Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №592/8561/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Суд: Ковпаківський районний суд м. Суми

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №592/8561/26

Суддя: Шияновська Т. В.

Справа №592/8561/26

Провадження №2/592/2665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючої судді Шияновської Т.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення витрат на утримання спільного майна,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь в порядку регресу грошові кошти за перший період у загальній сумі 28 343,92 грн (з яких: 15 430,77 грн – основний борг; 2 220,26 грн – 3% річних; 10 692,89 грн – інфляційні втрати); стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу грошові кошти за другий період у загальній сумі 26 062,80 грн (з яких: 21 444,17 грн – основний борг; 1 037,77 грн – 3% річних; 3 580,86 грн – інфляційні втрати); стягнути з відповідачів на користь позивачів понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення витрат на утримання спільного майна було залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

01.06.2026 ОСОБА_1 , діючи на підставі довіреності також в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надала суду позовну заяву в новій редакції, в якій просила:

1) стягнути з ОСОБА_4 на її користь в порядку регресу грошові кошти за перший період у загальній сумі 28 343,92 грн, з яких: 15 430,77 грн – основний борг, 2 220,26 грн – 3% річних, 10 692,89 грн – інфляційні втрати;

2) стягнути з ОСОБА_5 на її користь в порядку регресу грошові кошти за другий період у загальній сумі 26 062,80 грн (з яких: 21 444,17 грн – основний борг; 1 037,77 грн – 3% річних; 3 580,86 грн – інфляційні втрати);

3) стягнути з відповідача на користь позивачів понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62.04 кв.м.; інша 1/2 частини квартири з 07.12.2018 по 10.01.2023 включно належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , який 11.01.2023 відчужив належну йому частину квартири своєму сину ОСОБА_5 . Розрахункові документи за 2018 рік не збереглися, в зв`язку з чим примусове стягнення заборгованості в порядку регресу заявляється нею з грудня 2019 року.

Позивачі за рахунок власного сімейного бюджету сплачували рахунки за обов`язковими для збереження і належного утримання квартири послугами. Зокрема, послуги з централізованого опалення, абонентського обслуговування з постачання теплової енергії та управління багатоквартирним будинком (ТОВ «Коменерго-Суми»), загальна сума яких за період з грудня 2019 року по 10.01.2023 становить 32 377,39 грн, а за період з 11.01.2023 по березень 2026 року включно – 43 610,14 грн. Відповідачі свого обов`язку по сплаті вартості житлово-комунальних послуг за спільний об`єкт нерухомості не виконали, а тому в порядку регресу мають відшкодувати понесені позивачами витрати одночасно з вратами від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В наданому відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат Мірошниченко А.В. просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в повному обсязі, оскільки протягом заявленого періоду з грудня 2019 року по березень 2026 року відповідачі не мали жодного доступу до квартири та не користувалися жодною послугою з вини самих відповідачів. Весь цей час у квартирі проживали виключно позивачі, які одноособово користувалися всіма житлово-комунальними послугами. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.10.2024 про визначення порядку користування квартирою, яке було виконане лише 19.06.2026, ОСОБА_5 були передані ключі від квартири. Відтак позовні вимоги про відшкодування витрат на комунальні послуги за період, у який позивачі самі протиправно та фізично не допускали відповідачів до житла, є очевидним зловживанням процесуальними та матеріальними правами, перекладення фінансового тягаря на осіб, чиї права вони грубо та систематично порушували, що прямо суперечить засадам добросовісності, справедливості відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України.

Адвокат Кузнєцов А.С. в інтересах позивачів надав письмові пояснення, за змістом яких вказує на безпідставність доводів відповідачів, оскільки факт непроживання співвласника у належному йому на праві власності житловому приміщенні не звільніє його від обов`язку нести витрати на утримання спільного майна. Твердження сторони відповідача про неможливість користуватися спірним майном спростовуються наданими поясненнями у справі №592/2608/23 та матеріалами виконавчих проваджень, з яких вбачається що у 2024 році ОСОБА_5 були передані ключі від квартири, рішення суду було виконане добровільно до моменту відкриття виконавчого провадження.

Представник відповідача ОСОБА_6 також надав суду письмові пояснення, за змістом яких вказує, що ОСОБА_1 не може вимагати відшкодування сум, яких вона не сплачувала, а положення ч.2 ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки жодної вимоги про відшкодування витрат позивачі відповідачам до звернення до суду не пред`являли і доказів цього не надали.

Ухвалою суду від 15.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності належить квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Співвласником іншої частини вказаної квартири в період з 07.12.2018 по 10.01.2023 на підставі договору дарування від 07.12.2018 був ОСОБА_4 , а з 11.01.2023 на підставі договору дарування від 11.01.2023 є ОСОБА_5 (т.1 а.с. 7-10, 97).

У частині 1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст.544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) та від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , і відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивачами в період з грудня 2019 року по березень 2026 року здійснено оплату комунальних послуг, що підтверджується наданими копіями квитанцій (т.1 а.с. 105-149), зокрема: у період з грудня 2019 року по 10.01.2023 за постачання теплової енергії у сумі 21 869,88 грн, за абонентське обслуговування постачання теплової енергії у сумі 388,78 грн, за управління багатоквартирним будинком у сумі 10 118,72 грн, а всього на суму 32 377,39 грн; у період з 11.01.2023 по 30.04.2026 за постачання теплової енергії у сумі 29 131,96 грн, за абонентське обслуговування постачання теплової енергії у сумі 1 159,68 грн, за управляння багатоквартирним будинком у сумі 12 218,50 грн, а всього на суму 43 610,14 грн.

Відтак з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти відповідно до частки власності в спільному майні (1/2), тобто 15 430,77 грн за період з грудня 2019 ро ку по 10.01.2023, а з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти відповідно до частки власності у спільному майні (1/2), тобто 21 444,17 грн.

В той же час вимоги позивачів про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів, що позивачі зверталися до відповідачів за відшкодуванням вартості комунальних послуг, сплачених ними, а вони відмовились їх сплатити, матеріали справи не містять. Підстав вважати, що відповідачі порушили права позивачів у зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язань не вбачається.

Тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідачами не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність їхнього обов`язку нести витрати по наданим комунальним послугам як співвласники квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.10.2024 у справі №592/2608/23 визначено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого виділено у користування ОСОБА_5 житлову 3-тю кімнату площею 16,7 кв.м., зі встановленням дверей (дверної перегородки), залишено у спільному користуванні кухню 8,9 кв.м., коридор 11,1 кв.м., ванну 2,5 кв.м., туалет 0,9 кв.м., та зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_5 перешкод в користуванні квартирою (т.1 а.с. 241-243).

Доводи представника відповідача про те, що з 2019 року відповідачі не мали жодного доступу до квартири та не користувалися жодною послугою з вини позивачів, в зв`язку з чим відсутній обов`язок компенсувати витрати за спожиті комунальні послуги, не заслуговують на увагу суду. Так з позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення відповідач ОСОБА_4 до суду не звертався; відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом у лютому 2023 року, ключі від квартири він отримав у червні 2024 року, тобто в межах спірного періоду.

Водночас предметом позовних вимог в даному випадку є компенсація понесених витрат на оплату послуг, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, якими є послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території. Непроживання відповідачів у квартирі, яка належить їй на праві спільної часткової власності, не звільняє їх, як співвласників, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які необхідні для утримання та збереження належного їй майна.

Посилання представника відповідача на те, що з квитанцій, що додані до позовної заяви вбачається, що позивачка – співвласник нерухомого майна не є платником по більшості квитанцій, в зв`язку з чим вона таких витрат не понесла, а інші позивачі не є співвласниками майна, а тому на них не розповсюджується право зворотної вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки факт здійснення платежу іншою особою, а не співвласником, не свідчить і не може свідчити про те, що такі витрати не були понесені в інтересах позивачів. Оплата житлово-комунальних послуг за об`єкт нерухомості не є зобов`язанням, яке має виключно особистий характер, а отже може бути виконане іншою особою в інтересах власника або співвласника майна. Крім того, сторона відповідача ніяким чином не спростувала факт оплати саме позивачами даних послуг у повному обсязі та не надала доказів того, що ними, як співвласником квартири здійснювалась оплата цих житлово-комунальних послуг.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 15 430,77 грн та 21 444,17 грн відповідно коштів, сплачених за житлово-комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів у дольовому порядку підлягають стягненню на користь позивачки також понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 902,24 грн (36 874,94 х 1 331,20 : 54 406,72), а саме: з відповідача ОСОБА_4 - 377,55 грн, з відповідача ОСОБА_5 - 524,69 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витрат на утримання спільного майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 15 430,77 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 377,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 21 444,17 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 524,69 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення виготовлене 17.11.2026.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua