Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)
Дата: 15 листопада 2026 р.
Справа: №380/13968/25
Суддя: Сидор Наталія Теодозіївна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/13968/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІН ПАВЕР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІН ПАВЕР» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 №0231570901, прийняте Головним управління ДПС у Львівській області щодо позивача про накладення штрафу у розмірі 24000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в пункті 3 акту перевірки № 19888/13-01-09-01/45391491 від 05.05.2025 вказано, що в ході фактичної перевірки встановлено факт реалізації «Нікотин 3Ger 5 мл (50мг/мл) з кодом УКТЗЕД 2939790000 згідно фіскального чека № iMSmBExHhPL від 24.12.2024 на загальну суму 334,00 грн, чим порушено п. 2 ст. 23 Закону України № 3817-ХІ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Фактично в акті перевірки від 05.05.2025 та в оскарженому податковому повідомленні-рішенні відповідач ставить питання про порушення ч. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ, згідно якої роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється. Позивач вважає, що частина 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ в редакції «Роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється» набрала законної сили з 1 січня 2025 року. Тобто, на момент здійснення реалізації згідно фіскального чека №iMSmBExHhPL від 24.12.2024 вказана норма ще не діяла. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою суду від 29.09.2025 продовжено розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІН ПАВЕР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом № 3817-ХІ, дата набрання чинності 27 липня 2024 року та Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481). Втрата чинності Закону № 481 відбулася з 1 січня 2025 року згідно з Законом №3817 ХІ. До цього моменту положення Закону №481 застосовувалися в частині, що не суперечили Закону №3817-ХІ. Більше того, у розділі XII Прикінцеві положення Закону №3817-ХІ відсутні будь-які застереження щодо набрання чинності ч.2 ст.23 пізніше ніж з дня, наступного за днем опублікування вказаного Закону. Відповідач наголошує, що позивача притягнено до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 23 Закону № 3817-ХІ, а саме за роздрібну торгівлю на території України, нікотином, про що викладено в Акті перевірки від 05.05.2025 №19888 та підтверджується фіскальним чеком №iMSmBEхHhPL від 24.12.2024. Таким чином, оскаржене рішення прийняте відповідачем правомірно.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Головним управлінням ДПС у Львівській області в присутності продавця ОСОБА_1 проведена фактична перевірка ТОВ «ТВІН ПАВЕР» в період з 01.05.2025 по 02.05.2025 з питань виробництва, зберігання та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
За результатами вказаної перевірки сформовано акт № 19888/13-01-09- 01/45391491 від 05.05.2025, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 00231570901.
У ході фактичної перевірки встановлено факт реалізації «Нікотин 3Ger 5 мл (50мг/мл) з кодом УКТЗЕД 2939790000 згідно фіскального чека № iMSmBExHhPL від 24.12.2024 на загальну суму 334,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 00231570901 до ТОВ «ТВІН ПАВЕР» застосовано суму штрафних санкцій в розмірі по 24000,00 грн на підставі п. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 26.05.2025 № 0231570901 протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пп. 16.1.2 та 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України надано право контролюючим органам проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п. 80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав : у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства , контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки .
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі - Закон №3817).
Відповідно до статті 23 Закону №3817 визначено основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною.
Представник позивача вказує на те, що частина 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ в редакції «Роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється» набрала законної сили з 1 січня 2025 року. Тобто, на момент здійснення реалізації згідно фіскального чека №iMSmBExHhPL від 24.12.2024 вказана норма ще не діяла.
Суд погоджується із твердженнями представника відповідача, відповідно до яких основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом № 3817-ХІ, дата набрання чинності 27 липня 2024 року та Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481). Втрата чинності Закону № 481 відбулася з 1 січня 2025 року згідно з Законом №3817 ХІ. До цього моменту положення Закону №481 застосовувалися в частині, що не суперечили Закону №3817-ХІ. Більше того, у розділі XII Прикінцеві положення Закону №3817-ХІ відсутні будь-які застереження щодо набрання чинності ч. 2 ст. 23 пізніше ніж з дня, наступного за днем опублікування вказаного Закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону №3817 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 24.12.2024) роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону №3817 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, 24.12.2024) роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється.
Отже, суд відхиляє твердження представника позивача про те, що частина 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ на момент здійснення реалізації згідно фіскального чека №iMSmBExHhPL від 24.12.2024 не діяла.
Частиною 1 пункту 11 статті 73 Закону №3817-ІХ передбачено, що за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.
Відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 73 Закону №3817-ІХ, до суб`єктів господарювання за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах, застосовуються штрафні санкції у розмірі - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Суд зазначає, що для застосування п. 21 ч. 2 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» достатньо лише здійснювати торгівлю нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД).
При цьому, наведені вище норми свідчать про те, що законодавцем встановлено пряму заборону на роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах, порушення якої карається штрафом.
Відповідно до п. 76 ч. 1 ст. 1 Закону України № 3817-IX, роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.
Згідно підп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Як зазначає представник позивача, відповідно до п. 3 акта 19888/13-01-09-01/45391491 від 05.05.2025 в ході фактичної перевірки встановлено: «факт реалізації згідно фіскального чека No iMSmBExHhPL від 24.12.2024 на загальну суму 334,00 грн «Нікотин 3Ger 5 мл (50мг/мл) з кодом УКТЗЕД 2939790000. Проте, товарної позиції УКТЗЕД 293979000 не існує.
Суд вказує на те, що у ході фактичної перевірки встановлено факт реалізації «Нікотин 3Ger 5 мл (50мг/мл) з кодом УКТЗЕД 2939790000 згідно фіскального чека № iMSmBExHhPL від 24.12.2024 на загальну суму 334,00 грн.
Код УКТЗЕД 2939790000 вказаний відповідачем тому, що такий зазначений позивачем у фіскальному чеку № iMSmBExHhPL від 24.12.2024.
Отже, під час контрольної розрахункової операції було підтверджено факт реалізації сировини - та нікотину - для виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які за кодом УКТЗЕД відповідають товарній позиції 2939.
Відповідно до Української класифікації товару ЗЕД група 2939 включає алкалоїди, природнi або синтезованi, та їх солi, простi i складнi ефiри та iншi похiднi, в т.ч. УКТ ЗЕД 2939 79 10 00 - нiкотин та його солi, ефiри та його iншi похiднi.
Суд погоджується із твердженнями представника відповідача, відповідно до яких позивача притягнено до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 23 Закону № 3817-ХІ, а саме за роздрібну торгівлю на території України, нікотином, про що зазначено в Акті перевірки від 05.05.2025 №19888 та підтверджується фіскальним чеком №iMSmBEхHhPL від 24.12.2024.
З огляду на наведене, суд вважає, що саме таких дій і намагався уникнути законодавець, коли вводив заборону торгівлі тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином окремо або у наборах.
Суд зауважує, що наявність у торговельній точці товарів із маркуванням нікотину прямо вказує на їхнє призначення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2026 по справі №280/2818/25.
Згідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пунктів 62.1-62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.
Згідно п. 71.1 ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: 72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків; 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України. СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків. Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 та підтримано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2025 року у справі № 240/24491/23 та у постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі №560/4717/25.
Отже, що податковий орган під час проведення фактичної перевірки мав правові та фактичні підстави використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки факту роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій, проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта фактичної перевірки з урахуванням даних СОД РРО, із визначенням вартості реалізованої продукції та у відповідності до прямої імперативної санкції Закону №3817-ІХ, а тому на думку суду є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в :
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІН ПАВЕР» (46016, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 17/80) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІН ПАВЕР» (46016, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 17/80; код ЄДРПОУ 45391491).
Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35); код ЄДРПОУ 43968090).
Суддя Сидор Н.Т.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua