Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори про самочинне будівництво
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №727/14082/25
Суддя: Дубець О. С.
Справа № 727/14082/25
Провадження № 2/727/72/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.,
за участю секретаря Чебуришкіної Н.Ю.,
представниці позивача – адвокатки Рожок Л.П.,
представниці відповідача – Смотр Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинне будівництво,
УСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
Позивач через свого представника, адвокатку Рожок Л.П., звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, про визнання права власності на самочинне будівництво.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Від представника Чернівецької міської ради, ОСОБА_4 , надійшов відзив, відповідно до якого міська рада вказала, що заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Представниця позивача, адвокатка Рожок Л.П., подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що наведені у відзиві аргументи не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, у зв`язку з чим просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 січня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11 березня 2026 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Третім особам наданий строк для надання пояснень по суті справи.
Треті особи пояснення по суті справи не подали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради – у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Стислий виклад позицій учасників справи
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що у період з 04 лютого 1997 року по 23 грудня 2008 року був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з необхідністю зберігання транспортного засобу у 2002 році звернувся до Чернівецької міської ради із заявою про надання земельної ділянки для будівництва гаража.
Рішенням Чернівецької міської ради № 200 від 24 квітня 2003 року позивачу було надано земельну ділянку по АДРЕСА_2 , строком до 01 травня 2006 року для встановлення металевого гаража, проти встановлення якого Чернівецька міська санітарно-епідеміологічна станція не заперечувала, за умови виготовлення та погодження відповідної проєктної документації.
У період з 2003 по 2004 роки позивач за власні кошти на виділеній земельній ділянці без виготовлення проєктної документації побудував цегляний гараж. 12 квітня 2005 року Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на зазначений гараж.
У 2005 році було виготовлено та погоджено технічні креслення на гараж, отримано висновок санітарно-епідеміологічної служби № 891/02-02 від 30 вересня 2005 року та експертний висновок Чернівецького міського відділу УМНС України в Чернівецькій області № 653/09-2005 від 23 вересня 2005 року, відповідно до яких порушень санітарних та протипожежних вимог не встановлено, будівельні конструкції гаража перебувають у задовільному стані, видимих деформацій не виявлено, а гараж може бути прийнятий в експлуатацію.
31 липня 2006 року між позивачем та Чернівецькою міською радою було укладено договір оренди землі № 2979, відповідно до якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0021 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0075, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва цегляного гаража, строком до 01 червня 2008 року.
У подальшому строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався на підставі додаткових договорів від 04 червня 2008 року, від 30 червня 2010 року, від 29 квітня 2014 року та від 13 липня 2017 року, останнім із яких строк оренди було продовжено до 03 квітня 2022 року.
Рішенням Чернівецької міської ради № 1827 від 30 травня 2024 року було вирішено укласти з позивачем новий договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п`ять років для будівництва та обслуговування цегляного гаража. На виконання цього рішення 20 червня 2024 року між сторонами укладено договір оренди землі № 12986 зі строком дії до 16 червня 2029 року.
Позивач зазначає, що з 31 липня 2006 року є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташований побудований ним цегляний гараж, що підтверджується договорами оренди землі та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради № 817 від 14 травня 2025 року на земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0075, розташований завершений будівництвом гараж № НОМЕР_1 у будівлі літ. «В», забудовником якого є ОСОБА_1 .
14 травня 2025 року було виготовлено технічний паспорт на гараж літ. «В», відповідно до якого він є одноповерховим, загальною площею 16,40 кв. м, спорудженим у 2003–2004 роках. Згідно з технічним висновком за результатами обстеження будівельних конструкцій гараж відповідає вимогам державних будівельних норм, пожежної безпеки та санітарного законодавства і є придатним для експлуатації.
Позивач також зазначив, що під час укладення договору оренди землі від 20 червня 2024 року представниками Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради йому було роз`яснено необхідність оформлення права власності на гараж для подальшого користування земельною ділянкою. З метою оформлення відповідних документів позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою про прийняття гаража в експлуатацію. Однак, відповіддю від 20 серпня 2025 року йому було повідомлено, що будівництво гаража здійснено самочинно, без набуття права на виконання будівельних робіт, а чинним законодавством не передбачено механізму прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
Позивач вважає, що збудований ним гараж розташований на земельній ділянці, яка перебуває у його законному користуванні, відповідає будівельним, санітарним та протипожежним вимогам, є придатним для експлуатації, а визнання права власності на нього не порушуватиме прав інших осіб.
У зв`язку з наведеним просив суд визнати за ним право власності на самочинно побудований цегляний гараж № НОМЕР_1 , зведений на земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0075, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 .
Представниця відповідача, Чернівецької міської ради, ОСОБА_4 , подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що рішенням Чернівецької міської ради № 200 від 24 квітня 2003 року позивачу було погоджено розташування гаража та надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 . У подальшому, рішенням від 30 червня 2006 року № 49 позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,0021 га для будівництва цегляного гаража. Строк оренди неодноразово продовжувався, а рішенням міської ради № 1827 від 30 травня 2024 року погоджено укладення нового договору оренди строком на п`ять років.
Разом із тим ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 09 грудня 2025 року гараж, розташований по АДРЕСА_2 , побудований із порушенням вимог щодо протипожежних відстаней до існуючого житлового будинку та нежитлової будівлі. Крім того, згідно з містобудівною документацією гараж розташований на території житлової садибної забудови. На думку представниці відповідача, допущені під час будівництва порушення державних будівельних норм унеможливлюють узаконення самочинно збудованого гаража та визнання права власності на нього.
Представниця позивача, адвокатка Рожок Л.П., подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що доводи Чернівецької міської ради є необґрунтованими та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що відповідач посилається на порушення вимог державних будівельних норм, які набрали чинності у 2019 році, тоді як спірний гараж був побудований у 2003–2004 роках. На її думку, зазначені будівельні норми не мають зворотної дії в часі, а тому не можуть застосовуватися до об`єкта, збудованого до набрання ними чинності.
Також вказала, що у 2005 році технічні креслення гаража були погоджені архітектором Шевченківського району м. Чернівців, а його розташування погоджено Чернівецькою міською радою. Відповідно до технічного висновку за результатами обстеження будівельних конструкцій гараж відповідає вимогам державних стандартів, пожежної безпеки та санітарного законодавства і є придатним для експлуатації.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з рішення Чернівецької міської ради від 24 квітня 2003 року № 200 «Про передачу у власність, надання в користування та оренду земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення» ОСОБА_1 погоджено виділення земельної ділянки площею 0,0035 га за адресою: АДРЕСА_2 , для розміщення тимчасового металевого гаража та надано дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки в оренду до 01 травня 2006 року (а.с. 27).
Відповідно до договору оренди землі від 31 липня 2006 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 , останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0021 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва цегляного гаража. Строк дії договору – до 01 червня 2008 року (а.с. 40-43).
Відповідно до додаткового договору № 2/2979 від 04 червня 2008 року до договору оренди земельної ділянки, строк дії договору оренди земельної ділянки за реєстровим № 2979 від 31 липня 2006 року по АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, для будівництва цегляного гаража продовжено до 01 червня 2010 року (а.с. 35).
Відповідно до додаткового договору № 3/2979 від 30 червня 2010 року до договору оренди земельної ділянки, строк дії договору оренди земельної ділянки за реєстровим № 2979 від 31 липня 2006 року по АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, для будівництва цегляного гаража продовжено до 03 квітня 2014 року (а.с. 34).
Відповідно до додаткового договору № 4/2979 від 29 квітня 2014 року до договору оренди земельної ділянки, строк дії договору оренди земельної ділянки за реєстровим № 2979 від 31 липня 2006 року по АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, для будівництва цегляного гаража продовжено до 03 квітня 2017 року (а.с. 32).
Відповідно до додаткового договору № 5/2979 від 13 липня 2017 року до договору оренди земельної ділянки, строк дії договору оренди земельної ділянки за реєстровим № 2979 від 31 липня 2006 року по АДРЕСА_2 , площею 0,0021 га, для будівництва цегляного гаража продовжено до 03 квітня 2022 року (а.с. 30).
Відповідно до витягу з рішення Чернівецької міської ради від 30 травня 2024 року № 1827 «Про розгляд звернень громадян щодо оренди земельних ділянок для обслуговування індивідуальних гаражів» вирішено укласти з ОСОБА_1 на новий строк - 5 років - договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0021 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0075, для будівництва індивідуальних гаражів (для будівництва та обслуговування цегляного гаража). Попередній договір оренди від 31 липня 2006 року № 2979 визнано припиненим з 03 квітня 2022 року (а.с.44).
Відповідно до договору оренди землі № 12986 від 20 червня 2024 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 останньому передана в оренду земельна ділянка, площею 0,0021 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0075, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 19 червня 2029 року (а.с. 46-48).
Відповідно до висновку № 891/02-02 від 30 вересня 2005 року, виданого головним державним санітарним лікарем м. Чернівці, погоджено технічні креслення на гараж на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 05 травня 2025 року КП «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради, гараж № 1 літ. «В», розташований за адресою: АДРЕСА_2 , являє собою одноповерхову споруду, збудовану у 2003–2004 роках, загальною площею 16,40 кв.м, з бетонним фундаментом, стінами з керамзитоблоків та покрівлею з азбестоцементу (а.с.10-12).
Відповідно до технічного висновку, складеного ФОП ОСОБА_5 , від 2025 року, вбачається, що при візуальному огляді основних конструктивних елементів та інженерних мереж збудованого гаража літ. «В» по АДРЕСА_2 та матеріалів технічного огляду встановлено, що оглянута будівля (гараж літ. «В») не має ушкоджень та деформацій несумісних з його подальшою експлуатацією; приміщення гаража знаходяться в задовільному технічному стані, забезпечують необхідну міцність і несучу здатність в цілому; інженерні мережі знаходяться в задовільному стані; побудований гараж літ. «В» по АДРЕСА_2 відповідає вимогам державних стандартів, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству та придатний для експлуатації (а.с. 13).
Відповідно до експертного висновку № 653/09-2005 Чернівецького міського відділу Управління МНС України в Чернівецькій області від 23 вересня 2005 року, за результатами експертизи технічних креслень гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , порушень вимог пожежної безпеки не виявлено (а.с. 29).
Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, будівництво цегляного гаража № НОМЕР_1 за адресою: м. Чернівці, вул. Хортицька, 7, здійснено самочинно, без набуття права на виконання будівельних робіт. При цьому заначено, що чинним законодавством не передбачено механізму прийняття такого об`єкта в експлуатацію, однак право власності на нього може бути визнано за рішенням суду (а.с. 54).
Відповідно до листа Департаменту урбаністики та архітектури від 09 грудня 2025 року, юридичний відділ Чернівецької міської ради поінформовано, що згідно з наявною в департаменті топогеодезичної зйомки масштабу 1:500, гараж на території будинковолодіння АДРЕСА_2 побудований з порушенням пункту 15.2 (вимоги до протипожежних відстаней) табл. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» відносно до існуючого житлового будинку на АДРЕСА_3 та нежитлової будівлі на АДРЕСА_4 , та зазначено, що об`єкти, збудовані з порушенням державних будівельних норм, не підлягають узаконенню (а.с. 80).
З урахуванням наведеної позиції позивача та встановлених обставин справи, судом встановлено, що предметом позову є визнання за позивачем права власності на самочинно збудований гараж, розташований на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності міста, та яка перебуває в користуванні позивача на підставі строкового договору оренди землі.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва. Зокрема, за частиною другою цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.
Так, частинами третьою-п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).
Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Визнання права власності в такому випадку можливе лише на майно, яке відповідає Державним будівельним нормам України.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2024 у справі № 201/8007/21.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , була виділена ОСОБА_1 для тимчасового розміщення на ній металевого гаражу.
В подальшому, ОСОБА_1 , без дозвільних документів та погодження із власником земельної ділянки – Чернівецької міської ради, здійснив на ній самочинне будівництво нерухомого майна –цегляного гаража № 1 літ. «В», загальною площею 16,40 кв.м.
Судом також встановлено, що земельна ділянка площею 0,0021 га за адресою: АДРЕСА_2 , є власністю територіальної громади міста Чернівці, перебувала та перебуває в короткостроковій оренді позивача на підставі договорів оренди землі, які укладалися та продовжувалися строком не більше ніж на п`ять років. Рішення про виділення даної земельної ділянки для будівництва ній стаціонарної споруди – цегляного гаража, Чернівецькою міською радою не приймалося.
Разом з тим, доказів того, що позивач звертався із заявою щодо отримання дозволу на розробку проєктної документації для будівництва на орендований земельній ділянці нерухомого майна - цегляного гаражу, матеріали справи не містять. Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що самочинно збудований гараж відповідає Державним будівельним нормам України.
З наданих Чернівецькою міською радою заперечень щодо заявленого ОСОБА_1 позову вбачається, що остання, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на її земельній ділянці, що, в свою чергу, виключає задоволення позову про визнання права власності на самочинне будівництво.
Висновки суду за результатами розгляду справи
Щодо суті позовних вимог
Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинне будівництво, є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судом не вирішується питання щодо відшкодування судового збору.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, суду не надано.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинне будівництво, про визнання права власності на самочинне будівництво.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Чернівецька міська рада, юридична адреса: м. Чернівці площа Центральна буд. 1, код ЄДРПОУ 36068147.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, юридична адреса: м. Чернівці вул. Героїв Майдану буд. 7.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ,.
Дата складання повного судового рішення 17 листопада 2026 року.
Суддя Дубець О.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua