Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №683/3268/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Суд: Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №683/3268/26

Суддя: Кутасевич О. Г.

Справа № 683/3268/26

2/683/2239/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 683/3268/26, номер провадження 2/683/2239/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, а також судових витрат у справі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 січня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1511150, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язувався сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором, сторони погодили наступні умови Договору: сума кредиту складає 6000 грн, строк кредиту 30 днів, стандартна ставка 1,90% в день, знижена процентна ставка 0,57 % в день.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

20 серпня 2021 року між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-20082021, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №1511150 від 28 січня 2021 року, укладеним між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за договором кредиту №1511150 від 28 січня 2021 року, просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 19680 грн заборгованості, з яких: 6000 грн заборгованість за сумою кредиту, 13680 грн - заборгованість за відсотками, а також судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 січня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №1511150 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000 грн на споживчі потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, кредит надано строком на 30 днів, дата повернення кредиту 30 березня 2021 року, періодичність платежів зі сплати процентів одноразово.

У п.1.4 договору сторони передбачили, що за користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п.1.3 договору, знижена процентна ставка 0,57% в день застосовується у разі, якщо споживач сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У такому разі застосування стандартної процентної ставки на весь строк кредитування 9420 грн. (п.1.6 договору).

У п.2.1 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника № НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 28 січня 2021 року о 19:42:16 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В889» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.9 кредитного договору).

28 січня 2021 року о 19:44:08 ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 реквізити якої ним було зазначено у кредитному договорі, за допомогою платіжної системи ТОВ «iPay. ua» кошти кредиту в сумі 6000 грн, що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «iPay.ua» від 11 травня 2026 року.

Крім того, факт належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_3 емітованої в АТ «ПУМБ», та зарахування на цю картку 28 січня 2021 року грошових коштів в сумі 6000 грн підтверджується інформацією АТ «ПУМБ», наданою 15 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного кредитного договору №1511150 строк дії договору кредиту сторони визначили у 30 днів, тобто по 30 березня 2021 року включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі 1,90% за кожен день користування кредитом.

За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов`язувався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, однак свої зобов`язання за договором не виконав.

20 серпня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-20082021, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу№ККЛУ-20082021, платіжної інструкції №38081 від 20 серпня 2021 року про сплату коштів за цим договором факторингу та витягу з Реєстру боржників до цього договору факторингу від 28 січня 2021 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1511150 в сумі 19680 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13680 грн - сума заборгованості за відсотками.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 27 лютого 2021 року здійснив оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 1026 грн, які спрямовані на оплату відсотків кредиту.

Станом на 22 вересня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 19680 грн, з яких: 6000 грн заборгованість по тілу кредиту, 13680 грн заборгованість за процентами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до положень статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 28 січня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Лінеура Україна» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 6000 грн, а відповідач зобов`ячався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, цей договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Крім того за умовами договору його невід`ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства.

При укладанні договору кредиту ОСОБА_1 , вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі.

У подальшому за договорами факторингу ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги за договором кредиту ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Тому, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним договором кредиту перед новим кредитором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Разом з тим, розмір заборгованості в частині нарахованих позивачем відсотків не відповідає умовам кредитного договору та наведеним вище нормам.

Так, позивач просив стягнути з відповідача за кредитним договором №1511150 від 28 січня 2021 року 19680 грн заборгованості, з яких: 6000 грн заборгованість за сумою кредиту, 13680 грн - заборгованість за відсотками.

Як убачається зі змісту вказаного договору, відповідач отримав в кредит 6000 грн. строком на 30 днів, дата повернення кредиту 30 березня 2021 року, строк кредиту може бути продовжено шляхом укладення Додаткової угоди. Пропозиція клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється, зокрема, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суцми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту віцдповіднро до п.4.1.1-4.1.6 Договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (авто пролонгація) з наступного дня після запланованогї дати повернення кредиту, строк авто пролонгації – 15 днів. Проценти за користування кредитом в період авто пролонгації нараховуються за стандартною ставкою - 1,9 відсотків.

Як убачається із матеріалів справи, 27 лютого 2021 року сторонами укладено додатковий договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якої строк користування кредитом продовжено на 30 днів до 30 березня 2021 року.

Таким чином з урахування наведених вище положень кредитного договору, після пролонгації договору, строк кредитування автоматично пролонговано ще на 15 днів, тобто до 14 квітня 2021 року включно.

Разом з тим, як убачається із наданого позивачем розрахунку, він продовжував нараховувати проценти до 28 червня 2021 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 1600 грн, з яких 6000 грн заборгованість по сумі кредиту; 5130 грн - сума заборгованості по сплаті процентів, з урахуванням сплочених 27 лютого 2021 року ОСОБА_1 1026 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Ураховуючи викладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 11130 грн, з яких: 6000 грн заборгованість по тілу кредиту, 5130 грн заборгованість за процентами.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 8000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, детальний опис наданих послуг від 10 вересня 2026 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, акт №2914 наданих послуг від 10 вересня 2026 року.

Як видно з детального опису наданих послуг, які надавалися адвокатом складаються, зокрема із усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання позову до суду.

Ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції охоплюється послугою складення позовної заяви та подання позову до суду, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Ураховуючи викладене, суд уважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, ціна позову становила 19680 грн, позов задоволено на суму 11130 грн, тобто на 56,55% (11130 х 100% : 19680), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1505,59 грн. (2662,40 х 56,55%) судового збору та 3393 грн (6000х56,55%) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором кредиту №1511150 від 28 січня 2021 року в сумі 11130 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за сумою кредиту, 5130 грн - заборгованість за відсотками.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1505,59 грн судового збору та 3393 грн витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua