Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №688/4473/26 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Суд: Нетішинський міський суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №688/4473/26

Суддя: Безкровний І. Г.

Провадження № 2/679/1442/2026

Справа № 688/4473/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цив ільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Новий Колектор», в інтересах якого діє представник Китаєва Ангеліна Володимирівна, звернулося до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

06.04.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0667-1378, за яким відповідач внаслідок невиконання зобов`язань має заборгованість, яка станом на 26.12.2024 складає 14400 грн, що складається з наступного: 1) 4800 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2) 9600 – заборгованість за відсотками, – і право вимоги за яким було відступлене позивачу на підставі договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024.

У зв?язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним договором у розмірі 14400 грн, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2957,40 грн.

15.09.2026 ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області вказану цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд Нетішинського міського суду Хмельницької області (а.с. 61).

08.10.2026 суддею Нетішинського міського суду Хмельницької області було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом із цим суддею за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Ощадбанк» наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 банківська карта № НОМЕР_1 ; 2) інформацію про рух грошових коштів по банківському рахунку, до якого прив`язано банківську № НОМЕР_1 , за 06.04.2021 (а.с. 69-70).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач не подав.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06.04.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено кредитний договір № 0667-1378, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит для задоволення особистих потреб шляхом переказу на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 4800 грн строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника на дату укладення договору складає 6144 грн та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 1344 грн (а.с. 7, 8-9, 10, 16, 17-22, 22-23, 30, 75, 76-77).

26.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступило ТОВ «Новий колектор» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0667-1378 від 06.04.2021 на суму 14400 грн, що зокрема підтверджується Реєстром боржників № 1 до вказаного договору факторингу (а.с. 11-15, 26-29, 53-54).

Із наявних у матеріалах справи розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитом ОСОБА_1 вбачається, що відповідач станом на 26.12.2024 має заборгованість за кредитним договором № 0667-1378 від 06.04.2021 у загальному розмірі 14400 грн, що складається з наступного: 1) 4800 грн – заборгованість за основним боргом; 2) 9600 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 31-52).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.

Отже, позивачем доведено, що ОСОБА_1 припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків за користування цим кредитом, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Отже, наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором за основним зобов`язанням в розмірі 4800 грн.

Стосовно заявлених вимог у частині стягнення відсотків за кредитним договором суд зазначає таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Отже, сторони кредитного договору вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку та водночас зауважила, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦПК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до п. 11 кредитного договору № 0667-1378 від 06.04.2021, якщо кредитний договір не було пролонговано відповідно до п. 14 кредитного договору, у випадку неповернення суми кредиту у строк, встановлений п. 2 кредитного договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими коштами за ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно з даним пунктом не може перевищувати 200% від суми кредиту (п. 11. 1 кредитного договору).

У п. 14 кредитного договору № 0667-1378 від 06.04.2021 визначено, що позичальник має право пролонгувати договір на строк, що встановлений у пункті 2 кредитного договору на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше чотирьох пролонгацій. На строк пролонгації відсоткова ставка складає 2% (від неповерненої суми кредиту за кожен день користування). Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій договору чи відмовити позичальнику у пролонгації, повідомивши позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами.

Як вбачається з п.п. 7.1, 7.3 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом виконавчого директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 31-П від 11.02.2021, позичальник має право у будь-який момент до дня фактичного погашення заборгованості пролонгувати договір на такий самий строк, на який договір було первинно укладено, але у будь-якому випадку не більше чотирьох пролонгацій. Для використання права пролонгувати договір позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування кредитом. Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій із боку сторін.

Разом із цим будь-яких доказів пролонгації відповідного кредитного договору матеріали справи не містять.

Водночас за умовами кредитного договору № 0667-1378 від 06.04.2021 сторони встановити строк кредитування – 14 днів, у той час як ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з ОСОБА_2 відсотки за користування кредитом як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, за кредитним договором № 0667-1378 від 06.04.2021 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 1344 грн (4800 грн х 2% х 14).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0667-1378 від 06.04.2021 у розмірі 6144 грн (з яких 4800 грн заборгованість за тілом кредиту та 1344 грн заборгованість за відсотками).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать зокрема витрати , пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 3720481900 від 11.09.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1, 65).

Крім того, позивачем були понесені судові витрати в розмірі 295,38 грн на процесуальну дію, необхідну для розгляду справи, а саме направлення відповідачу копій позовної заяви з доданими до неї документами відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, докази чого на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачем було додано до позову (а.с. 55).

Враховуючи те, що задоволенню підлягають 42,67% позовних вимог (6144 грн х 100% / 14400 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1262,08 грн – пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2957,78 грн х 42,67% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0667-1378 від 06.04.2021 у розмірі 6144 (шести тисяч ста сорока чотирьох) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за вказаним договором у розмірі 8256 грн – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Кредитор» судові витрати в розмірі 1262,08 грн (однієї тисячі двохсот шістдесяти двох гривень восьми копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ідентифікаційний код 43170298; місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601).

Представник позивача: Китаєва Ангеліна Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua