Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №752/20335/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №752/20335/26

Суддя: Чекулаєв С. О.

Справа №752/20335/26

Провадження № 2/752/14417/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.11.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на дітей та на утримання колишнього подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

29 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) з позовом в якому просила суд стягувати на утримання трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у твердій грошовій сумі по 10 000 грн щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня подання позову до досягнення кожною дитиною повноліття.

Також позивач просила стягувати на своє утримання як колишнього подружжя, з яким проживає дитина віком до трьох років, 7 000 грн щомісяця до 11 червня 2029 року.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі з 23 січня 2019 року, який розірвано рішенням суду від 03 квітня 2026 року у справі № 369/21409/25. Після припинення спільного проживання діти залишилися з позивачем. Позивач зазначила, що з грудня 2025 року відповідач перестав надавати регулярну допомогу на дітей, не оплачував їхніх звичайних потреб. У зв`язку з безпековою ситуацією та відсутністю належної підтримки позивач разом із дітьми переїхала до своїх батьків у м. Дрогобич.

Позивач посилалася на те, що старша дитина навчається у ліцеї, середня відвідує дошкільний заклад, а наймолодша дитина є немовлям та потребує суміші, підгузків, засобів гігієни, медичного спостереження і щеплень. На підтвердження припинення повсякденної допомоги вона подала листування та аудіозаписи розмов, у яких, за її поясненнями, просила відповідача придбати необхідні для дітей речі та отримувала відмову. Позивач також зазначила, що саме вона здійснює щоденний догляд і несе поточні витрати, тоді як відповідач не надав доказів регулярної участі у фінансуванні потреб дітей після грудня 2025 року.

У відповіді на відзив позивач подала деталізований щомісячний розрахунок витрат. Позивач вказала середньорічну вартість взуття на одну дитину 25 900 грн, або приблизно 2 158 грн на місяць, та одягу 55 450 грн на рік, або приблизно 4 620 грн на місяць. Витрати на харчування двох старших дітей визначено спільно в сумі 11 000 грн щомісяця; окремо враховано шкільні витрати старшої дитини та харчування середньої дитини в дошкільному закладі - по 2 000 грн на місяць. Для немовляти зазначено витрати на суміш 3 400 грн щомісяця, із подальшим збільшенням витрат на суміш і прикорм, а також на підгузки.

До медичних потреб у розрахунку включено орієнтовні витрати на щеплення, ліки й вітаміни та періодичні огляди педіатра і вузьких спеціалістів. Комунальні витрати визначено за річними платежами домогосподарства та розподілено між шістьма його мешканцями, внаслідок чого на одну особу віднесено близько 2 570 грн щомісяця. Також наведено витрати на іграшки, канцелярію та дозвілля. Позивач пояснила, що наведений розрахунок не охоплює плату за дитячий садок, гуртки, відпустки, транспорт та низку інших витрат.

На підтвердження фактичних витрат позивач надала виписки з банківської картки за період з 01 листопада 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чеки та документи щодо продуктів харчування, одягу, взуття, підгузків, засобів гігієни, ліків, медичних послуг, навчання, дошкільного догляду та комунальних платежів. Позивач наголосила, що вказані 10 000 грн на одну дитину є лише частиною реальних щомісячних потреб кожної дитини, а не вимогою покласти на відповідача всі витрати.

Щодо утримання позивача, вона посилалася на проживання з наймолодшою дитиною, вік якої не досяг трьох років, та на потребу у матеріальній підтримці в період догляду за нею. Позивач зазначила, що відповідач має нерухоме майно та майнові права, зокрема об`єкти, які можуть приносити дохід від оренди, а також є працездатним і має можливість надавати допомогу.

Позиція відповідача

У відзиві відповідач визнав обов`язок утримувати трьох дітей, але заперечив проти стягнення по 10 000 грн на кожну дитину. Відповідач зазначив, що в позові не було докладного помісячного розрахунку, а подані згодом документи, на його думку, не підтверджують, що кожна покупка оплачена саме позивачем, призначалася саме дітям і була необхідною.

Відповідач вказав, що чеки з продуктових магазинів підтверджують купівлю продуктів для домогосподарства загалом, а не їх споживання конкретною дитиною; окремі документи щодо замовлень товарів не містять підтвердження оплати або отримання; списки одягу й взуття та сформовані кошики відображають орієнтовні або майбутні покупки, а не понесені витрати.

Відповідач також заперечував проти включення до необхідних витрат оплати приватного дошкільного закладу, медичних послуг, ліків і вітамінів без призначень або підтвердження, що вони стосуються саме дітей. Відповідач звернув увагу, що банківські виписки містять списання на різні цілі та не дають змоги ототожнити всі витрачені кошти з утриманням дітей. На думку відповідача, позивач не довела, хто оплачував проживання та комунальні послуги в будинку її батьків, і не розмежувала споживання дорослих та дітей. В запереченнях на відповідь на відзив відповідач окремо оспорив достовірність частини електронних матеріалів, указавши на відсутність у деяких записах належної ідентифікації співрозмовників та повного контексту розмов.

На підтвердження свого матеріального становища відповідач зазначив, що його дохід є нестабільним і невисоким. Він послався на тяжке захворювання матері, яка, за поданими медичними висновками, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, а також на захворювання батька і надання йому, зокрема, фінансової підтримки.

Відповідач заперечив одержання ним заявлених позивачем орендних доходів: договори 2019 - 2023 років, за його доводами, переважно стосувалися майна позивача, а оголошення про оренду не доводять ані укладення актуального договору, ані фактичного надходження коштів у 2026 році. Відповідач також послався на реєстрацію позивача як ФОП з діяльністю у сфері оренди нерухомості.

Відповідач вважав, що його батьківські обов`язки мають виконувати обоє батьків, а заявлений розмір фактично перекладає на нього більшу частину витрат. Просив визначити аліменти на дітей у розмірах прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, установлених на 2026 рік: 3 512 грн для старшої дитини та по 2 817 грн для молодших дітей. Щодо утримання позивача відповідач визнав можливість сплачувати 3 328 грн щомісяця, посилаючись на прожитковий мінімум для працездатної особи як на орієнтир, але заперечив проти стягнення 7 000 грн, оскільки позивач не навела розрахунку саме цієї суми.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу № 752/20335/26 передано на розгляд судді Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєву С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30 серпня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

07 вересня 2026 року позивач подала відповідь на відзив.

13 вересня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

18 вересня 2026 року позивач подала додаткові письмові пояснення.

21 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2026 року клопотання задоволено: справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, а засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 16 жовтня 2026 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06 листопада 2026 року.

У судовому засіданні 16 листопада 2026 року після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 16 листопада 2026 року.

Обставини, встановлені судом

Сторони є батьками трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт розірвання шлюбу підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду київської області від 03 квітня 2026 року у справі № 369/21409/25.

Діти проживають з позивачем; відповідач не заперечує ані батьківства, ані факту проживання дітей із позивачем та визнав обов`язок брати участь у їх утриманні.

Спір стосується розміру грошової участі кожного з батьків та можливості відповідача надавати позивачу окреме утримання до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.

Матеріали справи підтверджують навчання старшої дитини у ліцеї, відвідування середньою дитиною дошкільного закладу, наявність у наймолодшої дитини потреб, пов`язаних із віком, харчуванням, засобами гігієни та медичним спостереженням.

Виписка з банківського рахунку позивача за період з листопада 2025 року до серпня 2026 року, чеки, документи щодо медичних послуг, ліків, одягу, взуття, дитячих товарів, навчання та комунальних платежів підтверджують регулярне здійснення нею витрат на потреби сім`ї та дітей.

Суд не ототожнює з витратами на дітей усі списання з рахунку, а оцінює ті транзакції та документи, які за змістом і датами можуть бути співвіднесені з їхнім утриманням.

Розрахунок позивача містить окремі фактично здійснені витрати та орієнтовні річні й майбутні витрати, зумовлені звичайним ростом дітей. У ньому також наведені спільні витрати домогосподарства, зокрема загальна сума харчування двох старших дітей та частка комунальних платежів.

Відповідач подав медичні документи щодо стану здоров`я матері, яка потребує стороннього догляду, та щодо захворювань батька; ці докази суд бере до уваги. Водночас у матеріалах немає повного розрахунку конкретних щомісячних сум, які відповідач фактично витрачає на догляд та лікування батьків, або документів про його доходи за відповідний період.

Матеріали містять відомості про нерухоме майно та майнові права відповідача.

Договори найму за 2019 - 2023 роки не підтверджують безперервного одержання відповідачем орендного доходу в 2026 році. Однак право власності на майно та майнові права враховуються судом як обставини, що характеризують його матеріальне становище.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

За статтями 180 та 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; кошти на її утримання можуть присуджуватися у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

За статтею 182 СК України суд оцінює потреби та матеріальне становище дитини, матеріальне становище і стан здоров`я платника, інших утриманців, майно й майнові права платника та інші істотні обставини. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дитини.

Статті 3 та 27 Конвенції ООН про права дитини вимагають першочергово враховувати найкращі інтереси дитини та визнають право дитини на рівень життя, необхідний для її розвитку. У рішенні у справі HUNT v. UKRAINE, заява № 31111/04, § 54, від 07 грудня 2006 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що при балансуванні інтересів батьків особлива увага має надаватися найважливішим інтересам дитини. Цей підхід застосував Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19, перевіряючи розмір аліментів з урахуванням статті 182 СК України та підтверджуючи, що визначення суми має ґрунтуватися на сукупності потреб дитини й матеріальних обставин обох батьків.

Суд визнає розрахунок позивача щодо поточних потреб дітей ґрунтовним та достовірним у його основі. Він побудований за конкретними категоріями: сезонне взуття та одяг, харчування, шкільні й дошкільні витрати, харчування немовляти, підгузки та гігієна, щеплення, ліки, огляди лікарів, частка комунальних послуг і повсякденні потреби. Наведені суми співвідносяться з віком дітей та сучасною вартістю товарів і послуг. Річні витрати на одяг і взуття наведені як усереднений помісячний кошторис, оскільки такі речі купуються сезонно, а не щомісяця. Витрати на медичне обслуговування та харчування немовляти також мають регулярний характер і змінюються з віком дитини.

Доводи відповідача про те, що окремий чек не ідентифікує споживача кожного продукту, не спростовують сукупного розрахунку. Харчування та комунальні послуги є спільними витратами домогосподарства, у якому проживають діти; їх належить оцінювати пропорційно, як це зробила позивач, а не виключати повністю лише через те, що рахунок або чек не розділений за кожним членом сім`ї. Так само відсутність окремого чека на майбутні сезонні потреби не свідчить, що діти не потребуватимуть одягу і взуття відповідного розміру.

Наведені розрахунки позивача становлять близько 27 054 грн щомісяця для кожної зі старших дітей і близько 20 554 грн для наймолодшої.

Відповідач стверджує, що не має стабільного та значного доходу, і посилається на потреби хворих батьків. Суд ураховує медичні документи матері й батька відповідача, але їх наявність сама по собі не припиняє батьківського обов`язку та не підтверджує, що сплата 10 000 грн на дитину є для нього неможливою.

Відповідач не подав документів про розмір доходу, витрат на лікування та догляд, а також про те, що саме присудження цієї суми спричинить істотне погіршення його матеріального стану. Натомість матеріали підтверджують наявність у нього майна та майнових прав.

Суд не визначає доходом відповідача вартість оренди з оголошень, але враховує саме майно як майнову спроможність за пунктом 3-1 частини першої статті 182 СК України.

Рівність батьківських прав та обов`язків не означає, що їхній внесок має бути однаковим лише у грошовій формі. Позивач забезпечує щоденний догляд за трьома дітьми, включно з немовлям, організовує їх проживання, харчування, навчання й медичне обслуговування.

Відповідач має брати участь у необхідних витратах коштами. Стягнення по 10 000 грн щомісяця на кожну дитину є співмірним їхнім віковим і повсякденним потребам та відповідає найкращим інтересам дітей; воно не покладає на відповідача весь обсяг їх утримання.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення аліментів на кожну дитину в розмірі 10 000 грн щомісяця обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Такий розмір не є надмірним з огляду на встановлені потреби трьох дітей, розрахунок позивача, вік немовляти, майнові обставини відповідача та пріоритет найкращих інтересів дітей.

Щодо утримання позивача суд зазначає наступне.

Жінка, з якою проживає спільна дитина до трьох років, має право на утримання від батька дитини і після розірвання шлюбу незалежно від працевлаштування та власного матеріального становища, за умови, що відповідач може надавати матеріальну допомогу.

Право на таке утримання підтверджується проживанням наймолодшої дитини з позивачем та її віком.

У постанові від 13 червня 2018 року у справі № 750/9224/16-ц Верховний Суд підтвердив збереження такого права після розірвання шлюбу та зазначив, що нерегулярне перебування матері окремо від дитини через навчання саме по собі не усуває права на утримання, якщо фактично дитина проживає з матір`ю та перебуває під її доглядом.

Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 333/1701/18: право матері, з якою проживає дитина до трьох років, не залежить від її працевлаштування чи матеріального становища, а при визначенні розміру суд має оцінити матеріальне становище обох сторін. Отже, реєстрація позивача як ФОП або відсутність доказів її повної непрацездатності не усувають передбаченого законом права на утримання.

При визначенні саме розміру суд ураховує, що позивач заявила 7 000 грн, але окремого розрахунку цієї суми та доказів поточного доходу відповідача, який дозволяв би встановити можливість регулярно сплачувати саме 7 000 грн, матеріали не містять.

Позивач посилається на нерухомість та потенційний орендний дохід, однак оголошення про оренду не доводять фактичного укладення договорів і одержання вказаних сум, а договори 2019 - 2023 років не підтверджують надходжень у 2026 році.

Реєстрація позивача як ФОП не усуває її права на утримання за статтею 84 СК України; матеріалами справи також не встановлено розміру її фактичного чистого доходу, який би змінював висновок щодо самого права.

Натомість відповідач прямо просив визначити утримання позивачу в сумі 3 328 грн щомісяця. На відміну від прожиткового мінімуму для аліментів на дитину, ця сума не є встановленим законом мінімальним розміром утримання колишнього подружжя.

Стаття 80 СК України передбачає присудження аліментів одному з подружжя у частці від доходу та/або у твердій грошовій сумі; Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 310/4820/17 розмежував саме право на утримання за статтею 84 СК України та спосіб визначення його розміру за статтею 80.

У цій справі позивач просила тверду суму, тому суд визначає її в тому самому способі, оцінюючи доказану спроможність відповідача й межі заявленої вимоги. Проте вона дорівнює прожитковому мінімуму для працездатної особи на 2026 рік і, головне, є сумою, яку сам відповідач запропонував як посильну. Така процесуальна позиція відповідача, у поєднанні з наявністю у нього майна, підтверджує реальну можливість надавати позивачу щомісячну допомогу щонайменше в цьому розмірі.

Суд бере до уваги підтверджені медичними документами тяжкий стан матері відповідача та захворювання його батька, надання їм допомоги, а також одночасний обов`язок відповідача утримувати трьох неповнолітніх дітей. Ці обставини мають істотне значення для визначення розміру утримання позивача, але не спростовують права позивача та не дають підстав відмовляти їй у допомозі повністю.

Відповідач не довів конкретного розміру регулярних витрат на батьків або такого погіршення свого майнового стану, яке унеможливлювало б сплату 3 328 грн.

За наведених обставин право позивача на утримання підлягає захисту, однак позов у цій частині підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягувати 3 328 грн щомісяця. У стягненні решти заявленої суми належить відмовити як такої, що не підтверджена доказами можливості відповідача надавати допомогу в більшому розмірі.

Аліменти на дітей відповідно до частини першої статті 191 СК України присуджуються з дня пред`явлення позову, тобто з 29 липня 2026 року.

Утримання позивачу також присуджується від дня подання позову та до 11 червня 2029 року - дня досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.

Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення у межах суми платежу за один місяць у справах про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Судові витрати

Позивач звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач була звільнена, стягується з відповідача в дохід держави.

З відповідача належить стягнути 1 331 грн 20 коп., що відповідає 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2026 року.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, статтями 75, 79, 80, 84, 91, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей та на утримання колишнього подружжя - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 29 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 29 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 29 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 29 липня 2026 року та до 11 червня 2029 року включно.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Аліменти підлягають індексації відповідно до закону.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, установлених статтею 354 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 16.11.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua