Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №620/9756/26
Суддя: Наталія БАРГАМІНА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року Чернігів Справа № 620/9756/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними та скасування наказів,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 року №2487 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про продовження строку проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 ”;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 року №976 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини ” в частині що стосується ОСОБА_1 , а саме: абз.4 “У ході службового розслідування встановлено ступень вини лейтенанта ОСОБА_1 , який на той час тимчасово виконував обов`язки начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , а також підтверджено причино-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням ним своїх обов`язків та заподіяною шкодою у вигляді надмірної виплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 за жовтень-грудень 2024 року у сумі 59 682,88грн.(п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 88 копійок).”;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 року №976 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини” в частині що стосується ОСОБА_1 , а саме: абз.5 та пункти 7,8,14 резолютивної частини;
- визнати незаконним та скасувати наказ кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України (з основної діяльності) від 06.08.2026 року №50 “Про притягнення до матеріальної відповідальності”;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повернення коштів, які були стягнуті за наказом №50 від 06.08.2026 року (з основної діяльності) “Про притягнення до матеріальної відповідальності”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування та не доведено склад дисциплінарного правопорушення.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позову, вказала, що відповідач правомірно у двомісячний термін завершивши службове розслідування, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 №976, надіслав матеріали розслідування до нового місця служби ОСОБА_1 для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності. Вказує, що службовим розслідуванням було встановлено конкретний обов`язок позивача щодо належного ведення та контролю за станом обліку особового складу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що наказ начальника кадрового ІНФОРМАЦІЯ_2 (з основної діяльності) № 50 “Про притягнення до матеріальної відповідальності” був виданий на виконання вимог частини 2 статті 11 Закону №160-ІХ, а тому не є протиправним та виданий з урахуванням вимог чинного законодавства.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суд від 21.10.2026 було повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини, за результатами якого прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 року №976, витребувано у військової частини НОМЕР_3 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за серпень-вересень 2026 року з зазначенням сум по всім складовим, в т.ч. утриманим коштам з позивача на виконання наказу №50 від 06.08.2026.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 07.06.2022 проходить військову службу в Збройних Силах України.
Заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 було подано рапорт від 26.05.2026 про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 та медичної служби військової частини, зокрема, щодо позивача.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2026 № 1930 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 » з метою уточнення обставин, причин і умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов`язків посадовими особами стройової частини відділення персоналу штабу та медичної служби військової частини НОМЕР_1 щодо організації контролю за військовослужбовцями, які перебували на лікуванні або у відпустках за станом здоров`я, а також для встановлення ступеня відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення було призначено службове розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 щодо організації контролю за військовослужбовцями, які перебували на лікуванні або у відпустках за станом здоров`я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 № 2487 було продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.05.2026 року №1930 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 », терміном на 30 діб до 29.07.2026.
29.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 976 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 », згідно якого у ході службового розслідування встановлено ступінь вини лейтенанта ОСОБА_1 , який на той час тимчасово виконував обов`язки начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , а також підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням ним службових обов`язків та заподіяною державі шкодою у вигляді надмірної виплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 за жовтень-грудень 2024 року в сумі 59 682,88 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 88 копійок) (абзац 4 наказу). Крім того, службовим розслідуванням встановлено ступінь вини …, лейтенанта ОСОБА_1 , який на той час тимчасово виконував обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , …, а також підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням ними службових обов`язків та заподіяною державі шкодою у вигляді надмірної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 за період з липня 2025 року по квітень 2026 року в сумі 74 969,39 грн (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 39 копійок) (абзац 5 наказу).
Наказано, зокрема, вважати встановленим факт неналежного виконання лейтенантом ОСОБА_1 , який у період з 01.11.2024 по 31.12.2024 тимчасово виконував обов`язки начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , службових обов`язків, що виявилося у безпідставному включенні старшого солдата ОСОБА_2 до проектів наказів командира військової частини НОМЕР_2 №555 від 02.11.2024, №587 від 02.12.2024 та №366 від 31.12.2024 про преміювання особового складу, що призвело до порушення вимог статей 1, 2, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; статті 16, частини 2 статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; пункту 32 розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України; абзацу 21 функціональних обов`язків начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , та сприяло безпідставним виплатам грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 за жовтень-грудень 2024 року (пункт 7 наказу); вважати встановленим факт неналежного виконання лейтенантом ОСОБА_1 , який у період з 01.08.2025 по 15.11.2025, з 22.12.2025 по 06.01.2026, з 12.02.2026 по 21.02.2026 та з 13.03.2026 по 08.05.2026 тимчасово виконував обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , службових обов`язків, що виявилося у підготовці помилкового проекту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №236 та проектів наказів щодо виплати грошового забезпечення за серпень, вересень, жовтень і грудень 2025 року, березень і квітень 2026 року, що стало підставою для безпідставного нарахування грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 , та призвело до порушення вимог статей 1, 2, абзацу 2 етапі 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; статті 16, частини 2 сталі 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; пункту 32 розділу ХІІ інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України; абзацу 21 функціональних обов`язків начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 (пункт 8 наказу); вважати встановленими обставини, що вказують на матеріальну відповідальність лейтенанта ОСОБА_1 , яка полягає в нанесенні шкоди державі та виявилася в надмірній виплаті грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 за жовтень-грудень 2024 року з урахуванням ступеня вини в розмірі 59 682,88 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 88 копійок) та солдату ОСОБА_4 за серпень, вересень, жовтень і грудень 2025 року, березень і квітень 2026 року з урахуванням ступеня вини в розмірі 52 352,92 грн. (п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят дві гривні 92 копійки).
Матеріали службового розслідування Військовою частиною НОМЕР_1 листом № 2092/10137 від 29.07.2026 було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду та прийняття відповідних рішень (вх. № 201879/116/С-26 від 30.07.2026).
06.08.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил Міністерства оборони України видано наказ (з основної діяльності) № 50 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким на виконання вимог частини 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто офіцера відділу супроводження кар`єри офіцерів кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України лейтенанта ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього встановленим порядком грошові кошти завданої шкоди у розмірі 112035,80 грн (сто дванадцять тисяч тридцять п`ять гривень 80 копійок).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно статті 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статтею 14 Статуту визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В силу статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідальність військовослужбовців закріплюється статтями 26, 27 Статуту, відповідно до яких, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно частин першої, четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (стаття 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частинами першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Згідно статті 5 Закону № 160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону № 160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону № 160-IX визначено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
З урахуванням того, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, а тому суд вважає, що відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктами 13, 14 розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
З наведених норм закону чітко та безумовно витікає, що службове розслідування має присікальний строк проведення і не може тривати у часі нескінченно.
Як вже було встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2026 № 1930 було призначено службове розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 щодо організації контролю за військовослужбовцями, які перебували на лікуванні або у відпустках за станом здоров`я.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 № 2487 було продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.05.2026 №1930 терміном на 30 діб до 29.07.2026.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальний термін проведення службового розслідування визначений наведеними вище нормативно-правовими актами у два місяці. Тобто, службове розслідування, призначене 30.05.2026, має бути завершеним не пізніше 29.07.2026.
Враховуючи те, що акт службового розслідування затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 27.07.2026, а 29.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 976 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 », тобто в межах максимально допустимого строку та за наявності наказу про продовження строку проведення службового розслідування, підстави стверджувати про незаконність розслідування після 29.06.2026, на переконання суду, відсутні.
Доводи позивача про неможливість після спливу строку, на який призначено службове розслідування, видання наказу про продовження строку такого службового розслідування суд вважає помилковим, оскільки Дисциплінарним статутом та Порядком № 608 чітко визначено максимальний строк проведення службового розслідування - в межах двох місяців з дня його призначення.
За таких обставин, суд вважає безпідставними позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2026 року №2487 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про продовження строку проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини НОМЕР_1 ”, у зв`язку з чим такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що, як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно пунктів 1-3 розділу VIII Порядку № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Так, в акті службового розслідування зафіксовано наступне.
Опрацювавши архівну документацію військової частини НОМЕР_2 за 2024 рік та військової частини НОМЕР_1 за 2025 рік, що стосується лікування старшого солдата ОСОБА_2 , було встановлено:
Із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.04.2024 № 98 стало відомо, що старшого солдата ОСОБА_2 , старшого сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, якого евакуювали до … з 07.04.2024 у зв`язку з пораненням під час безпосередньої участі у бойових діях.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.05.2024 № 148 старший солдат ОСОБА_2 , старший сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , був звільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.05.2024 № 42-РС та відповідно до підпункту 14 пункту 116 “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, зі змінами внесеними згідно Указу Президента України від 12.09.2018 року №277/2018 (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину).
На підставі рапорту старшого солдата ОСОБА_2 вх. № 501 від 05.08.2024 та довідки військово-лікарської комісії № 19611 від 05.08.2024, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.08.2024 № 219 старший солдат ОСОБА_2 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , вважався таким, що вибув у відпустку за станом здоров`я терміном на 30 (тридцять) діб з 06.08.2024 по 04.09.2024.
Із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2024 №515 "Про виплату додаткової винагороди за вересень 2024" стало відомо, що старшому солдату ОСОБА_2 виплатили додаткову винагороду в розмірі 100 000 гри за час лікування за період з 01.09.2024 по 23.09.2024, у зв`язку з отриманням поранення та на підставі відпустки за станом здоров`я з 06.08.2024 по 05.09.2024 та виписки № 434623 стаціонарного хворого з 02.09.2024 по 23.09.2024.
Враховуючи вищезазначене, встановлений факт надходження станом на 04.10.2024 до військової частини НОМЕР_2 копії виписного епікризу № 4346/23 з інформацією про потреби старшого солдата ОСОБА_2 у направленні на військово-лікарську комісію та відпустку за станом здоров`я терміном 30 календарних днів та відповідного рапорту від військовослужбовця.
Накази командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) на вибуття з метою проходження військово-лікарської комісії та про вибуття у відпустку згідно з вищезазначеною випискою та на підставі відповідних рапортів старшого солдата ОСОБА_2 відсутні.
Направлення на проходження військово-лікарської комісії старшого солдата ОСОБА_2 медичною службою військової частини НОМЕР_2 у вересні-жовтні 2024 року відсутнє.
Отже, старший солдат ОСОБА_2 до 23.10.2024 мав поважні причини бути відсутнім у військовій частині, так як 23.09.2024 було встановлено, що він потребував відпустки за станом здоров`я терміном 30 календарних днів після тяжкого поранення, мав на неї право та подав відповідний рапорт. Відпустка за станом здоров`я не була оформлена належним чином через низьку виконавчу дисципліну посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , а також неналежну організацію вказаними посадовими особами документообігу.
Враховуючи вищезазначене, встановлено факт перебування старшого солдата ОСОБА_2 поза межами військової частини НОМЕР_2 без поважних причин з 24.10.2024.
Додатково встановлено, що рапорт старшого солдата ОСОБА_2 або начальника групи персоналу штабу, або начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 про прибуття/неприбуття 24.10.2024 зазначеного військовослужбовця відсутні.
Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення 24.10.2024 старшого солдата ОСОБА_2 з відпустки за станом здоров`я відсутній.
У своєму поясненні від 05.06.2026 старший лейтенант медичної служби ОСОБА_5 , начальник медичного пункту мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , на той час начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , зазначив, що при передачі медичної документації до медичної служби військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 не був зазначений в списках тих, хто перебуває на лікуванні.
У своєму поясненні від 05.06.2026 майор медичної служби ОСОБА_6 , начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що медична документація, яка б підтверджувала перебування старшого солдата ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не надходила, відповідно зазначений військовослужбовець, як стаціонарний хворий не обліковувався.
Водночас, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.01.2025 № 1 старший солдат ОСОБА_2 був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від №55-РС та відповідно до підпунктів 1 та 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення).
Опрацювавши архівну документацію військової частини НОМЕР_2 за 2024 рік та військової частини НОМЕР_1 за 2025 рік, що стосується грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_2 , було встановлено:
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.11.2024 № 555 "Про преміювання військовослужбовців за жовтень 2024" старшому солдату ОСОБА_2 виплатити премію за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадових) обов`язків за період з 01.10.2024 по 31.10.2024.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.12.2024 № 587 "Про преміювання військовослужбовців за листопад 2024" старшому солдату ОСОБА_2 виплатити премію за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадових) обов`язків за період з 01.11.2024 по 30.11.2024.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.12.2024 № 366, старшому солдату ОСОБА_2 , зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, рішення Міністра оборони України та телеграми Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд, виплатити за період з 01.12.2024 по 31.12.2024:
надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
щомісячну премію за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов`язків та особистий внесок у загальний результат служби у розмірі від 523 відсотків посадового окладу.
Із пояснення від 11.07.2026 лейтенанта ОСОБА_1 , на той час тимчасово виконуючого обов`язки начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , стало відомо, що внесення ним старшого солдата ОСОБА_2 до проектів наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 555 від 02.11.2024, № 587 від 02.12.2024, № 366 від 31.12.2024 про преміювання особового складу за жовтень-грудень 2024 року, відбувалося з причини того, що до групи персоналу штабу не надходила інформація про безпідставне перебування за межами військової частини старшого солдата ОСОБА_2 , який рахувався як такий, що проходив лікування та відновлення після тяжкого поранення.
Втрата старшим лейтенантом ОСОБА_7 , який на той час обіймав посаду начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , належного контролю за веденням обліку особового складу, який перебуває у відпустці або зарахований у розпорядження командира військової частини, а також за своєчасним опрацюванням вхідної кореспонденції, зокрема повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2024 № 226/ВЛК, призвела до неврахування необхідності повторного проходження старшим солдатом ОСОБА_2 військово- лікарської комісії та надання йому відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів. Зазначене порушення виразилося у непідготовці після надходження всіх необхідних документів відповідних проектів наказів командира військової частини НОМЕР_2 , необхідних для належного оформлення подальшого проходження обстеження та відпустки старшим солдатом ОСОБА_2 . Унаслідок цього старший лейтенант ОСОБА_7 не подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт про нез`явлення старшого солдата ОСОБА_2 з відпустки за станом здоров`я після закінчення строку її дії. Зокрема, станом на 24.10.2025, коли закінчилися законні підстави для перебування військовослужбовця поза межами військової частини, відповідний рапорт не був поданий, що, своєю чергою, призвело до непризначення командиром військової частини НОМЕР_2 службового розслідування за фактом його нез`явлення до місця проходження військової служби.
Враховуючи, що старший солдат ОСОБА_2 з 27.05.2024 перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , рапорт про його неприбуття 24.10.2024 з відпустки за станом здоров`я мав подати саме начальник групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 .
Також службовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2024 №306 старший лейтенант ОСОБА_7 перебував на посаді начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 до 31.10.2024 включно.
Старший лейтенант ОСОБА_7 , який у період з 14.06.2024 по 31.10.2024 перебував на посаді начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , не забезпечив належного контролю за обліком особового складу, який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , що призвело до неподання рапорту про неприбуття 04.09.2024 старшого солдата ОСОБА_2 з відпустки за станом здоров`я.
Старший лейтенант ОСОБА_7 , який у період з 14.06.2024 по 31.10.2024 перебував на посаді начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , та старший лейтенант медичної служби ОСОБА_5 , який у період 23.04.2024 по 31.12.2024 перебував на посаді начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 , не відпрацювали належним чином повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. №226/ВЛК від 23.09.2024 та не забезпечили оформлення всіх необхідних документів для вибуття на проходження військово-лікарської комісії та відпустки за станом здоров`я, які згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 4346/23 ДУ Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМн України від 23.09.2024 потребував старший солдат ОСОБА_2 після тяжкого поранення. Як наслідок був втрачений контроль за термінами даної відпустки та не був поданий відповідний рапорт про неприбуття старшого солдата ОСОБА_2 по її закінченню 24.10.2024.
Лейтенант ОСОБА_1 , який у період з 01.11.2024 тимчасово виконував обов`язки начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , помилково вніс старшого солдата ОСОБА_2 до проектів наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 555 від 02.11.2024, № 587 від 02.12.2024, №366 від 31.12.2024 про преміювання особового складу за жовтень-грудень 2024 року, які призвели до безпідставної виплати йому грошового забезпечення в розмірі 59682,88 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків у сумі 59682,88 грн.
Водночас, навпаки, службовим розслідуванням встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_7 , який у період з 14.06.2024 по 31.10.2024 перебував на посаді начальника групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , та старший лейтенант медичної служби ОСОБА_5 , який у період 23.04.2024 по 31.12.2024 перебував на посаді начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 , не відпрацювали належним чином повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. №226/ВЛК від 23.09.2024 та не забезпечили оформлення всіх необхідних документів для вибуття на проходження військово-лікарської комісії та відпустки за станом здоров`я старшого солдата ОСОБА_2 після тяжкого поранення, та як наслідок був втрачений контроль за термінами даної відпустки та не був поданий відповідний рапорт про неприбуття старшого солдата ОСОБА_2 по її закінченню 24.10.2024.
Також в акті службового розслідування зафіксовано, що на підставі направлення № 1244/106 від 06.04.2025 з метою визначення ступеня придатності до військової служби солдат ОСОБА_4 був скерований командиром військової частини НОМЕР_1 до ВМКЦ ПнР Поліклініка № 18 м. Харків.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0517-1814-3560-3 від 17.05.2025 він потребував відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, проте рапорт від солдата ОСОБА_4 з клопотанням про дану відпустку до військової частини НОМЕР_1 не надходив. В розташування військової частини НОМЕР_1 він також не прибув.
У своєму поясненні від 05.06.2026 молодший лейтенант ОСОБА_8 , тимчасово виконуючий обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , підтвердив, що солдат ОСОБА_4 проходив військово-лікарську комісію у "Гарнізонній ВЛК при КНП Міська поліклініка №18 ХМР", де 17.05.2025 отримав відпустку на 30 календарних днів та мав повернутись до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 15.06.2025, але станом на 26.05.2026 не повернувся та не надав документів, що підтверджують його перебування у медичному закладі. Додатково зазначив, що в архіві військової частини НОМЕР_1 відсутні накази (по стройовій частині) про його вибуття та надання відпустки за станом здоров`я; на той час начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 був лейтенант ОСОБА_9 .
Із пояснення від 08.06.2026 лейтенанта ОСОБА_9 , старшого помічника начальника персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що в січні 2025 року під час зарахування особового складу військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 звірка стройовою частиною з медичною службою щодо списків військовослужбовців, які перебували на довготривалому лікуванні, не здійснювалася.
Щодо факту відсутності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про вибуття у відпустку за станом здоров`я з 17.05.2025 згідно з рішенням ВЛК солдата ОСОБА_4 , лейтенант ОСОБА_9 повідомив, що рапорт про надання вищезгаданої відпустки з резолюцією командира військової частини до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 не надходив.
26.05.2026 за фактом нез`явлення з відпустки за станом здоров`я до місця служби солдатом ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1861 було призначене службове розслідування.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.06.2026 № 785 стало відомо, що, за результатами проведеного службового розслідування був встановлений факт неповернення після лікування до місця служби, яке тимчасово розташоване в …, з 01.07.2025 по теперішній час без поважних причин солдатом ОСОБА_4 .
Водночас, в своєму рапорті від 01.08.2025 за вх. № 28986 від 02.08.2025 майор медичної служби ОСОБА_6 , на той час начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що солдат ОСОБА_4 в липні 2025 року перебував на лікуванні.
Додатково встановлено, що майор медичної служби ОСОБА_6 в рапортах зі списками військовослужбовців, які перебували на лікуванні в серпні 2025 року - квітні 2026 року солдата ОСОБА_4 не зазначив, тобто станом на 01.09.2025 він мав інформацію, що вказаний військовослужбовець виписався з реабілітаційного центру. Проте майор медичної служби ОСОБА_6 не доповів рапортом командуванню військової частини з метою належного доведення даної інформації до начальника стройової частини та врахування даного факту при погодженні рапортів від командирів підрозділів щодо преміювання військовослужбовців за серпень 2025 року - квітень 2026 року.
Водночас, тимчасово виконуючий обов`язки начальника стройової частини на той час (згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 223) молодший лейтенант (зараз лейтенант) ОСОБА_1 мав відреагувати на зміну в статусі солдата ОСОБА_4 з 01.09.2025, так як він на той час перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , та ініціювати заходи зі встановлення його місця перебування та про результати доповісти командиру військової частини, чого він не зробив.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2025 №97 солдата ОСОБА_4 , електрика-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення НОМЕР_9 механізованого батальйону, який призначений на посаду солдатом резерву взводу резерву 96 запасної роти, з 01.04.2025 вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 № 236 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення) солдат ОСОБА_4 , солдат резерву 1 резервного взводу 96 запасної роти, увільнений із займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 14.08.2025.
Враховуючи, що солдат ОСОБА_4 станом на 08.07.2025 перебував на посаді солдата резерву взводу резерву 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , рапорт про його неприбуття 09.07.2025 (дата наступна після надходження довідки № б/н від 08.07.2025 ГО "Рестарт+") зі стаціонарного лікування мав подати командир 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 . Він необхідних дій не зробив.
У своєму поясненні від 05.06.2026 молодший лейтенант ОСОБА_8 , тимчасово виконуючий обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , підтвердив, що станом на 09.07.2025 командиром 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 був майор ОСОБА_10 .
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 № 236 про зарахування солдата ОСОБА_4 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 як військовослужбовця, який перебуває на довготривалому лікуванні (відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України), було видано без належних правових підстав, оскільки у військовій частині були відсутні документи, які підтверджують проходження ним лікування після 08.07.2025. Унаслідок видання зазначеного наказу (відповідальна особа - лейтенант ОСОБА_1 ), а також на його підставі під час підготовки наказів командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності щодо виплати грошового забезпечення особовому складу за серпень 2025 року - квітень 2026 року, а саме: № 1874 від 02.09.2025, № 2084 від 01.10.2025, № 2262 від 02.11.2025, № 8 від 03.01.2026, № 1058 від 03.04.2026, № 1560 від 05.05.2026 (відповідальна особа- лейтенант ОСОБА_1 ), …, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 здійснювалися нарахування та виплата солдату ОСОБА_4 грошового забезпечення за нормами, встановленими для військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командира військової частини.
Із пояснення від 11.07.2026 лейтенанта ОСОБА_1 , на той час тимчасово виконуючого обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що підготовка ним проекту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №236 про зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 та проектів наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1874 від 02.09.2025, №2084 від 01.10.2025, №2262 від 02.11.2025, №8 від 03.01.2026, №1058 від 03.04.2026, № 1560 від 05.05.2026, в яких він був внесений на отримання грошового забезпечення, пояснюється тим, що через відсутність належності взаємодії з медичною службою військової частини НОМЕР_1 до стройової частини не була надана належним чином інформація про виписку з лікування зазначеного військовослужбовця, а також його безпосереднім командиром - командиром 96 запасної роти, не був поданий своєчасно рапорт про неприбуття його до розташування підрозділу.
Із пояснення від 23.07.2026 майора ОСОБА_11 , який на той час перебував на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , стало відомо, що підготовку ним проектів наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) № 2447 від 01.12.2025, № 303 від 01.02.2026, № 659 від 03.03.2026, які призвели до безпідставної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 , він пояснює наступним: командиром 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_10 (на час нез`явлення з лікування військовослужбовця був його безпосереднім командиром) не був поданий рапорт про неприбуття солдата ОСОБА_4 до розташування підрозділу, а також медичною службою військової частини НОМЕР_1 до стройової частини не була надана належним чином інформація про виписку з лікування зазначеного військовослужбовця.
Основною причиною виникнення надмірної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 стало його безпідставне включення до проекту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) щодо преміювання особового складу за липень 2025 року на підставі рапорту майора ОСОБА_10 від 31.07.2025 (вх. № 28498 від 01.08.2025) про преміювання особового складу за липень 2025 року та рапорту майора медичної служби ОСОБА_6 від 01.08.2025 (вх. № 28986 від 02.08.2025).
Надалі надмірна виплата грошового забезпечення стала наслідком систематичного безпідставного включення солдата ОСОБА_4 до проектів наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) щодо преміювання особового складу за серпень 2025 року - квітень 2026 року. Зокрема, відповідальною особою лейтенантом ОСОБА_1 було підготовлено проекти наказів № 1874 від 02.09.2025, № 2084 від 01.10.2025, № 2262 від 02.11.2025, № 8 від 03.01.2026, № 1058 від 03.04.2026 та № 1560 від 05.05.2026, до яких зазначеного військовослужбовця також було включено без належних правових підстав.
Також службовим розслідуванням встановлено, що лейтенант ОСОБА_1 , який у період з 01.08.2025 по 15.11.2025, з 22.12.2025 по 06.01.2026, з 12.02.2026 по 21.02.2026 таз 13.03.2026 по 08.05.2026 тимчасово виконував обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , підготував без належних правових підстав наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 № 236 та проекти наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1874 від 02.09.2025, №2084 від 01.10.2025, №2262 від 02.11.2025, №8 від 03.01.2026, №1058 від 03.04.2026, № 1560 від 05.05.2026, які призвели до безпідставної виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 в розмірі 52352,92 грн.
Майор ОСОБА_10 , який у період з 25.04.2025 по 21.10.2025 перебував на посаді командира 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , не організував контроль за обліком підлеглого особового складу, що виразилося в неподанні рапорту про неприбуття зі стаціонарного лікування 01.07.2025 солдата ОСОБА_4 .
Майор медичної служби ОСОБА_6 , який у період з 01.01.2025 по 17.06.2026 перебував на посаді начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , зазначив недостовірну інформацію в своєму рапорті начальнику штабу - заступнику командира військової частини НОМЕР_1 за вх. № 28986 від 02.08.2025, який був переданий до врахування та опрацювання в стройову частину, щодо факту перебування солдата ОСОБА_4 в липні 2025 року на лікуванні, що у свою чергу не відповідало дійсності.
В даному випадку, суд також вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв`язку з неналежним виконанням ним службових обов`язків у сумі 52352,92 грн, оскільки службовим розслідуванням встановлено, що рапорт про неприбуття солдата ОСОБА_4 09.07.2025 зі стаціонарного лікування мав подати командир 96 запасної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 , а майор медичної служби ОСОБА_6 зазначив недостовірну інформацію в своєму рапорті начальнику штабу - заступнику командира військової частини НОМЕР_1 за вх. № 28986 від 02.08.2025 щодо факту перебування солдата ОСОБА_4 в липні 2025 року на лікуванні, хоча він мав інформацію, що вказаний військовослужбовець виписався з реабілітаційного центру.
Надаючи оцінку зазначеним в акті службового розслідування висновкам, суд зазначає, що службовим розслідуванням також не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій військовослужбовця, тобто позивача. Також, службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність висновків про необхідність притягнення позивача до матеріальної відповідальності через те, що відповідачами не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню.
Стосовно інших посилань сторін, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування абзаців 4, 5, пунктів 7, 8, 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 року №976 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 06.08.2026 №50 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Щодо позовних вимог про зобов`язання кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України провести повернення коштів, які були стягнуті за наказом №50 від 06.08.2026 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності», то суд зазначає, шо на підставі картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 судом встановлено, що у вересні 2026 року за статтею «Збитки завдані державі» відображено утримання в розмірі 4 886,86 грн.
Зважаючи, що вказана позовна вимога є похідною від скасування наказу командира №50 від 06.08.2026, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повернення коштів, які були стягнуті за наказом №50 від 06.08.2026 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) про визнання незаконними та скасування наказів задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати абзаци 4, 5, пункти 7, 8, 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 року №976 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків посадовими особами стройової частини та медичної служби військової частини» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України (з основної діяльності) від 06.08.2026 №50 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повернення коштів, які були стягнуті за наказом №50 від 06.08.2026 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.11.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua