Рішення від 15 листопада 2026 р. у справі №707/2465/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

Суд: Черкаський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 15 листопада 2026 р.

Справа: №707/2465/26

Суддя: Волкова Н. С.

707/2465/26

2/707/1896/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та стягнення завдатку, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася через свого представника до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та стягнення завдатку, посилаючись на наступне.

23 лютого 2026 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №2666. На виконання умов договору позивачем було сплачено завдаток у розмірі 1400 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 02 червня 2026 року становить 72 282 грн 00 коп., що підтверджується графіком платежів до Договору поставки №2666 від 23 лютого 2026 року. Після укладення Договору, у процесі спілкування з представниками відповідача, на виконання пункту 3.1 Договору позивачем було заявлено про необхідність поставки товару відповідно до Додатку №1 до Договору. Однак представниками відповідача було повідомлено, що товар, який підлягає поставці відповідно до Додатку №1 до Договору, фактично відсутній. Також було зазначено, що на момент укладення договору вказаний товар не перебував на території України та не поставлявся відповідачу. Вказані обставини свідчать про те, що на момент укладення договору відповідач не мав реальної можливості виконати взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки товару. Крім того, такі дії відповідача мають ознаки введення позивача в оману з метою спонукання до укладення договору та сплати завдатку, а також ознаки нечесної підприємницької практики, що виразилось у поширенні недостовірної інформації щодо наявності та можливості поставки товару. 04 березня 2026 року відповідач листом №04/03-01 повідомив позивача про неможливість повернення завдатку за Договором поставки №2666 від 23 лютого 2026 року, посилаючись на те, що товар нібито був закуплений та відвантажений на склад для подальшої доставки. Разом з тим, зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки товар, передбачений Додатком №1 до Договору поставки №2666 від 23 лютого 2026 року, фактично був відсутній, що також підтверджувалося під час телефонних розмов із представниками відповідача. Відповідачем істотно порушено умови договору поставки, оскільки товар, визначений Додатком №1 до Договору, фактично був відсутній, що унеможливило належне виконання договірних зобов`язань та позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

З урахуванням викладеного позивач просить суд розірвати Договір поставки №2666 від 23 лютого 2026 року, укладений між ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_3 та стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь завдаток у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 02 червня 2026 року становить 72 282 грн 00 коп. (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 копійки).

1.2. Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволені позову відмовити. Вказала, що між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір поставки № 2666 від 23 лютого 2026 року, за яким Постачальник зобов`язується поставити Покупцю обладнання для встановлення Сонячної електростанції (генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, одиниця обліку, ціна, кількість, асортимент та умови поставки Товару вказуються в Додатку №1, що складається відповідно до заявки Покупця та є його невід`ємної частиною (п.1.1., 1,2 Договору). Адреса поставки: АДРЕСА_1 . Від покупця 23.02.26 року надійшла оплата у розмірі - 1400 евро, (що по крос-курсу становить 1635 дол. США), із яких 1400 дол. США. - це завдаток згідно п. 1.1 Специфікації № 1 і 235 дол. США сума сплачена понад суму завдатку в рахунок майбутніх платежів. Листом № 04/03-01 від 04.03.2026 року ФОП ОСОБА_4 (по пошті та на вайбер) повідомила позивачку - ОСОБА_1 , що товар був закуплений (переміщений на склад) та готовий до відвантаження. З метою доставки автомобільним транспортом до її адреси, та зазначила, що їй (позивачці) слід звернутися з письмовою заявкою, як того вимагають пункти 3.1. 3.3 Договору поставки. Але, якщо позивачка відмовилася від Договору, у будь-якому разі, необхідне відповідне письмове звернення від покупця з конкретними вимогами щодо розірвання договору поставку із зазначенням причин, та має бути звернення щодо повернення грошових кошів із зазначенням банківських реквізитів чи інших способів повернення коштів, а цього не було зроблено позивачкою до моменту звернення до суду. ФОП ОСОБА_2 вже почала виконання договору поставки, виконала заміри в іншій області, підготувала проектні рішення щодо сонячної станції, нею було закуплено обладнання для позивачки , але товар не поставлений з вини позивачки, оскільки позивачка почала відмовлятися від цього обладнання; позивачкою не надано доказів надання заявки на поставку товару на порушення пунктів 3.1, 3.3 Договору поставки, позивачка змінила свої особисті наміри щодо Договору поставки і сонячної станції, при цьому з боку відповідачки порушень не встановлено, тому завдаток не підлягає поверненню, що узгоджується зі ст. 571 ЦК України.

1.3. Відповідач подала до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що 27.02.2026, відповідачка під спірний Договір поставки вже закупила товар для позивачки разом з сонячними панелями Тrinа-620, про що свідчить видаткова накладна № 21 від 27.02.2026, а потім по телефону, а потім листом № 04/03-01 від 04.03.2026 року ФОП ОСОБА_2 (по пошті та на вайбер) повідомила позивачку - ОСОБА_1 , що товар був куплений та готовий для відвантаження, і від позивачки слід зазначити зручну дату, коли вона зможе прийняти автомобільний транспорт з товаром. 24.07.2026 відповідачка ще раз підготувала до відправки позивачці сонячну станцію у повній комплектації згідно Договору поставки № 2666 від 23.02.2026 року, і Специфікації від 23.02.2026 року та повідомила щодо доставки товару позивачку Листом № 7/7 від 24.07.2026. Заявка від позивачки на поставку товару не надійшла, вона категорично відмовляється на прийняття товару. Розмір збитків що понесла відповідачка ФОП ОСОБА_2 через відмову від Договору поставки складає суму понад 1550 дол США, тому завдаток у сумі 1400 дол. США не підлягає поверненню, що є справедливим, та передбачено ст. 571 ЦКУ та пунктом 4.1.3. Договору, де зазначено, у випадку порушення зобов`язань Покупцем щодо виконання Договору поставки, завдаток залишається у Постачальника та не повертається Покупцю та відповідно до п.6.3. Договору.

1.4. В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без відповідача та її представника.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір поставки № 2666 від 23 лютого 2026 року, за яким постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання для встановлення сонячної електростанції (генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. найменування, одиниця обліку, ціна, кількість, асортимент та умови поставки товару вказуються в Додатку №1, що складається відповідно до заявки покупця та є його невід`ємної частиною (п.1.1., 1,2 Договору). Адреса поставки: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.2. Договору поставки, враховуючи валютну складову вартості Товару, що є предметом Договору, Сторони погодили, що всі сплачені Покупцем грошові кошти за Товар в гривні зараховуються Постачальнику в рахунок оплати Товару в доларах США виходячи з комерційного курсу продажу долара США.

Відповідно до п.3.3 Договору поставки, строк поставки Товару - не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Покупця завдатку, відповідно до п. 4.1. цього Договору та при умові подання Покупцем Заявки на поставку Товару, відповідно до п. 3.1. цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору, зазначено, що Поставка Товару здійснюється за попередньою Заявкою Покупця, яка надається Постачальнику будь-яким зручним Покупцю засобом (телефоном, факсом, е-mail або паперовим листом). Поставка Товару може здійснюватися товарними партіями.

У розділі 4 Договору поставки зазначено:

В день підписання цього Договору Покупець зобов`язаний внести завдаток у розмірі 30 (тридцять) % від вартості Товару, зазначеної в Додатку №1 та який сплачується Покупцем у рахунок майбутніх платежів за Товар. Завдаток, який сплачений Покупцем і отриманий Постачальником визначений в п. 4.1. цього Договору у рахунок майбутніх платежів за Товар, зазначений в Додатку №1.

Завдаток є гарантією того, що Покупець прийме Товар в майбутньому і за нього розрахується.

У випадку порушення зобов`язань Покупцем щодо виконання Договору поставки, завдаток залишається у Постачальника та не повертається Покупцю.

В день надходження та отримання Покупцем першої партії Товару (у випадку поставки Товару товарними партіями), Покупець зобов`язаний оплатити решту суми в розмірі 70 (сімдесят) % від загальної вартості Товару, зазначеної в Додатку №1.

У разі домовленості Сторонами про інший порядок розрахунків, тоді такий порядок розрахунків вказується в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.6.3.Договору поставки, Постачальник має право не повертати Покупцю суму завдатку, отриманого відповідно до п. 4.1. цього Договору, та цей Договір вважається розірваним у наступних випадках:

а) Покупець протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання цього Договору не подав Постачальнику Заявку на поставку Товару, відповідно до п. 3.1. цього Договору.

б) Покупець в односторонньому порядку відмовився від виконання цього Договору та змінив намір співпраці з Постачальником.

Згідно Специфікації № 1 від 23 лютого 2026 року (Додаток № 1) сума Договору поставки - 6102 евро. Сума завдатку - 1400 дол. США.

На виконання умов договору позивачем було сплачено завдаток у розмірі 1400 євро, що підтверджується графіком платежів до Договору поставки №2666 від 23 лютого 2026 року.

Відповідно до скріншотів сайту Мінфін з конвертером валют для зручності розрахунку, станом на 23.02.2026, сума у розмірі - 1400 евро, по крос-курсу становить 1635 дол. США.

2.2. Листом № 04/03-01 від 04.03.2026, на усне (по телефону) звернення ОСОБА_1 , щодо повернення завдатку по договору поставки № 2666 від 23.02.2026, ФОП ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що товар був закуплений (переміщений на склад) та готовий до відвантаження. З метою доставки товару автомобільним транспортом до адреси АДРЕСА_1 , зазначила, що ОСОБА_1 (позивачці) слід звернутися з письмовою заявкою, як того вимагають пункти 3.1. 3.3 Договору поставки. Заявка має бути обов`язково, оскільки доставка здійснюється до іншої області, цією Заявкою Покупець підтверджує, що готовий (має можливість) розрахуватися за Товар. Оскільки договір поставки не розірваний в установленому порядку, тому немає правових підстав для повернення грошових коштів (які сплачені понад суму завдатку), якщо такі є по такому Договору. Тому необхідне відповідне письмове звернення від покупця з конкретними вимогами.

Листом № 7/7 від 24.07.2026, ФОП ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , що товар зібраний разом із сонячними панелями Trina-620 та готовий до відвантаження. З метою доставки товару автомобільним транспортом до адреси АДРЕСА_1 , зазначила, що ОСОБА_1 (позивачці) слід звернутися з письмовою заявкою, як того вимагають пункти 3.1. 3.3 Договору поставки. Заявка має бути обов`язково, оскільки доставка здійснюється до іншої області, цією Заявкою Покупець підтверджує, що готовий (має можливість) розрахуватися за Товар. Просила узгодити зручну дату для доставки товару та підтвердити, що оплата буде здійснена в повному обсязі та відповідно до умов договору.

Відповідно до трекінгу Укрпошти відправлення R490100021053 отримано одержувачем 29.07.2026.

3. Релевантні джерела права

3.1. В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з: договорів та інших правочинів; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, інших юридичних фактів тощо.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язання) може бути настання або не настання певної події (ч.6 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом (ч.1 ст. 656 ЦК України).

За змістом ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу .

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ст.ст. 525, ч.1 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно абз.1 ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Уразі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

3.2. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 у справі 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Відповідно до статті 651Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Відповідно до статті 16 ЦК України, розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Відповідно до статті 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) не усунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

3.3. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134ц18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Також, Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2023 року у справі №2-1540/12 відмічено, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржників, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цc18).

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі №686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі №2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі №127/17686/13-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі №799/23407/18, від 27 липня 2020 року у справі №607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі №711/12474/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі №308/1811/18.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. З огляду на встановлений зміст договірних правовідносин та характер взаємних прав і обов`язків сторін, суд доходить висновку, що спірні правовідносини виникли з договору поставки, а тому підлягають регулюванню положеннями глави 54 ЦК України з урахуванням загальних положень цивільного законодавства про договір та зобов`язання.

Вирішуючи позовні вимоги про розірвання договору поставки № 2666 від 23 лютого 2026 року та стягнення сплачених за ним коштів, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір може бути розірвано за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Як установлено судом, сторони погодили, що поставка обладнання здійснюється на підставі попередньої заявки покупця, яка надається постачальнику будь-яким зручним для покупця способом. При цьому пунктом 3.3 договору передбачено, що строк поставки товару становить не більше 30 календарних днів із моменту отримання завдатку за умови подання покупцем відповідної заявки.

Отже, сторони визначили порядок замовлення та поставки товару, за яким покупець зобов`язаний попередньо повідомити постачальника про необхідність його відвантаження шляхом подання відповідної заявки. Подання такої заявки є необхідною передумовою для організації поставки та початку перебігу передбаченого договором строку її здійснення.

Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів подання позивачкою ОСОБА_1 відповідачці ФОП ОСОБА_2 заявки на поставку товару протягом установленого договором строку. Натомість із листів відповідачки від 04 березня 2026 року та 24 липня 2026 року вбачається, що вона повідомляла позивачку про придбання обладнання та його готовність до відвантаження, пропонувала подати письмову заявку, узгодити дату доставки й підтвердити можливість здійснення остаточного розрахунку відповідно до умов договору. Отримання позивачкою листа від 24 липня 2026 року 29 липня 2026 року підтверджується відомостями про поштове відправлення.

Таким чином, відсутність фактичної поставки товару зумовлена невчиненням позивачкою дій, необхідних для організації його передачі відповідно до погодженого сторонами порядку, а не ухиленням відповідачки від виконання договірних зобов`язань.

Крім того, пунктом 6.3 договору сторони прямо передбачили, що постачальник має право не повертати покупцю суму завдатку, отриманого відповідно до пункту 4.1 договору, а договір вважається розірваним, зокрема, у разі неподання покупцем заявки на поставку товару протягом 30 календарних днів із моменту його підписання.

Отже, сторони заздалегідь визначили правові наслідки невиконання покупцем обов`язку щодо своєчасного подання заявки, пов`язавши з такою обставиною припинення договірних відносин та можливість залишення постачальником отриманого завдатку. Оскільки доказів подання позивачкою заявки у визначений договором строк матеріали справи не містять, суд доходить висновку про настання передбачених пунктом 6.3 договору наслідків, а саме припинення договору внаслідок неподання покупцем заявки.

За таких обставин вимога позивачки про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки на час звернення до суду договір уже був припинений у силу погодженої сторонами умови. Крім того, позивачкою не доведено істотного порушення відповідачкою умов договору, яке могло б бути самостійною підставою для його розірвання відповідно до статті 651 ЦК України. Саме по собі звернення покупця з вимогою про повернення коштів та його подальше небажання отримувати товар не свідчать про порушення договірних зобов`язань постачальником.

Щодо вимоги про повернення сплачених коштів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних із нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сплачена сума є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно зі статтею 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Як убачається зі Специфікації № 1 від 23 лютого 2026 року, сторони погодили загальну вартість товару в розмірі 6102 євро та визначили суму завдатку в розмірі 1400 доларів США. Фактично позивачка сплатила 1400 євро, що відповідно до порядку перерахунку становило 1635 доларів США. Із цієї суми 1400 доларів США становили завдаток, а решта 235 доларів США була сплачена понад його розмір у рахунок майбутніх платежів за товар.

Оскільки пунктом 6.3 договору сторони прямо передбачили право постачальника не повертати суму завдатку в разі неподання покупцем заявки протягом 30 календарних днів, а позивачка такого обов`язку не виконала, суд доходить висновку, що правові підстави для повернення завдатку в розмірі 1400 доларів США відсутні.

При цьому суд ураховує, що неподання позивачкою заявки у встановлений договором строк унеможливило організацію поставки товару відповідно до погодженого сторонами порядку, тоді як відповідачка повідомляла про готовність обладнання до відвантаження та пропонувала узгодити його доставку. Доказів того, що припинення договору стало наслідком порушення відповідачкою своїх зобов`язань, позивачкою не надано.

Водночас сума 235 доларів США, сплачена понад погоджений розмір завдатку, за своєю правовою природою є авансом, тобто попередньою оплатою товару, а не завдатком у розумінні статті 570 ЦК України. На цю суму не поширюється передбачене пунктом 6.3 договору право постачальника залишити завдаток у себе, оскільки сторони чітко визначили, що таке право стосується саме суми завдатку, отриманої відповідно до пункту 4.1 договору.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні.

Отже, після припинення договору правова підстава для утримання отриманого авансу, який не охоплюється погодженим сторонами забезпеченням у вигляді завдатку, відпала. Відповідачка не набула права власності на зазначені кошти як на завдаток, а матеріали справи не містять доказів погодження сторонами іншої правової підстави для їх утримання після припинення договору.

Саме по собі придбання відповідачкою обладнання та повідомлення про його готовність до відвантаження не є достатньою підставою для утримання авансу в розмірі 235 доларів США. Такі обставини можуть свідчити про вчинення відповідачкою дій на виконання договору, однак не змінюють погодженого сторонами правового режиму сплачених коштів і не надають відповідачці права поширювати умову про неповернення завдатку на суму, яка завдатком не є. Доказів понесення відповідачкою витрат, які відповідно до умов договору або закону могли б бути зараховані в рахунок зазначеної суми, суду не надано.

При цьому суд враховує, що відповідач не заперечує проти повернення позивачу грошових коштів у розмірі 235 доларів США, які були сплачені понад погоджену сторонами суму завдатку. Така позиція відповідача узгоджується з умовами договору, оскільки положення пункту 6.3 договору передбачають право постачальника не повертати саме суму завдатку, визначену пунктом 4.1 договору, та не поширюють відповідні наслідки на інші кошти, сплачені покупцем понад розмір завдатку.

Отже, оскільки сплачені понад суму завдатку 235 доларів США не мають статусу завдатку, а відповідач не навів правових підстав для їх утримання після припинення договірних відносин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення цієї суми на користь позивача. При цьому така вимога підлягає задоволенню з урахуванням установленого судом розмежування між сумою завдатку та сумою попередньої оплати.

При цьому суд бере до уваги, що питання можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 22.09.2023 у справі №2-1540/12 вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

4.2. Підводячи підсумок, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, оскільки підстав для судового розірвання договору та повернення суми завдатку не встановлено, водночас 235 доларів США, сплачені понад суму завдатку, підлягають поверненню позивачу.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позову про розірвання договору поставки та стягнення завдатку.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», а також часткове задоволення позову (задоволено 14,37 % вимог (235 доларів США від 1400 євро)), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 191 грн. 09 коп. (14,37 % від 1331,20 грн., як від мінімальної ставки за вимогами майнового характеру).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та стягнення завдатку – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 235 (двісті тридцять п`ять) доларів США.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 191 (сто дев`яносто одна) грн. 09 коп. (реквізити для сплати судового збору – отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. С. Волкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua