійшов відзив, у якому останній зазначає наступне.

Відповідач з позовом не погодився та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Постанова № R602438 від 01.07.2026 була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 у повній відповідності до вимог статей 235, 283, 284 КУпАП та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП, а також посилається на поважні причини неявки у зв`язку з проходженням лікування. Однак вказані твердження повністю спростовуються наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення. 2. Головним та беззаперечним доказом у справі є власноруч підписана та направлена Позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 заява через РЕЗЕРВ+ , у якій він письмово підтвердив факт ознайомлення з матеріалами, визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та висловив повну згоду з допущеним правопорушенням. Поведінка Позивача, яка полягає у первісному письмовому визнанні своєї вини та згоді з правопорушенням перед уповноваженим органом владних повноважень, з подальшим зверненням до суду з позовом про заперечення цього ж факту, є яскравим виявом процесуальної недобросовісності.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту Закон №2232-XII).

Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом на теперішній час.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон №3543-XII.

Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 “Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом”, затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. №352 (далі по тексту Положення №352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки”, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. №154 (далі по тексту Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення №154, ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі оскаржуваної постанови слугувало неприбуттям до РТЦК у строк і місце, зазначені в повістці.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного вбачається, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. №560:

“Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання”.

Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками “Повістка ТЦК”, “Вручити особисто” підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

З наведеного вбачається, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття до РТЦК.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів щодо повідомлення або надсилання ОСОБА_1 повістки для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто, відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту сповіщення позивача про виклик до РТЦК у встановленому законом порядку.

За таких обставин апеляційний суд констатує факт невиконання відповідачем вказаного вище порядку вручення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак, колегія суддів зазначає, що вина позивача, яка полягала у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону №3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова № R602438 від 01.07.2026, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП від 30.01.2026 винесена відповідачем за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01.09.2026 у справі № 521/12637/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

СуддіГ.В. Семенюк А.Г. Федусик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua