Суд: Лебединський районний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №950/3208/26
Суддя: Бакланов Р. В.
Справа № 950/3208/26
Номер провадження 3/950/1325/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року м.Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,
розглянувши матеріали справ № 950/3208/26, № 950/3209/26 та № 950/3216/26, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , непрацюючої, яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності,
за частиною третьою статті 173-2, частиною другою статті 173-8 та частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Лебединського районного суду Сумської області надійшли три адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством та невиконанням термінового заборонного припису.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227568 від 05 жовтня 2026 року ОСОБА_1 05 жовтня 2026 року близько 13 години 30 хвилин за місцем проживання в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою, ображала та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди її психічному здоров`ю.
Зазначені дії працівниками поліції кваліфіковано за частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227601 від 06 жовтня 2026 року ОСОБА_1 06 жовтня 2026 року близько 08 години 30 хвилин за вказаним місцем проживання повторно вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_2 , а саме висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою, ображала та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілої.
Дії ОСОБА_1 також кваліфіковано за частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227602 від 07 жовтня 2026 року ОСОБА_1 07 жовтня 2026 року близько 09 години 00 хвилин за місцем проживання в АДРЕСА_1 , порушила встановлений стосовно неї терміновий заборонний припис, а саме спілкувалася зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , незважаючи на встановлену заборону контактувати з потерпілою особою.
Зазначені дії кваліфіковано за частиною другою статті 173-8 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень визнала повністю, підтвердила обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. У вчиненому щиро розкаялася, висловила жаль із приводу своєї поведінки та запевнила суд, що усвідомила протиправність своїх дій і надалі подібного більше не допустить.
Дослідивши матеріали справ, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Установлено, що всі три адміністративні матеріали складені стосовно однієї особи, ОСОБА_1 , правопорушення пов`язані між собою за характером протиправних дій, місцем їх учинення та особою потерпілої, а справи одночасно перебувають на розгляді одного судді.
З огляду на викладене, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду матеріалів і правильного застосування положень статті 36 КУпАП суд вважає за необхідне об`єднати справи № 950/3208/26, № 950/3209/26 та № 950/3216/26 в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі № 950/3208/26, провадження № 3/950/1325/26.
Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, установлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема погроз, образ чи переслідування, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.
Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Судом установлено, що ОСОБА_1 05 та 06 жовтня 2026 року вчиняла щодо своєї матері ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, які виражалися у словесних образах, нецензурних висловлюваннях та погрозах фізичною розправою.
Такі дії за своїм характером є проявами психологічного домашнього насильства, оскільки посягають на психічне здоров`я потерпілої, її почуття безпеки та особисту недоторканність.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених правопорушень підтверджується сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227568 від 05 жовтня 2026 року, в якому зафіксовано обставини вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 .
Письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , у яких вона повідомила про протиправну поведінку своєї доньки, образи, погрози та конфлікт за місцем проживання.
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими працівникам поліції, які суд оцінює у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227601 від 06 жовтня 2026 року, у якому зафіксовано повторний випадок домашнього насильства психологічного характеру щодо тієї самої потерпілої.
Довідкою працівника поліції про результати перевірки повідомлення, що надійшло 06 жовтня 2026 року, згідно з якою встановлено обставини конфлікту між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_2 , під час якого потерпілій висловлювалися погрози фізичною розправою.
Відомостями про повідомлення на спеціальну лінію «102» та рапортами працівників поліції, які підтверджують факти звернення з приводу домашнього насильства, час надходження повідомлень та подальше реагування правоохоронних органів.
Крім того, обставини вчинення адміністративних правопорушень підтверджуються поясненнями самої ОСОБА_1 , наданими безпосередньо у судовому засіданні, під час якого вона повністю визнала свою винуватість та не заперечувала обставин, зазначених у протоколах.
Оцінюючи зазначені докази, суд ураховує їх взаємну узгодженість щодо особи правопорушниці, потерпілої, місця вчинення правопорушень та характеру протиправних дій.
Визнання ОСОБА_1 своєї винуватості узгоджується з іншими дослідженими доказами, а тому суд бере його до уваги як додаткове підтвердження встановлених обставин.
Крім того, матеріали справи містять копію постанови Лебединського районного суду Сумської області від 29 січня 2026 року у справі № 950/94/26, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Зазначена постанова підтверджує попереднє застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення домашнього насильства.
Оскільки нові правопорушення вчинені 05 та 06 жовтня 2026 року, тобто протягом року після попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про наявність у її діях кваліфікуючої ознаки повторності, передбаченої частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Таким чином, досліджена сукупність доказів дає суду підстави для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні 05 та 06 жовтня 2026 року адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Щодо правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-8 КУпАП, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника є спеціальним заходом протидії домашньому насильству, спрямованим на негайне припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити, зокрема, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Частиною другою статті 173-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої його винесено.
Відповідно до протоколу серії ВБА № 227602 стосовно ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис, яким установлено заборону контактувати з її матір`ю ОСОБА_2 .
Незважаючи на встановлену заборону, ОСОБА_1 07 жовтня 2026 року близько 09 години 00 хвилин спілкувалася з потерпілою за місцем проживання.
Зазначені обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227602 від 07 жовтня 2026 року, матеріалах перевірки повідомлення про невиконання термінового заборонного припису, рапорті працівника поліції та письмових поясненнях.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 визнала факт невиконання встановленої заборони, підтвердила обставини, викладені у протоколі, та розкаялася у вчиненому.
Суд ураховує, що правова природа термінового заборонного припису полягає в негайному забезпеченні безпеки потерпілої особи, а його виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої його винесено.
Самовільне невиконання встановленої заборони контактування з потерпілою особою становить порушення визначених законом заходів протидії домашньому насильству.
За таких обставин суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-8 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2, частиною другою статті 173-8 та частиною третьою статті 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю належних і достатніх доказів.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до статей 23, 33 та 36 КУпАП ураховує характер учинених правопорушень, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Суд ураховує, що ОСОБА_1 вчинила декілька адміністративних правопорушень протягом нетривалого проміжку часу, її протиправна поведінка була спрямована стосовно матері похилого віку, а попереднє притягнення до адміністративної відповідальності не забезпечило належного запобігання вчиненню нових правопорушень.
Разом із тим суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнала свою винуватість, не заперечувала обставин учинених правопорушень, щиро розкаялася у вчиненому, критично оцінила власну поведінку та запевнила суд, що надалі не допускатиме проявів домашнього насильства і дотримуватиметься вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 КУпАП щире розкаяння винного є обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
З огляду на пояснення ОСОБА_1 , її ставлення до вчиненого та висловлене у судовому засіданні щире розкаяння суд визнає зазначену обставину такою, що пом`якшує її адміністративну відповідальність.
Суд також ураховує, що ОСОБА_1 не працює, відомості про наявність у неї постійного доходу в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.
Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Санкція частини третьої статті 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.
Санкція частини другої статті 173-8 КУпАП передбачає накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Отже, більш сувору санкцію серед інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень установлено частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Ураховуючи характер і кількість учинених адміністративних правопорушень, особу ОСОБА_1 , її майновий стан, повне визнання винуватості, щире розкаяння, усвідомлення протиправності своєї поведінки та запевнення про недопущення подібних дій у майбутньому, суд приходить до висновку, що для досягнення мети адміністративного стягнення немає необхідності застосовувати більш суворе стягнення.
На переконання суду, накладення штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини третьої статті 173-2 КУпАП, буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нею нових адміністративних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
Таке адміністративне стягнення відповідатиме характеру вчинених правопорушень, ступеню вини правопорушниці, її особі та майновому стану, а також принципам справедливості, пропорційності й індивідуалізації адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У 2026 році розмір судового збору за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення становить 665 грн 60 коп., який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 23, 33, 34, 36, 40-1, 173-2, 173-8, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 950/3208/26, провадження № 3/950/1325/26, справу № 950/3209/26, провадження № 3/950/1326/26, та справу № 950/3216/26, провадження № 3/950/1329/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2, частиною другою статті 173-8 та частиною третьою статті 173-2 КУпАП об`єднати в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний номер № 950/3208/26, провадження № 3/950/1325/26.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2, частиною другою статті 173-8 та частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
На підставі частини другої статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню відповідно до статті 308 КУпАП зі стягненням подвійного розміру штрафу, що становить 2040 (дві тисячі сорок) гривень.
Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку пред`явлення до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Роман БАКЛАНОВ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua