Постанова від 16 листопада 2026 р. у справі №520/30581/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №520/30581/25

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 р.Справа № 520/30581/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) у справі №520/30581/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 06.02.2025 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням розмірів складових заробітної плати в довідках, виданих ківською митницею Державної митної служби України №7.14.22.53/60 від 05.02.2025 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2025, з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 06.02.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 задоволено позов.

ГУ ПФУ в Закарпатській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ГУ ПФУ в Закарпатській області на виконання рішення суду у справі №520/14160/25 зараховано позивачу до стажу державної служби періоди роботи з 12.05.1995 по 14.03.2023; стаж роботи заявника на посадах державної служби становить 27 років 10 місяців 02 дні, в т.ч. станом на 01.05.2016 - 20 років 11 місяців 18 днів.

Зазначає, що в рішенні суду відсутні зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату для визначення розміру пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №7.14.22.53/60 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2025, виданих Харківською митницею Державної митної служби України, а тому пенсійним органом правомірно прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії згідно заяви позивача №1549 від 06.02.2025.

Також вказує, що ці довідки не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823.

Зазначає, що повноважень на вчинення дій, не передбачених вищевказаною постановою, органам Пенсійного фонду України не надано.

Окрім того, звертає увагу, що призначення та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за фактичного проживання пенсіонера, а тому ГУ ПФУ в Закарпатській області було уповноважено лише на розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення.

Відтак, вважає, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не наділене повноваженнями щодо виконання рішення, оскільки позивач проживає на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Харківській області.

У зв`язку з наведеним вище, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.04.2019 у справі №204/362/17.

Окрім того, наводить доводи щодо дискреційності повноважень відповідача у спірних правовідносинах.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 у справі №520/11634/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 за його заявою від 03.04.2023 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю. Водночас до стажу державної служби зараховано періоди роботи в органах державної податкової служби, що становить 22 роки 11 місяців 3 дні.

06.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії та перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої надано підтверджуючі документи, зокрема, довідки Харківської митниці Державної митної служби України від 05.02.2025 №7.14.22.53/58 та № 7.14.22.53/60.

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України у Закарпатській області.

За результатами розгляду заяви, ГУ ПФУ у Закарпатській області прийнято рішення від 12.02.2025 №963280854702, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок, виданих Харківською митницею Державної митної служби України від 05.02.2025 № 7.14.22.53/58 та № 7.14.22.53/60 у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 01.05.2016.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року у справі №520/14160/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 12.05.1995 до 14.03.2023 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10,12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

На виконання рішення суду відповідачем зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 12.05.1995 по 14.03.2023.

Під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», п.п.10,12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу», відповідачем прийнято рішення, яким йому відмовлено у перерахунку пенсії.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, пенсійним орган зазначив, що рішенням суду на нього не покладалося обов`язку врахування довідок, виданих Харківською митницею №7.14.22.53/59 від 05.02.2025, №7.14.22.53/60 від 05.02.2025 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років та інші виплати).

Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд виходив з протиправності рішення пенсійного органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.9, ч.1 ст.10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до п.2 розд.ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 №3723-XII (далі по тексту - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п.п.10,12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, ст.37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 № 822/254/18, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 19.12.2023 року по справі № 600/947/23-а, від 03 лютого 2025 року по справі № 260/182/24, від 25.07.2025 у справі №140/5363/24 та від 24.09.2025 у справі №560/706/25.

Судом встановлено, що рішенням суду у справі №520/14160/25, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 12.05.1995 до 14.03.2023 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10,12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

На виконання рішення суду у справі №520/14160/25 позивачу зараховано до стажу державної служби період його роботи з 12.05.1995 по 14.03.2023.

Водночас, рішенням від 03.10.2025 відповідачем відмовлено позивачу у призначені пенсії згідно його заяви від 06.02.2025.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, пенсійним орган зазначив, що до стажу державної зараховано періоди роботи з 12.05.1995 по 14.03.2023, стаж роботи заявника на посадах державної служби становить 27 років 10 місяців 02 дні, в т.ч. станом на 01.05.2016 - 20 років 11 місяців 18 днів.

Водночас, зазначено, що рішенням суду у справі №520/14160/25 на ГУ ПФУ в Закарпатській області не покладалося обов`язку врахування довідок, виданих Харківською митницею Державної митної служби України, зокрема, №7.14.22.53/60 від 05.02.2025 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2025 про складові заробітної плати.

Без врахування зазначених довідок перерахунок визнано недоцільним.

Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, колегія суддів зазначає наступне.

20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 (далі по тексту - постанова КМУ №823) , якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Згідно з п.3 постанови КМУ №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024.

Постановою КМУ №823 доповнено Порядок №622 п.4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 01.01.2024 в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням: посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом); розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1; розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2; середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Також постановою КМУ №823 доповнено Порядок №622 п.4-2, який передбачає, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 5 Порядку №622 (в редакції постанови КМУ №823) передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем до заяви від 06.02.2025 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» надано:

довідки Харківської митниці Державної митної служби України від 05.02.2025:

№7.14.22.53/58 (по формі Додаток 4 до Порядку №622) "Про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду, якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавка за вислугу років) у якій зафіксовано заробітну плату позивача станом на лютий 2025 19 050,00 грн.;

№ 7.14.22.53/60 (по формі Додаток 6 до Порядку №622) "Про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, яка видана позивачу для призначення згідно з пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ про те, що середні розміри надбавок, премій та інші виплати за січень 2025 року становлять 12 957,76 грн.

Колегія суддів, зазначає, що останні складені за формою, передбаченою додатками 4 та 6 Порядку №622, містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також дані про розмір місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю, які визначені в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

Відображені в довідках види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки мають бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача як державного службовця.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність в рішенні суду у справі №520/14160/25 висновку про обов`язок їх врахування пенсійним органом не може бути підставою для відмови у їх прийнятті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не враховано під час переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» довідки №7.14.22.53/60 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2025, видані Харківською митницею Державної митної служби України , про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про невідповідність довідок вимогам постанови КМУ №823, оскільки вказані обставини не були підставою прийняття оспорюваного рішення відповідача.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, є предметом оскарження у даній справі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 03.10.2025 № 963280854702 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 06.02.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що призначення та виплата пенсії здійснюються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, а тому ГУ ПФУ в Закарпатській області уповноважене лише на розгляд заяви позивача та прийняття відповідного рішення і не наділене повноваженнями щодо виконання рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Положеннями п.4.10 Порядку №22-1, передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Викладене вище, на переконання колегії суддів, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні (перерахунку) має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву.

06.02.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області, оспорюваним рішенням якого відмовлено в переведенні пенсії.

Отже, дії зобов`язального характеру щодо призначення/перерахунку позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Закарпатській області.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23 та від 28.01.2026 у справі №240/31635/23, в подібних правовідносинах.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.04.2019 у справі №204/362/17, оскільки обставини спірних правовідносин у даній справі та справі, що розглядалася судом касаційної інстанції є відмінними.

Щодо дискреційності повноважень відповідача.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а згідно якої повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є покладення на відповідача обов`язку призначити позивачу пенсію за віком до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з урахуванням розмірів складових заробітної плати в довідках, які видані Харківською митницею Державної митної служби України №7.14.22.53/60 та №7.14.22.53/58 від 05.02.2025, з часу звернення за призначенням такої пенсії - з 06.02.2025.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі №520/30581/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua