Рішення від 16 листопада 2026 р. у справі №639/4245/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Суд: Новобаварський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 листопада 2026 р.

Справа: №639/4245/26

Суддя: Марченко В. В.

Провадження № 2/639/2133/26Справа № 639/4245/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/4245/26

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ)

відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" звернулось до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26.07.2023-10002288 від 26.07.2023 року в сумі 18 820, 00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" і ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір (оферти) № 26.07.2023-10002288. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит в розмірі 10 000, 00 грн., строк кредиту 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 05.09.2023. Відповідно умов договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує та має загальну заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 26.07.2023-10002288 від 26.07.2023 року у розмірі 18 820, 00 грн.: 10 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 820, 00 грн. - заборгованість за процентами.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

06 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову та просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що з 05 серпня 2021 року і по теперішній час вона постійно проживає та фактичноперебуває на території Федеративної Республіки Німеччина. З моменту виїзду з України у серпні 2021 року відповідач фізично не перебувала на території України та не здійснювала дій, пов`язаних з отриманням кредитів, укладенням договорів або проходженням електронної ідентифікації через українські банківські сервіси. Після виїзду до Федеративної Республіки Німеччина відповідач почала використовувати мобільний номер іноземного оператора зв`язку: НОМЕР_1 . Український номер телефону: НОМЕР_2 після виїзду за межі України фактично не використовувався та не поповнювався відповідачем. У зв`язку з припиненням користування зазначеним номером відповідач втратила контроль над ним, а також втратила можливість отримувати SMS-повідомлення, одноразові паролі підтвердження та здійснювати авторизацію через сервіси, які використовували цей номер як фінансовий. Через тривале невикористання та непоповнення рахунку мобільний оператор припинив обслуговування номера: НОМЕР_2 та в подальшому зазначений номер був повторно реалізований іншій особі. Новим користувачем номера стала стороння особа, яка не має жодного відношення до відповідача. Даний факт підтверджується електронними доказами - скріншотами листування у месенджері Viber від 02.08.2023, в якому новий користувач номера прямо повідомив:«Я просто купив сім»,«Я купив цей номер». Станом на дату оформлення кредиту - 25-26 липня 2023 року - доступ до номера телефону, який раніше належав відповідачу, вже міг перебувати у третьої особи. Відповідач не укладала кредитний договір з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», не подавала заявку на отримання кредиту, не проходила електронну ідентифікацію та не отримувала кредитних коштів. Будь-яких дій, спрямованих на укладення договору, отримання кредиту або підтвердження своєї особи через BankID НБУ, відповідач у липні 2023 року не здійснювала. Авторизація через систему BankID НБУ від 25.07.2023 та використання одноразових ідентифікаторів (OTP) 26.07.2023 відбулися із використанням номера телефону: НОМЕР_2 , який на той момент вже не перебував під контролем відповідача. Отже, зазначені дії могли бути здійснені виключно іншими особами, які отримали доступ до SIM-картки після її повторного продажу оператором мобільного зв`язку. Факт використання номера телефону, який раніше належав відповідачу, не може автоматично свідчити про те, що саме відповідач здійснила відповідні дії або висловила свою волю на укладення кредитного договору. Також, в матеріалах справи відсутні належні докази того, що грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн були фактично отримані саме ОСОБА_1 .

10 серпня 2026 року представником позивача ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", Чехун Ю.В. подано до суду відповідь на відзив в якому заперечує проти відзиву та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному розмірі.

В обгрунтування відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 Цивільного процесуального кодексу України. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) від. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 18.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить суд провести розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" і ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір (оферти) № 26.07.2023-10002288.

За умовами договору Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 26.07.2023-10002288 від 26.07.2023 року у розмірі 18 820, 00 грн.: 10 000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 820, 00 грн. - заборгованість за процентами.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

На виконання ухвали суду від 074.09.2026 року про витребування доказів АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надано інформацію, згідно якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_3 , не емітована на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , також клієнта за наданими даними не знайдено.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача представник позивача склав розрахунок заборгованості, проте які данні використовувались при складенні даного розрахунку позивачу невідомо.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем.

Так, у договорі не зазначені банківські реквізити, за якими ОСОБА_2 мають бути перераховані кредитні кошти.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Матеріали справи не містять і доказів того, що кредитодавцем виконані умови кредитного договору (оферти) № 26.07.2023-10002288 від 26.07.2023 року та надано позичальнику ОСОБА_1 кредит, оскільки відсутні докази того, на який саме рахунок або картку перераховувались кредитні кошти та докази того, що ці реквізити вказані відповідачем.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

КЦС ВС у названій постанові вказав, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Ураховуючи вищенаведений аналіз поданих позивачем доказів, приписів чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими до застосування, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що право позивачем на користь відповідача були перераховані кошти.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26.07.2023-10002288 від 26.07.2023 року, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, то представник позивача заявив заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про надання доказів сплати судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, з огляду на що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне призначити розгляд питання про судові витрати до розгляду без повідомлення учасників справи та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Призначити розгляд питання про судові витрати до розгляду без повідомлення учасників справи. Встановити позивачу строк до 23.11.2026 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складено 17.11.2026 року.

Суддя В. В. Марченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua