Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №420/3724/26
Суддя: Лук'янчук О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3724/26
Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Лук`янчук О.В.
суддів – Бітова А. І.
– Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, починаючи з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації - 16.10.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що вона проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/40025/24 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Тобто остаточний розрахунок відповідач провів не в день звільнення, а лише 16.10.2025, тому просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, починаючи з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації - 16.10.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що Головним управлінням усіх сум належних позивачу при звільненні не носить свавільного характеру, а пов`язана із помилковим застосуванням норм законодавства.
Вказує, що Головне управління ДСНС України в Одеській області є установою, що фінансується з державного бюджету, на сьогодні переведено на воєнний стан і виконує заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а отже і видатки з Державного бюджету України спрямовуються саме на ці цілі.
Щодо компенсації втрати частини доходів скаржник, покликаючись на постанову Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі №460/4166/20, стверджує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про таку компенсацію є попереднє звернення особи до підприємства, установи, організації із заявою про її виплату, і лише відмова у виплаті зумовлює виникнення права на судовий захист.
Зазначає, що Головне управління у відзиві на позовну заяву зазначало, що Позивач звернулась до суду з пропуском строку, що не було взято до уваги.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/40025/24 відповідачем 16.10.2025 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 64299,87 грн.
20.12.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, починаючи з 01.02.2016 року по день фактичної виплати індексації - 16.10.2025 року.
Однак, листом від 31.12.2025 року позивачці було відмовлено.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв`язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, за період з 01.03.2018 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі № 420/20547/23) по 14.03.2025 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 420/20547/23).
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року).
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.
Відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Також, вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.
Так у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення (індексації), позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.
Колегія суддів враховує, що подібні правовідносини в нинішній справі були предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8194/20 (постанова від 02.04.2024).
Судова палата у вищезазначеному рішенні вказала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що 20.12.25 року позивачка звернулася до ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування і виплату мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Однак, листом від 31.12.2025 року мені було відмовлено.
При цьому, ані Закон №2050-III, ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/40025/24 відповідачем 16.10.2025 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 64299,87 грн.
Несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходу, що вірно встановлено судом першої інстанції.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата індексації здійснена на виконання рішення суду, проте як суб`єкт виконання цих рішень, відповідач не здійснив розрахунок та виплату компенсації виду доходу, передбаченого статтею 2 Закону №2050-ІІІ
Отже, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, слід зазначити, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що частина 5 ст. 122 КАС України (місячний строк) регулює виключно питання прийняття, проходження та звільнення з публічної служби (наприклад, догани, звільнення, переведення). Виплата заробітної плати, індексації та компенсації за їх затримку — це соціально-трудові права, які захищаються спеціальними нормами.
Предметом даного позову є стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Ці правовідносини стосуються захисту соціально-трудових прав громадян, а не процедурних питань проходження чи звільнення з публічної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент спору), для звернення працівника до суду у справах про стягнення належних йому сум установлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Так, на переконання Судової палати, саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17.04.2025 у справі № 560/10053/24, від 23.04.2025 у справі № 260/131/24, від 29.04.2025 у справі № 420/4345/24, від 03.12.2025 у справі № 600/214/25-а, від 26.12.2025 у справі № 560/16507/24 та від 05.03.2026 у справі № 360/105/24.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 року у справі № 120/15898/23 спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця, а тому слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19 липня 2022 року).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання судового рішення у справі №420/40025/24, яке набрало законної сили 30.06.2025 року, відповідачем 16.10.2025 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 64299,87 грн.
Водночас при виплаті перерахованого грошового забезпечення відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
З метою досудового врегулювання та отримання виплат, Позивач 20.12..2026 року звернувся до Відповідача із письмовою заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів та у позивача були законні та правомірні очікування (legitimate expectations) на те, що Відповідач як державний орган діятиме добросовісно і за результатом розгляду заяви самостійно усуне допущене порушення та проведе відповідні виплати без судового примусу.
Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом 12.02.2026 р., Позивач реалізував своє право у межах відведеного законом тримісячного строку, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 233 КЗпП України до цієї категорії справ, а тому доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду є безпідставними.
За наведених обставин, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення з даним позовом до суду та про наявність підстав для застосування наслідків пропуску такого.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що запровадження воєнного стану в Україні не скасовує дію Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та не звільняє державні органи від обов`язку компенсувати втрати, якщо виплата (зокрема, індексація грошового забезпечення) була здійснена з порушенням встановлених строків. Жодних змін, які б дозволяли не виплачувати таку компенсацію військовослужбовцям під час воєнного стану, до законодавства внесено не було.
У зразкових рішеннях (наприклад «Кечко проти України») ЄСПЛ неодноразово наголошував, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, встановлених законом або судовим рішенням. Принцип верховенства права вимагає, щоб закони виконувалися, а бюджетний дефіцит не є виправданням для позбавлення особи її законного права на майно (в даному випадку — соціальні виплати).
З огляду на вищевикладене, посилання Відповідача на умови воєнного стану та наявність обмежених фінансових ресурсів держави є помилковими, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виплати компенсації за затримку розрахунку з військовослужбовцем
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 17 листопада 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua