Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №128/551/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Суд: Вінницький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №128/551/26

Суддя: Карпінська Ю. Ф.

Справа № 128/551/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Філія - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про скасування арешту майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, зазначив, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої також входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належав померлій, як голові робочого двору, відповідно до записів погосподарських книг с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області та згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності від 29.03.2007 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, видане виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про те, що об?єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 . У зв?язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок, а також рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради від 11.08.2006 за №147 видані вже після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 , тобто за межами її правоздатності, він не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, є він, як син померлої. Інші спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відсутні. Він прийняв спадщину, так як на момент смерті ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований з нею за однією адресою. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 461574192 від 26.01.2026 вбачається наявність заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5292499, зареєстроване 12.07.2007 за №5292499, реєстратор: Вінницька районна державна нотаріальна контора; підстава обтяження: не вказано, б/н 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер, 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A. Таким чином, наявний зареєстрований арешт - заборона на ім?я ОСОБА_2 , хоч зазначена особа ніколи не була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а тому зазначена заборона накладена безпідставно. Відповідач ОСОБА_2 навіть ніколи не був зареєстрований за цією адресою. Ймовірно він з дружиною тимчасово проживав на квартирі (винаймав окрему кімнату в будинку) і тому була зазначена саме дана адреса, однак відповідач ОСОБА_2 ніколи не набував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а отже, і арешт на даний будинок був накладений помилково, незаконно, а тому підлягає скасуванню. Просить ухвалити рішення, яким скасувати заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5292499, зареєстроване 12.07.2007 за №5292499, реєстратор: Вінницька районна державна нотаріальна контора; підстава обтяження: не вказано, б/н 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер, 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 75,7 кв.м, житловою площею 59,6 кв.м, допоміжною площею 16,1 кв.м, що складається з: житлового будинку під літерою «А»; прибудови під літерою «а»; літньої кухні під літерою «Б»; погребу під літерою «п/Б», літньої кухні під літерою «В»; криниці №4».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 12.02.2026 відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання; витребував з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

19.02.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області подано лист №217/01-16 від 17.02.2026 з Вінницької районної державної нотаріальної контори.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 13.05.2026 задовольнив заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Галіциної В.В. про витребування доказів; витребував з Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) інвентаризаційну справу на житловий будинок АДРЕСА_1 ; витребував з Вінницької районної військової адміністрації (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 17) копію рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради №147 від 11.08.2006, на підставі якого було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності від 29.03.2007 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, видане виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про те, що об?єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 .

26.05.2026 на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2026 з Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» подано інвентаризаційну / реєстраційну справу №310 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

02.06.2026 на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 13.05.2026 з Вінницької районної військової адміністрації подано архівну копію рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради №147 від 11.08.2006 та заяви до нього.

03.06.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. подала заяву про зміну предмету позову.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 08.06.2026 позовну заяву зі зміненим предметом позову, подану представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Галіциною Вірою Валеріївною, повернув без розгляду разом із доданими документами.

14.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. подала заяву про зміну предмету позову.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 15.07.2026 позовну заяву зі зміненим предметом позову, подану представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Галіциною Вірою Валеріївною 14.07.2026, прийняв до розгляду; до участі у справі № 128/551/26 залучив як співвідповідача ОСОБА_2 ; до участі у справі № 128/551/26 залучив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Філію - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»; витребував з Державного нотаріального архіву у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) матеріали, які стали підставою для накладення заборони - реєстраційний номер обтяження 5292499, зареєстроване 12.07.2007, 17:22:30 за №5292499, реєстратором: Вінницька районна державна нотаріальна контора, 2109, Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Винниченка, 29, (0432) 27-98-05; vinrdnk@ukr.net; підстава обтяження: не вказано, б/н 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер, 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A, а саме: копію рішення Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 04.07.1987 за №392 щодо надання боргу ОСОБА_2 ; витребував з Вінницької філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Вінниця, вул. Соборна, 71) інформацію про наявність заборгованості зі сплати боргу за ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 перед відділенням Ощадбанку №5321, а також, у разі наявності, копії документів, які стали підставою для накладення заборони.

29.07.2026 представник АТ «Державний ощадний банк України» - Бершадська І.М. подала письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що «в АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення заборони (архівний запис) на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем не долучено до матеріалів справи докази, що між ним та банком існують будь-які правовідносини. Позивач не є божником АТ «Ощадбанк». Діючі договори між АТ «Ошадбанк» та позивачем щодо спірного майна відсутні. Отже, рішення про державну реєстрацію оскаржуваних обтяжень прийнято та зареєстровано реєстратором Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 12.07.2007 і АТ «Ощадбанк» не може нести відповідальність за внесення Вінницькою районною державною нотаріальною конторою у 2007 році, ймовірно, помилкової інформації щодо обтяження об`єкту нерухомого майна із зазначенням помилкового власника - ОСОБА_2 . Позивачем не долучено до позову та в матеріалах справи відсутні докази щодо підстави обтяження (повідомлення б/н, 23.02.1988 Ощадбанк №5321) та з яких підстав 12.07.2007 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано оскаржуване обтяження, з огляду на що неможливо дослідити їх зміст та встановити, що саме стало підставою для реєстрації обтяження. Незрозумілим також є, яке відношення має АТ «Ощадбанк» до оскаржуваного обтяження, реєстратором якого є Вінницька районна державна нотаріальна контора. В матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення АТ «Ощадбанк» певних дій щодо реєстрації оскаржуваного обтяження та/або щодо порушення банком прав позивача. Оскаржуване обтяження, яке зареєстроване 12.07.2007, зареєстровано по спливу багатьох років від дати виникнення підстави обтяження, зазначеної у реєстрі. З наведеного слідує, що у 2007 році реєстрацію оскаржуваного обтяження нерухомого майна здійснено не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а саме: в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав), оскільки реєстрація обтяження не могла бути зумовлена повідомленнями б/н від 23.02.1988 Ощадбанк №5321, яке зазначається як підстава обтяження. АТ «Ощадбанк» у 2007 році не зверталося до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявами про державну реєстрацію обтяжень вказаного нерухомого майна. AT «Ощадбанк» жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеним нерухомим майном та не вчиняє інших дій, які б порушували права та інтереси позивача. Відповідно до діючого законодавства, АТ «Ощадбанк» не входить до кола суб?єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (заборон), ні в які правовідносини з позивачем щодо спірного нерухомого майна та оскаржуваного обтяження не вступав і не може відповідати за внесення записів про обтяження нерухомого майна, в тому числі реєстраційний запис №5292499».

03.08.2026 на виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 15.07.2026 з Державного нотаріального архіву у Вінницькій області подано копію повідомлення «про видачу суди Вінницького районного відділення ощадбанку №5321 від 23.02.1988, на підставі якого 23 лютого 1988 року за реєстровим №4 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 16.09.2026 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання 09.11.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. попередньо подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області - Бабій В.М. попередньо подав до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без участі представника Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, не заперечують щодо задоволення позову.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Бершадська І.М. у попередньо поданих письмових поясненнях просила розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «Державний ощадний банк України».

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання, а також шляхом опублікування оголошення про його виклик до суду на офіційному вебсайті судової влади України, заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзив на позовну заяву у запропонований судом строк до суду не подав.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У частині одинадцятій статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У постанові Верховного Суду (справа № 755/17944/18) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.

Будь-які інші заяви та або клопотання учасники справи до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 09.11.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.12.2004 (а.с. 5).

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 11.12.1976, батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією такого свідоцтва (а.с. 8).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.09.2025, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 17.04.1979 зареєстрували шлюб (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 25.11.2025 (а.с. 6).

З копії рішення №147 від 11.08.2006 «Про оформлення права власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами» убачається, що Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила «оформити право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. «А» загальною площею 75,7 кв.м, в тому числі житлова 59,6 кв.м, а - сіни, літ. «Б» - літня кухня, п/Б - погріб, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - убиральня, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 - огорожа, №4 - криниця, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 » (а.с. 13).

Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 29.03.2007 виконавчий комітет Якушинецької сільської ради посвідчує, що об`єкт в цілому, розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; в цілому складається з житлового будинку літ. «А», сіней літ. «а», загальною площею 75,7 кв.м, житловою площею 59,6 кв.м; літньої кухні літ. «Б», погрібу літ. «п/Б», літньої кухні літ. «В»; убиральні літ. «Г», огорожі №1-3, криниці №4, що підтверджується копією такого свідоцтва (а.с. 12).

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, розташований в АДРЕСА_1 , житловий будинок складається з: житлового будинку літ. «А»; прибудови літ. «а»; літньої кухні літ. «Б»; погребу літ. «п/Б», літньої кухні літ. «В»; криниці №4 (а.с. 14-17).

З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №461574192 від 26.01.2026 убачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження, а саме: «заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5292499, зареєстровано 12.07.2007 17:22:30 за №5292499 реєстратором Вінницька районна державна нотаріальна контора, 21000, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Винниченка, буд. 29, (0432) 27-98-05; vinrdnk@ukr.net; підстава обтяження: не вказано, б/н, 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження: не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A» (а.с. 18).

Згідно з копією довідки №2748/02-06 від 26.08.2025, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради, « ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала з 04.11.1994 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; за цією ж адресою був зареєстрований ОСОБА_1 - син, ІНФОРМАЦІЯ_4 » (а.с. 19).

У довідці №210/02-06 від 26.01.2026, виданої виконкомом Якушинецької сільської ради, вказано, що, згідно з даними погосподарського обліку по Якушинецькій сільській раді, за житловим будинком АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_3 , яка була головою домогосподарства, за цією ж адресою в період з 1989 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувалась земельна ділянка площею 0,23 га, що підтверджується копією такої довідки (а.с. 20).

З копії погосподарських книг убачається, що станом на 15.04.1991 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав до суспільної групи робочих дворів і його членом та головою станом на 15.04.1991 була ОСОБА_3 (а.с. 23-24).

Державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори Каблучко Ю. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2831/02-31 від 27.12.2025 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , оскільки документ, який посвідчує право власності на спадковий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, виданий вже після смерті спадкодавця, коли особа втратила цивільну правоздатність та дієздатність (а.с. 25).

Відповідно до копії листа Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області №217/01-16 від 17.02.2026, спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася (а.с. 36).

З копії довідки №986/02-06 від 04.05.2026, виданої сільським головою Якушинецької сільської ради, убачається, що ОСОБА_1 з дня народження та по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77).

Згідно з копією довідки №1211/02-06 від 01.06.2026, виданої Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у період з 16.12.1986 до 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 116).

У довідці №02-12/95 від 01.06.2026, виданій секретарем Якушинецької сільської ради, вказано, що, згідно з даними Якушинецької сільської ради та записами у погосподасрьких книгах, ОСОБА_2 у період з 1980-1988 роки не був головою двору, але був членом двору житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією такої довідки (а.с. 117).

03.08.2026 на виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 15.07.2026 з Державного нотаріального архіву у Вінницькій області подано копію повідомлення «про видачу суди Вінницького районного відділення ощадбанку №5321 від 23.02.1988, на підставі якого 23 лютого 1988 року за реєстровим №4 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с. 151-152).

ОСОБА_7 , підпис якої перевірено секретарем Якушинецької сільської ради, в своїй письмовій заяві, поданій до Вінницького районного суду Вінницької області 07.09.2026, зазначила, що «знає родину ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дуже давно і проживає по сусідству з ними на одній вулиці. Відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною у 1980-х роках тимчасово проживали в будинку, який належить ОСОБА_3 , а саме: орендували лише кімнату для проживання у ОСОБА_3 , але це було нетривалий час, приблизно до одного року. Житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований саме родиною ОСОБА_3 ще в 1970-х роках, а до 1980-х років усі будівлі в будинку вже давно були збудовані, тобто, коли сюди прийшов проживати на квартиру ОСОБА_2 , приблизно в 1987 році, то будинок вже був повністю збудований і він не мав до нього жодного відношення. ОСОБА_2 лише тимчасово мешкав тут за домовленістю з ОСОБА_3 нетривалий час, як квартирант. Його дружина працювала в медичній амбулаторії в с. Якушинці. ОСОБА_2 отримував ссуду на будівництво в с. Зарванці, Вінницького району, а не в с. Якушинці. ОСОБА_2 ніколи не був власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником даного будинку завжди була ОСОБА_3 , саме вона з чоловіком будували цей будинок ще в 1970-х роках. Їхня родина постійно проживала і проживає в будинку АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_2 з дружиною проживали саме в с. Зарванці, Вінницького району, а в 1990-х роках їх родина переїхала на постійне проживання в Російську Федерацію. З 1980-х років ОСОБА_2 взагалі більше ніколи не проживав в с. Якушинці і до житлового будинку АДРЕСА_1 не має жодного відношення» (а.с. 157-158).

ОСОБА_9 , підпис якої перевірено секретарем Якушинецької сільської ради, в своїй письмовій заяві, поданій до Вінницького районного суду Вінницької області 07.09.2026, зазначила, що «знає родину ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дуже давно і проживає по сусідству з ними на одній вулиці. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не був власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником даного будинку завжди була ОСОБА_3 , саме вона з чоловіком будували цей житловий будинок і тут у них народився син ОСОБА_1 . Саме їхня родина постійно проживала і проживає в будинку АДРЕСА_1 . У 1980-х роках ОСОБА_2 з дружиною тимчасово проживали в даному будинку, а саме: орендували лише кімнату для проживання у ОСОБА_3 , але це було нетривалий час, приблизно до одного року. ОСОБА_2 отримував ссуду на будівництво в АДРЕСА_2 . Дружина ОСОБА_2 працювала лікарем в амбулаторії в с. Якушинці, Вінницького району. Всі будівлі в житловому будинку АДРЕСА_1 були збудовані родиною ОСОБА_3 ще до 1987 року, тобто до того, як сюди прийшов проживати тимчасово на квартиру ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 з дружиною проживали саме в с. Зарванці, Вінницького району, а в 1990-х роках їхгя родина переїхала на постійне проживання в Російську Федерацію. З 1980 років ОСОБА_2 взагалі більше ніколи не проживав в с. Якушинці і до житлового будинку АДРЕСА_1 не має жодного відношення» (а.с. 159-160).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У частинах першій та другій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У частині першій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Отже, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до нотаріуса за місцем проживання (реєстрації) спадкодавця, оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З долучених до матеріалів справи доказів убачається, що спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті спадкодавиці, оскільки постійно проживав разом з останньою на час відкриття спадщини.

Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 як голові та єдиному члену робочого двору.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002 №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18.02.2002 за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначається, що за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31.01.1966, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості.

Отже, домоволодіння зі статусом робочий двір належало голові цього двору як його забудовнику.

Установлено, що ОСОБА_3 була головою робочого двору за адресою: АДРЕСА_1 , яка не втратила право на майно двору станом на 15.04.1991, згідно з діючим на той час законодавством, вважалася власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням №147 від 11.08.2006 «Про оформлення права власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами» Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, розглянувши заяву ОСОБА_1 , вирішила «оформити право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами літ. «А» загальною площею 75,7 кв.м, в тому числі житлова 59,6 кв.м, а - сіни, літ. «Б» - літня кухня, п/Б - погріб, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - убиральня, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 - огорожа, №4 - криниця, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 ».

З копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.03.2007 убачається, що виконавчий комітет Якушинецької сільської ради посвідчує, що об`єкт в цілому, розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності; в цілому складається з житлового будинку літ. «А», сіней літ. «а», загальною площею 75,7 кв.м, житловою площею 59,6 кв.м; літньої кухні літ. «Б», погрібу літ. «п/Б», літньої кухні літ. «В»; убиральні літ. «Г», огорожі №1-3, криниці №4.

Тобто з наведеного убачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не встигла отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , таке свідоцтво було видано вже після її смерті.

Установлено, що оформити свої спадкові права на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа № 2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Встановивши, що ОСОБА_3 була головою робочого двору за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з діючим на той час законодавством, вважалася власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 , являючись єдиним спадкоємцем за законом, прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 треба задовольнити.

Водночас з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №461574192 від 26.01.2026 убачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження, а саме: «заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5292499, зареєстровано 12.07.2007 17:22:30 за №5292499 реєстратором Вінницька районна державна нотаріальна контора, 21000, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Винниченка, буд. 29, (0432) 27-98-05; vinrdnk@ukr.net; підстава обтяження: не вказано, б/н, 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження: не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A».

З досліджених судом доказів установлено, що ОСОБА_2 не був та на даний час не являється власником житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , а лише у період «з 16.12.1986 до 1988 року проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ».

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 (справа № 214/2305/20).

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що міститься в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 (справа № 554/8004/16) дійшла висновку про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не був та на даний час не являється власником житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , оспорюване обтяження накладено на спірне нерухоме майно з порушенням закону, оскільки позбавляє позивача можливості здійснювати право володіння і розпорядження належним йому майном.

Тому наявні правові підстави для звільнення вищезазначеного майна з-під арешту.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 676/808/24 від 21.08.2026.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги треба задовольнити у повному обсязі,

Керуючись статтями 328, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Філія - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про скасування арешту майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 75,7 кв.м, житловою площею 59,6 кв.м, допоміжною площею 16,1 кв.м, що складається з житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», літньої кухні літ. «Б», погребу літ. «п/Б», літньої кухні літ. «В», криниці №4.

Звільнити майно з-під арешту, скасувавши заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5292499, зареєстровано 12.07.2007 17:22:30 за №5292499 реєстратором Вінницька районна державна нотаріальна контора, 21000, Вінницька обл., Вінницький р., м. Вінниця, вул. Винниченка, буд. 29, (0432) 27-98-05; vinrdnk@ukr.net; підстава обтяження: не вказано, б/н, 23.02.1988, Ощадбанк №5321; об?єкт обтяження: не визначено, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 2536660VINNITSA33, архівна дата: 05.07.2002, дата виникнення: 23.02.1988, № реєстра: 4, внутр. №3301E02628FF3031535A.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Якушинецька сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Якушинці, вул. Новоселів, 1, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_2 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Філія - Вінницьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 71.

Дата складення повного судового рішення - 17.11.2026.

СУДДЯ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua