Суд: Великобагачанський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №525/855/24
Суддя: Прасол Я. В.
Справа № 525/855/24
Провадження № 1-кп/525/21/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.11.2026 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника третьої особи ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2024 за №12024175610000070 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Затін Великобагачанського району Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
у с т а н о в и в:
25.04.2024 близько 20 години ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне зайняття рибним добувним промислом без належного дозволу, на ставку в селі Балюки Миргородського району Полтавської області, площею 27,9 га, що перебуває у комунальній власності Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області, за допомогою дерев`яного човна з одним дерев`яним веслом, вийшов на водойму і виставив п`ять ліскових сіток із вічками сіткового полотна три з яких 35х35 мм та дві 60х60 мм, висотою по 1,7 м кожна та довжиною чотири по 60 м та одна 100 м, з ціллю виловити рибу для своїх потреб.
26.04.2024 близько 05 години ранку ОСОБА_5 , повернувшись знову до залишених у водоймищі сіток, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів за допомогою вказаних п`яти сіток й надалі здійснював незаконний вилов риби, після чого о 05 годині 11 хвилин був викритий працівниками СРПП відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за незаконним зайняттям рибним добувним промислом забороненими знаряддями лову – лісковими сітками в кількості п`яти штук, чим порушив вимоги п. 3.15. Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700.
Унаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_5 незаконно добув рибу виду карась сріблястий кількістю 81 шт., вартістю 128061 грн. та сазан кількістю 8 шт., вартістю 29648 грн., на загальну суму 157709 грн., що є істотною шкодою.
Відповідно до висновку експерта №516/517 від 19.12.2024 за результатами проведення судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, згідно з п. 2 у межах компетенції судового експерта-економіста, за умови тотожності коропа і сазана, розрахунок розміру шкоди на суму 157709 (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот дев`ять) гривень, зазначений у Додатку №1 до листа Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області (Полтавського рибоохоронного патруля) від 10.05.2024 №1-4-9/985-24 арифметично підтверджується.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/117-26/6867-ФХЕД від 17.06.2026 за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи, відповідно до критерію, зазначеного у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» та визначеного у «Біологічному обґрунтуванні (на період 2023-25 рр.)», а саме «добування великої кількості риби», розмір шкоди, завданої незаконним зайняттям рибним добувним промислом, а саме: вилов 26.04.2024 риби виду карась сріблястий в кількості 81 шт. та сазан (короп) в кількості 8 шт. на ставку в селі Балюки Миргородського району Полтавської області, у сумі 157709 грн., що становить 9277 НМДГ перевищує мінімальний поріг визначення ознаки істотної шкоди 4233 НМДГ.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, не заперечував події, зазначені в обвинувальному акті, проте, вважав, що його діями не було заподіяно істотної шкоди, оскільки у його сітках було 14 карасів та один сазан.
Суду пояснив, що його дружині зробили операцію на серці, був збій, потім зробили ще одну, лікар сказав, що їй категорично не можна ніяких переживань, навіть позитивних. Він двічі їздив на ставок із вудочкою, зловив один раз 5 карасів, інший – одного коропа, але випустив його, бо той був малий. Бачив, що місцеві люди, ловлять рибу на ставку сітками. У кінці квітня 2024 року, перед Великоднем, він взяв вдома три сітки: одну з вічками 60х60 мм, дві – 35х35 мм, та поставив їх на ставку, щоб наловити риби для власних потреб, купити рибу не було можливості. Коли ставив сітки, на ставку нікого не було. Коли наступного дня зранку він повернувся, на ставку пливли два човни. Він не звернув на них уваги, взяв човен та поплив діставати свої сітки. Коли дістав, то його покликав поліцейський. Він виплив зі своїми сітками, у яких було 14 карасів та 1 невеличкий сазан. Коли він плив, поліцейський говорив, щоб він не викидав сітки. Він сіток не викидав, це на відео не зафіксовано. Коли він виплив на берег, поліцейський взяв човен та поплив на середину ставка, туди де годують рибу і де вона постійно стоїть, повернувшись через 5 хвилин, привіз сітки, у яких була риба. Коли приїхав інспектор рибнагляду, останній поговорив з поліцейськими, підійшов до нього та сказав, що якщо він не буде нічому перечити, то максимум, що йому буде, штраф у розмірі двох пенсій. Він повірив інспектору та щоб ситуація не набула розголосу, щоб про неї не дізналася дружина, він не перечив поліцейським. Коли всі роз`їхалися, то знову по ставку пливли два човни, які він бачив зранку. Вважає, що вся ситуація створена штучно, з метою покарати його. Впливові люди з села Балюки сердилися на нього. У 1999 році йому погрожували через ставок, хотіли взяти його в оренду, але не вийшло. Ставок побудували та зариблювали жителі села Балюки, він особисто здавав гроші на придбання малька для зариблення. Із часом місцеві мешканці стали скаржилися на те, що в ставку поменшало риби. Він дізнався, що рибу ловлять ятерами з вічками 15 мм, виловлюють малька, яким кормлять курей та качок. Він намагався дізнатися, хто викинув сітки, які дістав поліцейський, знайти свідків, але всі відмовилися свідчити та попередили, щоб він не розпитував. Зазначив, що йому відомо про те, рибу ловити у нерест не можна. Вважає, що інспектор рибнагляду, який приїздив на місце події, ввів його в оману. У нього був попередній суд, де йому був призначений штраф, з рішенням суду він погодився, штраф сплатив. У судовому засіданні підтвердив, що тиску чи будь-якого впливу поліцейські на нього не чинили, він на досудовому слідстві свідомо та добровільно надавав покази, брав участь у слідчому експерименті.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 вважав недоведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та просив виправдати останнього.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України підтверджується показами свідків наданими у судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що навесні 2024 року зранку, під час патрулювання ставків у період нересту, у складі ГРПП разом з ОСОБА_9 , ними було виявлено на ставку в с. Балюки Миргородського району чоловіка в човні в сітками. Вони помітили його зі службового автомобіля, на той момент човен був на відстані близько 10 м від берега, обвинувачений витягав сітки з водойми. Останньому було запропоновано пливти до берега. Пливучи до берега, обвинувачений заплив за дерева, та почав викидати сітки з човна. Коли обвинувачений виплив на берег, він взяв човен та поплив на те місце, де обвинувачений викинув частину сіток, дістав їх та привіз на берег. Коли обвинувачений виплив на берег у нього була одна сітка, також він викинув у воду ще 3 чи 4 сітки. У сітках була риба. Всього було 5 сіток. Обвинувачений під час спілкування повідомив, що сітки його, рибу ловив для себе, вважав, що якщо викине їх, то буде менше покарання. Інших осіб на ставку не було.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що навесні 2024 року рано вранці з поліцейським ОСОБА_8 відпрацьовували незаконний вилов риби. Під час обстеження водойми в с. Балюки Миргородського району, ними було виявлено ОСОБА_5 , який витягав сітки з води. Останньому було запропоновано пливти до берега. Він, пливучи до берега, заплив у кущі та почав викидати сітки з човна. Вони говорили йому, щоб не викидав сіток. Коли обвинувачений виплив на берег, його колега ОСОБА_8 , на човні поплив та дістав сітки, які ОСОБА_5 викинув з човна. Усього було 5 сіток. У човні було 2 сітки та ще три дістав колега, у сітках було багато риби. ОСОБА_5 повідомив, що сітки його, рибу ловив для себе. Інших осіб на ставку не було. Повідомив, що чітко бачив, як ОСОБА_5 викинув сітки з човна.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він зі своїм керівником ОСОБА_11 приїхали на ставок в с. Балюки, щоб доставити човен на штрафмайданчик. На ставку були поліцейські та ОСОБА_5 , він бачив там сітки, рибу, скільки чого не знає, човен був біля берега у воді. Вважає, що сітки належали обвинуваченому. У його присутності обвинувачений пояснень не надавав.
Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що до нього зателефонував заступник сільського голови та сказав поїхати в с. Балюки на ставок забрати човен. Коли вони приїхали там були поліцейські, інспектор рибнагляду та ОСОБА_5 . Рибу та сітки він не рахував. Човен був наполовину у воді, його вилучили, як речовий доказ. Він спілкувався з ОСОБА_5 , той повідомив, що заїхав на ставок та його спіймали, про те, що риба не його не говорив. На ставку інших осіб він не бачив, також не бачив інших човнів. Човен, який був вилучений, вони відвезли до відділення поліції.
Вина ОСОБА_5 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється:
- витягом з ЄРДР від 27.06.2024 щодо кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024, згідно якого 26.04.2024 близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на ставку в межах с. Балюки займався незаконним рибним промислом, що заподіяло істотної шкоди, за допомогою п`яти ліскових сіток та дерев`яного човна з веслом, здійснив незаконний вилов риби карася в кількості 81 штука та коропа в кількості 8 штук, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 249 КК України ( а.с. 126 т. 1);
- рапортом чергового поліцейського ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ЄО №1833 від 26.04.2024, згідно якого надійшло повідомлення зі служби «102», що 26.04.2024 СРПП ВП №3 Миргородського РВП під час відпрацювання операції нерест виявлено ОСОБА_5 , який незаконно виловлює велику кількість риби ( карась, короп). При собі має 2-3 сітки. Очікують СОГ ( а.с. 177 т. 1);
- постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 26.04.2024, згідно якої постановлено отримати відеозапис з нагрудних камер працівників СРПП та працівників СОГ відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за період часу з 05 год. 11 хв. 26.04.2024 по кінцевий час проведення даної відеозйомки та помістити його на носії інформації, а саме: три оптичні DVD-R диски; приєднати три оптичні DVD-R диски з відеозаписом до матеріалів кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024 ( а.с. 128 т. 1);
- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 26.04.2024, з додатками: описом інформації вилученої з технічних приладів та технічних засобів та DVD-R диски з відеозаписами ( а.с. 129-132 т. 1);
- постановою начальника сектору дізнання ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 від 26.04.2024, згідно якої визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12024175610000070 відеозапис з нагрудних камер працівників СРПП та СОГ відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за період часу з 05 години 11 хвилин 26.04.2024 по кінцевий час проведення даної відеозйомки, який поміщено на носії інформації, а саме на три оптичні DVD-R диски ( а.с. 133 т. 1);
- протоколом огляду від 26.04.2024, згідно якого дізнавачем оглянуто відеозаписи (а.с. 134 т. 1);
- протоколом огляду місця події від 26.04.2024 з фототаблицею, у ході якого було оглянуто ставок у межах с. Балюки Миргородського району Полтавської області, виявлено та вилучено рибу карась сріблястий в кількості 81 шт., короп в кількості 8 шт., сітку ліскову в кількості 5 шт. різних розмірів та човен дерев`яний з веслом (а.с. 135-140 т. 1);
-постановою начальника сектору дізнання ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 від 26.04.2024, згідно якої визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12024175610000070: карась сріблястий в кількості 81 шт. та короп в кількості 8 шт.; сітки ліскові в кількості 5 шт., загальною довжиною близько 340 м; човен дерев`яний з одним дерев`яним веслом ( а.с. 141 т. 1);
- квитанцією про прийняття сіток ліскових, загальною довжиною близько 340 м, на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ( а.с. 142 т. 1);
- зберігальною розпискою ОСОБА_13 про прийняття на зберігання карася сріблястого в кількості 81 шт. та коропа в кількості 8 шт. ( а.с. 143-144 т. 1);
- ухвалою слідчого судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30.04.2024, якою накладено арешт на вилучені у ОСОБА_5 карась сріблястий в кількості 81 штука та короп в кількості 8 штук в ході огляду від 26.04.2024 в період часу з 07 год. 10 хв. по 09 год. 40 хв., надано дозвіл Управлінню державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Полтавської області, на реалізацію свіжої виловленої риби карася сріблястого в кількості 81 штука та коропа в кількості 8 штук; накладено арешт на вилучені у гр. ОСОБА_5 сітки ліскові в кількості 5 штук, загальною довжиною близько 340 м в ході огляду від 26.04.2024 у період часу з 07 год. 10 хв. по 09 год. 40 хв.; накладено арешт на вилучений у гр. ОСОБА_5 човен дерев`яний з одним дерев`яним веслом в ході огляду від 26.04.2024 у період часу з 07 год. 10 хв. по 09 год. 40 хв. (а.с. 145-146 т. 1);
- листом Інституту рибного господарства №410-05/24 від 07.05.2024, згідно якого загальний збиток рибним запасам басейну р. Псел в межах Полтавської області, який дозволяє характеризувати шкоду, як суттєву, становить 4233 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сумарний збиток, завданий незаконним добуванням водних біоресурсів відповідно до матеріалів кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024, складає 9277 НМДГ, тобто перевищує вказану вище граничну величину. У відповідності до наказу Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області від 24.03.2023 №98 з 01.04.2023 у р. Псел розпочалася нерестова заборона. Разом з тим, оскільки різні види риб нерестують в різні періоди, неможна ототожнювати поняття «нерестова заборона» та «нерест» в контексті оцінки істотності шкоди. З біологічної точки зору доцільно використовувати фактичні терміни виникнення нерестової активності (оскільки особливої охорони потребує не тільки безпосередній нерест (ікрометання), а й період масових нерестових міграцій, протягом якого риба є дуже вразливою для вилову) для кожного виду, який зафіксований в улові. Терміни масового дозрівання статевих продуктів та виникнення нерестової активності сріблястого карася та коропа (сазана) у поточному році не відповідають періоду вчинення правопорушення, яке розглядається в рамках кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024. Таким чином, за такими критеріями ( у відповідності до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»): «добування великої кількості риби» шкода рибному господарству України, яка завдана вилученням водних біоресурсів відповідно до матеріалів кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024 є істотною ( а.с. 147-148 т. 1);
- таксами для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони України) ( а.с 149-150 т. 1);
- листом Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області №1-4-9/961-24 від 08.05.2024, згідно якого вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, враховуються не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для розв`язання цього питання. На те, що шкода є істотною можуть вказувати, зокрема такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено, тощо. Відповідно до розділу ІV п. 1 п.п. 1 Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700 знаряддя, виготовлені із сіткоснастевих матеріалів, належать до заборонених знарядь лову водних біоресурсів. А тому, використані гр. ОСОБА_5 ліскові сітки є забороненим знаряддям лову. Заподіяна шкода у сумі 157709 грн. є істотною. Вид риби сазан та карась сріблястий не занесений до Червоної книги України ( а.с. 151 т. 1) ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.06.2024 за участі підозрюваного ОСОБА_5 , у ході якого підозрюваний розказав та показав, як він 26.04.2024 здійснював вилов риби на ставку в с. Балюки, а саме: 81 шт. риби виду карась сріблястий, та 8 шт. риби виду сазан (короп) ( а.с. 152-153 т. 1);
- висновком експерта №516/517 за результатами проведення судової інженерно-екологічної та економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №12024175610000070 від 26.04.2024 ( в частині проведення економічного дослідження) від 19.12.2024 згідно якої надати відповідь на перше питання, поставлене на вирішення експертизи не являється за можливе з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку експерта. В обсязі матеріалів, наданих на дослідження, у межах компетенції судового експерта-економіста, за умови тотожності коропа і сазана, розрахунок розміру шкоди на суму 157709 грн., зазначений у Додатку №1 до листа Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області (Полтавського рибоохоронного патруля) від 10.05.2024 №1-4-9/985-24 арифметично підтверджується ( а.с. 154-159 т. 1);
- письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 26.04.2024 ( а.с. 14 т. 2);
- висновком експерта №СЕ-19/117-26/6867-ФХЕД від 17.06.2026, згідно якого, відповідно до критерію, зазначеного в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» та визначеного у «Біологічному обґрунтуванні (на період 2023-25р.р.)», а саме: «добування великої кількості риби», розмір шкоди, завданої незаконним зайняттям рибним добувним промислом, зазначеним у обвинувальному акті, а саме: виловом 26.04.2024 риби виду карась сріблястий в кількості 81 шт. та сазан (короп) в кількості 8 шт. на ставку в селі Балюки Миргородського району Полтавської області, у сумі 157709 грн., що становить 9277 НМДГ перевищує мінімальний поріг визначення ознаки істотної шкоди 4233 НМДГ. В обсязі наданих матеріалів, вилов 26.04.2024 риби, а саме: виду карась сріблястий в кількості 81 шт. та сазан (короп) в кількості 8 шт. не відповідає ознакам істотної шкоди за критерієм «вилов риби в період нересту», зазначеного в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля». Ураховуючи те, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» перелік ознак істотності шкоди довкіллю не є вичерпним та потребує правової кваліфікації, остаточну оцінку щодо істотності шкоди, в конкретному випаду, може надати тільки суд, розглядаючи кримінальне провадження у судовому засіданні ( а.с. 86-93 т. 2).
Судом були також досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , матеріали досудової доповіді ( а.с. 15-21 т. 2, 55-57 т. 1).
Згідно матеріалів досудової доповіді, орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки для оточуючих ( у тому числі для окремих осіб).
Відповідно до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а ст. 23 цього Кодексу визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.
Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали справи, у обсязі наданому сторонами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку, судом достовірно встановлено наступне.
Своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України, його дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України.
Покази обвинуваченого ОСОБА_5 щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд не бере до уваги, оскільки вони повністю спростовуються доказами дослідженими судом у судовому засіданні.
Аналізуючи дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що його заперечення своєї винуватості суперечить дослідженим у судовому засіданні матеріалам кримінального провадження та суті його власних свідчень.
Фактичні обставини, які детально та послідовно описав сам ОСОБА_5 у судовому засіданні, а саме: вихід на воду на човні, розставляння сіток та подальше вилучення їх під ранок з наявністю в них біоресурсів, повністю охоплюються об`єктивною стороною інкримінованого кримінального правопорушення.
Суб`єктивна сторона діяння ОСОБА_5 характеризується прямим умислом. Обвинувачений чітко усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на вилов риби забороненим знаряддям лову (сітками) у період нересту, передбачав його негативні наслідки для екологічної безпеки та бажав їх настання задля задоволення власних побутових потреб. Спонукальні мотиви обвинуваченого (неможливість придбати рибу, складні життєві обставини) перебувають поза межами складу даного кримінального правопорушення, не виключають протиправності діяння та не звільняють його від кримінальної відповідальності.
Посилання обвинуваченого на те, що він не викидав сітки з човна, а сітки з рибою, які привіз поліцейський йому не належать, спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з місця події, показами свідків, які безпосередньо були очевидцями вказаної події та які були допитані судом у судовому засіданні, поясненнями самого ОСОБА_5 , які зафіксовані на боді-камеру патрульного поліцейського. ОСОБА_5 , був попереджений поліцейськими про проведення відеозйомки, у ході спілкування останній не заперечував своєї вини, підтвердив, що усі сітки, які були виявлені на місці події належать йому, зазначав, що він вперше здійснював вилов риби, неодноразово просив відпустити його. Під час проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_5 підтвердив повністю обставини викладені в обвинувальному акті, пояснення надавав добровільно, послідовно, його пояснення узгоджувалися з іншими матеріалами кримінального провадження. Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово у судовому засіданні підтверджував відсутність будь-якого впливу на нього з боку поліцейських, те, що він добровільного надавав пояснення у ході проведення досудового розслідування, добровільно приймав участь у слідчому експерименті. Пояснення обвинуваченого, що його ввів в оману інспектор Полтавського рибоохоронного патруля також не знайшли свого підтвердження у ході розгляду кримінального провадження, оскільки останній прибув на місце події пізніше, до його прибуття обвинувачений підтвердив належність йому всіх сіток та виловленої риби.
Заперечення вини обвинуваченим ОСОБА_5 суд розцінює виключно, як намагання уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинене, оскільки його версія повністю спростована сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
У ході судового розгляду кримінального провадження судом не здобуто, стороною захисту не надано доказів, які хоча би з малою часткою вірогідності, ураховуючи правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини, давали обґрунтовані підстави припускати те, що працівниками поліції відбулася провокація чи підбурювання з боку сторонніх осіб до визнання вини у вчиненні правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 .
Жодних обставин, які би свідчили про провокацію кримінального правопорушення, з боку працівників правоохоронних органів, суд не вбачає.
Суд ураховує, що згідно постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23.05.2024 ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, проте указана постанова скасована постановою Полтавського апеляційного суду від 10.12.2024 (справа №525/661/24).
Істотність завданої кримінальним правопорушенням шкоди повністю доведена матеріалами кримінального провадження.
Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2025 року по справі №617/521/21 в черговий раз підтвердив, що, такси є інтегрованим вираженням шкоди, що завдається незаконним видобування водних біоресурсів. Ця шкода вирахувана для кожного виду біоресурсів і в перерахунку на визначену його кількість, і Суд вважає ці норми чітко і ясно сформульованими. Нормативний акт, яким затверджено Такси, і самі вони опубліковані й доступні кожній особі. Їх чіткість і доступність дозволяє будь-якій особі передбачати юридичні наслідки незаконного вилову риби, у тому числі розмір істотної шкоди довкіллю.
Також схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року по справі №182/4973/15-к, у якій Суд зазначив, що істотна шкода (ч. 1 ст. 249 КК) - поняття оціночне, визначається з урахуванням конкретних обставин справи. Істотність шкоди можна встановити на підставі такс, а проведення судової експертизи є необов`язковим.
У постанові Верховного Суду по справі №722/1468/21 від 31 серпня 2023 року сформовано наступну позиції, що промислом є вилов риби і рибних тварин із використанням промислових засобів (сіток, неводів тощо) незалежно від того було це вчинено один раз чи багато. Здійснення рибного, звіриного або іншого водного добувного промислу без належного дозволу, у заборонений час, у недозволених місцях, а також забороненими способами і знаряддями лову свідчить про його незаконність.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті («Болдеа проти Румунії» від 15 лютого 2007 року) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи («Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)» від 11 липня 2017 року). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
На переконання суду, висловлені стороною захисту сумніви у версії події сторони обвинувачення, спростовані фактами, встановленими на підставі наведених допустимих, досліджених і оцінених судом доказів.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ст. 65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало у тому, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_5 сприяв розкриттю кримінального правопорушення, брав участь у проведенні слідчого експерименту, у ході якого повідомив працівникам поліції обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Суд вважає безпідставним посилання на щире каяття, як на обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального правопорушення. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №643/13256/17.
Судом під час розгляду справи не установлено обставин, які б свідчили про щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно положень ст. 67 КК України, судом не установлено.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, наступне.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком. Обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення кримінального правопорушення. Особу обвинуваченого, який одружений, є особою пенсійного віку; раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно.
Матеріали досудової доповіді, згідно якої орган пробації вважав, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства та не становить високої небезпеки для суспільства та окремих осіб.
Виправлення засудженого є таким впливом покарання на його свідомість, за допомогою якого усуваються ті його негативні риси, що призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема і кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в результаті застосування до засудженого покарання в його особистості відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним суспільно небезпечної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №725/5266/20.
З урахуванням сукупності цих обставин, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_5 слід застосувати покарання у виді пробаційного нагляду у межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
У кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Великобагачанська селищна рада Полтавської області, про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у якому просив стягнути з відповідача шкоду заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища незаконним добуванням (виловом) риби в розмірі 157709 грн.
У судовому засіданні прокурор заявлений цивільний позов підтримав повністю, просив його задовольнити.
Представник Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області у судове засідання жодного разу не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_5 заявлений цивільний позов не визнав, зазначав, що він не вчиняв кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване, якщо повинен відшкодувати шкоду, то лише за рибу, яку він виловив, а саме за 14 карасів та 1 коропа (сазана), просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області у ході розгляду кримінального провадження, підтримав заявлений прокурором цивільний позов, просив його задовольнити.
Суд, вирішуючи питання у межах заявлено прокурором цивільного позову приходить до наступних висновків.
Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру» (частина 3 статті 128 КПК України).
Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави за цивільним позовом у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави або відмовився виконувати ці функції, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою, повинен обґрунтувати і довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №559/55/15-к йшлося про необхідність обґрунтування підстав для захисту прокурором інтересів держави в суді.
Прокурор, посилаючись у позові про наділення повноваженнями Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області подавати позови про відшкодування шкоди, яка заподіяна громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення біоресурсів, не надав суду доказів про дотримання вимог статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» при зверненні до суду з цим позовом.
Оскільки наявний уповноважений орган (Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Полтавській області) на здійснення відповідних функцій, захисту інтересів держави у разі порушення законодавства у відповідній галузі, його бездіяльність прокурором не обґрунтована та не доведена, у цьому випадку прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду з цивільним позовом і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.
Питання наявності підстав для представництва прокурором в суді, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка дійшла висновку, що якщо суд після відкриття провадження у справі установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду (п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про залишення без розгляду цивільного позову прокурора.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стороною обвинувачення заявлено не було.
У кримінальному провадженні маються витрати на залучення експертів, загальний розмір яких становить 13760 гривень (витрати на проведення судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 08.05.2024 у розмірі 6058,24 грн. та на проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 17.06.2026 у розмірі 7701,76 грн.).
Відповідно до положень ст. 122 КПК України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 13760 гривень.
Суд вирішує питання про речові докази у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 100 КПК України. Одночасно із вирішенням питання про долю речових доказів, суд вирішує питання про скасування арештів накладених під час досудового розслідування, у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України,
у х в а л и в:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців пробаційного нагляду.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувати.
Цивільний позов прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Полтавській області до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Великобагачанська селищна рада Полтавської області, про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 13760 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень – витрати на залучення експертів.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року на карася сріблястого в кількості 81 штука та коропа в кількості 8 штук; сітки ліскові в кількості 5 штук, загальною довжиною близько 340 м; човен дерев`яний з одним веслом, які вилучені в ході огляду від 26.04.2024 у період часу з 07 години 10 хвилин по 09 годину 40 хвилин, після набрання вироком законної сили.
Речові докази по справі:
- сітки ліскові в кількості 5 штук, загальною довжиною близько 340 м, які поміщені до камери зберігання речових доказів відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - знищити;
- три оптичні DVD-R диски з відеозаписом з нагрудних камер працівників СРПП та СОГ відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області за період часу з 05 години 11 хвилин 26 квітня 2024 року по кінцевий час проведення даної відеозйомки, які приєднані до матеріалів кримінального провадження №12024175610000070 ( справа №525/855/24) – залишити у матеріалах кримінального провадження.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, речові докази: незаконно добуту рибу виду карась сріблястий в кількості 81 шт. та сазан (короп) в кількості 8 шт., які передані головному державному інспектору Полтавського рибоохоронного патруля ОСОБА_13 та дерев`яний човен з одним дерев`яним веслом, який поміщено на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - конфіскувати в дохід держави після набрання вироком законної сили.
Згідно ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua