Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №727/11634/26
Суддя: Літвінова О. Г.
Справа № 727/11634/26
Провадження № 2/727/3745/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Літвінової О.Г.
за участю секретаря судового засідання: Гавалешко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на те, що 30.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102917755, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. Строк, на який надається кредит 360 днів; Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 25.07.2026;
Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій не виконав.
26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до п. 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитних договорів в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.
Згідно п. 2.7. зазначеного Договору Факторингу, після переходу Права вимоги до Фактора, останній має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Вказує, що позивачем 29.06.2026 на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_1 , а саме + 380507233492, було направлено СМС-повідомлення наступного змісту: «Укладено Договір факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 102917755 від 30.07.2025. Ваш новий кредитор ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР": 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601;0-800-20-33- 20;Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».
Оскільки, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 14.08.2026 року заборгованість відповідача становить 20 298,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 925,97 грн, заборгованість за процентами 3 376,33 грн, заборгованість за комісіями 3 996,00 грн, заборгованість за штрафом 7 000,00 грн.
А тому просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 102917755 від 30.07.2025 року в розмірі 20 298,30 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 223,38 грн.
Рух справи в суді
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 19.10.2026 року на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. Посилаючись на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вказав, що в період дії воєнного стану штрафні санкції, а також відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, не підлягають застосуванню. Зазначив, що протягом усього періоду ним було сплачено на погашення кредитної заборгованості 13 390,20 грн, частина з яких, на його думку, була неправомірно зарахована кредитодавцем у рахунок погашення штрафних санкцій та нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України. У зв`язку із цим просив суд при ухваленні рішення здійснити перерахунок заборгованості, зарахувавши відповідні кошти в рахунок погашення основної суми кредиту та процентів за користування ним, а не штрафних санкцій та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 30.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102917755, який з боку позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 165346, надісланим 30.07.2025 року о 16:46:22 год. на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 . Ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено через Систему BankID Національного банку України (пункт 6.7 кредитного договору), що підтверджується відомостями про верифікацію клієнта.
Анкета-заява на кредит № 102917755 від 30.07.2025 року містить попередні параметри кредитування (замовлена сума 6000,00 грн, строк 30 днів), однак з відомостей про процес оформлення та розгляду заяви вбачається, що відповідач підтвердив зміну умов кредитування, після чого підписав паспорт споживчого кредиту та кредитний договір. За таких обставин суд виходить з умов кредитування, погоджених сторонами в кредитному договорі.
Згідно з умовами кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6000,00 грн (п. 1.2); кредит надається строком на 360 днів з 30.07.2025 року (п. 1.3); дата остаточного погашення заборгованості - 25.07.2026 року (п. 1.4); комісія за надання кредиту - 1350,00 грн, що становить 22,50 % від суми кредиту (п. 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 7,40 % від суми кредиту за кожен розрахунковий період, крім останнього, а за весь строк кредитування - 9768,00 грн (п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90,00 % річних (п. 1.5.3), протягом решти строку кредитування - за стандартною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.4); тип процентної ставки - фіксована (п. 1.6).
Пунктом 1.5 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 21223,50 грн, денна процентна ставка - 0,98 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2662,72 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 27223,20 грн.
Відповідно до Графіка платежів (додаток № 1 до договору) перший платіж у розмірі 1793,70 грн підлягав сплаті 29.08.2025 року, наступні платежі - кожні 15 днів, починаючи з 13.09.2025 року, у розмірі від 893,85 грн. до 885,00 грн, які включають погашення тіла кредиту по 6,00 грн, проценти та комісію за обслуговування кредиту в сумі 444,00 грн, а останній платіж у розмірі 6752,55 грн - 25.07.2026 року.
Пунктом 2.4.3 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; такі платежі здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.
Згідно з пунктом 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника.
Згідно з платіжним дорученням № 107271720 від 30.07.2025 року ТОВ «МІЛОАН» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) кошти в сумі 6000,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 102917755». Номер платіжної картки відповідає реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору та заяві на отримання кредиту.
26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) укладено договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Переліку (Реєстрі) Боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу в розмірі 5 176 526,00 грн (пп. 2.1, 3.2). Згідно з пунктом 2.4 договору факторингу право вимоги вважається відступленим з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників за умови сплати фактором ціни продажу. Договір факторингу, Перелік (Реєстр) Боржників № 1 та Акт приймання-передачі до нього підписано уповноваженими особами сторін кваліфікованими електронними підписами з накладенням електронних печаток у сервісі електронного документообігу «Вчасно» 26 червня 2026 року.
Ціну продажу в сумі 5 176 526,00 грн ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило на рахунок ТОВ «МІЛОАН» 26 червня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 37204767222223418 від 26 червня 2026 року з призначенням платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 р.».
Згідно з витягом з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26 червня 2026 року до договору факторингу (порядковий номер 683) до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102917755 від 30.07.2025 року в загальній сумі 20 298,30 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5925,97 грн (у тому числі прострочена - 45,97 грн.), за процентами - 3376,33 грн (у тому числі прострочена - 3347,33 грн), за комісією за обслуговування кредиту - 3996,00 грн (у тому числі прострочена - 3552,00 грн), за неустойкою (штрафом) - 7000,00 грн.
Відповідно до довідки ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості № 16637/26-ДПЗ від 06.08.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена і становить 20 298,30 грн.
Щодо укладення договору та виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 дійшов висновку, що електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ч. 1 ст. 1046 ЦК України). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Досліджені судом докази підтверджують, що договір про споживчий кредит № 102917755 укладено сторонами в електронній формі та підписано одноразовим ідентифікатором 165346 з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кошти позики (кредиту) на його платіжну картку.
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) зобов`язується передати або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Укладення договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 року, а також перехід до ТОВ «Новий Колектор» права вимоги до відповідача за договором підтверджуються витягом з реєстру боржників №1 і відповідачем не оспорюється.
Отже, ТОВ «Новий Колектор» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Щодо основної суми боргу
Факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 6 000,00 грн. та неповернення його у визначений договором строк підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Однак, як судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 у період з 29.08.2025 року по 14.03.2026 року здійснював платежі в рахунок погашення основної суми кредиту (тіла кредиту) на загальну суму 68,03 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 102917755 у розмірі 5925,97 грн.
Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору № 102917755 від 30.07.2025 року сторонами погоджено комісію за надання кредиту в розмірі 1 350,00 грн, яка є складовою загальних витрат за споживчим кредитом та врахована при обчисленні денної процентної ставки, що становить 0,98 % і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому комісія за надання кредиту не є процентами за користування кредитом або неустойкою, а тому на неї не поширюються обмеження, передбачені п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, 30.07.2025 року відповідачу ОСОБА_1 було нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 1 350,00 грн, яку останній сплатив 29.08.2025 року.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не заявлено вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, оскільки зазначена комісія була сплачена відповідачем у повному обсязі, а тому питання щодо її стягнення не є предметом розгляду даної справи.
Що стосується заборгованості за штрафом у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).
Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 7 000,00 грн. є необґрунтованою і до задоволення не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача суми комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102917755, умовами п.1.5.2. договору передбачено нарахування комісії за обслуговування кредиту в розмірі 9768,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.
Встановивши у споживчий кредит № 102917755 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, банк не повідомив, які саме послуги за вказану в позові плату, а саме 6 000,00 грн, надаються чи надавалися позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.
В свою чергу, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, виснував про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно ч. 1 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
В свою чергу, договір про споживчий кредит № 102917755 і докази, не містять зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , за які банком встановлена комісія в розмірі 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, тому не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 здійснив платежі в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту на загальну суму 5 328,00 грн., водночас несплачена заборгованість за зазначеною комісією, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 3 996,00 грн.
Враховуючи, що кредитний договір № 102917755 від 30.07.2025 року не містить конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, а позивачем не надано доказів фактичного надання таких послуг та їх погодження зі споживачем, суд приходить до висновку, що положення п. 1.5.2 кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3 996,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем фактично сплачено 5 328,00 грн., які кредитодавець зарахував у рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, умова про сплату якої є нікчемною. Відтак зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами та основною сумою кредиту з дотриманням черговості, визначеної ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 3 996,00 грн. задоволенню не підлягають, а раніше сплачені відповідачем 5 328,00 грн, неправомірно зараховані кредитодавцем у рахунок погашення зазначеної комісії, підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру заборгованості за процентами та тілом кредиту.
При цьому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 3 376,33 грн. та за тілом кредиту в розмірі 5 925,97 грн, що загалом становить 9 302,30 грн.
Враховуючи, що сплачені відповідачем 5 328,00 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення процентів та основної суми кредиту, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами в розмірі 3 376,33 грн. є погашеною, а залишок зазначених коштів у розмірі 1 951,67 грн. (5 328,00 грн. - 3 376,33 грн.) підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 974,30 грн. (5 925,97 грн - 1 951,67 грн).
Висновки за результатами судового розгляду
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Новий Колектор» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 3974,30 грн., частково задовольнивши позовні вимоги.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 521,30 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У цій справі до таких витрат, пов`язаних з розглядом справи відносяться витрати позивача з надсилання відповідачу копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 234,18 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний надати суду доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих документів листом з описом вкладення, якщо у відповідача відсутній електронний кабінет.
На час подання цього позову до суду відповідач ОСОБА_1 електронного кабінету в системі ЄСІТС не зареєстрував. Отже, надсилання документів поштовим зв`язком було обов`язковою процесуальною дією, яку закон покладає безпосередньо на позивача для відкриття провадження у справі.
На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивач надав суду копію квитанції №2202273 від 14.08.2026 на суму 234,18 грн.
Відтак, враховуючи те, що витрати на направлення копії позову з додатками відповідачу викликані прямим процесуальним обов`язком позивача, такі поштові витрати підтверджені належними та допустимими доказами, тому такі витрати необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 45,90 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 207, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 43, 76, 81, 133, 141, 177, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 102917755 від 30.07.2025 року в розмірі 3974 (три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 30 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 521 (п`ятсот двадцять одна) грн. 30 коп. та 45 (сорок п`ять) грн. 90 коп. витрат понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви за додатками відповідачу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 11.11.2026 року.
Суддя: О.Г.Літвінова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua