Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №367/2803/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №367/2803/25

Суддя: Борисова Олена Василівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15374/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року місто Київ

справа №367/2803/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів cудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року позивач звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 8000 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття з моменту звернення до суду.

В мотивування вимог посилалася на те, що вона та ОСОБА_1 з 09 вересня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 січня 2024 року (справа № 367/8989/23).

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачем.

Вказувала, що вона та ОСОБА_5 оговорили, що відповідач бере на себе щомісячно утримання доньки в сумі 8000 грн.

Зазначала, що відповідач виконував усну домовленість і надсилав їй кошти на картковий рахунок, однак з листопада 2024 року відповідач змінив домовленості щодо обов`язків і спільних витрат як батько щодо утримання дитини та у листопаді 2024 року, грудні 2024 року та січні 2025 року сплатив по 2000 грн. на утримання дочки.

Посилалася на те, що відповідач має постійний неофіційний дохід за місцем роботи приблизно 40000 грн. та більше, хоча і отримує офіційно мінімальну заробітну платню.

Вказував, що в лютому 2024 року ОСОБА_1 придбав приватний будинок в АДРЕСА_1 , також придбав автомобіль.

Зазначала, що вона одна не може та не зобов`язана забезпечувати необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини рівень життя, тому вважає, що батько, який здоровий, працездатний та має фінансову можливість, зобов`язаний утримувати дочку, чого не виконує добровільно.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти в сумі 8000 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допущено негайне виконання судового рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що присуджений розмір аліментів у твердій сумі дорівнює офіційному доходу відповідача, чим порушуються його права. Доказів того, що відповідач має будь-який додатковий дохід, з якого він би міг покривати сплату аліментів у зазначеній сумі позивачем не надано.

Зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач за місяць до розлучення подарував позивачу 1/2 частину квартири, в якій зараз позивач проживає разом з спільною дитиною.

Вказувала, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач фактично створив нову сім`ю зі ОСОБА_6 , вони мають спільну доньку вік якої 2 роки 4 місяці, ОСОБА_7 (матір) не є працевлаштованою, оскільки здійснює догляд над малолітньою донькою, тому матеріальне забезпечення всієї сім`ї з 3х осіб покладено на відповідача.

Посилалася на те, що доходи відповідача різняться від місяця до місяця, є нестабільними та в середньому склали 22317,80 грн. на місяць, в той час як відповідач добровільно сплачував аліменти у сумі 6700,00 грн;

Вказувала, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що дохід відповідача в середньому складає 22317,80 грн., а отже належним розмір аліментів на 1 дитину складає приблизно 5460,00 грн. (1/4 від доходу відповідача), в той час відповідачем в середньому сплачувалось 6700,00 грн. на місяць, а також було подаровано половину квартири.

Зазначала, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам відповідача про те, що нове нерухоме майно після розлучення було придбано спільним коштом 4 осіб, серед яких відповідача, відтак, суд дійшов до необґрунтованого висновку про те, що придбання відповідачем у 2024 році нерухомого майна суперечить посиланню останнього на погіршення його матеріального стану та тій обставині, що подальша сплата на утримання їх спільної з позивачем дитини аліментів у розмірі 8000 грн. унеможливлює забезпечення його власних базових потреб та буде становити 100% від офіційного доходу;

Вказувала, що судом не встановлено обставини подальшої добровільної сплати відповідачем аліментів протягом розгляду справи, хоча відповідачем надано докази про відповідну сплату (платежі за період з серпня 2025 року по березень 2026 року).

Зазначала, що суд першої інстанції не дослідив матеріальне становище позивача, яка має стабільний матеріальний стан, лише зазначив про принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дітей.

18 серпня 2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказувала на те, що твердження відповідача про те, що майно купувалося за кошти теперішньої дружини та її батьків не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Зазначала, що посилання апелянта на те, що розмір аліментів у 8000 грн становить 100% його офіційного доходу є маніпулятивним. Посилалася на те, що факт нарождення ІНФОРМАЦІЯ_4 другої дитини ОСОБА_8 не перешкоджав відповідачу протягом березня-вересня 2024 року сплачувати на утримання першої дочки аліменти в розмірах від 6200 грн до 11300 грн., що беззаперечно спростовує твердження відповідача про те, що народження другої дитини або стягнення аліментів у розмірі 8000 грн. ставить його у скрутне матеріальне становище. Вказувала, що посилання апелянта на факт реєстрації ОСОБА_3 як ФОП від 10 квітня 2024 року не спростовує обов'язку відповідача брати рівну участь у матеріальному забезпеченні дитини. Сам по собі факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця не свідчить про наявність надприбутків. Крім того, позивач самостійно забезпечує проживання та щоденний догляд дитини, що вимагає значних фінансових та особистих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти в сумі 8000 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 10 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення аліментів саме у вказаному розмірі враховуючи принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.

Згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що дочка знаходяться на її утриманні, відповідач виконував усну домовленість і надсилав їй кошти на утримання дочки на картковий рахунок, однак з листопада 2024 року відповідач змінив домовленості щодо обов`язків і спільних витрат як батько щодо утримання дитини та у листопаді 2024 року, грудні 2024 року та січні 2025 року сплатив по 2000 грн. на утримання дочки. Зазначала, що батько, який здоровий, працездатний та має фінансову можливість, зобов`язаний утримувати дочку, чого не виконує добровільно.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що твердження позивача, що він не бере участі у вихованні та утриманні дитини є неправдивим та суперечить фактам, які сама ж позивач наводить у позовній заяві. Починаючи з листопада 2024 року він продовжує сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. на місяць, що відповідає законодавчо встановленому розміру - одній чверті від його доходу, Щомісячний його дохід становить 8000 грн., що підтверджується Довідкою ОК-7, яка додається до матеріалів справи. Зазначав, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати цілий комплекс факторів, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців та інші істотні обставини. Вимога позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 8000 грн. є невиправданою та не враховує реальний дохід відповідача, що підтверджується відповідними доказами. Вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі 8000 грн. становить 100% від офіційного його доходу, що унеможливлює забезпечення власних базових потреб відповідача та прямо суперечить положенням чинного законодавства, оскільки мінімальна заробітна плата з 01 січня 2025 року встановлена у розмірі 8000 гривень. Посилався на те, що окрім ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 він має спільну з ОСОБА_6 малолітню дочку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, з 09 вересня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 січня 2024 року у справі №367/8989/23.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/001353215 від 29 січня 2025 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами була домовленість, що відповідач бере на себе обов`язок щомісячно на утримання дочки сплачувати аліменти в сумі 8000 грн. Відповідач виконував усну домовленість і надсилав кошти позивачу на картковий рахунок. В січні 2024 року відповідач перерахував на утримання дитини 7100 грн., в лютому 2024 року - 11300 грн., в березні 2024 року - 10500 грн., в квітні 2024 року -11000 грн., в травні 2024 року - 10800 грн., в червні 2024року - 6200 грн., в липні 2024 року - 6200,00 грн, в серпні 2024 року - 9300,00 грн, в вересні 2024 року - 10800,00 грн із врахування літнього оздоровлення дитини, в жовтні 2024 року - 4600,00 грн, в листопаді 2024 року, грудні 2024 року та січні 2025 року відповідач сплатив 2000 грн. на утримання дитини, що підтверджується випискою по картці позивача.

Відповідач має спільну з ОСОБА_6 малолітню дочку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки за формою ОК-7 щомісячний дохід відповідача за 2024 рік становить 8000,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 , яку було надано АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду першої інсьанції від 29 квітня 2025 року у період з 01 лютого 2024 року по 30 березня 2025 року відповідач отримав наступні суми коштів на картку в місяць: лютий 2024 - 16400,00 грн.; березень 2024 - 23000,00 грн.; квітень 2024 - 14665,00 грн.; травень 2024 - 12000,00 грн.; червень 2024 - 13000,00 грн.; липень 2024 - 18882,00 грн.; серпень 2024 - 22400,00 грн.; вересень 2024 - 85000,00 грн.; жовтень 2024 12000,00 грн.; листопад 2024 - 32120,00 грн.; грудень 2024 - 25000,00 грн.; січень 2025 - 17500,00 грн; лютий 2025 - 6800,00 грн; березень 2025 - 36000,00 грн.; Всього разом 334767,00 грн, що в середньому складає 22317,80 грн на місяць.

Доказів отримання відповідачем інших доходів матеріали справи не містять.

Сторона позивача посилалася на те, що відповідач 10 лютого 2024 року на підставі договору купівлі-продажу придбав будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №431395438 від 16 червня 2025 року (будинок було набуто за ціною 531229,00 грн. у 2024 році).

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №431396410 від 16 червня 2025 року відповідач 10 лютого 2024 року набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220255102:01:154:0027 (було набуто за ціною 218000,00 грн. у 2024 році), відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 16, виданий 10 лютого 2024 року.

Відповідач вказував на те, що зазначене майно було придбане за спільні кошти його, його теперішньої цивільної дружини ОСОБА_7 та її батьків.

Відповідач зазначав, що ним була подарована 1/2 частина квартири позивачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказувала на те, що факт дарування частки квартири у 2023 році жодним чином не звільняє батька від обов`язку щомісячно надавати утримання своїй малолітній дитині на забезпечення її щоденних поточних потреб (харчування, одяг, розвиток, лікування).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження майнового стану (доходів) позивача, оскільки при визначенні розміру аліментів враховується дохід обох сторін на час розгляду справи.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі дочка сторін проживає разом з матір`ю, так як ОСОБА_1 є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому як вказує позивач відповідач не виконує усну їх домовленість про сплату аліментів у розмірі 8000 грн. щомісячно, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_10 .

Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про те, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 не в повній мірі врахував матеріальне становище платника аліментів, розмір його доходів, а тому дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 8000 грн.

Визнаючи розмір аліментних зобов`язань, колегія суддів враховує вимоги ст.182 СК України та вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 8000 грн. є завищеним, оскільки матеріали справи не місять доказів достатності (наявності) у відповідача заробітку (доходу), який би надавав можливість суду визначити суму аліментів саме у такому розмірі. Також колегія суддів враховує, що на утриманні відповідача перебуває ще одна дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Станом на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції 50% прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 1756 грн.

Таким чином, враховуючи викладене вище, мінімального рекомендований розмір аліментів на одну дитину, визначеного законодавством, керуючись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дитини, колегія суддів, вважає вірним зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 аліментів з 8000 грн. до 5000 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не встановлено обставини подальшої добровільної сплати відповідачем аліментів протягом розгляду справи, хоча відповідачем надано докази про відповідну сплату (платежі за період з серпня 2025 року по березень 2026 року) колегія суддів зазначає, що сплачені відповідачем кошти в якості аліментів можуть бути враховані при виконанні рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити, зменшити суму стягнутих щомісячних аліментів на дитину з 8000 грн. до 5000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , які підлягають індексації відповідно до закону.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua