Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №480/11191/24 — Сумський окружний адміністративний суд

Суд: Сумський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №480/11191/24

Суддя: Л.М. Опімах

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року Справа № 480/11191/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11191/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 29.11.2024 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 29.11.2024 включно в сумі 139 735 гривень 12 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України до 20.03.2023. 30.11.2024 відповідачем, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 480/6132/23 нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення. На переконання представника позивача, оскільки відповідач не виплатив належні кошти в день звільнення позивача, останній має право на виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку з 21.03.2023 по 29.11.2024, з розрахунку його середнього грошового забезпечення за кожен календарний день в сумі 139735,12 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/11191/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що в межах спірних правовідносин діяла у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України

20.03.2023 ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 року № 57 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 25).

Вважаючи, що під час проходження військової служби позивачу в неналежному розмірі було виплачено індексацію грошового забезпечення позивач звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі 480/6132/23, зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січень 2008 року у сумі 85436,74 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4330,25 грн. в місяць у загальній сумі 262608,71 грн. за період з 01.03.2018 року по 20.03.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

30.11.2024 позивачу було здійснено виплату заборгованих коштів згідно рішення суду від 03.04.2024 у справі № 480/6132/24 у розмірі 342824,77 грн (зв. бік а.с. 24).

Водночас, середній заробіток за весь період затримки розрахунку сум належних виплат при звільненні, відповідачем не було виплачено, що не заперечується у відзиві.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Разом з тим, а ні Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", а ні Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за не отримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а порядок обчислення середнього грошового забезпечення - Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Так, за правилами статті 116 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Указана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала чинності з 19.07.2022.

Із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець фактично обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.

Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує наступне.

Згідно з пп. "л" п. 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 3 та 4 Порядку № 100 визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку № 100, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 20.03.2023 останній день фактичного розрахунку з позивачем відбувся за рішенням суду від 03.04.2024 у справі № 480/6132/23 - 30.11.2024.

Отже, позивач має право на стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення на підставі рішення суду від 03.04.2024 у справі № 480/6132/23, саме за період з 21.03.2023 (наступний день після звільнення позивача з військової служби) по 20.09.2023 (останній день 6-місячного строку) - період дії редакції КЗпП України після внесення змін Законом № 2352-ІХ та після неї (з 19.07.2022), якою роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за шість місяців після звільнення, у разі порушення строків виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум, тобто за 184 днів.

Відповідно до довідки про середньомісячне грошове забезпечення позивача (а.с.51) середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяця, що передують місяцю звільнення - за лютий та березень 2023 року, складає 1 071,02 грн.

Отже, сума середнього заробітку за цей період становить 197 067,68 грн (184 календарних днів * 1 071,02 грн).

У той же час суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 при вирішенні цього спору, керується критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Так, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із сум належних позивачу під час звільнення та суми, яка була нарахована позивачу на виконання рішення суду у справі № 480/6132/23, та у зв`язку з отриманням коштів на виконання якого позивач звернувся з цим позовом до суду, з огляду на таке.

В свою чергу, відповідно до наданих відповідачем на вимогу суду розрахунків грошового забезпечення позивача, загальний розмір грошового забезпечення, що належало позивачу до виплати при звільненні становить 1 706 140,82 грн. (з урахуванням сум, виплачених на виконання рішення суду).

Відповідно, сума виплачена на виконання рішення суду від 03.04.2024 року по справі № 480/6132/23 у розмірі 342824,77 грн. становить 20,09% від загальної суми, належної позивачу при звільненні (342824,77 грн.: 1706140,82 грн. х 100%).

Таким чином, виходячи з принципу пропорційності та враховуючи висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 39 590,90 грн. (20,09% від 197 067,68 грн.), тобто з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 20.09.2023, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 20.09.2023 у розмірі 39 590,90 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 20.09.2023 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.03.2023 по 20.09.2023 включно в сумі 39 590 грн. 90 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Оригінал: reyestr.court.gov.ua