Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №345/5091/26
Суддя: Мигович О. М.
Справа №345/5091/26
Провадження № 2/345/3404/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.11.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Миговича О.М.
секретаря судового засідання Бабійчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, суд
ВСТАНОВИВ :
Представник позивачки, адвокат Тимофеєва Л.А. звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , та на день його смерті залишилось спадкове майно, на яке померлий залишив заповіт, посвідчений секретарем Сівко-Войнилівської сільської ради від 23 грудня 2002 року зареєстрованим за номером 178, відповідно до якого усе спадкове майно спадкодавець заповідає ОСОБА_4 (наразі ОСОБА_1 , прізвище змінено на підставі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 14.09.2012 року, надалі Позивач.
Позивач, 24 вересня 2011 року подала до Калуської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 . Оскільки за життя ОСОБА_3 не отримав правовстановлюючих документів на майно, яке заповідав, позивач вже зверталася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про визнання за нею право власності на житловий будинок в судовому порядку, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном та продовжує користується ним. Рішенням від 27.03.2012 року Калуського міськрайонного суду у справі № 0908/1568/2012 було визнано право власності за ОСОБА_1 на майно, а саме домоволодіння, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Представниця позивачки стверджує, що ОСОБА_3 за життя успадкував після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 усе майно яке їй належало, проте не оформив своїх спадкових прав. Факт смерті ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про її смерть, Серія НОМЕР_2 від 14.09.2002 р. Факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджується довідкою виданої 02.09.2026 року виконкомом Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, у якій надано відповідь, що згідно з записом в погосподарській книзі №1 ст.34 особовий рахунок № НОМЕР_3 (за 2001-2005) виконкому Сівко-Войнилівської сільської ради гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала і була зареєстрована на день смерті в АДРЕСА_1 . У даному житловому будинку на день смерті ОСОБА_5 проживали: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався у виконкомі Сівко-Войнилівської сільської ради. Після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_3 продовжував проживати за місцем їх спільного проживання та фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. Відсутність у ОСОБА_3 оформленого свідоцтва про право на спадщину після смерті його дружини ОСОБА_5 сама по собі не свідчить про неприйняття ним спадщини та не припиняє набутого ним спадкового прав. Позивачу не було відомо про наявність права на земельну частку (пай), яке б належило померлій ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів. Нотаріусом Калуської державної нотаріальної кантори подано запит, в межах оформлення спадкових прав ОСОБА_1 , до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області щодо інформації про зареєстроване за гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5 право власності та державні акти на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або Сертифіката на право власності на земельну частку (пай), у випадку наявності вказаних документів надання завірених копій. Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 28.08.2023 року за номером 29-9-0.331-3597/0/2-23, встановлено існування офіційно зареєстрованого права ОСОБА_5 на земельну частку (пай) розміром 30,52 умовних кадастрових гектарів на підставі зареєстрованого Сертифіката ІФ 006364 від 21.09.1999 року, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській сільській раді за номером 282. Також, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано відповідь від 03.09.2026 року на адвокатський запит відповідно до якого підтверджено запис в Журналі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській раді про реєстрацію вищевказаного сертифікату, який був виданий гр. ОСОБА_5 на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 02.11.1995 р. № 45 та надано копію самого витягу з журналу реєстрації.
Представниця позивача зазначає, що 12.09.2023 року Позивач подала заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно: майнового паю та права на земельну частку (пай) розміром 30,52 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності КСП ім. Т.Шевченка Калуського району Івано-Франківської області, оскільки вказане майно входить до складу спадкового майна, яке позивач прийняла згідно із заявою від 24.09.2011 року за № 480, однак у зв`язку з відсутністю Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) розміром 30,52 га в умовних кадастрових гектарах, яке належить спадкодавцю ОСОБА_3 нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_5 , право на земельну частку (пай), яке належало спадкодавці та входило до складу спадщини, стало належним йому майновим правом. Нездійснення ОСОБА_3 за життя нотаріального оформлення такого права не припинило його та не перешкоджає переходу цього майнового права у складі спадщини після його смерті до його спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1 .
З огляду на викладене просила, визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) розміром 30,52 в умовних кадастрових гектарах, право на яку було посвідчено сертифікатом серії ІФ №006364 від 21.09.1999 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській сільській раді за номером 282 на ім`я ОСОБА_5 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача адвокат Тимофеєва Л.А. в судове засідання надала заяву про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити (а.с.23-24).
Представник відповідача ОСОБА_6 подала заяву, у якій вказала, що при вирішенні спору покладаються на розсуд суду, просять розглядати справу у їх відсутності (а.с.22).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , та на випадок своєї смерті спадкодавець залишив заповіт, який посвідчений секретарем Сівко- Войнилівської сільської ради від 23 грудня 2002 року, зареєстрованим за номером 178, відповідно до якого усе спадкове майно спадкодавець заповідає ОСОБА_4 .
На підставі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 14.09.2012 року встановлено, що ОСОБА_4 , 14.09.2012 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , після укладення шлюбу прізвище дружини змінене на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до заяви про прийняття спадщини від 24 вересня 2011 року ОСОБА_7 , звернулася до Калуської районної державної нотаріальної контори, з метою видачі свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 за життя успадкував після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 усе майно яке їй належало, проте не оформив своїх спадкових прав.
Відповідно до Рішення від 27.03.2012 року Калуським міськрайонним судом у справі № 0908/1568/2012 було визнано право власності за ОСОБА_1 на майно, а саме домоволодіння, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Довідкою №76 яка видана 02.09.2026 року виконкомом Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, зазначено, що згідно з записом в погосподарській книзі №1 ст.34 особовий рахунок № НОМЕР_3 (за 2001-2005) виконкому Сівко-Войнилівської сільської ради гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала і була зареєстрована на день смерті в АДРЕСА_1 . У даному житловому будинку на день смерті ОСОБА_5 проживали: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався у виконкомі Сівко Войнилівської сільської ради.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 28.08.2023 року за номером 29-9-0.331-3597/0/2-23, за ОСОБА_5 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 30,52 умовних кадастрових гектарів на підставі зареєстрованого Сертифіката ІФ 006364 від 21.09.1999 року, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській сільській раді за номером 282.
Головним управлінням Держгекоадастру в Івано-Франківській області надано відповідь від 03.09.2026 року на адвокатський запит відповідно до якого підтверджено запис в Журналі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській раді про реєстрацію вищевказаного сертифікату, який був виданий гр. ОСОБА_5 на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 02.11.1995 р. № 45 та надано копію самого витягу з журналу реєстрації
Встановлено, що 12.09.2023 року ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно: майнового паю та права на земельну частку (пай) розміром 30,52 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності КСП ім. Т.Шевченка Калуського району Івано-Франківської області, оскільки вказане майно входить до складу спадкового майна, яке позивач прийняла згідно із заявою від 24.09.2011 року за № 480, однак у зв`язку з відсутністю Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) розміром 30,52 га в умовних кадастрових гектарах, яке належить спадкодавцю ОСОБА_3 нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Згідно п.17 розділу Х Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Таким чином в судовому засіданні здобуто достатньо доказів належності вказаних майнових прав на земельну ділянку спадкодавцю ОСОБА_5 . Оскільки спадкодавець за життя набула права на земельну частку (пай), то дана земельна ділянка увійшла до її спадкового майна.
Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для набуття спадщини спадкоємець повинен її прийняти, а відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_5 , право на земельну частку (пай), яке належало спадкодавиці та входило до складу спадщини, стало належним йому майновим правом. Нездійснення ОСОБА_3 за життя нотаріального оформлення такого права не припинило його та не перешкоджає переходу цього майнового права у складі спадщини після його смерті до його спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1 .
У Постанові ОП КЦС ВС від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 розмежовує поняття прийняття спадщини та її нотаріального оформлення, зазначаючи, що виникнення у спадкоємця права на спадщину пов`язується з її прийняттям, тоді як отримання свідоцтва про право на спадщину та державна реєстрація речового права є способами документального оформлення вже набутого спадкового права. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину сама по собі не свідчить про неприйняття ним спадщини. Таке майнове право може увійти до складу спадщини після смерті спадкоємця, який його не оформив.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
П.1 ст.1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Судом встановлено, що позивачка являється онукою спадкодавця ОСОБА_3 та після смерті дідуся є єдиним спадкоємцем за заповітом. Заповіт не змінювався та не відмінявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Інших спадкоємців, які претендують на обов`язкову частку в спадщині, передбачену ст.1241 ЦК України, немає, тому суд вважає, що за позивачем слід визнати право власності на вищезазначене спадкове майно.
На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 право на земельну частку (пай) розміром 30,52 в умовних кадастрових гектарах, право на яку було посвідчено сертифікатом серії ІФ №006364 від 21.09.1999 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів по Сівко-Войнилівській сільській раді за номером 282 на ім`я ОСОБА_5 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.11.2026.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua