Постанова від 15 листопада 2026 р. у справі №367/5187/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №367/5187/26

Суддя: Яворський Микола Анатолійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 367/5187/26 Головуючий у суді першої інстанції - Мерзлий Л.В. Номер провадження № 22-ц/824/15549/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», поданою представником Федоровою Дар`єю Кузьмівною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», поданою представником Лазарєвою Маргаритою Сергіївною, на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 липня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Мерзлого Л.В., у місті Ірпінь, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1246-5057 від 28 липня 2023 року у розмірі 59 472,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-5057.

На виконання зазначених вимог, відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор А2866, для підписання Кредитного договору № 1246-5057 від 28 липня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29 500,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Всупереч умовам Кредитного договору, положенням ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, відповідач порушив умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув кредит, а також, не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами Кредитного договору.

Станом на 06 березня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 59 472,70 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 18 892,60 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 40 580,10 грн.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд вирішити вказаний спір у судовому порядку та стягнути вище вказані кошти із відповідача на їх користь.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1246-5057 від 28 липня 2023 року у розмірі 37 785,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1 691,52 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укр Кредит Фінанс`на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 099,95 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із заочним судовим рішеннями представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Федорова Д.К. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відхилених позовних вимог через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 4.4. кредитного договору базовий період складає 14 чотирнадцять) календарних днів.

Відповідно до п. 4.9. договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 22 травня 2024 року.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 1.50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Знижена процентна ставка становить 1,20% (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Суд першої інстанції не враховано, що згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором № 1246-5057 від 28 липня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами.

Також, відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а нарахована комісія передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою.

Вважає, що вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Отже, що позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) Відповідачу, оскільки останнім не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що останнім не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що не було враховано судом першої інстанції.

За таких обставин, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Федорова Д.К. просить скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Не погоджуючись із додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 липня 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Лазарєва М.С. подала апеляційну скаргу, якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що витрати на правову допомогу адвоката під час супроводження справи в суді першої інстанції у розмірі 3 099,95 грн. не відповідають критеріям співмірності, розумності та реальності. Зокрема, з огляду на невисоку складність справи, обсяг наданих послуг та витрачений адвокатом час, зазначені витрати є завищеними. Підготовка справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки питання, що розглядалися, не є складними, а у відкритих джерелах міститься значна кількість судової практики з аналогічних спорів. Крім того, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишалося незмінним, що також свідчить про відсутність необхідності проведення додаткових правових досліджень чи складних процесуальних дій

24 серпня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - Кірюшина М.С. надійшов відзив, відповідно до якого вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а подана апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-5057.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору Кредитодавець відкрив кредитну лінію для Позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності, для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1 Кредитного договору), Позичальник за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, надає необхідні дані шляхом заповнення усіх граф відповідної форми (пункт 3.2 Кредитного договору).

Укладаючи договір Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (у тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаними власноручно, що повністю відповідає положенням частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Кредитного договору, Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 29 500,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Умовами Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Згідно з умов Кредитного договору Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у Договорі, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит у останні дні останніх восьми базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором за зниженою ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитоподавця у порядку, визначеному правилах. Кредит вважається повернути кредитопродавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитопродавця.

Відповідно до умов Кредитного договору до укладення договору позичальник уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також одержав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною 2 та 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця або у мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор A2866, для підписання Кредитного договору від 28.07.2023 № 1246-6057, підтвердження ознайомлення з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно Кредитного договору Позичальник зазначив номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Як вбачається із квитанції Позивачем перераховано кошти за Кредитним договором від 28.07.2023 № 1245-5057 на платіжну карту НОМЕР_1 у сумі 29 500,00 грн. 28.07.2026 11:05 через систему платежів LiqPay, платіж №2344990950.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нарахований позивачем розмір відсотків річних по договору в сумі 37 785,20 грн значно перевищує розмір вказаного в договорі тіла кредиту, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності.

Отже, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку зменшити розмір відсотків до розміру 21 600,0 грн, що складає 100% від суми заборгованості по кредиту та вважав, що саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Тому, з огляду на викладене позовні вимоги підлягали частковому задоволенню у розмірі 37 785,20 грн, а саме : 18 892,60 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням та 18 892,60грн. - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, суд першої інстанції виходив з предмета та підстав позову, наявної судової практики в аналогічних спорах, обсягу виконаних безпосередньо адвокатом робіт, а також, враховуючи частковість задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу підлягають компенсації позивачем пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні якої відмовлено.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судове рішення оскаржується лише в частині стягнення відсотків за договором позики. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, що 28 липня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1246-5057, за умовами якого відповідачу мало бути надано 29 500 грн кредитних коштів, договір про відкриття кредитної лінії 1246-5057 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А2866 відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, апеляційний суд приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси» про перерахування ОСОБА_1 кредиту № 1246-5057 від 28 липня 2023 року в сумі 29 500 грн. за допомогою системи LiqPay платіж 2344990950, дата 28 липня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про відкриття кредитної лінії № 1246-5057 від 28 липня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 .

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу.

Враховуючи зазначене, підстав до задоволення позову у суду першої інстанції не було, з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі зазначеній в позовній заяві. При цьому, ухвалюючи оскаржуване, рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до часткового задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалось. При цьому, апеляційний суд в межах своїх повноважень не має можливості переглядати судове рішення в частині задоволених позовних вимог за апеляційною скаргою позивача, який його в цій частині не оскаржує.

Разом із тим колегія суддів, переглядаючи вказану справу в апеляційному порядку враховує, що особа, яка звернулася до суду зі скаргою (апеляційною чи касаційною), не може отримати судове рішення, що погіршує становище, якого ця особа досягла в судах попередніх інстанцій. Такий висновок ґрунтується на принципі заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Такого підходу дотримується Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, що правило заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Подібні висновки наведені й у постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі № 642/7544/21.

Оскільки, висновки суду першої інстанції хоч і не повністю відповідають обставинам справи, однак суд апеляційної інстанції не вправі погіршувати становище апелянта за наслідками перегляду рішення за його скаргою, тому колегія суддів вважає за можливе залишити рішення суду першої інстанції без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо частково покладення на позивача відшкодування витрат понесених відповідачем по оплаті послуг правничої допомоги.

Судом першої інстанції зазначено, що на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано акт виконаних робіт від 03 липня 2026 року на суму 8 500,00 грн та договір про надання правової допомоги.

Районний суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, врахував малозначність справи, та розгляд її в спрощеному позовному провадженні, відтак дійшов висновку про необхідність зменшення понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу з огляду на співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та стягнути їх у розмірі 3099,95 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката визначено: 1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Відтак зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Апеляційним судом встановлено, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв Кірюшин А.А., що підтверджується копією довіреності (а.с. 110, 172 т.1).

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення заявлено про стягнення з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 8 500 грн понесених витрат на правову допомогу, що була надана в суді першої інстанції (а. с. 170 - 172 т 1.).

19 травня 2026 року між Кірюшиним А.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.

Згідно із актом виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 19 травня 2026 року адвокатом Кірюшиним А.А. були надані ОСОБА_1 наступні послуги у такому обсязі: виконавцем підготовлено та направлено до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення у цивільній справі № 367/5187/26. Вартість виконаних робіт 8 500 грн. Оплата виконаних робіт за договором про надання правої допомоги замовником проведена у готівковій формі в сумі 8 500 грн.

На підставі викладеного, наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом у справі, що розглядається, підтверджувалася належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду першої інстанції позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково. За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення оскаржуваного рішення в цій частині без змін. Суд першої інстанції з урахуванням часткового задоволення позову стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - Кірюшиним А.А. докази понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та враховуючи принцип співмірності, об`єктивності понесених судових витрат, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні якої відмовлено у розміоі 3 099,95 грн з позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь відповідача ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказана сума у розмірі 3 099,95 грн відповідає ступеню складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 липня 2026 року та додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua