Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 16 листопада 2026 р.
Справа: №380/13721/26
Суддя: Кошкош Олена Олександрівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/13721/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кошкош О. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
УСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ; ЄДРПОУ 00034022), у якій просить:
- визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі засідання від 27.03.2026 № 10/с, в частині здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як дочці загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , на підставі прожиткового мінімуму 2019 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі, визначеному на підставі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому здійснюватиметься виплата, з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування зазначено, позивач є донькою загиблого колишнього військовослужбовця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №640/20246/20 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, в сумі 960 500,00 грн. Вважає, що за основу розрахунку розміру одноразової грошової допомоги неправомірно взятий прожитковий мінімум 2019 року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється виплата. Зазначає, що застосування прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату відповідатиме принципам справедливості, верховенства права, рівності перед законом та забезпечуватиме реальний, а не ілюзорний захист конституційних прав позивача на соціальний захист та гідне життя. Вважає, що відповідачем помилково застосовані положення Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (№975), який є підзаконним актом і не може встановлювати базу для розрахунку допомоги.
06.07.2026 суд (суддя Кондратюк Ю.С.) ухвалою відкрив провадження у справі, призначив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
10.07.2026 до суду надійшов відзив, в якому Міністерство оборони України зазначило, що одноразова грошова допомога призначена у розмірі, що визначається Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, з урахуванням умов, визначених у Порядку №975, а саме у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому сталася смерть особи. Зауважує, що при призначенні виплати враховано позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 за висновком якої призначення і виплату одноразової грошової допомоги необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.11.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи головуючою у справі призначено суддю Кошкош О.О.
09.11.2026 суд (суддя Кошкош О.О.) ухвалою прийняв до провадження адміністративну справу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.06.2025 Миколаївським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі №640/20246/20, яким визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві постанови Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530; скасовано пункт 6 протоколу від 08.05.2020 року № 68 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві постанови Кабінету міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
27.03.2026 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, в якому зазначено, що 25.02.2020 16 Регіональна військово-лікарська комісія, своїм протоколом №78 визнала, що захворювання і причина смерті ОСОБА_2 пов`язані із проходженням військової служби. На виконання рішення суду по справі №640/20246/20 призначено ОСОБА_1 , дочці померлого (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) допомогу в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року в сумі 960500 грн, про що свідчить витяг з протоколу комісії (вих.№030426 №220/13/5333).
Не погоджуючись із визначеним розміром, а саме із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року в якому відбулася смерть, замість 1 січня календарного року, в якому проведено виплату, позивач звернулася до суду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
За змістом частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Аналогічний підхід закріплено й у пункті 5 Порядку № 975 (в редакції станом на час смерті військовослужбовця): одноразова грошова допомога виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого у розмірі 750-кратного або 500-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року - залежно від підстави загибелі.
Таким чином, і стаття 16-2 Закону № 2011-XII, і пункт 5 Порядку № 975 прямо прив`язують розмір виплати до показника прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року, однак у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ці положення прямо не конкретизували, чи йдеться про календарний рік виникнення права на допомогу, чи про рік прийняття рішення щодо її призначення та виплати.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Верховний Суд, аналізуючи вказану норму, у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події. Визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує застосування правового регулювання для визначення умов виплати.
Зазначений підхід обумовлений природою одноразової грошової допомоги як одноразової цільової соціальної виплати, право на яку виникає у зв`язку з настанням визначеного законом юридичного факту - смерті військовослужбовця (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136451925).
Суд зазначає, що наведений правовий висновок підлягає застосуванню і у спірних правовідносинах, оскільки визначення моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу має значення також для визначення правового регулювання, яке підлягає застосуванню при обчисленні її розміру. Отже, розмір відповідної виплати визначається станом на дату смерті військовослужбовця - саме тоді виникло право на допомогу, а отже, підлягає застосуванню той прожитковий мінімум, що був встановлений законом на 1 січня календарного року, в якому настала смерть.
Суд звертає увагу, що звернення особи із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, прийняття уповноваженим органом рішення про її призначення або ухвалення судового рішення є формою реалізації вже набутого права, а не юридичними фактами, з якими закон пов`язує момент виникнення такого права.
Тому доводи позивача про необхідність застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату допомоги, є необґрунтованими.
Підтвердженням наведеного тлумачення положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 є подальше удосконалення правового регулювання спірних правовідносин, зокрема внесення пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 17 квітня 2019 року № 334 змін до пункту 5 Порядку №975, якими його було доповнено словами «в якому настала загибель (смерть)».
Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 по справі №640/31619/20 зазначив, що наведені зміни не встановили нового правового регулювання щодо визначення розрахункової величини одноразової грошової допомоги, а лише уточнили підхід, який уже випливав із системного тлумачення положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 щодо моменту виникнення права на таку виплату. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137085965)
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплата одноразової грошової допомоги, обчислена виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому виникло право на її отримання.
Також суд вважає неприйнятним посилання позивача на необхідність застосування аналогії закону, з посиланням на те, що ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що розмір одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом визначається виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону застосовується лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.
Натомість спірні правовідносини у цій справі безпосередньо врегульовані положеннями Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо суперечності Порядку №975 принципу ієрархії нормативно-правових актів та положенням Закону України «Про правотворчу діяльність» та вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до частини десятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ саме Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Положення Порядку №975 не змінюють змісту права, визначеного Законом №2011-ХІІ, не встановлюють нових умов чи обмежень права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише конкретизують механізм реалізації такого права, зокрема визначають момент виникнення права на допомогу та процедурний порядок її призначення і виплати.
Доводи позивача про знецінення суми одноразової грошової допомоги внаслідок тривалого неотримання з дня смерті військовослужбовця самі по собі не можуть бути підставою для зміни встановленого законодавцем порядку визначення розміру відповідної виплати, оскільки суд не наділений повноваженнями змінювати момент виникнення права на одноразову грошову допомогу або встановлювати інший порядок її обчислення, ніж передбачений законом.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно зі статтею 90 названого Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд уважає, що у задоволенні позову належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ; ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена КОШКОШ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua